Система законодавства і систематизація нормативно – правових актів

Найближчою до процесу консолідації є предметна інкорпорація, адже консолідація проводиться передусім за предметною ознакою. Предметна інкорпорація передбачає створення інкорпорованого збірника нормативно-правових актів, які врегульовують  суспільні відносини у визначеній за предметом правового регулювання сфері. Іншими словами, можна сказати, що передбачається створення тільки збірника нормативно-правових актів, які не втрачають своєї юридичної сили, а не видання нового нормативно-правового акту, до якого б вони увійшли і втратили б свою чинність, як окремі правові джерела.[17, c.67-70]

Сам процес “відбору” вихідного  матеріалу як в предметній інкорпорації, так і у консолідації є досить подібним – за предметом правового  регулювання. Консолідація ж передбачає об’єднання до єдиного нормативно-правового акту декількох, які регламентують діяльність в одній сфері суспільних відносин, без втручання до їхнього змісту. На відміну від предметної інкорпорації нормативно-правові акти об’єднуються в один, втрачають юридичну силу, як самостійні нормативні приписи, діють вже як один нормативно-правовий акт, але в процесі консолідації не вносяться зміни та доповнення до змісту “вихідних” актів, в чому полягає її відмінність від такого виду систематизації, як кодифікація.

Сама консолідація є вже більш  складнішим видом систематизації, ніж  інкорпорація, тому що під час її проведення здійснюється логічна обробка  нормативно-правового матеріалу, виявляються  прогалини, суперечності, накладки, визначаються фактично не діючі нормативні приписи.

За своєю історико-гносеологічною природою консолідація є чи не найпершим  видом систематизації правових норм, який почали використовувати правознавці, коли перед ними постала проблема класифікації та впорядкування правового  матеріалу після його визначеної фіксації. Так, щоб створити правовий припис у формі нормативного акту, потрібно визначити його структуру, послідовність викладення матеріалу, сферу та обсяг суспільних відносин, які будуть ним врегульовуватись, врахувати волю, побажання та мету законодавця та ін. Джерелом вихідного матеріалу для такого акту були звичаї, традиції, природнє право, релігійні догми та ін. Можна констатувати факт, що на початку формування процесу правотворчості консолідація відігравала одну із провідних ролей у створенні найперших нормативних приписів, адже без застосування її прийомів цей процес був би неможливий. У процесі розвитку консолідація сприяла появі нового виду систематизації – кодифікації, адже зібраний та впорядкований за допомогою консолідаційних прийомів та методів, структурований “вихідний” матеріал потрібно було оформити у вигляді нормативного акту, усунувши при цьому неточності, суперечності, прогалини та дублювання. Можемо стверджувати, що кодифікація є другим, за часом свого виникнення, видом систематизації нормативно-правового матеріалу. Інкорпорація ж виникає вже після того, як з’являється потреба згрупування нормативно-правових актів за певними ознаками до збірника, щоб полегшити використання нормативних приписів в процесі їхнього застосування. Тобто можна сказати, що інкорпорація є третім, за часом свого виникнення, видом систематизації. Тому слід, на наш погляд, зазначити, що можна виділити два види консолідації, які відрізняються лише за обсягом матеріалу, що піддається систематизаційній обробці. Перший вид – первинна консолідація, яка використовується під час створення нового нормативно-правового акту у формі закону, постанови, указу, та другий вид – вторинна консолідація, яка застосовується в процесі кодифікації вже існуючого нормативного матеріалу.

Консолідація і кодифікація, будучи окремими видами систематизації законодавства, за своєю гносеологічно-правовою сутністю досить споріднені явища. Ці два види систематизації логічно доповнюють один одного, використовуються одночасно  під час проведення систематизаційних робіт. Консолідація є первинним етапом проведення цієї важливої роботи. Без певної логічної обробки нормативно-правового матеріалу, якою є консолідація, стає неможливим проведення кодифікації як такої.

За своєю техніко-юридичною сутністю кодифікація є логічним продовженням процесу впорядкування нормативно-правових актів за допомогою консолідаційних прийомів, методів та правил. Дане положення дає підстави стверджувати, що консолідація, як вид систематизації і як різновид класифікації, виникла дещо раніше кодифікації, поява якої спричинена була, до деякої міри, саме проведенням консолідаційних робіт. Про це свідчить досвід країн, які користуються системами загального права, в яких консолідація є основним видом систематизації, а кодифікація, завдяки тривалому процесу застосування тільки консолідації не сприймається як дієвий вид становлення, розвитку та впорядкування системи законодавства.

Спільною ознакою кодифікації  та консолідації виступає утворення  нових звідних актів, що вказує на спорідненість цих двох видів систематизації та служить ознакою їхньої відмінності від інкорпорації.

Ознакою розмежування між цими двома  видами може бути той факт, що консолідація об’єднує до єдиного нормативно-правового  акту декілька, які регламентують  діяльність в одній сфері суспільних відносин без втручання до їхнього змісту. А кодифікація передбачає нормотворчу діяльність, спрямовану на створення нового, систематизованого нормативно-правового акту, яка проводиться шляхом глибокої та всесторонньої переробки діючих (вихідних) актів, внесенні до них логічно випливаючи із консолідації змін та доповнень. І разом з прийняттям вже нового кодифікованого нормативно-правового акту, використані (вихідні) нормативно-правові акти втрачають свою юридичну силу. Тобто можна сказати, що консолідація готує основу, підґрунтя для проведення процесу кодифікації, вказує на прогалини, накладки, суперечності в масиві нормативно-правового матеріалу, але не усуває їх та не вносить доповнень до змісту у вигляді нових положень й не піддає його ніяким змінам. Насамперед консолідація, утворюючи так звані “консолідаційні центри”, групує нормативно-правові приписи за предметом, методом, об’єктом та суб’єктом правового регулювання. Саме в цих ознаках і полягає критерій розмежування функцій консолідації та кодифікації.[9, c.117-123]

Поняття видів систематизації нормативно-правового  матеріалу – інкорпорації, консолідації та кодифікації носить, до деякої міри, умовний характер. Вони є взаємопов’язаними, так як при проведенні тих чи інших  систематизаційних робіт використовуються комплексно прийоми та правила всіх трьох видів, а сутність цих процедур проявляється у домінуванні тих чи інших систематизаційних прийомів, відповідно до чого ці процедури носять назву інкорпораційних, консолідаційних або ж кодифікаційних. Взаємозв’язок та взаємодію між видами систематизації нормативно-правових актів можна прослідкувати в процесі створення і видання Зводу законів, який їх охоплює.

На нашу думку, Звід законів доцільно було би виділити у самостійний, але  специфічний вид систематизації законодавства, який не можна ставити до одного ряду із інкорпорацією, консолідацією та кодифікацією.

Консолідація є важливим нормоутворюючим  чинником, в процесі формування як основних елементів 1) диспозиції, 2) гіпотези, 3) санкції правової норми, так і широко використовуються консолідаційні прийоми при селекції вже існуючих норм. Дане положення проявляється, наприклад, у тому, що у тексті диспозиції перераховуються декілька нормативних вказівок у залежності від ситуації, яка виникла і підпадає під ознаки гіпотези правової норми. В диспозиції правової норми синтезуються, об’єднуються декілька нормативних приписів, що групуються за ознакою спільності предмету правового регулювання, але відрізняються між собою. На етапі формування диспозиції нової правової норми спочатку визначається коло правових норм, диспозиції яких можна було б об’єднати в одну за ознакою, перш за все, спільності предмета правового регулювання. Далі використовуються консолідаційні прийоми обробки “вихідного” матеріалу, з подальшою його уніфікацією за допомогою кодифікаційних методів, що в кінцевому підсумку призводить до виникнення якісно нової диспозиції правової норми, яка об’єднує у собі ознаки правовідносин, які відображалися у диспозиціях “вихідних” норм, що склали основу її виникнення.[4, c.253-257]

Висновки

Систематизація нормативно-правових актів — це діяльність щодо впорядкування  і вдосконалення змісту нормативно-правових актів, зведення їх у певну внутрішньо узгоджену систему.

Необхідність систематизації нормативно-правових актів обумовлена потребою забезпечення ефективного здійснення правотворчої і правозастосовної діяльності, зокрема встановлення й усунення дублювання, колізій і прогалин у чинних нормативно-правових актах, поліпшення інформаційного впливу права на правосвідомість його суб'єктів.

Існує декілька видів систематизації нормативно-правових актів: інкорпорація, кодифікація, консолідація і звід законів.

Види систематизації законодавства  дуже тісно пов’язані між собою, вони не існують в “чистому”, ізольованому виді. Всі вони: інкорпорація, консолідація і кодифікація – тісно пов’язані між собою і є “взаємно проникаючими”, взаємодоповнюють один одного, а консолідація є з’єднувальною, перехідною ланкою між інкорпорацією та кодифікацією, вміщуючи у собі ознаки як одного так й іншого виду систематизації, які за своєю суттю однак досить відрізняються одна від одної.

Саме поняття видів систематизації законодавства – інкорпорації, консолідації та кодифікації – носить умовний  характер. Вони є взаємопов’язаними, бо при проведенні тих чи інших систематизаційних робіт комплексно використовуються прийоми та правила всіх трьох видів і сутність цих процедур проявляється у домінуванні тих чи інших систематизаційних прийомів, відповідно до чого ці процедури носять назву інкорпораційних, консолідаційних або ж кодифікаційних.

Список використаної літератури

Основна література:

1. Андрусяк Т. Теорія держави і права: Навчальний посібник/ Тарас Григорович Андрусяк,; Фонд сприяння розвитку української правової думки та пропаганди державницьких традицій "Право для України". - Львів: Фонд "Право для України", 1997. - 198 с.
2. Богінич О.Л. Систематизація законодавства України: передумови здійснення та шляхи реалізації // Систематизація законодавства в Україні: проблеми теорії і практики. Матеріали міжнародної науково-практичної конференції. – К.: Інститут законодавства Верховної Ради України, 1999. – С. 121-123.
3. Грищук В.К. Кодифікація кримінального законодавства і питання гуманізації суспільства // Вісн. Львів. ун-ту. Сер. юрид. - Львів, 1991. - Вип. 29. - С. 59-61.
4. Загальна теорія держави і права: Навчальний посібник для вузів/ М-о освіти і науки України, Нац. юридична академія України ім. Ярослава Мудрого ; За ред. М. В. Цвік, В. Д. Ткаченко, О. В. Петришин. - Х.: Право, 2002. - 427 с.
5. Кельман М. Загальна теорія держави і права: Підручник для вузів/ Михайло Кельман, Олександр Мурашин. - К.: Кондор, 2006. - 475 с.
6. Козловський А.А. Систематизація законодавства як гносеологічний процес // Право України. – К., 2000. - №2. – С. 49-52
7. Котюк І. Етимологічні та онтологічні аспекти проблеми систематизації правових актів // Право України. - 2000. - № 8. -  С. 112-115
8. Кулик О.Г. Методичні та організаційні засади систематизації законодавства України // Систематизація законодавства в Україні: проблеми теорії і практики. Матеріали міжнародної науко-во-практичної конференції. – К.: Інститут законодавства Верховної Ради України, 1999. – С. 127-130.
9. Кухарук Т.В. Систематика и систематизация законодательства // Изв. вузов. Правоведение. – С.-Петербург, 1993. - N 5. - С. 117-123.
10. Лисенков С. Л. Загальна теорія держави і права: Навчальний посібник/ С. Л. Лисенков. - К.: Юрискон-сульт: КНТ, 2006. - 355 с.
11. Меленко С. Консолідація як вид систематизації нормативно-правових актів: Дис... канд. юрид. наук: 12.00.01 / Чернівецький національний ун-т ім. Юрія Федьковича. - Чернівці, 2002.
12. Олійник А. Теорія держави і права України: Навчальний посібник/ Анатолій Олійник, Станіслав Гусарєв, Олена Слюсаренко,. - К.: Юрінком Інтер, 2001. - 174 с.
13. Основи теорії держави і права: Навчальний посібник для вузів/ Т.І. Бабак, О.Д. Брайченко, К.В. Манжул, Л.В. Сорока; М-во освіти і науки України, Кіровоград. держ. пед. ун-т ім. В. Винниченка. - Кіровоград: РВВ КДПУ ім. В. Винниченка, 2004. - 89 с.
14. Скакун О. Теорія держави і права: (Енциклопедичний курс): Підручник/ Ольга Скакун. - Харків: Еспада, 2006. - 775 с.
15. Стефанюк В.С. Систематизація законодавства та суди України // Систематизація законодавства в Україні: проблеми теорії і практики. Матеріали міжнародної науково-практичної конференції. – К.: Інститут законодавства Верховної Ради України, 1999. – С. 43-53.
16. Сухонос В. Теорія держави і права: Навчальний посібник/ Володимир Сухонос,. - Суми: Університетська книга, 2005. - 536 с.
17. Теорія держави і права України: Навчальний посібник/ А. М. Колодій , В. В. Копєйчиков, С. Л. Лисенков та ін.; За заг. ред. В. В. Копєйчикова, С. Л. Лисенкова; М-во освіти і науки України, Акад. адвокатури України. - К.: Юрінком Інтер, 2004. - 367 с.
18. Теорія держави і права України: Навчальний посібник/ М-во освіти і науки України; Упор. Людмила Шестопалова,. - К.: Прецедент, 2004. - 223 с.
19. Теорія держави і права. Академічний курс: Підручник/ О. В. Зайчук, А. П. Заєць, В. С. Журавський та ін.; Ред. Н. М. Оніщенко; Мін-во освіти і науки України. - К.: Юрінком Інтер, 2006. - 685 с.

Додаткова література:

1. Кравчук М. Теорія держави і права. Проблеми теорії держави і права: Навч. посібник для підгот. до держ. іспитів/ Микола Кравчук,; М-во освіти і науки України, Юрид. ін-т Терноп. акад. нар. госп.. - 3-тє вид., змін. і доп.. - Тернопіль: Карт-бланш, 2002. - 243 с.
2. Мохнач-Галицька Є. Методика редагування нормативно-правових актів //Друкарство. - 2006. - № 1. - C. 14-18
3. Погребняк С. Вимоги до нормативно-правових актів, що випливають з принципу правової визначеності/ С. Погребняк //Вісник Академії правових наук України. - 2005. - № 3 (42). - C. 42-53. - Бібліогр.: С.42-53
4. Погребняк С. Додержання принципу пропорційності як умова правомірності нормативно-правових актів //Вісник Академії правових наук України. - 2005. - № 4. - C. 33-43
5. Погребняк С. Справедливість змісту нормативно-правових  актів як умова  їх   правомірності //Вісник Академії правових наук України. - 2005. - № 2. - C. 41-50.
6. Ситнік Г.П. Нормативно-правові акти як основа функціонування системи державного управління національною безпекою //Статистика України. - 2004. - № 1. - C. 42-46.
7. Тихомиров Ю.А. Закон в системе нормативных актов // Тр. / Ин-т законодательства и сравнит. правоведения при Верховном Совете РФ. - Москва, 1993. - N 53. - С. 6-20
8. Ткаченко Ю. Підстави і критерії визнання конституційності нормативно-правових актів //Право України. - 2000. - № 9. - C. 26-29
9. Шаповал В. Конституція України як нормативно-правовий акт(теоретичні проблеми кваліфікації) //Право України. - 1997. - № 10. - C. 3-7