Опис технологічного процесу виготовлення цегли

 

9.3. Виробничий шум та вібрації

               Основними джерелами шуму та вібрації на установці є:

1. Насоси
2. Апарати очищення повітря
3. Вентилятори
4. Вібраційний грохот
5. Повітродувка
6. Електродвигун

 

Особи, які вимушені по виробничій необхідності тимчасово знаходитись біля грохоту, який експлуатується, повинні мати індивідуальні засоби захисту від шуму, які забезпечують захисні властивості проти шумів згідно з ГОСТ 12.4.051~84.

Зважаючи на те, що у  виробничому будинку, де знаходяться основні джерела шуму, немає постійного перебування обслуговуючого персоналу, заходу для зниження рівня звукового тиску не передбачаються.

Механічні коливання  машин приводять до коливань повітряного  середовища, які є причиною шумів. Сильний і тривалий шум негативно впливає на стан здоров'я. Крім загального стомлення, ослаблення уваги й загальмовування реакції, шум є причиною головного болю, запаморочення, виникнення глухоти, захворювання нервової системи . Найбільше шкідливо діють на організм людини високочастотні, виючі й переривчасті шуми. Знизити рівень шуму до норм, що допускаються гранично, можна такими технологічними й конструктивними рішеннями, які дозволяють послабити шум у джерелі його виникнення. Крім того, варто використати конструктивні заходи по звукопоглинанню виникаючого шуму або ізолювати саме джерело шуму. Нерідко всі ці рішення застосовують у сполученні. Ослаблення шуму в джерелах його виникнення можна досягти різними конструктивними заходами. До них ставляться наступні: заміна ударних дій ненаголошеними, демпфірування співударних металевих частин пружними матеріалами, що поглинають коливальну енергію. Одним зі шляхів зниження рівня шуму є звукоізоляція вузлів машин або в цілому машин за допомогою кожухів. Їх виготовляють зі сталевих аркушів із внутрішнім облицюванням з повсті, пінополіуретану або шлаковати. Кожух встановлюють на віброізолюючі прокладки з азбесту, повсті або гуми. Застосування кожухів знижує шум на 30 дб. Шум можна трохи знизити, якщо джерело шуму, наприклад просіювальне устаткування, розмістити на території підприємства з вітряної сторони стосовно інших будинків. Для захисту рук від впливу локальної вібрації відповідно до ГОСТ 12.4.002-74 прийняті рукавиці  чи рукавички, виготовлені з віброзахисного матеріалу. Для захисту від вібрації, переданої людині через ноги, передбачене взуття на товстій гумовій підошві.

Для контролю рівня шуму і вібрації передбачений прилад ВШВ-003 і шумо-віброзамірний комплекс ШВК-1. Фактичні рівні шуму ДСН 3.3.6.037-99.

По технічних умовах робоче місце машиніста не повинне мати поштовхів і струсів тривалістю більше 0,03 с. Інтенсивність поштовхів і струсів знижується установкою амортизаторів. Коливання з більшою частотою (понад 18 Гц) і невеликою амплітудою сприймаються разом і відчуваються як вібрація. У результаті тривалої вібрації виникає вібраційна хвороба. Зменшувати вібрацію машин у джерелі їхнього утворення можна наступними заходами: виключенням у конструкціях ударної взаємодії деталей, заміною зворотно-поступального руху деталей обертовим рухом, виключенням резонансного явища, застосуванням мінімальних допусків у зчленуваннях деталей, виключенням неврівноваженості деталей. Для зменшення поширення вібрацій застосовують наступні засоби віброізоляції й вібропоглинання: амортизатори, прокладки й облицювання з матеріалів, що поглинають вібрації і різні типи гасителів коливань.

9.4. Небезпека ураження електричним струмом

Електрообладнання, встановлене  на грохотах, повинно відповідати  вимогам ГОСТ 12.2.007.0.

Мережа U=380 В, f=50 Гц,

Ступінь захисту електродвигунів  – не нижче ІР44, а ступінь захисту  шаф керування – не нижче ІРЗО згідно ГОСТ 14254. Шафи і щити керування  млином повинні відповідати вимогам  ГОСТ 12.2.007.7 і повинні мати розділення силових ланцюгів і ланцюгів керування. Допускається поєднання ланцюгів керування і силових ланцюгів.

 Грохоти розміром  більше 1.5*3 м повинні бути обладнанні  системою 

електричного захисту  і блокування для вимкнення їх при підвищенні температури масла  чи підшипників вище максимально  допустимої, виключення самовільного вмикання приводу грохота після випадкового зникнення напруги, а також виключення одночасного здійснення дистанційного та місцевого керування механізмами.

             Основними причинами ураження  струмом є:

- поява напруги на  відключених струмоведучих частинах, на яких працюють люди, унаслідок помилкового включення установки;

- виникнення крокової  напруги на поверхні землі  в результаті замикання проводу  на землю;

- поява напруги на  металевих конструктивних частинах  електроустаткування - корпусах, кожухах і т.д. у результаті ушкодження ізоляції й за інших причин;

- випадковий дотик  чи  наближення на небезпечну  відстань до струмоведучих частин, що знаходиться під напругою.

  Поява напруги на неструмовідних частинах електроустановок пов'язана з пошкодженням ізоляції і замиканням на корпус. Основними технічними заходами щодо попередження електротравм при замиканнях на корпус є занулення, захисне відключення. Заземлення в електроустановках — це навмисне з'єднання елементів електроустановки, які не знаходяться під напругою, з глухо заземленою нейтраллю генератора чи трансформатора в мережах трифазного струму, з глухо заземленим вводом джерела однофазного струму, з глухо заземленою середньою точкою джерела в мережах постійного струму. Опір ізоляції не менше 0,5 мОм. Електрична апаратура, встановлена всередині робітничих приміщень, повинна мати ступінь захисту Ip=51 (ГОСТ 14254-80). При безпосередньому контакті тіла людини із струмопровідними частинами установок, що перебувають під напругою, може виникнути електротравматизм, що по ознаці поразки організму підрозділяють на електричні удари й електричні травми. У першому випадку дивується весь організм й особливо його внутрішня частина. У другому випадку відбувається місцева поразка зовнішніх частин тіла. Найнебезпечнішим для людини є електричний удар, при якому порушується серцева, дихальна й мозкова діяльність організму людини. Змінний струм частотою 50 Гц більше небезпечний, чим струм частотою 200 Гц і вище. Захисними мірами, що охороняють робітника від дії електричного струму, є: застосування струму напругою 36 В і нижче, використання поліпшеної ізоляції, створення умов неприступності, блокування, попереджувальні написи й заземлення елементів електроустановки.                              Попереджувальні плакати необхідно вивішувати на видних місцях. За допомогою блокування електричний ланцюг розривається перед тим, як робітник може виявитись під напругою. Коливання машин до 15-18 Гц сприймаються організмом людини ізольовано одне від іншого й відчуваються як поштовхи або струси. Ці відчуття викликають нервове порушення. Вимоги до засобів захисту, їх конструкції та обсягів і норм випробувань, порядку застосування і зберігання, комплектування засобами захисту електроустановок та виробничих бригад виконано у відповідності до вимог ДНАОП 1.1.10-1.07-01 "Правила експлуатації електрозахисних засобів". Занулення установки виконується відповідно до ГОСТ 12.1. 030-81. Засоби захисту, що використовуються в електроустановці, відповідають вимогам чинних державних стандартів, технічних умов щодо їх конструкції.

 

9.5. Промислове освітлення

Добре освітлення робочих  місць одна з важливих вимог охорони  праці. Правильно спроектоване та виконане освітлення на підприємствах машинобудівної промисловості забезпечує можливість нормальної виробничої діяльності. Зберігання зору, стану нервової системи людини та безпека на виробництві у значній мірі залежить від умов освітлення.

Для створення світлового комфорту на підприємствах нафтохімічного виробництва  використовують: природне освітлення, штучне освітлення, суміщене освітлення.

У всіх виробничих приміщеннях  передбачено робоче й аварійне освітлення. Приміщення з постійним перебуванням робітників повинні мати природне освітлення в границях норм, встановлених для  робіт конкретного характеру. Світильники  штучного освітлення розташовані так, щоб забезпечувались надійність їх закріплення, безпечність, зручність обслуговування і необхідне освітлення з урахуванням його рівномірності. Аварійне освітлення має забезпечувати спостереження за роботою під час раптового відключення робочого освітлення.

Для внутрішнього освітлення технологічних посудин та апаратів під час їх огляду і ремонту  необхідно використовувати переносні  світильники у вибухозахищеному виконанні напругою не більше 12 В,  люкс, захищені металевою сіткою.

З метою підвищення величини фактичного освітлення замінено галогенні  лампи КТГГД-1000-5 на більш потужні  КТГГД-1500 (потужністю 1500 Вт) з потоком 33000 лм що підвищує величину освітлення до 350 люкс. Керування  робочим і аварійним висвітленням виробляється  автоматичними вимикачами  з щитків  висвітлення, вимикачами,  встановленими в приміщеннях, і централізовано з операторних. Виконується відповідно до ДБНВ 25.28-2пв.

 

9.6. Пожежна безпека та вибухонебезпека

1)У кабінеті машиніста  осередком займання являється електропроводка та  дерев’яні предмети облаштунку (стіл, стілець, двері i т.п. ), в зв’язку з чим найменша температура займання становить . Причинами пожеж є також коротке замикання, обрив проводки, порушення електроізоляції.

На робочому місці машиніста знаходиться вогнегасник типу ОП-2(з) – згідно ДСТУ-3105-95. В робочому приміщенні, площа якого 40 м кв., установлені 3 установки вогнегасіння порошково закачані типу САМ-9.

2)Відповідно   НАПББ  07.005-86   виробництво   належить   до   категорії   "В" вибухопожежонебезпеки. Клас зони П-IIа (ПУЕ). По ступеню вогнестійкості належить до 1 ступеня за СНиП 2.01.02-85. Для будинків цього ступеня вогнестійкості необхідно, щоб межа вогнестійкості несучих стін, стін сходових кліток, колон була не меншою ніж 2,5ч, зовнішніх стін з начіпних панелей, перегородок і покриттів не менше 0,5ч. Протипожежні двері, вікна і ворота в протипожежних стінах повинні мати межу вогнестійкості не менше 1,2 ч.

Усі електричні машини, апарати  і прилади, розподільні пристрої, трансформаторні і перетворювальні підстанції, елементи електропроводки, струмоводи, світильники тощо використовуються у виконанні, яке відповідає класу зони з пожежовибухонебезпеки, тобто мають відповідний рівень і вид вибухозахисту або ступінь захисту оболонок згідно ГОСТ 14254, ПУЭ і ДНАОП 0.00-1.32-01; вогнестійкість будівлі та споруди відповідно СНиП 2.01.02-85.

Кількість евакуаційних виходів із приміщень та з кожного  поверху будівель, прийнято за СНиП 2.09.02-85, не менше двох. Евакуаційні  виходи розташовуються розосереджено. Ширина шляхів евакуації в світлі не менша 1 м, висота проходу - не менша 2 м. Влаштування гвинтових сходів на шляхах евакуації не допускається. Між маршами сходів необхідно передбачати горизонтальний зазор не менше 50 мм (0,05 м).

Двері на шляху евакуації відкриваються за напрямком виходу з приміщення. Улаштування розсувних та в'їзних дверей на шляхах евакуації не допускається. Мінімальна ширина дверей на шляхах евакуації повинна бути 0,8м. Ширина зовнішніх дверей сходових кліток повинна бути не менша ширини маршу сходів.

Відстань від найбільш віддаленого робочого місця до найближчого  евакуаційного виходу із приміщення безпосередньо назовні або на сходову клітку не перевищують значень, наведених у СНиП 2.09.02-85.

Необхідний час евакуації людей із  виробничих будинків встановлено в СНиП 2.09.02-85.

Згідно СН 305-77 приміщення обладнане блискавковідводами, що захищають  від прямих ударів блискавки.

Для гасіння невеликих  ділянок загоряння при відключеному електроустаткуванні  застосовують  вуглекисневі вогнегасники ОУ-5 (3 шт.). Для гасіння включених електромереж приймаємо порошкові вогнегасники ОП-10 (3 шт.).

У приміщенні передбачена  пожежна сигналізація - теплові пожежні  сповіщувачі. Інформація з сповіщувачів  надходить на загально-цехову станцію. Також передбачені протипожежні щити  і шухляди  з  піском.

 

 

 

 

 

10. Технологія машинобудування

Призначення, опис роботи та конструкція пристосування

          Люнети застосовують здебільшого при обробці довгих деталей для запобігання їх прогинів  під дією сил  різання та власної ваги та одночасно для часткової розгрузки центрів токарного станка. Люнети встановлюють на каретці станка і переміщують разом з нею вздовж станини, безперервно підтримуючи оброблювану деталь на постійній відстані від інструмента або нерухомо закріпляють на станині станка.  Люнети діляться на універсальні та спеціальні.

Універсальні називаються  люнети з розсувними опорами кулачками, які дозволяють використання люнета при обробці деталей різних діаметрів.

Спеціальні люнети  застосовують при обробці одної визначеної деталі або для підтримки пристрою, встановленого на шпинделі станка,чи який має вагомий виліт.

На рис 10.1. представлена конструкція люнета.

 

Опис конструкції

 

Робочі циліндри з’єднані між собою та з гідравлічним циліндром 3 за допомогою трубопроводів 4,5,6. Тиск рідини,що створюється в системі в межах 1,2-2 ат. Тиск створюється завдяки обертання маховика 7 вручну, але це можливо зробити пневмоприводом. Повернення державок з роликом в початкове положення досягається вакуумом, що утворюється при обертанні маховика 7 в зворотній бік. При практичному використанні люнета даної будови  виявлено що ролики 2 потрібно монтувати на голкових підшипниках, а не на шарикових; при чистовій обробці, коли ролики вимушені кататися по обробленій поверхні, на державки 1 доречно надягати змінні кулачки з спеціальними брусками з бакаута або бука. Останній вид матеріалу показав найкращі результати по відношенню до зносостійкості.

Робота віброгасника полягає в розсіюванні шляхом штучно створеного гальмування енергії коливання оброблюваного вала. Щоб цей люнет став також направляючим – утримуючим вал  від прогину під дією сил різання, державка люнета повинна додатково кріпитися гвинтами.

 

Розрахунок зусилля  затиску

В процесі обробки  заготовки на неї впливає система сил. З одного боку діють складові сили різання, з іншого – сила затиску перешкоджає цьому. З умови рівноваги моментів даних сил і з урахуванням коефіцієнта запасу визначаються необхідні затискне і вихідне зусилля. Сумарний обертовий момент від дотичної складової сили різання, що прагне провернути заготовку в кулачках дорівнює:

Повороту заготовки  перешкоджає момент сили затиску, який визначається наступним чином:

З рівності і визначаємо необхідне зусилля затиску, що перешкоджає повороту заготовки в кулачках:

мм, мм, Н, .

Н

          

• Для розрахунку

, , , , , , .

• Для розрахунку

, , , , , , .

Сила  прагне вивернути заготовку з кулачків.

Даному моменту перешкоджає  момент від сили затиску:

Необхідна сила затиску  дорівнює:

мм, Н, , мм, .

Н

Величина зусилля затиску прикладається до постійних кулачків і дещо збільшується в порівнянні із зусиллям та розраховується за формулою: