Предмет права соціального забезпечення

Що торкається відносин по забезпеченню робітників і службовців із фондів соціально-культурних заходів і житлового будівництва, то вони також мають не дуже відмінну від відносин по соціальному забезпеченню природу. Ці фонди складаються за рахунок прибутку окремих підприємств і організацій і уособлені в їх межах. Вони служать для задоволення тільки потреб робітників і службовців даного підприємства. Значна частина матеріальних благ і послуг із вказаних фондів заснована на прин­ципі розподілу праці. Тому забезпечення робітників і службовців із фондів соціально-культурних заходів і житлово­го будівництва входять в державну систему соціального забезпечення. Виникаючі тут відносини не включаються в предмет трудового права, а права соціального забезпечення, як інколи стверджується.

З адміністративними відносинами тісно пов’язані відносини по забезпеченню професійних військових і робітників внутріш­ніх справ. Це пояснюється тим, що спосіб формування фонду, з якого виконується забезпечення, вказують певні визначення на характер складаючих відносин. Так забезпечення військово-службовців і працівників органів внутрішніх справ здійснюється органами відомчого управління. Для призначення їм пенсій потрібна наявність не трудового стажу, а вислуга років, в яку як правило, включається тільки служба в армії і органах внутріш­ніх справ. Значить, відношенням по забезпеченню професійних військовослужбовців і працівників органів внутрішніх справ притаманна більш тісна, ніж відношення по соціальному забезпеченню інших категорій громадян, система зв’язку з їх трудо­вими відношеннями. Але сказане не означає, що відношення по соціальному забезпеченню є частиною адміністративних відно­шень. Не дивлячись на притаманну їм специфіку, відношення по соціальному забезпеченню професійних військо­вослужбовців і працівників органів внутрішніх справ, як і інші відношення по соціальному забезпеченню, складаються при розподілі суспільних фондів споживання в індивідуальній формі і мають з ними єдину природу.

Спірне питання про галузеву приналежність відношень по соціальному забезпеченню членів колективних господарств за рахунок централізованих коштів. Деякі автори рахують їх части­ною предмета аграрного права . На нашу думку з цим неможливо погодитися. Відношення по соціальному забезпеченню членів колективних господарств складають частину відношень по соціальному забезпеченню громадян і володіють всіма ознаками. Це обумовлено перш за все тим, що колективний устрій сьогодні ще є складовою частиною соціального суспільства і базується на спільній власності, що представляє собою одну із норм правової власності. Сільськогосподарське виробництво в колек­тивних господарствах розвивається за єдиними економічними законами виробництва і розподілу. Крім того, економічною основою соціального забезпечення членів колективних господарств, як і робітників, є загальнонародні суспільні фонди споживання, тому їм притаманні основні ознаки, які характерні для розпо­ділу із суспільних фондів споживання. А отже, виконує ті ж функції .

Соціальне забезпечення членів колективного господарства має таку ж соціально-політичну сутність, що і соціальне забез­печення робітників. Воно перетворилося в один із важливих факторів покращання матеріальних і культурно-побутових умов вчителів сільської місцевості. І як пише Коньков В. А.: „Стирає різницю між містом і селом“.

Разом з тим відношення по соціальному забезпеченню членів колективних господарств володіють деякими рисами, які відрізняють їх від відношень по забезпеченню робітників. Це наяв­ність особливих фондів для забезпечення, участь колективних господарств в соціальному забезпеченні своїх членів і його здій­снення. Дані особливості зв’язані із здійсненням принципів колективної власності, з наявними відмінностями в державно­му і колективному секторах народного господарства. Але все це не змінює суті соціального забезпечення членів колективних господарств. Воно побудовано на таких же принципах, що і соціальне забезпечення робітників, а відносини, які виникають при здійсненні забезпечення членів колективних господарств, складають нерозривну частину предмета права соціального забезпечення.

Сказане означає, що в предмет права соціального забезпечення включаються і відношення по матеріальному забезпеченню і обслуговуванню членів колективних господарств із суспільних фондів споживання, що підтверджують, стверджують деякі ав­тори .

Забезпечення із колективних господарських фондів носить додатковий характер по відношенню до забезпечення із загальносуспільних фондів, регулюються лише актами конкретних колективних господарств. По цих ознаках забезпечення із фондів окремих колективних господарств не суттєво відрізняється від соціального забезпечення за рахунок загальносуспільних громадських фондів споживання і входить в державну систему соціального забезпечення, що дає основу рахувати відношення по забезпеченні членів колективних господарств за рахунок внут­рішньогосподарських суспільних фондів частиною предмета ук­раїнського національного права соціального забезпечення.

Таким чином, ядро предмету права соціального забезпечення складають майнові відношення по наданню пенсій і матеріальної допомоги, що складаються між громадянами і органами, що здійснюють забезпечення при розподілі централізованих суспільних фондів споживання через індивідуальну форму.

В предмет права соціального забезпечення входять і інші відношення по соціальному обслуговуванню. Вони володіють специфічною природою і схожі з суспільною формою задоволення потреб. В цей же час, як вже зазначалося, соціальне обслуговування надається із тих же коштів, що і пенсії і матеріальна допомога, а суб’єктами не завжди виступають особи, які дістають пенсії і матеріальну допомогу. В силу цього відношення по со­ціальному обслуговуванню тяжіють до ядра предмету права со­ціального забезпечення. Більшість з них є майновими.

Разом з цим відношення по соціальному обслуговуванню не однорідні, ступінь зв’язку відношень по наданню окремих видів обслуговування з ядром предмета даної галузі різна. Крім того, відношенням по соціальному обслуговуванню характерний комплексний, характер. В склад соціального забезпечення, звичай­но, включають утримання громадян в будинках-інтернатах, протезування, забезпечення засобами пересування, професійне навчання інвалідів, працевлаштування, пільги інвалідам і іншим, пенсіонерам. Окремі автори, на наш погляд, не безпідставно роз­ширюють сферу соціального обслуговування. Наприклад, до со­ціального обслуговування зараховують експертизу працездат­ності і санітарно-курортне лікування . Видається, що ек­спертиза працездатності як послуга і санаторно-курортне лікування - це специфічні види медичного обслуговування, які не знаходяться за межами права соціального забезпечення.

Складною є природа відношень по працевлаштуванню. Вони входять в предмет регулювання трьох галузей права: трудового, адміністративного і соціального забезпечення, що виражається в системі якості права, його здібності регулювати різні сторони суспільних відносин. Так норми адміністративного права регулюють відносини органів управління з підприємствами по врахуванню попиту та пропозиції робочої сили і планування працевлаштування, а також відношення працевлаштовуючих органів з підприємствами по визначенню строків і порядку розмі­щення на роботу. В предмет трудового права входять відношення між громадянами і працевлаштовуючими органами по підшуканню роботи і направленню на роботу, між громадянами і підприємствами по закінченні трудового договору . На нашу думку, право ж соціального забезпечення регулює відношення по працевлаштуванні громадян, що частково втратили працездатність, тобто працевлаштування виступає як вид соціального забезпечення, що закріплено в законодавстві України.

В предмет права соціального забезпечення, як і в предмет інших галузей права , входить значна кількість нематеріальних відносин. Вони сприяють виникненню і здійсненню матеріальних відносин, забезпечують їх нормальне функціонування.

Враховуючи вищенаведене Шайхатдінов В. Ш. визначає предмет права соціального забезпечення як - систему майнових і тісно зв’язаних з ними інших суспільних відносин, які складаються між громадянами і органами, які надають забезпечення і виникають при реалізації громадянами свого конституційного права на матеріальне забезпечення і обслуговування із фондів споживання в індивідуальній формі .

Другий стан аналізу - компонентно-структурне ­слідження предмету права соціального забезпечення, яке включає в себе „виявлення різних об’єктивно взаємозв’язаних груп соціальних відносин, які являються елементами структури даного соціально-правового предмету“ .

Структура предмета права соціального забезпечення визначається, по-перше, умовою виникнення і функціонування відношень по соціальному забезпеченню і об’єктами цих відносин. Історично склалося, що у вказаних відношеннях кожній події відповідає конкретне відношення, з допомогою якого задовольняються потреби громадян як об’єкту суспільних відносин. Звід­си сформували різні по формі, але споріднені по змісту, а тому взаємозв’язані групи відносин, які складають ядро предмету права соціального забезпечення. Ці пенсійні відношення, в ос­нові яких лежать досягнення громадянами встановленої вікової обмеженості, настання інвалідності, втрата годувальника і ін., отримання ними пенсій; відносини по наданню різного роду допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності і пологах, відношення в сфері допомоги сім’ї - допомоги на дітей і ін. До них відносяться відносини в сфері обслуговування пенсіонерів і інвалідів за рахунок суспільних фондів споживання.

Зв’язки, які виникають із дій суб’єктів названих відносин, утворюють групу нематеріальних відносин, наявність яких спри­яє виникненню та існуванню майнових і деяких інших відносин по соціальному забезпеченню. Сюди входять відносини по встановленню фактів, які мають юридичне значення, по наданню забезпечення, по розгляду спорів.

В свою чергу кожний із елементів структури предмета права соціального забезпечення складається із ряду взаємозв’язаних компонентів і має власну структуру. Так пенсійні відносини включають в себе відношення по забезпеченню пенсіями по віку, по інвалідності, в зв’язку з втратою годувальника і ін., мають внутрішню будову і інші елементи структури предмета права соціального забезпечення.

Елементи структури предмета права соціального забезпечення взаємопов’язані. Тут складається три види зв’язків: між відно­шеннями, які входять в ядро предмету; між іншими відноси­нами, які складають предмет; між відносинами, які входять в обидві частини предмету галузі.

Взаємозв’язки різних видів суспільних відносин утворюють предмет права соціального забезпечення, обумовлені єдністю їх природи і виступають як генетичні.

Більшість відносин, що входять в ядро предмета - майнові, а значить єдині в своїй природі. Особливості їх є в тому, що во­ни взаємодіють не просто в якості пенсійних відносин, відносин по забезпеченню грошової допомоги і ін., а як суспільні відносини по соціальному забезпеченні, є в той же час економічними, соціальними, політичними, правовими. В такій якості їх об’єд­нує спільність природи і матеріального утримання. Всі перечислена зв’язки несуть координаційний характер. Ось на цьому рівні структура предмета права соціального забезпечення інтегрує, зв’язує елементи і придає їм необхідної цілісності.

В сфері нематеріальних відносин також є певні взаємозв’язки. Наприклад, відносини по встановленню фактів, що мають юридичне значення, і по розгляду спорів в комплексі забезпечують охорону процедурних відносин.

Відносини, які входять в ядро предмета права соціального забезпечення, і не матеріальні відносини субординаційно взаємо­зв’язані, що визначає покликання останніх допомагати нор­мальному виникненню і функціонуванню конкретних відносин по соціальному забезпеченню.

Говорячи про структуру предмету права соціального забезпечення, необхідно відмітити належність в ньому двох основних громадських відносин. В першу входять відносини по забезпеченню робітників і членів їх сімей. Це складні по своїй природі відносини, значного впливу на які діють трудові, адміністративні відносини. Друга група охоплює суспільні зв’язки по забезпеченню непрацюючої частини населення: інвалідів з дитинства і ін. До них приєднуються відношення, в рамках яких забезпечення здійснюється незалежно від того працювала особа чи ні. Подібні обставини враховуються при їх правовому врегулюванні. На кінець треба мати на увазі динамізм суспільних відно­син, які складають предмет соціального забезпечення. Він про­являється, насамперед, у виникненні нових груп відносин вик­ликаних потребами життя. Такий приклад відносин по наданню матеріальної допомоги при народженні дітей, допомоги матерям, зайнятим доглядом за дитиною, не досягнувши певного віку. Разом з тим існують групи однорідних суспільних відно­син, які не відповідають сучасним вимогам і потребують уніфі­кації. Це, насамперед, відносини по наданню різного роду допо­моги на дітей. Тут необхідна організуюча діяльність держави. Предмет будь-якої галузі права дістає юридичне закріплення у відповідних нормативних актах. В більшості галузей законодавства предмет правової галузі безпосередньо відображається в розділах і інших підрозділах кодифікованих нормативних актів. По іншому стоїть справа в сфері права соціального забез­печення. На жаль, на сьогоднішній день в Україні кодифікація законодавства про соціальне забезпечення не проведена і тому предмет даної галузі нормативно незакріплений в цілому ряді актів. І це недолік.

Поняття правовідносин є одним із фундаментальних понять як в загальній теорії права, так і в галузевих науках. Тради­ційно під правовідносинами розуміють таку форму соціальної взаємодії, що об’єктивно виникає у суспільстві відповідно до закону, учасники якої мають взаємні кореспондуючі права-обов’язки і реалізують їх з метою задоволення своїх потреб та інтересів в особливому порядку, який не заборонений державою чи гарантований і охороняється нею в особі певних органів .