Технології виробництва молока та яловичини

 

Отелення найдоцільніше проводити у родильному відділенні, обладнаному спеціальними денниками з розмірами 3х3,5 м та висотою стінок 1,4-1,5 м. Денник повинен бути забезпечений водою, годівницею та достатньою кількістю сухої солом’яної підстилки. Тварину у денник переводять за 6-12 год. до отелення.

 

Необхідно пам’ятати, що роди відбуваються активніше при відносно слабкому освітленні денника, оскільки сильне світло знижує активність міометрію і фаза відкривання шийки матки затримується на кілька годин. Роди тривають 4-10 год. і більше, а тому допомогу тварині повинен надавати спеціаліст ветеринарної медицини лише у випадках крайньої необхідності: сильне виснаження корови, неправильне положення плода та ін. Втручання при нормальних родах, як правило, призводять до післяродових ускладнень. Новонародженому теляті чистою серветкою або рушником очищають від слизу рот і ніздрі та обробляють пуповину розчином йоду .

 

Новонароджене теля, яке утримують  з матір’ю, саме визначає міру споживання молозива. Одноразова кількість його, очевидно, невелика, оскільки теля ссе корову протягом першої доби 5-6 разів і висисає до 8 кг. При ручному випоюванні, особливо при першій годівлі, важливо дати теляті достатню кількість молозива і в той же час не перегодувати його. Враховуючи, що місткість сичуга теляти становить близько 2,0 л, перший раз великим і здоровим телятам випоюють до 2,0 л, а слабким — 0,75-1,0 л або близько 10-12% від їх живої маси. Дехто вважає, що кількість молозива, яке випиває теля вперше і в послідуючі рази, слід обмежувати, мотивуючи це можливою перегодівлею, яка викликає розлад травлення у телят.

 

Скотарською практикою доведено, що в молозиві, одержаному від високопродуктивних повновікових корів, міститься більше імунних тіл. Ось чому залишки  такого молозива бажано заморожувати, зберігати і випоювати телятам, що народилися від нетелей. Якщо з якихось причин материнського молозива немає або воно неякісне, його з успіхом можна заміняти молозивом від іншої здорової новотільної корови або виготовити штучно.

 

Умови годівлі й утримання найбільшою мірою зумовлюють ріст, розвиток, фізіологічний стан і здоров’я тварини. Тому особливо високі вимоги до них ставляться на ранніх стадіях вирощування, яким є профілакторний період. Поряд з годівлею тварин на сучасних фермах з їх насиченістю умовно патогенною та патогенною мікрофлорою важливим завданням є збереження здоров’я телят шляхом їх раціонального утримання.

 

У нашій країні отримані результати неоднозначні. В основному ефективність такого вирощування характеризується зниженням захворювань від 77 до 32%, при цьому витрати кормів на 1 кг приросту зростають на 33%, в основному за рахунок незбираного молока. Виникають труднощі для працівників ферм при догляді телят на відкритому повітрі. Трапляються навіть випадки їх обморожування. Проте такі телята мають підвищену резистентність, значно більше споживають кормів і дають вищі середньодобові прирости порівняно з ровесниками, яких вирощували у закритих приміщеннях. Найбільш ефективне переведення телят у будиночки — через 2-3 дні після народження. Останнім часом стали широко застосовувати прив’язний спосіб утримання телят у профілакторний період, який при вирощуванні ремонтних телиць небажаний. Важливою роботою, яку необхідно виконати за такого способу утримання телят, є обезрожування теличок, що в подальшому сприяє зменшенню травматизму тварин, і особливо вим’я. Крім того, комолі тварини спокійніші, а отже безпечніші при обслуговуванні.

 

Вирощування телят у молочний період. Вирощування ремонтного молодняку  повинне ґрунтуватися на знаннях  біологічних закономірностей росту і розвитку організму і одночасно бути економічно доцільним. Необхідно постійно пам’ятати, що витрати кормів на одиницю приросту у перші 6 міс. життя у два рази менші, ніж після річного віку.

 

Нагромаджений світовий досвід вирощування  ремонтного молодняку при понижених нормах незбираного молока свідчить , що за таких умов телята з раннього віку привчаються до поїдання високоякісних кормів рослинного походження, а це стимулює раннє (до 6-місячного віку) становлення рубцевого травлення. Безперечно, що передстартерні та стартерні комбікорми можуть бути дещо дорогими, але їх використання при вирощуванні ремонтного молодняку дає досить відчутний ефект. Застосування існуючих у нас систем вирощування ремонтного молодняку в молочний період призводить до того, що на кожне теля ми витрачаємо у 3 рази більше незбираного і в 5 разів — збираного молока і в кінцевому підсумку не маємо необхідного результату.

 

Для досягнення теличкою в 6-місячному  віці живої маси 175 кг при застосуванні наших систем вирощування необхідно згодувати: 250 кг незбираного і 600 кг збираного молока, 260 кг сіна, 610 кг соковитих кормів, в тім числі 400 кг силосу, 180 кг концентрованих кормів, 1636 кг трави та мінеральну підгодівлю. Що стосується порядку роздавання кормів, то він встановлюється залежно від конкретних господарських умов. З організаційної точки зору можна рекомендувати такий: концентрати, соковиті, а потім грубі корми, а з фізіологічної — грубі, соковиті, а потім концентровані. В усіх випадках концентровані корми краще згодовувати невеликими порціями 3-4 рази за добу.

 

Утримувати телят у стійловий  період необхідно, як правило, безприв’язно, групами по 6-8 голів, при нормі  площі на одне теля 2-2,2 м?. Найкраще влітку утримувати телят на пасовищі або  у літніх таборах. Для цього розмір групи збільшують до 25-50 голів. Для випасання телят поблизу ферми влаштовують прифермські високоврожайні культурні пасовища із розрахунку 6 — 8 га на 100 голів. На пасовищі телят необхідно забезпечити водою.

 

Вирощування ремонтних телиць у  післямолочний період. Основним завданням вирощування телиць у післямолочний період є забезпечення їх подальшого генетично обумовленого росту, розвитку, своєчасного запліднення та формування тварин бажаного типу, здатних добре використовувати об’ємисті корми і давати високі надої. В цей період телиць бажано вирощувати на раціонах, що складаються лише з рослинних об’ємистих кормів. Їх складають із таким розрахунком, щоб забезпечувати рівномірну роботу передшлунків і кишечника. Середня добова норма 2,5-3,0 кг сухої речовини на 100 кг живої маси забезпечує вирощування молодняку з добре розвиненим травним трактом. Годівля телиць переважно хорошими грубими та соковитими кормами з мінімальною кількістю концентратів сприяє розвиткові у них властивостей високопродуктивної молочної худоби, попереджає ранню статеву зрілість і ожиріння.

 

Організовуючи годівлю ремонтних  телиць в цей період, велику увагу  необхідно звертати на загальний  баланс у раціоні основних і кислотних  елементів. Доведено, що в раціонах жуйних повинен бути надлишок основних елементів. Порушення цього балансу призводить до пригнічення росту і розвитку та нераціонального витрачання кормів. Тому, при розробці раціонів для ремонтних телиць і нетелей, балансуванню за основними і кислотними елементами необхідно надавати такої ж уваги, як і балансуванню за основними поживними і мінеральними речовинами.

 

Важливого значення при вирощуванні  ремонтних телиць необхідно надавати режимові годівлі, оскільки доведено, що у жуйних процеси споживання корму  і його пережовування тісно пов’язані. Бажано, щоб жуйка у всіх тварин відбувалася в один і той же час, тому що коли одні тварини їдять, а інші відпочивають і жують жуйку, спостерігаються особливо великі порушення режиму їх відпочинку. Все це призводить до функціональних змін у життєдіяльності організму і різкого зниження продуктивності. Особливу увагу годівлі необхідно приділяти у перехідні періоди — навесні та восени. Різкі переходи від зимових раціонів до літніх і навпаки досить часто призводять до зривів травлення, які, як правило, супроводжуються зниженням продуктивності.

 

Вирощуючи телиць у післямолочний  період, необхідно застосовувати  безприв’язний спосіб утримання. За умов прив’язного утримання ремонтний  молодняк може розміщуватися у приміщеннях  у два або чотири ряди. Після  досягнення телицями запланованої живої маси і росту їх осіменяють ректоцервікальним способом та витримують в окремому станку (на прив’язі) 12 год. Після встановлення тільності їх переводять у групу нетелей.

 

Годівля, утримання і підготовка до отелення нетелей. Після запліднення у кожної телиці розпочинається якісно новий етап розвитку: ріст нетелі продовжується, а в її організмі розвивається плід. Годівля нетелей першої половини тільності повинна бути помірною, але достатньою за рівнем і збалансованою за всіма поживними речовинами. Особливо не рекомендується в цей період згодовувати тваринам велику кількість концентрованих кормів. Середньодобові прирости повинні маси становити не більше 500-600 г.

 

Фізіологічною особливістю нетелей  у цей період є здатність за сприятливих умов годівлі резервувати значну кількість органічних і мінеральних речовин, необхідних для забезпечення нормального фізіологічного стану органів розмноження і високої молочної продуктивності у післяродовий період. Ці резерви особливо важливі, оскільки після отелення тварини можуть втрачати до 100 кг маси тіла, “здоюватися”, і кормів, які вони споживають, часто буває недостатньо для одночасного збільшення живої маси і нарощування продуктивності. Якісна або кількісна неповноцінність раціону в другій половині тільності позначається на розвитку плода, його життєздатності, перебігу родів, післяродового періоду, відтворній здатності та молочності корів. У цей період в нетелей посилено розвивається молочна залоза, а тому найважливішим елементом їх підготовки до лактації є масаж вим’я. Його проводять на восьмому місяці тільності й закінчують за 20-25 днів до очікуваного отелення.

 

Процес підготовки нетелей при  безприв’язному утриманні розпочинають з привчання їх до доїльного майданчика. Для прискорення цієї операції до групи нетелей необхідно ввести декілька дорослих сухостійних корів, які вже доїлися на майданчику. В останні 7-10 днів перед закінченням масажу включають доїльний апарат і підносять його до вим’я, що сприяє виробленню у нетелей стереотипу на доїння. За 7-10 днів до очікуваних родів нетелей переводять у родильне відділення (стійло), де і відбувається отелення.

14.1.3. Виробництво молока

 

Системи і способи утримання  корів. Запровадження тієї чи іншої  системи чи способу утримання  корів в Україні обумовлюється головним чином забезпеченістю господарств кормами відповідно до продуктивності та фізичного стану молодого стада.. В даний час виділяють декілька систем утримання молочних корів: цілорічну стійлову; стійлово-вигульну; стійлово-табірну; стійлово-пасовищну та стійлово-табірно-пасовищну. Застосування тієї чи іншої системи залежить від конкретних господарських умов.

 

Способів утримання корів є  два — прив’язний і безприв’язний. Зараз найбільш поширене прив’язне  утримання. Воно характеризується тим, що корови знаходяться, в зафіксованому положенні у стійлах, де тварини відпочивають, споживають корми і де їх доять. Останнім часом на молочних фермах застосовують, особливо при їх реконструкції, прив’язне утримання корів у стійлах з автоматичними прив’язями, а доять тварин на доїльних майданчиках різного типу. Влітку ж корів утримують на розміщених поблизу корівників вигульно-кормових майданчиках безприв’язно і доять на тих же доїльних майданчиках. Завдячуючи цьому, затрати праці по обслуговуванню корів скорочуються в 1,5-2 рази.

 

Безприв’язне утримання корів  більше відповідає їх фізіологічним  і технологічним вимогам. Проте, успішне застосування цього способу  можливе лише при наявності високопродуктивної молочної худоби, повному забезпеченні її високоякісними і повноцінними кормами, спеціальними приміщеннями і спорудами, за умови, що керівництво господарством здійснюють компетентні спеціалісти, а обслуговуючий персонал суворо виконує вимоги технологічної дисципліни. Залежно від способів, які застосовують при організації відпочинку корів, безприв’язне утримання може бути: безприв’язне боксове та безприв’язне на глибокій незмінюваній підстилці.

 

Влітку в більшості господарств  створюються сприятливі умови для  оздоровлення тварин, підвищення їх продуктивності та покращення відтворювальних функцій і зниження собівартості одержуваного молока. В цей час найбільш зручно проводити ремонт тваринницьких приміщень, їх чищення та дезінфекцію. Якщо ж пасовища розміщені на віддалі понад 3 км від ферми, то застосовують стійлово-табірно-пасовищну систему утримання корів.

 

Групування молочних корів на фермі. Важливою умовою для отримання високих  показників ефективності виробництва  молока є економне витрачання кормів, оскільки в структурі собівартості на них припадає більше 55% затрат. За умови недостатнього забезпечення корів кормами цього можна досягти за рахунок нормування годівлі залежно від їх продуктивності, фізіологічного стану, живої маси та віку. За таких умов відносно нормовану годівлю корів можна здійснити шляхом розподілу стада на окремі виробничі групи, кожна з яких повинна складатися із тварин з орієнтовно близькими потребами в поживних речовинах та енергії. Ознаками для розподілу стада на групи можуть бути: величина добового або за попередню лактацію надою; період отелення; фізіологічний стан; вік; жива маса та інші.

 

Метод групування за фізіологічно-технологічними періодами традиційний і найбільш поширений. Корів ферми при цьому  розподіляють на три виробничі групи: корови сухостійні — утримуються  в групі 50-55 днів, починаючи від запуску до 5-10 днів перед отеленням. До цієї групи часто вводять нетелей 7 та 8-місячної тільності; корови родильного відділення — утримуються в групі 5-10 днів перед отеленням та 20-25 — після нього; корови дійні — утримуються починаючи з 21-26 дня після отелення і до запуску. За цього методу корови на основний час виробничого періоду закріплюються за постійним обслуговуючим персоналом. В сухостійний період і на час отелення корів утримують і годують в інших виробничих групах, де їх тимчасово обслуговує інший персонал.

 

Групування корів за величиною  добових та за попередню лактацію надоїв — спроба нормувати годівлю  дійсно відповідно до продуктивності. Проте такий метод не знаходить  широкого застосування, оскільки при  цьому виникає проблема нестабільності (постійного переформування) груп, корови від цього стають неспокійними, а їх молочна продуктивність при кожному переформуванні зменшується на 4-5%.

 

Метод групування корів за періодом отелення передбачає формування груп по мірі їх отелення в родильному відділенні. В результаті в одну групу попадають тварини на однаковій стадії лактації, але з різною продуктивністю, віком, живою масою. Такий метод дозволяє тривалий час зберігати постійний склад групи. При цьому можна досить ефективно проводити диференційовану годівлю і утримання корів відповідно до основних стадій фізіологічного стану. Проте у ряді випадків великі відмінності у добових надоях корів групи дещо знижують позитивні сторони цього групування.

 

На фермах з поголів’ям понад 400 корів для вказаних виробничих груп виділяють спеціальні приміщення. Потребу в головомісцях для кожної виробничої групи можна розрахувати за формулою: