Шпаргалка по "Биржевому праву"

Таким чином, ф'ючерс, маючи стандартне місце поставки, с предметом біржової купівлі-продажу протягом терміну його дії. Обіг ф'ючерсів забезпечують біржові спекулянти ф'ючерсами. Як учасники біржових торгів, вони привласнюють різницю між ціною кожного ф'ючерса (ціною ф'ючерсного ринку) і реальною ціною на товар на момент виконання ф'ючерса. 
Комерційна ідея ф'ючерса полягає у страхуванні як продавця, так і покупця від несприятливого коливання цін на даний товар. Продавець реального товару мас змогу залежно від курсу цін реального І ф'ючерсного ринків викупити контракт і продати товар за ціною, більш вигідною, ніж ціна контракту.

 

65. Переваги та недоліки  ф'ючерсних угод

Перевагами ф’ючерсних контрактів є доступність ф’ючерсної торгівлі для всіх учасників ринку з огляду на невисокий рівень початкової маржі, наявність гарантії виконання всіх контрактів з боку клірингової палати, можливість дострокового виходу з контракту укладанням протилежної угоди. Значною перевагою ф’ючерсів є їх висока ліквідність, яка забезпечується за рахунок організації щоденної біржової торгівлі. Крім того, необов’язковість реальної поставки активів згідно з ф’ючерсним контрактом можна віднести до переваг, оскільки існує можливість вибору — здійснювати поставку активів чи ні. Достатньо низька вартість угод  порівняно із сумами контрактів також дає переваги учасникам ф’ючерсної торгівлі. Біржовий характер торгівлі дозволяє формувати ціни ф’ючерсних контрактів під впливом попиту та пропозиції на ринку, що виключає можливість диктату з боку одного з учасників угоди. Отже, ф’ючерсні контракти багато в чому переважають будь-які інші фінансові інструменти, але водночас не позбавлені й недоліків.

Стандартні умови ф’ючерсного контракту не завжди можуть задовольнити потреби хеджера. Наприклад, учасникові торгів потрібно купити актив в іншій кількості і в інші терміни, ніж це передбачено стандартними умовами ф’ючерсів. Невідповідність умов контрактів і потреб клієнта щодо термінів і сум є одним з недоліків ф’ючерсних угод.

Крім того, на біржах взагалі може не бути ф’ючерсного контракту на актив, в якому зацікавлений клієнт. Тоді хеджер має дібрати контракт на той актив, який у минулому показав найтіснішу кореляцію з активом, позицію за яким необхідно хеджувати. Для виявлення тісноти зв’язку між цінами використовуються статистичні методи кореляційного аналізу. Іноді виникає ситуація, коли не проводиться торгівля такими фінансовими ф’ючерсами, які б доволі тісно корелювали з касовою позицією і гарантували результати хеджування. В інших випадках такий фінансовий ф’ючерс можна знайти, але він виявляється не досить ліквідним. Тоді доводиться користуватися більш  ліквідним, але менш придатним з погляду кореляції ф’ючерсним контрактом. Неможливо дати формальний критерій щодо мінімального рівня кореляції для вирішення питання про доцільність операції хеджування. Для більшості менеджерів кореляційні коефіцієнти, що перевищують 0,70, є досить прийнятними.

Неідентичність фінансових інструментів, які покладено в основу касової та ф’ючерсної позицій, зумовлює необхідність використовувати складні стратегії хеджування, які потребують високопрофесійної підготовки кадрів та значних фінансових витрат.

Недоліком ф’ючерсних контрактів є також зниження доходності грошових коштів, які вкладені на депозитний рахунок брокера як гарантійні внески. Здебільшого на ці кошти не нараховуються відсотки, і при значних обсягах проведення ф’ючерсних операцій зниження загального рівня доходності може бути досить істотним. Використання цінних паперів як застави допомагає частково вирішити цю проблему, але додаткова маржа вноситься лише у вигляді грошових коштів, тому повністю уникнути зни-ження доходів неможливо.

Короткостроковий характер ф’ючерсних контрактів не дозволяє ефективно хеджувати ризики, які виникають при проведенні середньо- і довгострокових фінансових операцій. Для хеджування таких ризиків за допомогою ф’ючерсів необхідно кілька разів проводити ф’ючерсні операції, що пов’язано зі значними витратами з виходу на ринок.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

66. Відмінності між форвардними та ф'ючерсними угодами

Умови контракту	Форвардний	Ф’ючерсний
Сторони контракту	Два конкретні контрагенти	Знеособлені партнери та розрахункова палата
Вид зобов’язань	Непереуступний	Вільнозамінюваний
Гарант	Частково біржа	Розрахункова палата
Товарне покриття	Реальної якості	Базової якості
Обсяг поставки	Погоджується сторонами	Стандартизований біржею
Якість	Погоджується сторонами	Стандартизований біржею
Час поставки	Договірний	Стандартизований
Розмір застави	Визначається біржею	Визначається рівнем зміни ціни
Спосіб виконання	Реальна поставка	Ліквідація угоди у формі заліку, або реальна поставка
Ціна товару	Визначається в процесі біржового торгу після виконання контракту	Визначається в процесі біржового торгу
Розрахунки за контрактом	Після виконання контракту	Щоденно
Місце поставки	Погоджується сторонами	Визначається біржею
Поширення інформації про угоду	Обмежене	Обов’язкове

 

69. Опціонні  угоди

Опціон - це контракт, що фіксує право одного з учасників угоди купити або продати фіксовану кількість акцій певної компанії за обумовленою ціною в обмежений період часу у свого контрагента. Опціон дає можливість одержання вигоди за рахунок зміни курсу цінного паперу. Існує дві їх основні різновиди: опціони - колл (call), тобто право купити, і опціон - пут (put), тобто право продати. 

На відміну від ф'ючерсу, де сторони зобов'язані виконувати укладений контракт, опціон дозволяє своєму власникові, який заплатив деяку (фиксируемую при купівлі опціону) премію особі, що його видало, у момент покупки, потім відмовитися від угоди, якщо по акціях даної компанії складається несприятлива кон'юнктура. І навпаки, він придбає акції, якщо це обіцяє йому прибуток. 

Основні види опціонів виписуються на акції, на індекси їх курсів, на процентні ставки по ф'ючерсах, на валюту. Опціон, як правило, представляє собою іменний цінний папір. 

 

71. Особливості опціонних угод

Опціон — стандартний документ, що засвідчує право придбати (продати) цінні папери (товари, кошти) на певних умовах у майбутньому з фіксацією ціни на час укладання такого опціону або на час придбання за рішенням сторін контракту. Перший продавець опціону (емітент) має безумовне й безвідкличне зобов'язання із продажу товарів на умовах укладеного опціонного контакту.

Любий покупець опціону має право відмовитися в будь-який момент від придбання таких цінних паперів (товарів, коштів).

Претензії щодо неналежного виконання або невиконання зобов'язань опціонного контракту можуть пред'являтися винятково емітенту опціону. Опціон може бути проданий без обмежень іншим особам протягом строку його дії.

Опціон на відміну від ф'ючерсної чи форвардної угоди є угодою "несиметричною". В той час коли ф'ючерсні та форвардні угоди є обов'язковими для виконання обома учасниками угоди, опціон дає власнику право виконати чи не виконати угоду, а для продавця є обов'язковим для виконання. Опціон виконується, коли ситуація на ринку сприятлива для покупця опціону і несприятлива для продавця. Продавець опціону приймає на себе ризики, пов'язані з несприятливими ціновими змінами на ринку і за це отримує від покупця винагороду - премію, яку називають ціною опціону. Ціна активу, що зафіксована в опціонному контракті, за якою буде продано актив, називають страйковою ціною, або ціною виконання.

 

80. Правовий  механізм хеджування

Операції хеджування полягають у тому, що фірма, яка продає реальний товар на біржі або за її межами з поставкою в майбутньому, бере до уваги діючий на момент укладання угоди рівень цін, одночасно здійснює на строковій біржі зворотну операцію, тобто купує ф'ючерсні контракти на той самий термін і на ту саму кількість товару. Фірма, що одержує реальний товар із поставкою в майбутньому, одночасно здійснює продаж на біржі ф'ючерсних контрактів. Після передачі або відповідно приймання товару за угодою на реальний товар, здійснюється продаж або викуп ф'ючерсних контрактів.

Таким чином, ф'ючерсні угоди страхують угоди на купівлю реального товару від можливих збитків, пов'язаних зі змінами цін на ринку на цей товар. Принцип страхування тут побудований на тому, що, коли в угоді одна сторона втрачає як продавець реального товару, то вона виграє як покупець ф'ючерсів на ту саму кількість товару, і навпаки. Тому покупець реального товару здійснює хеджування продажем, а продавець реального товару — хеджування купівлею.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

88. Розрахункова палата біржі

Розрахункова палата (РП) є серцевиною всіх розрахунків по ф'ючерсних контрактах, ключовою технічною ланкою в організації ф'ючерсної торгівлі. Розрахункова палата покликана забезпечити фінансову стійкість ринку ф'ючерсних контрактів, захист інтересів клієнтів, контроль за біржовими операціями. Вона виступає як третя сторона в угодах по всіх контрактах, тобто покупці і продавці приймають на себе фінансові зобов'язання не один перед одним, а перед Розрахунковою палатою. Будучи учасником будь-якої угоди, вона приймає на себе відповідальність як гаранта.

Розрахункова палата: реєструє в результаті біржових торгів угоди; визначає і стягує заставні суми по укладених контрактах; визначає і перелічує суми виграшів і програшів членів Розрахункової палати при відхиленні поточної біржової ціни від контрактної; здійснює ліквідацію взаємопогашених контрактів і розрахунки по них; організує і гарантує виконання ф'ючерсних контрактів.

Розрахункова палата звичайно являє собою або структурний підрозділ біржі, або самостійну комерційну організацію, засновану біржею чи групою біржі. Вона обслуговує розрахунки по ф'ючерсних контрактах відразу декількох бірж, тому що в - цьому випадку зростає число її клієнтів — членів палати, а виходить, ростуть і обороти, прибутки, резервні і страхові фонди, ідвищуються стійкість цін у ф'ючерсній торгівлі окремими видами контрактів при несприятливих змінах ринкової кон'юнктури.

 

90. Особливості розрахунків за біржовими угодами

Авансовий платіж передбачає виплату покупцем продавцю вартості партії товару до його передачі (відвантаження) в розпорядження покупця. Одним в видів авансового платежу виступає оплата товарів (або брокерських послуг), підготовлених до відвантаження (передачі покупцю) не пізніше 3 робочих днів 3 дня одержання платежу (якщо другі строки не передбачені біржовим контрактом). Авансовий платіж виконує подвійну функцію: по-перше, він є формою кредитування продавця покупцем по укладеній угоді, по-друге, він служить для продавця засобом страхування виконання розрахункових зобов'язань прийнятих покупцем по біржовому контракту. При подальшій відмові покупця від приймання закуплених товарів, продавець має право у відповідності до Правил роботи біржі направити частину свого авансового платежу на відшкодування своїх збитків і втраченої вигоди. 

В практиці біржової торгівлі авансові платежі здійснюються, як правило, по угодах з добре відомими продавцями, які позитивно зарекомендували себе суворим дотриманням передбачених строків поставки товарів. Проте в сучасним умовах "ринку продавця", дефіцитності багатьох товарів на біржовому ринку все більше число продавців висувають авансовий платіж у вигляді неодмінної умови укладання біржової угоди. 

Розрахунок готівкою передбачає одночасний обмін складського варіанта (повноваження, посвідчення, довіреність) на реалізований товар або інших товаросупроводжувальних документів продавця на відповідні платіжні документи або наявні гроші покупця. Такий вид платежу є найбільш справедливий, так як здійснює взаємне страхування контрагентів по біржовій угоді, прискорює взаємні розрахунки по взятих зобов'язаннях. Розрахунок готівкою (як і авансові платежі) може охоплювати всю вартість партії товарів або здійснюватися частинами. В першому випадку передбачається повна оплата всієї вартості товарів одразу ж при передачі покупцю документів на його володіння. В другому випадку основна частина платежу по біржовому контракту (30-90 процентів) здійснюється одразу ж після передачі документів на володіння товарів, а інша частина платежу -(10-20 процентів) після приймання товару за кількістю і якістю на складі покупця. 

Платіж по факту поставки (одержання) товарів продавцем (покупцем) застосовується, як правило в тих випадках , коли вся партія товарів не може бути пред'явленою (і переданою) покупцю в момент торгів і укладання біржового контракту, зокрема, за угоди типу "форвард". Цей вид платежу має певні переваги для покупця, так як страхує його від виплати грошових засобів за товари, які потім можуть бути не поставленими продавцем. Крім того, розрахунки з продавцем проводяться лише після прийняття товарів за кількістю і якістю. Тому платіж по факту одержання товарів є найбільш розповсюдженою умовою здійснення біржової угоди, яку висуває покупець. 

Платіж в кредит передбачає здійснення розрахунку біржової угоди на основі наданого продавцем комерційного кредиту. Такий кредит надається покупцю після одержання ним товарів не біржовій угоді на строк від 1-2 місяців до одного року. Основна мета надання такого кредиту - збільшити обсяг реалізації товарів, попит на які на біржі нижче пропозиції. Сьогодні у зв'язку з дефіцитністю реалізації на біржі товарів і високими темпами інфляції надання покупцю права платежу в кредит практикується виключно рідко.