Конституционное право України

1 Поняття виборчого права та  виборчої системі та їх конституційна основа в України

Виборче право — це система правових норм, які регулюють процес формування представницьких органів і обрання службових осіб. Розрізняють активне виборче право (право обирати) і пасивне виборче право (право бути обраним). Особа, яка має право голосу, називається виборцем, а всі виборці держави іменуються виборчим корпусом.

Виборча система — це система суспільних відносин, пов’язаних з формуванням складу представницьких  органів шляхом виборів.

Вибори і виборчі системи  поділяються на кілька видів залежно  від суб’єктів виборів, часу і  порядку їх проведення та інших обставин.

Ст. 5 Конституції  України визначає дві форми народовладдя — безпосередня (пряма) і представницька демократія. Безпосередня демократія пов’язана із здійснюванням через  різні форми прямим волевиявленням народу України, територіальної громади  чи іншої визначеної законом спільноти  громадян України.

Форми безпосередньої демократії — це способи і засоби безпосереднього здійснення влади  народом або його частиною, які  виключають передачу владних повноважень  будь-яким органам чи особам. Згідно зі ст. 69 Конституції України основними  формами народного волевиявлення  є вибори та референдум.

Вибори як форма  народного волевиявлення є одним  із способів формування народом органів  державної влади та місцевого  самоврядування або інших інститутів. Це стосується насамперед формування представницьких органів законодавчої влади — парламентів, інституту  президента, органів місцевого самоврядування.

Вибори в  конституційному праві — це спосіб формування органів державної влади, органу місцевого самоврядування або  наділення повноваженнями їх посадової  особи шляхом голосування уповноважених  на те осіб і визначення результатів  такого голосування встановленою більшістю  голосів цих осіб за умови, коли на здобуття кожного мандату мають  право балотуватися два і більше кандидатів. Вимога альтернативності має важливе значення, оскільки не лише визначає демократичний характер виборів, а й дозволяє відокремити  вибори від призначення на посаду, яке здійснюється колегіальним органом.

Порядок виборів  передбачений правовими нормами, які  в сукупності становлять виборче  право.

За суб’єктами виборів вибори поділяються на вибори до органів державної влади і  органів місцевого самоврядування, зокрема, вибори до Верховної Ради України, вибори Президента України, вибори депутатів  Верховної

Ради Автономної Республіки Крим, вибори депутатів  сільських, селищних і міських рад, сільських, селищних і міських голів.

За часом  проведення вибори на Україні поділяються  на чергові, позачергові, повторні і  вибори депутатів замість вибулих.

Виборче право  — це система правових норм, які  регулюють процес формування представницьких  органів і обрання службових  осіб. Розрізняють активне виборче  право (право обирати) і пасивне  виборче право (право бути обраним). Особа, яка має право голосу, називається  виборцем, а всі виборці держави  іменуються виборчим корпусом.

Виборча система  — це система суспільних відносин, пов’язаних з формуванням складу представницьких органів шляхом виборів.

Вибори і  виборчі системи поділяються  на кілька видів залежно від суб’єктів  виборів, часу і порядку їх проведення та інших обставин.

 

2 Загальна характеристика виборчої системи в Україні

 

Термін виборча  система в науці конституційного  права використовується в двох значеннях  — широкому і вузькому.

У широкому значенні під виборчою системою розуміють  систему суспільних відносин, які  складаються в зв’язку з виборами органів публічної влади та визначають порядок їх формування. Ці відносини  регулюються конституційно-правовими  нормами, які в сукупності утворюють  конституційно-правовий інститут виборчого  права.

Виборча система  у вузькому значенні — це певний спосіб розподілу депутатських мандатів між кандидатами в залежності від результатів голосування  виборців або інших уповноважених  осіб. При цьому виділяють три  основних види виборчих систем, які  відрізняються порядком встановлення результатів голосування:

Мажоритарна виборча  система — це голосування за кандидата  по виборчому округу і визнання його обраним на основі одержаної ним  більшості голосів виборців. За цією системою відбуваються парламентські  вибори у 76 країнах світу (Велика Британія, Франція, США, країни Латинської Америки, Африки, Тихоокеанського басейну). Ця система є традиційною і найбільш прийнятною для країн з так  званою двопартійною системою, тобто  за наявності двох сильних політичних партій.

Існують мажоритарні  системи абсолютної та відносної  більшості. За першою перемогу на виборах  здобуває кандидат, який набрав 50% голосів  плюс один голос. Під час виборів  за мажоритарною системою відносної  більшості членом парламенту стає депутат, який одержує більше голосів, ніж  уся його суперники, навіть якщо це менше 50% голосів виборців, які взяли  участь у голосуванні.

Пропорційна виборча  система — це голосування за списки кандидатів від політичних партій або  інших політичних сил і розподіл місць у парламенті (депутатських мандатів) пропорційно до кількості  голосів, відданих за списки. Нині вибори за пропорційною системою відбуваються у 48 країнах світу, в тому числі  у 24 європейських (Іспанія, Португалія, Австрія, Швеція, Фінляндія, Норвегія, Бельгія). Ця виборча система застосовується, як правило, в тих країнах, де є  кілька впливових партій, але жодна  з них історично не має стабільної більшості в парламенті.

Існує кілька різновидів застосування пропорційної виборчої системи: голосування за звичайний список кандидатів і жорсткий список (звичайний  список кандидатів — це розташування прізвищ кандидатів у списку в  алфавітному порядку; жорсткий —  це розташування прізвищ кандидатів у списку в пріоритетному порядку).

Змішана виборча  система є комбінацією, поєднанням мажоритарної і пропорційної виборчих систем. В Європі змішана виборча  система застосовується в Німеччині, Італії, Угорщині, Польщі, а в останні  роки — у Литві, Грузії, Росії. Змішані  виборчі системи застосовуються в тих країнах, де йде пошук  і становлення виборчих систем або  існує необхідність досягнення компромісу між принципом представництва у  парламенті різних політичних сил та стабільністю сформованого ними уряду.

Найпростішим  варіантом змішування є лінійне  змішування: одна частина парламенту обирається за мажоритарним, інша —  за пропорційним принципом (Німеччина, Литва, Грузія, Словенія). Іншим різновидом змішаної системи є структурне змішування: одна палата парламенту обирається за мажоритарною системою, а інша —  за пропорційною. Ці різновиди виборчих систем застосовуються в Австралії, Італії, Польщі.

В Україні 24 вересня 1997 р. Прийнято новий Закон ”Про вибори народних депутатів України”. В ньому визначено виборчу  систему, за якою мають відбуватися  вибори: народні депутати України обираються громадянами України на основі загального, рівного, прямого виборчого права шляхом таємного голосування за змішаною (мажоритарно-пропорційною) системою.

Вибори в  парламент України проводяться  за лінійним змішуванням — із 450 депутатів 225 з них обираються в  одномандатних виборчих округах  на основі відносної більшості, а  інші 225 — за списками кандидатів у  депутати від політичних партій, блоків партій у багатомандатному загальнодержавному виборчому окрузі на основі пропорційного  представництва. Вибори в органи місцевого  самоврядування в Україні проводяться  на основі мажоритарної системи відносної  більшості.

 

2.

Особливо значущим прийняття  чинний на сьогодні Конституції України  було у світлі кардинальної зміни  системи громадського управління від  авторитарної до демократичної, а також  закріплення на юридичному рівні  якісно нового державного і суспільного  ладу. Прийнята Конституція стала  принципово новим Основним Законом  держави, який висловлює суверенну  волю українського народу, а воля народу забезпечила легітимність Конституції. Прийняття Конституції стало  наслідком не тільки тривалої роботи фахівців-юристів і науковців, а  й складного політичного компромісу між парламентськими силами і  між парламентом і президентом, відображенням соціальних настроїв в суспільстві, що перебуває на складному  етапі соціально - економічного переходу від авторитаризму до демократії.

Правове регулювання процесу  виборів в чинній Конституції  України дано в розділі 3 Конституції, який носить назву «Вибори».

Статті 69 -74 присвячені загальним  принципам виборчого права.

Стаття 69 говорить, що «народне волевиявлення здійснюється через  вибори, референдум та інші форми безпосередньої демократії».

Таким чином, конституційно  правовими формами реалізації демократії в Україні служать, перш за все, вибори, потім референдум і на третьому місці  інші форми демократії.

Розглянемо послідовно реалізацію цих норм, згідно з Конституцією України.

Згідно статті 70 «Право голосу на виборах і референдумах мають  громадяни України, які досягли  на день їх проведення вісімнадцяти років. Не мають права голосу громадяни, яких визнано судом недієздатними ».

Вибори до органів державної  влади та органів місцевого самоврядування є вільними і відбуваються на основі загального, рівного і прямого  виборчого права шляхом таємного голосування. Виборцям гарантується вільне волевиявлення. Дані норми прописані  в статті 71.

Статті 72, 73 і 74 вказують на порядок  здійснення демократичного волевиявлення  народу України через референдум. Зокрема говориться, що Всеукраїнський референдум призначається Верховною  Радою України або Президентом  України відповідно до їх повноважень, встановлених Конституцією (частина 1 статті 72).

Всеукраїнський референдум проголошується за народною ініціативою  на вимогу не менш ніж трьох мільйонів  громадян України, які мають право  голосу, за умови, що підписи щодо призначення  референдуму зібрано не менш як у  двох третинах областей і не менш як по сто тисяч підписів у кожній області (частина 2 статті 72).

Статті 73 і 74 вказують на зміст  питань для голосування, які можуть бути винесені на всеукраїнський референдум. Так, стаття 73 прямо вказує на те, що «виключно всеукраїнським референдумом вирішуються питання про зміну  території України», а стаття 73 говорить, що «референдум не допускається щодо законопроектів з питань податків, бюджету та амністії».

Шляхом демократичних  виборів, вільного волевиявлення в  Україну обирається на даний момент парламент Верховна Рада України (Криму), тобто органи державної влади  та органи місцевого самоврядування і Президент.

 

Розглянемо конституційні  норми, згідно з якими відбувається процес виборів до Парламенту України.

 

Розділ 4, стаття 76 вказує на те, що «конституційний склад Верховної  Ради України - чотириста п'ятдесят  народних депутатів України, які  обираються на основі загального, рівного  і прямого виборчого права  шляхом таємного голосування строком  на чотири роки». У даній статті уточнюється, що «народним депутатом України  може бути громадянин України, який на день виборів досяг двадцяти одного року, має право голосу і проживає в Україні протягом останніх п'яти  років».

Вибори в законодавчий орган державного управління може здійснюватися  шляхом чергових та позачергових виборів. Про це, зокрема говорить стаття 77. Частина 1 статті 77 вказує, що «чергові вибори до Верховної Ради України  відбуваються в останню неділю березня  четвертого року повноважень Верховної  Ради України».

Частина 2 описує процес здійснення позачергових виборів Так, «позачергові вибори до Верховної Ради України  призначаються Президентом України  і проводяться в період шістдесяти днів з дня опублікування рішення  про дострокове припинення повноважень  Верховної Ради України».

Частина 3 статті 77 вказує на те, що «порядок проведення виборів  народних депутатів України встановлюється законом».

Розділ 5 Конституції у  статтях 103, 104, 108, 109, 110, 111 і 112 регламентують  порядок обрання Президента і  його усунення з поста глави держави.

 

Президентом може стати громадянин України, який досяг 35 років, має право  голосу і проживає в Україні протягом 10 останніх років перед днем ​​виборів. Необхідною умовою обрання на цей  пост є також вільне володіння  державною мовою.

Президент України відповідно до частини першої статті 103 «обірається  громадянами України на основі загального, рівного І прямого виборча  права шляхом таємного Голосування  терміном на п'ять РОКІВ".

При цьому одне і теж  особа не може бути Президентом більше двох термінів поспіль.