Технології виробництва молока та яловичини

 

Однією з найважливіших умов, від якої значною мірою залежить успіх осіменіння, є правильний вибір  часу осіменіння корови або телиці. Це найскладніший і найвідповідальніший  етап в роботі по відтворенню стада.

 

Твердження окремих практиків, що доярка або технік по штучному осіменінню можуть точно визначити охоту, помилкове. Бугай-пробник виявляє самок в  охоті шляхом сприймання специфічних  запахів. Незважаючи на чіткий прояв  тічки і статевого збудження, можливо тільки припустити наявність охоти, але ніяк не стверджувати, оскільки статева охота завжди настає пізніше тічки і не завжди співпадає в часі з статевим збудженням, яке може бути зовсім відсутнє. Слід також враховувати, що ознаки тічки й статевого збудження нерідко проявляються дуже слабко, а тому при візуальному спостереженні не завжди можуть бути виявленими. Саме тому спроби визначити статеву охоту у корів без використання бугая-пробника (приладу) неминуче призводять до помилок у виборі оптимального часу осіменіння, пропуску охоти, в результаті чого здорові корови залишаються неплідними.

 

Особливе значення для поліпшення відтворення стада мають бугаї-пробники на великих фермах, де в умовах гіподинамії, недостатньо повноцінної годівлі  та інших несприятливих факторів у значної частини тварин ознаки статевого збудження проявляються тихо. Найбільш ефективне використання пробників можливе при утриманні їх ізольовано від маточного поголів’я і перебуванні з коровами або телицями в загоні по 1-1,5 год. вранці та ввечері. Впровадження цього прийому дозволяє виявляти від 15 до 26 % корів з слабко вираженими ознаками тічки, особливо в стійловий період, і підвищити заплідненість після разового осіменіння на 17,2-31,8% порівняно з коровами, вибраними для осіменіння за ознаками тічки й статевого збудження. Дослідженнями встановлено, що без проби корів на наявність охоти бугаєм-пробником на пункти штучного осіменіння доставляють у середньому 30% корів, які не готові до осіменіння.

 

Надзвичайно важливе значення для результативності осіменіння має спокійне поводження з коровою перед осіменінням. Нанесення тварині ударів, різка зміна звичної обстановки, груба фіксація в станку викликають стресовий стан, який супроводжується виділенням у кров кортикостероїдів. Останні гальмують виділення окситоцину, який активізує скорочення матки. Спермії, введені в матку такої тварини, своєчасно не досягають місця, де повинно відбутися запліднення.

 

Досягнення в ендокринології дають  змогу широко використовувати гормональні  методи спрямованої регуляції процесів відтворення у великої рогатої худоби. Нині гормони в скотарстві використовують в кількох напрямках: збудження статевих циклів, синхронізація охоти, підвищення заплідненості й запобігання ембріональній смертності, індукція і синхронізація отелень.

 

Досвід свідчить, що стимуляція відтворної здатності буває ефективною тільки на фоні оптимальних умов годівлі  та утримання. В іншому випадку насильна стимуляція організму призводить до погіршення здоров’я, зниження продуктивності й скорочення строку експлуатації тварин.

 

Причини ембріональної смертності найрізноманітніші: патогенні (мікробна забрудненість сперми, незаразні  й інфекційні захворювання, ембріопатичні  хімічні сполуки); генетичні (летальні гени, імунна несумісність); гормональні (порушення продукування статевих гормонів, стреси при осіменінні і в період тільності); порушення умов осіменіння (передчасне або пізнє по відношенню до овуляції, низька якість сперми); годівля й утримання тварин (нестача вітамінів, макро- і мікроелементів, неякісні корми, порушення гігієнічних норм утримання тощо).

 

Використання препаратів вітаміну Е при низькому забезпеченні тварин каротином і вітаміном А сприяло  вірогідному підвищенню результативності штучного осіменіння на 14,4 % та скороченню післяродового періоду на 10,8 дня. Для забезпечення організму тварин вітамінами важливо мати їх достатньо в кормах. З цією метою в раціон необхідно вводити високоякісні сіно і сінаж бобових трав та повнораціонні комбікорми.

 

Організація ремонту маточного  стада. Маточне поголів’я (корови) в молочному скотарстві є основним засобом виробництва й тому правильне ведення галузі потребує насамперед визначення доцільного часу використання корів у стаді та рівня їх щорічного вибракування. Від цього значною мірою залежать темпи кількісного росту і якісного поліпшення поголів’я, структура стада, розміри капітальних вкладень на формування маточного поголів’я і ефективність їх використання.

 

Морально застарілим засобом виробництва  корова стає лише тоді, коли її надої  знаходяться на рівні, нижчому за середній по стаду. Тому, плануючи темпи оновлення маточного поголів’я, необхідно враховувати характер зношування корови як індивідуума (фізичне зношування) і характеристику її як засобу виробництва порівняно із стадом у цілому (моральне зношування). Найбільш доцільним слід вважати такий рівень заміни маточного поголів’я, при якому буде досягнуто найвищого ефекту якісного поліпшення стада і на одиницю затрат вироблятиметься максимальна кількість продукції.

 

Для ефективного ведення молочного скотарства досить важливо визначити принципи вибракування корів. При поліпшенні стада далеко не байдуже, проводиться вибракування низькопродуктивних тварин чи вибраковують корів незалежно від їх господарсько-корисних ознак внаслідок різних захворювань і функціональних порушень в організмі. Звичайно, бажано було б вибракувати корів через низьку продуктивність, вік і внаслідок непридатності до машинного доїння. Однак, як свідчить аналіз причин вибуття корів у господарствах, названі причини не є головними. Найбільше вибраковують корів через інфекційні й незаразні хвороби (60-65%). Серед них майже третину (28%) становлять порушення відтворної здатності, що завдає господарствам значних економічних збитків.

 

У господарствах України рівень ремонту стада знаходиться в межах 5-40%. Господарства, де оновлення стада не перевищує 15%, практично не проводять селекцію худоби за комплексом господарсько корисних ознак. Доказом цього може бути те, що внаслідок низької продуктивності вибраковують лише 7-12% корів. Проте слід зазначити, що інтенсифікація галузі неможлива без підвищення темпів оновлення маточного поголів'я. Наприклад, рівень вибракування корів внаслідок низької продуктивності в середньому по США становить близько 30%, а в штаті Пенсільванія — 36,9, в Англії — 24,5-28,8% корів від загальної кількості вибракувань. Дані про можливості підвищення продуктивності стада залежно від кількості й якості введених у нього первісток наведені в табл. 14.2. Як бачимо введення в стадо 10% високопродуктивних первісток бажаних результатів не дає, оскільки при цьому ми маємо можливість замінити лише незначну кількість корів з найнижчою продуктивністю.

14.2. Підвищення продуктивності  стада залежно від кількості  та якості первісток, що вводять  у стадо (Ф.Ф. Ейснер та ін.)

 

Якісного поліпшення стада при  збільшенні відсотка вибракування низькопродуктивних корів можна досягти лише в  тому випадку, коли первістки мають  надої, близькі до середніх по стаду, або ж перевищують їх. При продуктивності первісток, що відповідає 50-60% середнього надою по стаду, збільшення процента вибракування корів не поліпшує, а, навпаки, знижує якісні показники стада. Це й природно, адже первістки, що вводяться в стадо, не поліпшують його порівняно з вибулими низькопродуктивними тваринами.

 

Матеріали таблиці 14.5 дозволяють, враховуючи запланований рівень продуктивності й конкретні умови господарства, (за можливістю) вибрати програму формування стада, визначити щорічну потребу в первістках і вимоги до їх якості.

 

Для генетичного поліпшення худоби зоотехнія сьогодні використовує в основному два засоби — відбір і підбір. При відборі дуже важливо своєчасно і з високим ступенем імовірності дати оцінку генотипу тварин. При цьому суттєве значення мають ті ознаки, коефіцієнти успадкування яких досягають 0,30 і більше, а фенотипові кореляції — відповідно 0,50 і більше. А тому чим вищі коефіцієнти успадкування морфологічних або фізіологічних ознак чи корелятивних взаємозв’язків між ними і продуктивністю, тим ефективнішим буде відбір корів за вказаними ознаками.

 

Щорічний ремонт маточного поголів’я вони рекомендують проводити за рахунок кращої частини стада — плем’ядра, куди виділяють до 50% корів. Але чи достатньо буде теличок, одержаних від плем’ядра, для заміни корів, що вибувають на сучасній механізованій фермі? Розрахунки показують, що недостатньо. Так, якщо господарство одержує 85 телят від кожних 100 корів, то теличок буде 40-42; 20-21 — від корів племінного ядра.

 

Нині в Лісостепу України  певна частина господарств досягли  надоїв 4000-5000 кг молока від корови за рік. Але досить часто подальші темпи підвищення продуктивності уповільнюються. Це є результатом не тільки недостатньої годівлі, але і застарілих методів ремонту стада. В таких господарствах необхідно вирощувати до отелення всіх придатних до відтворення теличок, що дасть змогу виводити із стада корів, які за показниками продуктивності не відповідають вимогам. Аналіз літературних даних свідчить, що при збільшенні інтенсивності відбору первісток за надоєм у першу лактацію на 10% продуктивність залишених в стаді корів підвищується на 3,5-4,0%, а середні надої за п’ять лактацій — на 1,7-2,0% (табл. 14.3).

14.3. Верхня межа добового надою  (кг) для вибракування первісток  на 2-3 місяцях лактації 

 

Слід зазначити, що відбір корів-первісток  за власною продуктивністю досить ефективно можна проводити за надоєм у перші 90-100 днів лактації, оскільки коефіцієнт рангової кореляції між продуктивністю корів за вказаний відрізок часу і надоєм за 305 днів лактації досягає величин плюс 0,8. Таким чином, корів-первісток, які мають низьку продуктивність і виявилися непридатними до машинного доїння, можна вивести зі стада після закінчення вказаного періоду. Вимоги до продуктивності первісток у кожному випадку встановлюють, виходячи з конкретних показників, одержаних у господарстві.

 

У декого може виникнути справедливе  запитання: а наскільки це виправдано економічно? Розрахунками доведено, що відбір 50% корів-первісток за продуктивністю порівняно з відбором за походженням  підвищує середній надій від корови на 13,8%, валовий надій молока — на 25%, валовий приріст молодняку — на 51% та загальну вартість реалізованої продукції — на 27,1%. При цьому потреба в кормах і загальні витрати на виробництво збільшуються на 26,4%. Але, незважаючи на це, додаткові витрати на розширене вирощування ремонтних телиць і нетелей повністю окупаються. Значне вибракування корів-первісток не збиткове для господарства, оскільки прибутки від їх реалізації на м’ясо та додатково одержані теля і молоко за неповну або повну лактацію покривають всі витрати на вирощування. Але головне те, що на звільнене місце можна поставити високопродуктивну, а отже, і економічно вигідну тварину. Отже, відбір первісток за власною продуктивністю підвищує ефективність селекції в молочному скотарстві в 3-4 рази.

14.1.2. Вирощування телиць для ремонту молочних стад

 

Вирощування теличок у профілакторний період. У світовій практиці існує  значна кількість систем вирощування  ремонтних телиць, в основу яких покладено використання знань біологічних  закономірностей росту молодняку  в поєднанні з конкретними умовами годівлі і економічною доцільністю.

 

У країнах з розвиненим молочним скотарством (США, Канада) з успіхом  застосовують вирощування телиць на обмежених даванках незбираного  молока (120-150 кг), що характеризується дещо зниженими приростами живої маси у перші три місяці життя тварин та високими після 3-місячного віку. Ця система базується на використанні у молочний період для росту і розвитку телят високоякісних, із вмістом 18-20% сирого протеїну, передстартерних та стартерних спеціальних комбікормів.

 

В Україні ремонтних телиць вирощують  на досить великих (400-500 кг незбираного  та 200-700 і більше збираного) даванках молока, що забезпечує досить високі (700-750 г) середньодобові прирости живої маси до 6-місячного віку. Проте згодом такі телята, не підготовлені до споживання лише рослинних кормів, різко знижують енергію росту (200-300 г) аж до часу становлення рубцевого травлення (8-10 міс.). Все це, в кінцевому результаті, не призводить до вирощування високопродуктивних корів.

 

Одержання високопродуктивних тварин зумовлено не лише генотипом і вирощуванням у період після народження. Цей процес розпочинається раніше — з ембріонального розвитку та підготовленості до відтворення батьківських форм. Тобто про одержання повноцінного ремонтного молодняку необхідно починати турбуватися ще з часу годівлі та утримання корів, особливо у сухостійний період. Але це — період найінтенсивнішого розвитку і диференціацій, коли формуються всі основні органи, тип обміну речовин і породні особливості молодняку. Позитивно впливати на майбутнє потомство в цей період можна підвищенням повноцінності раціонів.

 

Годівля й утримання сухостійних  корів і нетелей є однією з  найважливіших стартових умов у  вирощуванні ремонтних телиць. Основні  завдання сухостійного періоду, враховуючи сучасний рівень знань біології великої рогатої худоби, полягають у поповненні запасів тіла корови, витрачених у попередню лактацію, забезпеченні інтенсивного росту плоду, регенерації клітин і тканин вим’я і в результаті — одержання високоякісного молозива, яке забезпечить високу резистентність і здоров’я новонароджених телят.

 

В останні 2,5-3 місяці маса плоду збільшується орієнтовно на 25-30 кг. У зв’язку з  цим інтенсивність обміну речовин  у матері підвищується на 20-40%, посилюються  білковий, вуглеводневий і мінеральний обміни, зростає значення забезпечення раціонів каротином і вітаміном D. Їх необхідно вводити в раціони з розрахунку відповідно 30-60 мг і 1,0-1,5 тис. МО на кожні 100 кг живої маси матері. Середньодобові прирости корів і нетелей у цей період повинні становити 800-1000 г.

 

Підвищення інтенсивності обміну у тварин в останні місяці тільності  зумовлює збільшення потреби у кисні  й вітамінах. Тому найкращим заходом  підготовки сухостійних корів і  нетелей до отелення і наступної  лактації є безприв’язне вигульне утримання взимку, та пасовищне — влітку. Моціон на свіжому повітрі не лише забезпечить потребу в кисні, а й буде запобігати застійним явищам, створювати можливості для утворення вітаміну D в організмі.