Особливості здійснення виконавчої влади в Україні

ЗМІСТ

Вступ…………………………………………………………………….......3-4

Розділ 1. Поняття виконавчої влади та її ознаки

1.1 Сутність поняття «виконавча влада»……………………………........5-8

1.2 Ознаки виконавчої влади……………………………………………..8-11

1.3 Функції виконавчої  влади…………………………………………...11-12

Розділ 2. Кабінет Міністрів України – вищий орган у системі органів виконавчої влади   

2.1 Склад Кабінету Міністрів України…………………………………13-20

2.2  Повноваження і  функції Кабінету Міністрів України……………20-28

Розділ 3. Особливості здійснення виконавчої влади в Україні………29-33

Висновок…………………………….…………………………………...34-35      Список використаної літератури……………………………………………36-37 

ВСТУП

Актуальність теми полягає у тому, щоб з’ясувати місце виконавчої влади в Україні. Важливим завданням є становлення такої системи органів виконавчої влади , яка б забезпечувала підвищення ефективності державного управління та якості управлінських послуг.

Виконавча влада грає важливу роль серед органів державної влади, здійснює функцію державного управління  економічним, соціально-культурним і соціально-політичним будівництвом.

Виконавча влада виконує також контрольну, правоохоронну та координуючу функції. В умовах багатоукладності сфери у все більше зростає значення координуючої діяльності виконавчої влади, яка носить переважно коригуючий, реєстраційний, наглядовий і правоохоронний характер.

Виконавча влада є самостійною  і незалежною гілкою влади, але при  виконанні своїх функцій тісно  взаємодіє із законодавчою і судовою  гілками влади. На відміну від законодавчих і судових органів, які можуть функціонувати періодично, виконавча влада діє постійно, і її функціонування не може припинитися ні на один день.

Виконавча влада в Україні представляє  собою цілісний комплекс державних  органів, які здійснюють владно-політичні  та владно-адміністративні функції  на центральному та місцевому рівнях, мають загальну галузеву і локальну компетенцію. У систему виконавчої влади входять: Кабінет Міністрів України, міністерства, державні служби та агентства, інспекції, місцеві державні адміністрації.  

Вищим органом у системі органів  виконавчої влади є Кабінет Міністрів України.

Структура. Курсова робота складається зі змісту,  вступу, першого, другого та третього розділу, висновку та списку використаної літератури.

Об’єктом дослідження виступила сукупність правовідносин, пов’язаних з організацією та здійсненням виконавчої влади в Україні.

Предметом дослідження є виконавча влада та її функції.

Метою курсової роботи – виділити основні структурні ланки виконавчої влади, з’ясувати основні функції та повноваження Кабінету Міністрів України.

Досягнення мети передбачає реалізацію таких завдань:

– розкрити поняття та охарактеризувати систему органів виконавчої влади  в Україні;

– окреслити повноваження Кабінету Міністрів України;

– визначити склад та порядок формування Кабінету Міністрів України;

Методи дослідження. В основу методології дослідження покладено загальнотеоретичні принципи та підходи до вивчення обраного предмета дослідження. З цією метою використано низку загальнонаукових і спеціальних методів пізнання, зокрема – формально-логічний метод, історичний метод, порівняльно-правовий метод, структурно-функціональний метод, системний метод.

 

 

 

РОЗДІЛ  1. Поняття виконавчої влади та її ознаки

1.1.Сутність поняття  «виконавча влади»

Відповідно до ч.1 ст. 6 Конституції України державна  влада здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову¹. Вперше термін «виконавча влада» будо вжито у Конституції США 1787р.² Виконавча влада – це сукупність повноважень з безпосереднього управління суспільством³. На відміну від законодавчої влади, що має первинний характер, виконавча влада має за своєю сутністю вторинний (похідний), підзаконний характер. Всі дії та акти виконавчих органів мають ґрунтуватися на законі, не повинні йому суперечити, направленні на виконання закону.

Н.Г. Горшкова під виконавчою владою розуміє  самостійну та незалежну гілку державної  влади, яка має універсальний, предметний та організуючий характер і яка виражена системою державних органів виконавчої влади, наділених державно­владними повноваженнями, головне призначення котрої полягає у виконанні законів та їх реалізації певними методами, передбаченими законодавством⁴. На думку І.А. Полянського, виконавча влада – це державна влада, що передбачає наявність особливих ланок державного апарату, діяльність яких спрямована на реалізацію загальних норм, установлених суб’єктами законодавчої представницької) влади з метою регулювання різних сторін суспільного життя⁵. Виконавчу владу визначають також як одну з трьох гілок державної влади, що організовує і спрямовує внутрішню та зовнішню діяльність держави, забезпечує здійснення втіленої в законах волі суспільства, охорону прав і свобод людини⁶. І.Л. Бачило розуміє виконавчу владу як гілку державної влади, що виражена системою органів, які здійснюють державне управління справами суспільства, забезпечуючи його розвиток на основі законодавства та самостійної реалізації державно-владних повноважень виконавчо-розпорядчого характеру⁷.

Зокрема, О.В. Хоменко вважає, що термін «виконавча влада», що набув широкого розповсюдження в конституційному праві, є не найточнішим, бо він повністю не відображує її важливої ролі, адже ця роль зовсім не обмежується лише виконанням законів, що приймаються парламентом⁸.

Зміст діяльності виконавчої влади – управління, що включає:

1. виконавчу діяльність – здійснення рішень, які прийняті органами законодавчої влади;
2. розпорядчу діяльність – здійснення управління шляхом видання підзаконних актів і виконання організаційних дій.

Також, виконавчі органи влади здійснюють адміністративний контроль. Наприклад, міністерства і відомства проводять  перевірки , ревізії з метою проконтролювати діяльність нижчестоящих органів і установ. 

Виконавча влада – це одна з  гілок державної влади, основним  призначенням якої є організація  виконання законів та інших нормативно-правових актів, реалізація внутрішньої та зовнішньої політики держави, охорона прав і  свобод людини і громадянина, що здійснюється через побудовану на принципі вертикальної підпорядкованості систему спеціально створюваних і наділених відповідною  компетенцією органів⁹.

Виконавча влада за своєю сутністю повністю відповідає всім ознакам державної влади, і її відмінність від інших видів державної влади зумовлена тим, кому саме державна влада дістається – органам виконавчої влади, законодавчої чи судової¹⁰.

Отже, виконавча влада є одним  із центрів політичної влади; вона є  підзаконною, тобто спрямованою  на виконання законів та інших  актів законодавства, визначених конституцією держави;  універсальною за обсягом  повноважень з точки зору предметів  відання; побудована на принципі вертикальної підпорядкованості; характеризується безперервністю діяльності.

Для розуміння сутності виконавчої влади необхідно визначити її співвідношення із поняттям «державне управління». Державне управління – це певний вид діяльності органів держави, що має виконавчий  і розпорядчий характер і полягає в організуючому впливі на суспільні відносини в економічній, соціально-культурній  та адміністративно-політичній сферах шляхом застосування державно-владних повноважень. Державне управління – це більш широке поняття ніж виконавча влада, оскільки державне управління здійснюється не тільки у межах виконавчої влади, а й у внутрішньо-організаційній діяльності органів інших гілок державної влади, на рівні державних підприємств, установ і організацій¹¹.

Тривала і багато в чому схоластична  наукова дискусія щодо визнання за органами виконавчої влади в Україні  правового статусу «органів державного управління» чи «органів державної  влади» нині втрачає свою актуальність, оскільки, в сучасних політичних реаліях Кабінет Міністрів України і центральні та місцеві органи виконавчої влади стають насамперед політичними органами державної виконавчої влади¹².

Носієм виконавчої влади у масштабах  усієї країни є уряд. Назва уряду  встановлюється конституцією і законодавством. Уряд має офіційну назву – Рада чи Кабінет Міністрів. Наприклад, у Швейцарії – це Федеративна Рада, в Італії – Рада Міністрів, у Японії – Кабінет. Очолює уряд його голова. Як правило, це прем’єр–міністр (наприклад , у Франції ) або голова Ради Міністрів (Італія), канцлер (Німеччина), державний міністр (Норвегія).

В Україні вищим органом виконавчої влади є Кабінет Міністрів  України, який очолює прем’єр-міністр.  

Отже, сутність виконавчої влади зводиться до здійснення в державі організованого примусу; вона не єдина, на кого покладений обов’язок виконання законів, але тільки вона може використовувати силу для забезпечення цього виконання¹³. 

1.2. Ознаки виконавчої влади

1. виявляється через соціальне управління;
2. являє собою особливий вид відносин між членами суспільства, їх  об’єднаннями;
3. забезпечує прояв і домінування єдиної волі, здатної організовувати (об' єднувати і спрямовувати) вольові зусилля різних осіб з метою задоволення колективних потреб;
4. здійснюється за допомогою механізму, що складається з таких прийомів і засобів впливу, як переконання, примус, стимулювання, норми поведінки.

В.К. Колпаков визначає такі ознаки виконавчої влади:

1. відносна самостійність у системі єдиної державної влади;
2. організаційний характер впливу на суспільні відносини;
3. організаційна оформленість її носіїв (суб'єктів), тобто вона має конкретне суб'єктивне визначення й уособлюється в діяльності спеціальних структур, наділених державою відповідною компетенцією;
4. системність суб'єктів (їх сукупність) характеризується функціональною взаємозалежністю, організаційно-ієрархічною і юридичною підвладністю;

5. системність суб'єктів (їх сукупність) характеризується функціональною взаємозалежністю, організаційно-ієрархічною і юридичною підвладністю;

6. професіоналізм, тобто ця влада здійснюється спеціально утвореними і підготовленими суб'єктами;

7. універсальність існування в часі та просторі, тобто виконавча влада здійснюється безперервно й на всій території держави;

8.  вторинність і підвладність законодавчій владі.

 Узявши за основу, запропоновану Д.М. Бахрахом, систему ознак адміністративної влади, український науковець С.П. Кисіль до визначальних ознак виконавчої влади зараховує:

1. Організуючий характер виконавчої влади. При цьому він пояснює, що якщо державна влада в цілому стосовно суспільства виступає як основний інститут соціального управління, то виконавчу владу можна охарактеризувати як основний інститут державного управління. На його думку, організаційний аспект виконавчої влади виявляється в усіх сферах суспільних відносин та зв'язків, на які впливає державне управління: економічній, політичній, соціальній, культурній, національній, охоронній тощо. Виконавча влада безпосередньо організовує внутрішній правопорядок, оборону, суспільну і державну безпеку, здійснює організаційні, координаційні та контрольні функції стосовно найрізноманітніших явищ суспільного життя.

2. Постійність (безперервність) дії виконавчої влади. Тобто виконавча влада, відповідаючи вимогам динамічного розвитку суспільних процесів, діє постійно і цілеспрямовано, перебуваючи у постійній взаємодії з ними, стикається з новими суспільними явищами.

3.Прерогативний характер виконавчої влади. Поява нових, не урегульованих чинним законодавством суспільних відносин, викликає необхідність їх негайної регламентації органами виконавчої влади.

4. Універсальний характер виконавчої влади. Виконавча влада здійснюється на території держави всюди, де проживають люди, де виникають суспільні відносини. Межі виконавчої влади збігаються з кордонами держави. Універсальність виконавчої влади виявляється і в здійсненні правотворчості шляхом прийняття різних підзаконних нормативних актів, які уточнюють, деталізують, застосовують закон до конкретних суспільних відносин та в юрисдикційній діяльності - у вигляді застосування уповноваженими на це органами (посадовими особами) адміністративних чи дисциплінарних стягнень.

5. Предметний характер виконавчої влади. Тобто наявність у розпорядженні виконавчої влади значних ресурсів: правових, інформаційних, економічних, технічних, ідеологічних, що забезпечують реальність організаційно-управлінського впливу на суспільні процеси. У безпосередньому розпорядженні виконавчої влади перебувають збройні сили, міліція, установи виконання покарань, що надає суб'єктам виконавчої влади можливість використовувати наявні у них фактичні та правові можливості здійснення адміністративного примусу.