Автор работы: Пользователь скрыл имя, 31 Октября 2014 в 10:18, курсовая работа
Актуальність теми курсового дослідження обумовлюється тим, що люди в своїй діяльності здебільшого діють відповідно до норм закону. Поведінку, яка відповідає нормам закону, називають правомірною, тобто людина виконує все, що зобов’язана робити, і не робить того, що заборонено законом. На жаль, є й інші випадки.
Різновидність соціальних відхилень, яка зв’язана з відступленням від цілей, принципів права, може бути об’єднана поняттям протиправної поведінки.
Вступ…………………………………………………………………………3
Розділ 1. Теоретична характеристика правопорушення……………...5
Поняття та ознаки правопорушення………………………………..5
Класифікація правопорушень………………………………………
Розділ 2. Юридичний склад правопорушення…………………………...
2.1. Об’єкт та об’єктивна сторона правопорушення……………………….
2.2. Суб’єкт та суб’єктивна сторона правопорушення……………………
Розділ 3. Причини правопорушень та шляхи їх подолання…………...
3.1. Соціальна природа та соціальні причини правопорушень……………
3.2. Правова профілактика правопорушень…………………………..
Висновки………………………………………………………………........
Список використаної літератури………………………………………….
Склад правопорушення — це сукупність закріплених у законі об'єктивних і суб'єктивних ознак, за наявності яких, суспільно небезпечне винне протиправне діяння визнається конкретним правопорушенням.
Склад правопорушення включає чотири елементи: об'єкт; об'єктивну сторону; суб'єкт; суб'єктивну сторону.
Правопорушення є неминучим наслідком соціального розвитку, пов'язаного з ним прогресу чи регресу виробництва та зумовленого цим розлагодження соціального статусу індивіда. Суперечності між потребами і соціальними засобами їх задоволення поряд із розлагодженістю соціального статусу індивіда (освітнього, культурного) обумовлюють посягання на наявний суспільний порядок.
Причини правопорушень — це соціальні явища та біологічні особливості особи, що призводять до протиправної поведінки.
Отже, загальними причинами правопорушень є:
1) економічні причини
— процес зруйнування старого
господарського організму
2) соціальні — соціальна напруженість як результат послаблення соціальної відповідальності держави та неврівноваженості соціальної політики: несвоєчасна оплата праці, підвищення плати за комунальні послуги, низький рівень соціального забезпечення. Не вирішуючи цих проблем, держава так чи інакше провокує нестабільність поведінки людей;
3) політичні — утвердження
ідеологічного та політичного
плюралізму, труднощі та складнощі
у формуванні політичної
4) ідеологічні — падіння колишніх ідеалів, низький рівень правосвідомості як наслідок зруйнування існуючої раніше системи правового виховання і лише початок формування нової системи: правосвідомість громадянина виявляється непідготовленою до зняття кримінальної відповідальності за значну кількість діянь, що вважалися злочинними, та до одночасного вступу в дію принципу "дозволено все, що не заборонено законом"; свободу вибору громадяни сприймають як уседозволеність і грань між правомірною і неправомірною поведінкою стирається;
5) юридичні причини:
а) у правотворчості — відсутність послідовності, логічності у законах та підзаконних актах, що приймаються, їх суперечливість підривають віру в їх якість, стають підставою для існування правового нігілізму;
6) у правоохоронній діяльності
— нерозкриття злочинів, корумпованість
правоохоронних органів
в) чинники суб'єктивного характеру — низький рівень правової культури та індивідуальної правосвідомості; існування правового нігілізму на побутовому рівні тощо.
Тільки усунення зазначених причин правопорушень (а це, звичайно, тривалий процес) може створити такі умови, за яких правомірна поведінка переважної більшості населення стала б нормою життя.
Список використаних джерел
Информация о работе Причини правопорушень та шляхи їх подолання