Система законодавства і систематизація нормативно – правових актів

2.3. Поняття інкорпорації. Інкорпорація  як спосіб впорядкування форми  нормативно-правових актів, її  види

Інкорпорація — це спосіб систематизації, за яким нормативно-правові акти повністю або частково об'єднуються у збірки чи зібрання в алфавітному, хронологічному, предметному або в будь-якому іншому порядку.

При інкорпорації нормативний зміст  нормативно-правових актів не змінюється, але вони можуть піддаватись певній зовнішній обробці. Ця обробка полягає  в тому, що форма викладення змісту нормативно-правових актів іноді може зазнавати деяких змін, а матеріал, що об'єднується, підлягає більш-менш складній зовнішній обробці: до тексту актів вносяться наступні офіційні зміни, виключаються статті й пункти, що втратили чинність, або мали тимчасове значення, або містять явні суперечності. Виключаються також статті та пункти, що передбачають зміни чи відміну раніше прийнятих актів, оскільки вони відображені в тексті цих актів.

Інкорпорація буває:

а) офіційна; вона здійснюється суб'єктами, які ухвалили акт, чи спеціально на те уповноваженими.

Створені в результаті офіційної  інкорпорації збірники видають ся від  імені держави, вірність текстів  нормативно-правових актів, що містяться  в них, гарантується державою і тому на них можна посилатись при вирішенні конкретних юридичних справ;

б) неофіційна; ця інкорпорація може здійснюватися науковими та навчальними закладами, видавництвами, окремими особами і взагалі будь-якими суб'єктами з їх власної ініціативи. Створені в результаті неофіційної інкорпорації збірники видаються від імені установи або особи, що її здійснила, а тому вірність текстів нормативно-правових актів, що містяться в них, не гарантується державою і на них не можна посилатись при вирішенні конкретних юридичних справ. Такі збірники використовуються в інформаційних або навчальних цілях.

Таким чином, інкорпорація — це така обробка нормативно-правових актів, яка не вносить до їх змісту нічого нового. Це зовнішня систематична обробка, яка полегшує користування нормативно-правовими актами, розташовує їх у систематичному порядку, але залишає без змін внутрішній зміст і лише надає старому змісту нову форму.[3, c.59-61]

Інкорпорація може бути:

— офіційною — здійснюється від  імені компетентних державних органів (наприклад, «Відомості Верховної Ради України»);

— неофіційною — здійснюється видавництвами, науковими і навчальними  закладами, практичними органами, окремими спеціалістами.

Позаяк в першому випадку  збірники, що видаються, є офіційною  формою опублікування і на них  можна посилатися при розгляді юридичних питань, в другому вони мають лише довідково-інформаційний характер.

Найпоширеніші види інкорпорації:

2.4. Консолідація як спосіб впорядкування форми нормативно-правових актів, її види

Третім способом систематизації нормативно-правових актів є консолідація, сутність якої полягає в об'єднанні декількох  нормативних актів у єдиний новий  акт.

Серед видів систематизації нормативно-правових актів консолідація поряд з інкорпорацією та кодифікацією має самостійне значення. Вона є специфічним видом впорядкування нормативно-правових актів, є проміжковим етапом проведення різного роду кодифікаційних робіт, за її допомогою можливою стає сама процедура систематизації і динамічного впорядкування законодавства в цілому, без якого воно не піддається або погано піддається кодифікації. Проведення ж консолідаційних дій покладається на компетентні державні органи, що свідчить про офіційний характер консолідації як виду систематизації нормативно-правових актів. У своїй діяльності законодавчий орган нашої держави використовує консолідаційні прийоми, зокрема у Верховній Раді має місце прийняття законодавчих актів у “пакетах”, що є нічим іншим як способом групування, систематизації нормативно-правових актів із застосуванням консолідаційних прийомів. Консолідація є основним видом проведення систематизаційних робіт у країнах англосаксонської системи права, служить, до деякої міри, з’єднувальною ланкою в процесі інтеграції України до Європейських та світових міждержавних і міжнародних структур, уніфікації та приведення у відповідність до європейського українського законодавства. Вона є первинним етапом кодифікації, її необхідною умовою і одним з важливіших способів уніфікації та удосконалення законодавства.

Консолідація здійснюється з метою  усунення множини нормативних актів, що регламентують одні й ті ж самі відносини. У її результаті кілька окремих  актів, що присвячені врегулюванню одних  і тих самих відносин, об'єднуються в один. Розділи й статті таких нормативно-правових актів групуються в розділи і статті нового, об'єднаного акта за певною системою в логічному зв'язку й послідовності. При об'єднанні актів у їхніх текстах усуваються повторення, явні суперечності, помилки, виправляється застаріла термінологія, в необхідних випадках дається нова редакція окремих статей.

Таким чином, за своїм змістом консолідація є специфічним видом упорядкування (систематизації) нормативних актів. Та оскільки внаслідок консолідації створюється новий нормативний акт, який може набрати чинності тільки за умови додержання передбачених відповідних процедур, можна зробити висновок, що консолідація є не тільки формою систематизації, а й формою правотворчості.

Специфічне місце серед актів  систематизації посідає звід законів, який у ряді випадків розглядається як вища форма систематизації законодавства даної держави. За своєю історичною і фактичною основами, звід законів є актом офіційної систематичної інкорпорації. Звід законів покликаний сприяти зміцненню правової основи державного та суспільного життя, забезпечувати найбільшу стабільність і доступність законодавства для всіх громадян, подальше зміцнення законності, посилення охорони правопорядку, інтересів суспільства, прав і свобод громадян.

 При визначенні кола нормативних актів, які повинен об'єднувати звід законів, у літературі існує два підходи. Згідно з першим у зводі повинні розміщуватися виключно закони, тобто акти вищої юридичної сили, що приймаються парламентом або в результаті всенародного референдуму. Таким чином, звід законів об'єднує і відповідно систематизує всі закони по всіх без винятку сферах законодавчого регулювання суспільних відносин, що, звичайно, робить їх доступними та сприяє вдосконаленню їхнього змісту.

Інша точка зору полягає в тому, що звід законів повинен об'єднувати нормативні акти законодавчого органу та органів управління, тому що обмеження його вмісту лише законодавчими кодифікаційними актами надзвичайно звузить обсяг зводу законів, залишить за його рамками велику кількість актів вищих органів державного управління, які регулюють найважливіші сторони державного та суспільного життя. Такий нормативний зміст зводу законів надасть йому значення вищого етапу загальної систематизації законодавства у широкому його розумінні.[20, c.6-20]

Порівняно з іншими видами систематизації, звід законів має низку особливостей:

а) відрізняється підвищеним рівнем офіційності: виходячи від законодавчого органу (або одночасно від законодавчого органу та вищого органу державного управління) він не лише є офіційним виданням і не тільки має високий юридичний і суспільно-політичний авторитет, а й у перспективі допускає суттєву переробку нормативного матеріалу, що міститься в ньому;

б) являє собою вищий різновид систематичної інкорпорації: охоплюючи широке коло врегульованих правом найважливіших суспільних відносин, звід законів допускає найбільш широку, глобальну класифікацію нормативного матеріалу, за предметним критерієм — класифікацію, яка в принципі однотипна з тою, що застосовується при кодифікації;

в) формування зводу передбачає попередню якісну обробку чинного законодавства, усунення багатоманітності актів, прогалин в регулюванні, вдосконалення та розвиток і відповідно до цього проведення досить значної правотворчої роботи з кодифікації та консолідації законодавства;

г) зміст зводу законів характеризується єдністю. Він складається з Конституції і головним чином з консолідованих і кодифікованих актів, прийнятих чи доопрацьованих згідно з Конституцією та об'єднаних за основними сферами життєдіяльності суспільства.

Усе це свідчить про те, що звід як акт інкорпоративного типу містить  разом з тим кодифікаційні  елементи або в будь-якому разі елементи, близькі до кодифікаційних. Звідси й відкривається (з техніко-юридичного боку) можливість розвитку зводу законів як акта інкорпоративного типу в "кодекс кодексів" — в єдиний кодифікований акт. Прийнята у зводі організація нормативного матеріалу на роз'ємних зошитах і здійснення наступного поточного законодавства, головним чином шляхом внесення доповнень і змін у звід законів, роблять перспективу розвитку зводу законів цілком імовірною.

Консолідація є самостійним  логіко-гносеологічним та ієрархічним  видом систематизації нормативно-правових актів, який полягає у впорядкуванні  нормативно-правового матеріалу  за об’єктом, суб’єктом, предметом та методом правового регулювання, що утворює певну систему правових норм, які можуть об’єднуватися за інституціональною та галузевою ознакою. Специфіка, виокремлювальні ознаки консолідації проявляються в тому, що складові частини нормативного акту групуються за предметною ієрархічною структурою, яка не піддається смисловим та логічним переробкам, відображає його зміст та залишається недоторканою. Для консолідації зручність та її допустимість полягає, насамперед, в оптимальній кількості рівнів, так званих консолідаційних центрів, навколо яких і групуються норми права кожного відповідного рівня. Отже, консолідація – це об’єднання в єдиний нормативно-правовий акт декількох актів або їхніх складових частин, які регламентують діяльність в одній визначеній сфері суспільних відносин без втручання до їхнього змісту.

Консолідація є синкретичним видом  систематизації нормативно-правових актів. Будучи близькою за своєю гносеологічною сутністю як до інкорпорації, так і  до кодифікації, вона відіграє роль логічної зв’язки між ними, зближує процес інкорпорації та кодифікації, забезпечуючи цілісність та нерозривність процесу систематизації законодавства в цілому як процесу впорядкування, класифікації нормативно-правових актів.

Консолідація є важливим способом систематизації законодавства, що застосовується у механізмі формування, функціонування та розвитку галузі права як складового елемента системи законодавства. У динамічному розвиткові окремо взятої галузі права, коли стає неможливим застосувати для впорядкування законодавчих актів кодифікацію, можна використати консолідацію. Завданням консолідації діючих актів у даному випадку стає визначення та укрупнення законодавчих блоків, які об’єднують декілька (інколи десятки) діючих актів з одного питання, що нині стає однією з найрозповсюдженіших форм упорядкування законодавства. За її допомогою можливо приводити законодавчі акти до впорядкованої системи, що дозволяє більш ефективно використовувати дане законодавство в практичній діяльності.[11, c. 35-39]

Консолідація є одним з важливих чинників формування та розвитку інституту  права, так як в основі цього процесу  лежить утворення певного “центру”, навколо якого об’єднуються правові  норми, що регулюють визначену ділянку  однорідних суспільних відносин. За допомогою консолідації іде відбір первинних ланок – норм права, які в процесі об’єднання та узгодження й утворюють інститут. Консолідація також служить засобом уніфікації та узгодження правових норм, виявлення прогалин у його структурі, способом підбору його складових частин та засобом, за допомогою якого можна прогнозувати подальший розвиток цього правового явища.

За своєю суттю консолідація в англійському праві також відіграє ревізійну роль, адже може виникнути  необхідність відмінити окремі застарілі  положення, щоб не включати їх до консолідуючого акту.

Консолідація як вид систематизації законодавства не властива для традиційних  систем права. Це насамперед слід пов’язувати  із специфічністю цих систем. Адже навіть незначна перестановка сур в  Корані викличе неадекватну реакцію населення, яке сповідує іслам, вже не говорячи про факт зміни чи доповнення Корану новими положеннями.

Система традиційного права, зокрема  мусульманського, є особливою, відокремленою  системою поряд з англосаксонською та романо-германською. Їй не характерні ознаки системності та систематизації. Певні галузі права дослідники цих систем все ж таки виділяють, але їх праця не знаходить відповідного відображення у законодавстві країн традиційної системи права. Щодо систематизації і зокрема консолідації в цих системах, то слід зазначити, що ці способи впорядкування законодавства у цих країнах знаходяться на дуже низькому рівні, або ж зовсім у них відсутні, і це явище є наслідком пережитків феодального ладу і суворо догматичного дотримання постулатів релігії, що звичайно, негативно відображається на прогресивних процесах розвитку цих країн.

7. Здійснення систематизації актів законодавства в органах юстиції та шляхи щодо її подальшого вдосконалення

Консолідація не є “ізольованим”  видом систематизації нормативно-правового матеріалу. Вона тісно пов’язана з інкорпорацією, є взаємодоповнюючими категоріями, в процесі проведення яких використовуються одні й ті ж або подібні методи та способи впорядкування законодавчого масиву. Під час проведення інкорпорації широко використовуються консолідаційні прийоми, що вказує на взаємозалежність цих двох видів систематизації, і, навпаки, під час проведення консолідаційних робіт широко використовуються інкорпораційні методи систематизації нормативно-правового матеріалу.

Відомо, що інкорпорація – це вид  систематизації, спрямований на впорядкування  нормативно-правових актів шляхом їх зовнішнього опрацювання і систематизованого (у хронологічному, предметному або  іншому порядку) об’єднання в єдиному  збірнику. Отже, мається на увазі зібрання нормативно-правового матеріалу до одного збірника, нормативні акти, які до нього увійшли, не втрачають своєї юридичної сили, не скасовуються, не виключаються (крім, звичайно, відмінених у встановленому законом порядку). Інкорпораційні збірники нормативно-правових актів не є окремими джерелами права, на них не можна посилатися у правозастосовчій діяльності. Джерелами ж і надалі будуть самі нормативно-правові акти, тобто вони продовжують також існувати, як окремі нормативно-правові приписи.