Технології виробництва молока та яловичини

 

 

 

де КМ — потреба в головомісцях для виробничої групи; М — загальна кількість корів на фермі, голів; КД — термін перебування корів у виробничій групі, днів; Т — величина повного технологічного циклу (сума днів перебування корів в усіх виробничих групах), днів.

 

Годівля молочних корів різного  фізіологічного стану. Для значного підвищення продуктивності молочної худоби важливою є організація достатньої й повноцінної годівлі. Збалансовані за всіма поживними речовинами і енергією раціони підвищують продуктивність тварин на 25-30%, знижують витрати кормів на 30-35%, а собівартість виробництва продукції — на 20%.

 

У годівлі тварин молочного стада найбільше використовуються об’ємисті корми, концкорми та деякі відходи промисловості, яка переробляє сільськогосподарську сировину.

 

Годівля сухостійних корів. Сухостійний  період — один із найбільш відповідальних у виробничому циклі корови. Недостатня за рівнем та повноцінністю годівля тільних сухостійних корів є основною причиною важких отелень, народження слабких телят, що негативно впливає на їх послідуючий ріст і розвиток, та низької продуктивності корів.

 

Корови перед отеленням повинні мати заводську вгодованість, тобто за період сухостою відкласти у своєму тілі достатню кількість протеїну, енергії (у вигляді жиру), макро- і мікроелементів та вітамінів. Ці резерви використовуються коровами, особливо високопродуктивними, у перші місяці лактації, коли вони фізично не можуть з’їсти кормів стільки, скільки їм потрібно для покриття витрат на синтез молока, яке вони виробляють. Встановлено, що кожний кілограм відкладених у резерв поживних речовин забезпечує підвищення надою після отелення на 15-20 кг.

 

Нині переглянуто норми мінерального живлення корів в останні 7-10 днів перед отеленням. Наукою і практикою  встановлена необхідність виключення з раціону сполук кальцію (крейда, трикальційфосфат тощо), з метою  штучного створення у корови негативного балансу кальцію.

 

Годівля дійних корів. Годівлю дійних корів необхідно організовувати так, щоб одержати від них максимум молока високої якості при збереженні їх здоров’я та відтворювальних функцій. Вивчення особливостей обміну речовин  у корів на протязі виробничого циклу дозволило розробити диференційовану їх годівлю за періодами (фазами) лактації з урахуванням фізіологічного стану, потреб в енергії й поживних речовинах та можливостей максимально і ефективно використовувати корми. З урахуванням цього весь лактаційний період ділять на три майже рівні за тривалістю періоди (фази). Перший, післяотільний, тривалістю близько 70-110 днів — це період (фаза) роздоювання корів, одержання максимально можливого надою від корови. Другий період (фаза) тривалістю 70-100 днів — підтримування досягнутого, у першій фазі, рівня продуктивності (розпал лактації). Третій, що триває 100-150 днів, — період (фаза) спадання лактації, який закінчується підготовкою корів до сухостою і їх запуском. Інколи виділяють фазу новотільності, яка триває до 10-15 дня після отелення.

 

Новотільний період (фаза), як і кінець сухостою, найбільш складний з точки  зору організації годівлі корів. Годівля в ці періоди на 45-50% визначає продуктивність і якість молока, обмін  речовин, запліднення корів та життєздатність новонароджених телят. Раціон, при якому одержали максимальний добовий надій, залишають на наступні 2-3 тижні, а потім додаткову кількість кормів поступово виключають і корову переводять на нормовану годівлю відповідно до її фактичного надою, лише молодим коровам залишаючи аванс на ріст. Підвищувати енергетичну цінність раціонів бажано за рахунок комбікормів, збагачених макро- і мікроелементами та вітамінами А, D, E, а також за рахунок високоякісних об’ємистих кормів і насамперед кормових коренеплодів.

 

При роздоюванні молочної худоби необхідно  поєднувати підвищений рівень годівлі  з чітким дотриманням техніки  машинного доїння, домагаючись ретельного видоювання тварин. Добрий ефект одержують  при згодовуванні кормів у вигляді  кормосумішей. Використання кормосумішей, збалансованих за всіма поживними речовинами, сприяє підвищенню енергетичного забезпечення організму і збільшенню на 8-12% надоїв.

 

В останній період лактації в раціоні  корів повинні переважати об’ємисті  корми — сіно, сінаж, силос і коренеплоди, а влітку — зелена маса. Кількість концентрованих кормів в кожному конкретному випадку залежить від якості основних кормів і вгодованості корови. В кінці цього періоду корів запускають. При запуску в раціоні корів зменшують кількість соковитих і концентрованих кормів, а також скорочують час та інтенсивність підготовки вим’я до доїння, переходять з триразового на дво-, а потім і одноразове доїння.

 

Режим годівлі корів. Суттєвого  значення при вирощуванні тварин на молочних фермах необхідно надавати режимові годівлі, під яким розуміють кратність, черговість та час роздавання кожного виду корму (кормосуміші) на протязі доби. На фермі повинна бути створена спокійна обстановка для поїдання і пережовування кормів, тобто забезпечено сприятливі умови для протікання фізіологічних процесів, пов’язаних з утворенням молока. Кожна роздача чергової порції свіжих кормів не лише стимулює тварин до їх поїдання, але й змушує їх переривати свій відпочинок та пережовування попередньої порції корму.

 

Часте, неконтрольоване роздавання об’ємистих кормів (7-8 і більше разів за добу), з одного боку, корисне, тому, що корови можуть поїдати з апетитом більшу частину свіжих, без домішок слини, неокислених кормів. З іншого боку, багатократне, безсистемне роздавання кормів порушує відпочинок тварин, їх жуйні процеси, що негативно позначається на перетравлюванні і засвоюванні поживних речовин кормів та синтезі молока, а також пов’язане із збільшенням затрат праці та енергетичних ресурсів. Проте наукові дослідження доводять доцільність використання багатократного роздавання кормів коровам, яке погоджується з їх поведінкою і сприяє підвищенню молочної продуктивності на 10-15%.

 

Доїння корів та первинна обробка  молока. Запорукою ефективної роботи молочної ферми є раціональна  організація машинного доїння корів. Секреція молока у молочній залозі тварин відбувається рівномірно протягом 9-12 год. після доїння, а тому спокійна обстановка у стаді, організація відпочинку корів за певним режимом, сприяють оптимальній секреції молока. Місткість вим’я корови визначає її індивідуальну особливість нагромаджувати до доїння певний об’єм молока без пригнічення процесу секреції. При цьому необхідно пам’ятати, що місткість молочної залози не залишається постійною протягом лактації: у перші місяці лактації вона дещо збільшується, потім, до п’ятого — сьомого — залишається практично однаковою, а далі із зменшенням добових надоїв зменшується.

 

Доїння — це складна технологічна операція, мета якої полягає не лише в тому, щоб швидко, повною мірою, без шкоди для здоров’я корови та з найменшими затратами праці добути молоко, яке утворилося у вимені, а й створити добрі умови для подальшої його секреції, сприяти збільшенню продуктивності тварини.

 

Доїння корів переносними апаратами  у відра повинно здійснюватися лише двома апаратами. При використанні трьох оператор не встигає якісно виконувати всі підготовчі і заключні ручні операції у чотирьох корів за період машинного видоювання п’ятої. В цьому випадку будуть перетримки апаратів на вим’ї, що призводить до наведених вище наслідків. При доїнні двома апаратами в переносні відра оператор за 1 год. може видоїти 16-18 корів.

 

Доїння корів у молокопровід доцільно виконувати трьома апаратами, за умови що видоювання кожної корови триває в середньому не менше 4-6 хв. Це буває тоді, коли величина разового надою становить не менше 5-7 літрів. При надоях, менших за 5 л, обов’язково будуть випадки холостого доїння, що викликає больові відчуття у корови, а в подальшому — зниження надоїв, і звичайно, виникнення субклінічних маститів. При доїнні в стійлах двома-трьома апаратами у молокопровід оператор може видоїти за 1 год. 22-26 корів.

 

Доїння корів на доїльних майданчиках  ефективне не лише в умовах безприв’язного, але й прив’язного утримання. При цьому досягається набагато вища якість молока та вища продуктивність праці, суттєво змінюється організація і характер праці оператора машинного доїння, відкриваються більші можливості для механізації та автоматизації ручних операцій, а також здешевлюються операції по транспортуванню молока до молочної, досягається економія у будівництві, забезпечує хороші умови для технічного обслуговування доїльного та молочного обладнання, яке сконцентроване в одному місці. Враховуючи все це, можна стверджувати, що найближче майбутнє за безприв’язним утриманням та доїнням корів на доїльних майданчиках. В умовах літнього пасовищного утримання рекомендується використовувати доїльні майданчики прохідного типу УДС-3Б або подібні до них.

 

Первинну обробку молока проводять  на фермі. Вона включає очищення, охолодження та зберігання молока до реалізації. При виникненні епізоотій молоко піддають тепловій обробці (пастеризації). Необхідно пам’ятати, що чим коротший період від видоювання до охолодження молока, тим краще зберігається його якість за рахунок гальмування розвитку мікроорганізмів, які в нього потрапили. Все призначене для реалізації молоко повинне відповідати вимогам державного стандарту.

 

Видалення гною. Спосіб видалення  гною на молочній фермі повинен забезпечувати  постійну чистоту приміщень і  території, бути зручним та економічним в експлуатації, виключати занесення збудників заразних захворювань з одного приміщення в інше та забезпечувати охорону навколишнього середовища. На фермах можна застосовувати різні способи і засоби механізації прибирання, видалення й транспортування гною. Це, в основному, залежить від прийнятого способу утримання тварин, виробничої зони ферми, якості та кількості гною.

 

Отже, на сучасних молочних фермах, незалежно  від їх розмірів та підпорядкування, завдяки можливості проводити рівномірні протягом року отелення, можна рівномірно одержувати і молоко. Це сприяє ефективному використанню приміщень, ритмічності в організації виробничого процесу та праці обслуговуючого персоналу.

14.1.4. Виробництво яловичини

 

Наукові основи вирощування і відгодівлі великої рогатої худоби. Подальше зростання темпів виробництва і поліпшення якості яловичини можливі лише на основі впровадження інтенсивних машинних технологій. Основну кількість яловичини (більше 98%) в Україні одержують за рахунок забою худоби молочних та комбінованих порід. Тварини чорно-рябої, симентальської, червоної степової, українських чорно- і червоно-рябої молочних порід та їх помісі з іншими мають досить високий генетичний потенціал м’ясної продуктивності і при інтенсивному вирощуванні та відгодівлі досягають у 15-18-місячному віці живої маси 400-450 кг і більше. Проте у більшості господарств генетичний потенціал м’ясної продуктивності тварин реалізується лише на 50-60%, оскільки умови утримання, а особливо годівлі, не відповідають їх потребам. Дуже чутливі до несприятливих умов годівлі і утримання молоді, здатні до інтенсивного росту, тварини.

 

Необхідно пам’ятати, що з віком  інтенсивність білкового обміну та здатність тканин і органів  синтезувати білкові речовини у  тварин знижується, що зумовлено зміною діяльності ендокринних залоз, нервових регуляцій, а також зменшенням активності ферментних систем організму.

 

Вирощування молодняку на м’ясо  може бути інтенсивним, помірним та екстенсивним. Залежно від породи і віку при  реалізації молодняку можна рекомендувати такі орієнтовні плани їх росту. Враховуючи анатомо-фізіологічний розвиток тварин і запропоновані плани росту по більшості технологічних рішень, які сьогодні можна застосовувати у практиці, весь виробничий процес поділяють на три або чотири періоди: молочний, післямолочний, період інтенсивного (напівінтенсивного або екстенсивного) росту та відгодівля.

 

У господарствах із недостатньо  стабільною кормовою базою, а також  з великими площами природних  кормових угідь можна застосовувати екстенсивне вирощування молодняку на м’ясо. Вирощування молодняку, особливо за екстенсивної системи, закінчується, як правило, відгодівлею.

 

Під відгодівлею розуміють надмірну годівлю худоби, спрямовану на найбільше  відкладання у м’яких тканинах тіла тварини структурних і запасних поживних речовин. У процесі відгодівлі поряд із поліпшенням вгодованості у тілі тварини відбувається цілий ряд суттєвих змін, зокрема знижується вміст води, дещо зменшується кількість білка при значному (у 7 разів) зростанні вмісту жиру й енергетичної цінності (від 6,8 до 24,6 МДж/кг).

 

Типи господарств по вирощуванню  і відгодівлі худоби та комплектування їх молодняком. Як свідчить досвід, в  Україні можливі такі основні  типи ферм по виробництву яловичини  у молочному скотарстві: спеціалізовані ферми (відділення) у колективних і державних сільськогосподарських підприємствах молочного і комбінованого напрямів продуктивності (внутрігалузева спеціалізація); вузькоспеціалізовані підприємства і відгодівельні пункти, які, як правило, не займаються власним відтворенням стада, міжгосподарські підприємства по вирощуванню та відгодівлі худоби; фермерські господарства. Нині найпоширенішими можуть бути ферми першого типу. Комплектують їх за рахунок надремонтного молодняку, худоби, закупленої у населення, та дорослої вибракуваної худоби.

 

Основним завданням вузькоспеціалізованих  господарств є вирощування та відгодівля некондиційного молодняку  та дорослої худоби, які надходять  від господарств молочного і  комбінованого напрямів продуктивності, а також від населення. Особливості технологічного процесу тут визначаються в основному віком худоби, яку ставлять на вирощування чи відгодівлю, тривалістю перебування та типом відгодівлі (на зелених кормах, силосі, сінажі, жомі, барді тощо).

 

Однорідності груп за віком слід приділяти особливу увагу. Ігнорування цієї вимоги призводить до того, що навіть у добре підібраній за масою групі через два — три місяці вирощування спостерігаються істотні відміни у живій масі тварин. Скомплектовані за статтю, віком та живою масою групи тварин розміщують у відповідних секціях (клітках) і в такому вигляді зберігають протягом усього технологічного циклу.

 

Годівля молодняку при вирощуванні  на м’ясо. Відомо, що вартість кормів при  вирощуванні худоби на м’ясо становить  більше половини усіх витрат, тому особливу увагу необхідно приділяти типу і рівню годівлі тварин, не допускаючи відхилень від науково обґрунтованих норм. Ефективність вирощування залежить не лише від енергетичної і протеїнової цінності кормів, а й від структури раціонів та етапу онтогенезу, на якому тварин недогодовують.