їЗвіт про проходженя практики в страховій комнанії ПАТ "Гарант-Авто"

Головний бухгалтер  страхової компанії 
Основні професійні вимоги до головного бухгалтера представляються в наступному: 
кандидат на вакансії головного бухгалтера страхової компанії повинен мати повну або базову вищу освіту (освітньо-кваліфікаційний рівень спеціаліста, магістра, бакалавра); 
пройти підвищення кваліфікації та скласти екзамен на відповідність знань професійним вимогам за типовою програмою підвищення кваліфікації головних бухгалтерів, складеною за напрямом діяльності фінансової установи та затвердженою Держфінпослуг. Тривалість курсу підвищення кваліфікації повинна бути не менше 72 годин;мати стаж роботи на керівних посадах, пов'язаних з фінансовою або бухгалтерською діяльністю, або стаж роботи на ринках фінансових послуг на посадах, пов'язаних з фінансовою або бухгалтерською діяльністю, не менше двох років, зокрема, на ринках фінансових послуг не менше 1 року;протягом останніх п'яти років не бути керівником, фінансовим директором або головним бухгалтером фінансової установи, визнаної банкрутом, підданої процедурі примусової ліквідації, або до якого було застосовано захід впливу відповідним органом, який здійснює регулювання ринків фінансових послуг, у вигляді відсторонення керівництва від управління фінансовою установою та призначення тимчасової адміністрації; 
не мати непогашеної судимості за умисні злочини, злочини у сфері господарської та службової діяльності, а також не бути позбавленим права обіймати певні посади та займатися певною діяльністю.Начальник відділу страхування. Функціональні обов'язки на посаді начальника відділу страхування залежать від різновиду страхового продукту і корпоративних положень страхової компанії, але в допомогу HR менеджеру страхової компанії і фахівцям з підбору персоналу в страхову компанію, ми все ж спробуємо вивести найбільш загальні з них. Для того щоб начальник відділу страхування страхової компанії професійно і якісно виконував свої функціональні обов'язки, які полягати, за часту, в наступному:участь у розробці страхових продуктів страхової компанії; виконання аналізу продуктів і програм страхування, підготовка пропозицій щодо їх модернізації та поліпшення; участь у навчанні персоналу з питань андерайтингу та передстрахову експертиз; узгодження понадлімітних договорів страхування та договорів страхування з індивідуальним андеррайтингом участь у перевірках правильності висновку фахівцями договірних відносин 
виконання планів продажів страхової компанії участь у плануванні та організації діяльності підрозділів корпоративних продажів;начальник відділу страхування повинен виконувати виконання планів корпоративних продажів;оосуществленіе взаємодії з усіма структурними підрозділами компанії;оосуществленіе просування страхових продуктів і прогресивне нарощування клієнтської бази та страхового портфеля корпоративних продажів; підвищення культури і якості обслуговування у функціонально підпорядкованих підрозділах; проведення і координація ведення переговорів з потенційними клієнтами та партнерами з надання страхових послуг та укладання договорів про співробітництво;контроль ведення баз даних підзвітних підрозділах страхової компанії; начальник відділу страхування повинен брати участь у підборі персоналу на ключові позиції в корпоративних продажах; 
Він повинен відповідати певним професійним критеріям, до яких ми відносимо:наявність вищої освіти (пріоритетнішою економічної або юридичної);орієнтацію у страхових продуктах, які пропонуються на ринок страхування;відмінне знання страхового законодавства (рекомендуємо тестувати на співбесіді)наявність страхового портфеля є перевагою для кандидата на посаду начальника відділу страхування;наявність управлінського досвіду;високі організаторські та комунікативні навики.Начальник відділу перестрахування 
Основними критеріями для професійного пошуку та підбору начальника відділу перестрахування є:наявність вищої освіти;наявність позитивних рекомендацій з попередніх місць роботи;наявність досвіду роботи із західними перестраховиками;орієнтація в побудові оптимальної перестрахового захисту;знання страхового законодавства України (рекомендуємо тестувати на співбесіді);вміння оформляти бордеро у перестрахуванні;знання стандартів договорів факультативного і облігаторного перестрахування (рекомендуємо тестувати на співбесіді); знання англійської мови буде плюсом для кандидата на посаду начальника відділу перестрахування;високі аналітичні та організаторські здібності. 
За відповідності даними критеріями можна вважати, що такий кандидат успішно впорається з основними функціональними обов'язками позиції начальника відділу перестрахування, до яких ми відносимо:адміністрування облігаторних договорів перестрахування;складання звітності;складання запитів на квотування факультативних ризиків, у разі необхідності переклад документів на англійську мову;забезпечення отримання необхідних документів для валютних розрахунків з іноземними партнерами;організація документообігу та платежів за договорами перестрахування;ведення бази даних договорів перестрахування;спілкування з перестрахувальниками. 
Професійний підбір персоналу в страхову компанію є запорукою її успішної діяльності та закріплення лідерських позицій на страховому ринку. Тому якість підбору кадрів має мати найвищий рівень. Ми рекомендуємо вдаватися до професійного підходу в питанні побудови фахівців у страхову компанію і звертатися у послугах і допомоги фахівців у галузі рекрутингу.

8. Ознайомлення з правовим  забезпеченням управлінської діяльності  страхової компанії ПАТ «Гарант-Авто»

Сучасна інформаційна революція трансформувала суспільство і визначила мегатенденцію, дотримуючись її, компанія може досягти  успіху, оскільки «хто володіє інформацією, той володіє світом».Компанії, діяльність яких базується на інформаційних технологіях, мають найбільші прибутки і досягають найвищих темпів розвитку. Наприклад, Японія, не маючи шансів в індустріальному суспільстві через відсутність природних ресурсів, стала однією з найбагатших і високорозвинених країн світу, проводячи інформацію в різних її виявах (наукові досягнення, розробки, інформаційні технології і т.д.). Якщо порівняти розвиток ринків, то ринок інформації розвивається безперервно. Ще декілька десятиріч тому першість утримував ринок послуг. Відтепер темпи розвитку ринку інформації випереджають темпи розвитку ринку послуг більше, ніж у 25 разів. 
Інформація в загальному значенні – це відбиття у свідомості людини оточуючої дійсності. 
        У менеджменті інформація – сукупність відомостей, повідомлень (усних, письмових, графічних і т.д.), знань про стан системи управління та її функціонування. 
У керівника (менеджера) головний предмет праці – інформація, модифікуючи яку він може розробляти і ухвалювати управлінські рішення, необхідні для зміни стану керованого об’єкта.

На кожному етапі керівникові  необхідна як внутрішня, так і  зовнішня інформація – оперативна, своєчасна і достовірна. Керівник є посередником між зовнішнім  і внутрішнім середовищем підприємства. Одержуючи і обробляючи зовнішню інформацію, менеджер подає її на розгляд  персоналу організації, зворотний  зв’язок у цьому процесі –  необхідність. 
Інформацію передають організовано (формально – звіти) і стихійно (неформально – чутки). Інформація має бути певної кількості. Проте обсяг інформації не може визначатися тільки кількістю документів, сторінок, показників. Основний показник інформації – змістовність. На практиці спостерігається перевантаженість інформацією робочого персоналу приблизно в 3–4 рази порівняно з нормами. 
Інформацію, яку використовують в управлінні, класифікують за різними ознаками: 
1) за формою відбиття – візуальна (графіки, таблиці, табло), аудіо інформація (звукозапис), аудіовізуальна (поєднання зображення і звуку); 
2) формою подачі–цифрова,літерна і кодована; 
3) порядком виникнення– первинна і потокова; 
4) характером носіїв інформації – документована і не документована; 
5) призначенням – директивна (розпорядча), звітна і довідково-нормативна; 
6) напрямком руху – вхідна і вихідна; 
7) стабільністю – умовно-змінна та умовно-постійна; 
8) способом відбиття – текстова (алфавітна, алфавітноцифрова) і графічна (креслення, діаграма, схема, графік); 
9) способом обробки – така, що піддається або не піддається механізованій обробці. 
Залежно від функції, яку виконує інформація в управлінському циклі, вона буває розпорядчою, зі зворотним зв’язком, пам’ятною та ін. 
У процесі управлінської діяльності використовують науково-технічну, адміністративно-правову, метеорологічну, агробіологічну та ін. види інформації. 
          За призначенням інформацію поділяють на планову, обліково-бухгалтерську, звітну, статистичну, виробничо-оперативну, розпорядчу, довідкову, нормативну; за способом передачі – на ту, яка передається усно, поштою, телефоном, телетайпом, факсом; за періодичністю – на систематизовану (змінну, добову, декадну, квартальну і т.д.) і вірогідну, обумовлену зовнішніми і внутрішніми виробничими подіями (вихід з ладу техніки, затримка з поставкою палива); за характером носіїв – на документовану та недокументовану, відповідно до процесу обробки – на оброблену, необроблену і аналітичну. 
          Крім того, інформація може поділятися на достовірну і недостовірну, достатню і надмірну, активну і пасивну. 
Якість економічної інформації визначають за критеріями безперервності і систематичності її надходження. 
Основні джерела інформації класифікують за місцем виникнення: джерело зовнішньої інформації, яка надходить від вищих органів, а також підприємств, організацій, які підтримують з об’єктом управління господарські зв’язки; джерело внутрішньої інформації, яке виникає на підприємстві (в об’єднанні). 
        Сукупність повідомлень (з однаковими або схожими особливостями), які розподіляються в даній системі з метою здійснення управління, утворюють інформаційні потоки на підприємстві. 
Специфічним джерелом управлінської інформації є чутки. Вони – продукт мистецтва колективу, який намагається пояснити складну емоційно значущу для нього ситуацію за браку або відсутності офіційних даних. При цьому початкова інформація, переходячи від одного члена колективу до іншого, доповнюється і коригується до тих пір, поки не сформується варіант, який влаштовує більшість. Істинність цього варіанту залежить не тільки від істинності початкового, але й від потреб і очікувань аудиторії, а тому може коливатися в діапазоні від 0 до 80–90%. 
          Оскільки люди схильні вважати, що подібна інформація виходить з достовірних джерел, керівництво фірм часто використовує цю обставину, поширюючи інформацію, яка через ті або інші причини не може бути оголошена офіційно. В той же час необхідно мати на увазі, що довір’ям до чуток часто користуються і учасники конфліктів, бажаючи схилити оточуючих на свій бік. 
Будь-яка за змістом інформація має форму різних її матеріальних носіїв (у виді електричних імпульсів, усна, магнітного запису, письмових документів, перфокарт і т.д.). В управлінні найбільше значення належить інформації, зафіксованій на постійних носіях. 
Канали передачі інформації 
1.      Канал-тест. Містить усю письмову інформацію, один з найстійкіших каналів. Має перевагу – можливість багатократного обігу через будь-який проміжок часу, недолік – неможливість адекватного ухвалення явищ, які описуються різними користувачами. 
2.      Канал-фірма. Всі носії інформації, пов’язані з цією організацією або фірмою і персонал. Вся інформація, яка виходить від фірми, ділиться на різні групи: конкуренти, ринок, ресурси; технологія; інформація про розвиток фірми. 
3.      Канал-консультант. Передбачає, що фірма звертається за допомогою до консультативної фірми, експерта, консультанта. 
4.      Канал-бесіда. Містить опитування, інтерв’ю, бесіди. Переваги – можливість передачі найбільшої кількості деталей за визначеною проблемою, можливість передати інформацію різним одержувачам, недолік – складність у доведенні того, що була повідомлена саме ця інформація. 
5.      Канал-джокер. Випадкове джерело інформації, яка з’являється під час вирішення проблеми. 
6.      Засідання і наради. Форма колективного обміну інформацією, закінчується ухваленням конкретних рішень. 
Всі види даних, які використовуються в менеджменті, в сукупності утворюють певну систему інформації. До системи інформації входять люди, структура (побудова, форма), методи, технічні способи зняття, перетворення, передачі даних, носіїв інформації, схеми обробки даних, які показують порядок її обробки. 
Структура інформаційної системи – це об’єднання дій і процесів, які реалізують функції збору, отримання, накопичення, зберігання інформації в організаційній структурі фірми і відбивають процес передачі та схвалення інформації. 
Основними функціями управлінської інформаційної системи є збір, зберігання, накопичення, пошук і передача даних, які використовуються для підтримки ухвалення рішень. 
Головне місце в інформаційній системі належить системі обробки даних (СОДІ). Інформаційно-операційна система накопичує дані, обробляє їх і передає інформацію. 
Спочатку дані вводяться в інформаційну систему. Потім вони проходять трансформацію або процес. Процес містить різні форми маніпулювання даними і аналізу (класифікація, сортування, підрахунок, підсумки), які трансформують дані в інформацію. Інформаційна система – це набір процедур (процес, збір і переробка інформації) для підтримки планування, ухвалення рішень, координації і контролю. Інформаційні системи необов’язково мають бути комп’ютеризовані. Але комп’ютери мають безумовні переваги. 
Для задоволення потреб різних організаційних рівнів і функціональних сфер менеджменту є 5 головних типів інформаційних систем: 
1) ділова-процесна; 
2) офісна автоматизована; 
3) управлінська інформаційна система; 
4) система підтримки рішень; 
5) система підтримки виконання рішень. 
Сучасні вимоги до інформації 
Надлишок інформації – підвищує якість майбутніх рішень, що ухвалюються. 
Цінність інформації має той, хто володіє інформацією про очікуваний прибуток (споживацька цінність) і цінність з погляду понесених витрат. 
Достовірність інформації – показник відповідності отриманої інформації до реальної. 
Насиченість інформації – співвідношення корисної і фонової інформації. Без фонової інформації її можна вважати «сухою». 
Своєчасність надходження інформації. Часткова інформація, отримана своєчасно, більш корисна, ніж повна, отримана із запізненням. 
Відвертість інформації характеризує можливість її надання різним групам людей. Секретна інформація надається обмеженій кількості людей. Конфіденційна – достатньо великому колу людей, але з умовою її нерозголошення працівникам інших фірм. 
Безпека інформації створюється комплексом необхідних заходів: 
а) дискретний доступ – за масивом даних формується правило, яке визначає для кожної структурної частини даних сукупність персоналу і алгоритму переробки інформації для кожного користувача; 
б) мандатний доступ – до системи даних вводиться система кодів, прив’язаних до процедур переробки інформації. 
Сукупність заходів захисту можна звести до таких груп: 
1.      Перевірка істинності інформації. 
2.      Контроль доступу в приміщення. 
3.      Розподіл повноважень. 
4.      Використовування цифрового підпису на повідомленнях. 
5.      Використовування електронних карт. 
6.      Контроль корисності інформації і т.д. 
Програму поліпшення інформаційного забезпечення діяльності керівника можна розглядати у виді проекту: визначення потреб в інформації, проведення системного аналізу, здійснення системного проектування (дизайну), створення і підготовка програм, упровадження, ефективне використовування комп’ютерів. 
Єдина система класифікаторів техніко-економічної інформації (класифікатори продукції окремих галузей, класифікатори робіт і послуг і т.д.). 
Впорядкування документації – машино-зорієнтовані форми документів. 
Аналіз потоків інформації – створення інформаційних моделей (матриці, схеми, графіки і т.д.). 
Індексація інформації, алфавітно-цифрові сигнали. 
Останнім часом головним напрямом перебудови менеджменту і його радикального удосконалення стало масове використовування новітньої комп’ютерної і телекомунікаційної техніки, формування на її основі інформаційно-управлінських технологій.