їЗвіт про проходженя практики в страховій комнанії ПАТ "Гарант-Авто"

Підлеглим не подобається, щоб  рішення про зміни в їхній  роботі і на робочих місцях керівники приймали без їхнього відома, без урахування їхніх знань і досвіду.

Кожному виконавцеві потрібна (навіть більш ніж керівникові) Інформація про якість власної праці, причому  оперативна, щоб він міг коригувати свої дії.

Для всіх нас контроль з  будь-якого боку неприємний. Кожна робота виграє від максимально можливого ступеня самоконтролю.

Більшість людей у процесі  роботи прагнуть здобути нові знання. Підвищені вимоги, що дають шанс для подальшого розвитку, сприймаються з більшим бажанням, ніж занижені.

Має бути вільний простір  для ініціативи щодо поліпшення роботи та виявлення індивідуальної відповідальності працівників протягом усього ланцюжка «витрати—результати».

На другому етапі опрацьовується проект створення (для нових компаній) або вдосконалення організаційної структури компанії. Важливішу інформацію для опрацювання містять матеріали, отримані на першому етапі роботи, а також стратегічні наміри компанії щодо її подальшого розвитку. На завершальному, третьому, етапі впроваджується нова організаційна структура компанії. Ця робота має бути виконана з мінімальними витратами часу на пристосування до неї як персоналу компанії, так і споживачів ЇЇ послуг. Не завжди всі структурні підрозділи починають діяти з моменту відкриття компанії.

 

5. Маркетинг в діяльності підприємства страхової компанії ПАТ«Гарант-Авто»

Ф. Котлер у книзі “Основи маркетингу”  тлумачить маркетингове дослідження  як систематичне визначення кола даних, необхідних у зв'язку з маркетинговою  ситуацією,що постала перед фірмою, збір і аналіз цих даних та звіт про результати.

Основні джерела надходження чи отримання інформації для маркетингових  досліджень у страхуванні такі:

- фахівці страховика та страхові  агенти, зокрема і ті, які безпосередньо  не пов'язані з поставленою  перед службою маркетингу темою  дослідження; 

- сторонні страховики,що є партнерами, у тому числі іноземними;

- залучені за трудовими угодами  компетентні сторонні фахівці; 

- матеріали цільового опитування  клієнтів, як фактичних, так і  потенційних; 

- результати спілкування зі  страховими брокерами та клієнтами  інших страховиків; 

- наявна у страховика науково-методична  література та документи з  архіву;

- робота зі спеціальною літературою  в бібліотеках та навчальних  центрах; 

- аналіз рекламно-інформаційної  продукції за аналогічними видами  діяльності чи страховими продуктами  і т. п. 

Робота зі збору інформації планується і ведеться як логічна ланка алгоритму  маркетингового дослідження.

Виконавці маркетингового дослідження  в роботі обов'язково мають керуватись такими принципами, як об'єктивність, повнота, лаконічність та своєчасність.

Насамперед на підставі даних попередніх маркетингових досліджень страховик  обирає варіанти можливих стратегічних напрямків своєї діяльності. Для  аналізу очікуваної ефективності їх реалізації він за кожним із варіантів  формує свою маркетингову політику. Як правило, ця політика містить у собі низку передумов, застережень та намірів щодо остаточних показників. Вони, у свою чергу, залежать від  реальних можливостей страховика чи поставленої мети.

Маркетингова політика традиційно поділяється на такі основні види, хоча на практиці це залежить від конкретної ситуації і рішення страховика:

1) орієнтована на вибір потенційного  страхувальника, тобто на пошук  окремих категорій громадян, умовно  відібраних за певними ознаками - за видом трудової діяльності; відношенням до майна; регіоном  проживання (наприклад, орендарі, власники  автотранспортних засобів, вантажоперевізники, працівники ризикових професій  тощо);

2) орієнтована на окремі вид"  страхування чи груп страхових  продуктів - медичне, нещасних  випадків, надання пакету страхових  послуг тим, хто від'їжджає  за кордон, і т. ПІ., або за  порівняльною вартістю страхових  продуктів, сервісним обслуговуванням  при їх реалізації,

розслідуванні; страхової події  та виплат; страхових відшкодувань, забезпеченні асистансом, супроводженням ризику (наприклад, при страхуванні  вантажоперевезень залізницею);

3) орієнтована відносно конкретних  каналів реалізації - наприклад,  поширення страхових полісів  на підприємствах, відібраних  за певними груповими ознаками (транспортно-експедиційні, туристичні  тощо).

При цьому на тій чи іншій стадії проведення маркетингових досліджень обов’язково потребують вирішення  питання суб’єктивного ставлення  клієнта до страхування як інституту  соціального захисту чи запропонованих йому конкретних страхових продуктів. (Цей фактор має істотне значення особливо в сучасний період формування ринкових відносин у нашому суспільстві). Адже найпривабливіший страховий продукт  не буде реалізовано, якщо потенційний  клієнт не усвідомлює потреби в ньому  або якщо витрати на страхування  з різних причин не віднесені ним  навіть до переліку другорядних. Ці питання  об’єднуються поняттям формування споживчого попиту (культури страхування).

Отже, у сфері діяльності служби маркетингу доцільно виокремити такі об’єкти першочергової уваги:

1) страхове поле (категорія потенційних  клієнтів страховика та об'єктів  страхування);

2) якісні показники страхових  продуктів; 

3) канали реалізації страхових  продуктів; 

4) формування споживчого попиту.

Об'єкти маркетингових досліджень устрахуванні.Страхове поле.

Під цим узагальненим терміном у  практичній роботі пропонується розглядати такі два головні поняття.

Клієнти як фактичні чи потенційні споживачі  страхових послуг, їх поділ (його ще називають “сегментуванням ринку  споживачів”) для подальшого визначення або формування споживчих запитів, реалізації страхових продуктів тощо виконується за наявністю характерних ризиків, які потребують страхового захисту; місцем проживання, роботи чи іншим (наприклад, дачний кооператив, підприємство), де передбачається укладання договорів страхування; за купівельною спроможністю і т. ін.

Об'єкти страхування, які також  доцільно класифікувати для подальшої  обробки інформації,що буде здобута  відносно них,а саме:

- життя та здоров'я, від нещасних  випадків (працівників окремих професій  чи підприємств, спортсменів,  туристів);

- майно юридичних чи фізичних  осіб, які визнані потенційними  страхувальниками, вантажі, цивільна  відповідальність тощо.

Якісні показники страхового продукту. До них насамперед слід віднести (і  відповідним чином довести до відома клієнта) гарантію платоспроможності  та надійності страховика. Крім того,у  полі зору служби маркетингу мають  перебувати (та зіставлятися з показниками  конкурентів) такі фактори:

- відповідність умов страхування  (правил, договорів) реальним потребам  страхувальника;

- конкурентоспроможність і прийнятна  для страхувальника вартість;

- зручність придбання полісу  чи укладання договору,а також  простота підготовки документа  і отримання страхового відшкодування  в разі страхового випадку; 

- якість юридичної підготовки  договорів страхування, у тому  числі і з погляду інтересів  клієнта; 

- імідж та доброзичливість персоналу,  затишок приміщень для роботи  з клієнтами, а також привабливе  оформлення страхових продуктів  (полісів) і рекламно-інформаційних  матеріалів.

Канали реалізації страхових продуктів. Головні принципи, які мають перебувати в полі зору служби маркетингу і  яким має відповідати штатна мережа з реалізації страхових продуктів, полягають у тому, що штатний реалізатор (у широкому розумінні) є повноважним  представником страховика, і, як правило, саме за його роботою та наданою  ним інформацією клієнти приймають  рішення щодо укладання договору страхування та надання переваги тому чи іншому страховикові. Існують, як відомо, чотири основні канали реалізації страхових продуктів: 1) офісний метод  реалізації, коли клієнт самостійно прибуває чи запрошується до офісу страховика: 2) через відокремлені підрозділи та агентську мережу, які вишукують  клієнта і працюють із ним за межами головного офісу; 3) через об'єднання  страховиків; 4) брокерське посередництво.

Отже, служба маркетингу має відповідно відстежувати діяльність кожного з  зазначених каналів та впливати на їх функціонування.

Головними критеріями оцінювання ефективності та предметом уваги з боку служби маркетингу щодо перших двох каналів  має бути рівень реалізації ними страхових  продуктів; розвиток контингенту постійних  клієнтів; участь фахівців страховика в заходах маркетингових досліджень і вишукуванні потрібної інформації.

У процесі реалізації страхових  послуг через об’єднання страховиків (пули, бюро, консорціуми) фахівці маркетингу мають враховувати ось що. Стосовно розвитку цього каналу реалізації страховик, дістаючи змогу регулярно опосередковано укладати групові договори страхування  або регулярно отримувати страхові платежі (через авіаційний чи морський пул страховиків), може потерпати від притаманних цьому каналу недоліків. Насамперед йдеться про те, що об'єднання страховиків працюють здебільшого за досить низькими тарифами і вплинути на їх підвищення чи поліпшення умов договорів під час безпосереднього спілкування з клієнтами страховик не має змоги, а також про значні накладні витрати (утримання персоналу виконавчої дирекції об'єднання, вступні та членські внески, витрати на проведення нарад, формування гарантійних фондів та досить високі комісійні).

Щодо роботи з брокерами - надання  їм інформації, яка формує привабливість  страховика демонструванням переваг  чи переліку позитивних показників у  його роботі порівняно з конкурентами, а також можливість переговорів  з брокерами для отримання  від них через учасників переговорів  з боку страховика інформації для  маркетингових досліджень.

Формування споживчого попиту. Взагалі  ця проблема є найважливішою серед  усіх складових політики зовнішніх  стосунків страховика і охоплює  такі аспекти його діяльності:

1. Зв’язки страховика з громадськістю  (public relations), форми і методи яких  та взаємозв'язок з маркетингом  добре висвітлені в популярних  виданнях. Зазначимо лише, що ця  робота страховика спрямована  насамперед на створення і  розвиток його позитивної репутації  серед фактичних і потенційних  клієнтів, а також серед пріоритетних (з огляду перспективи розширення  ринку збуту) груп населення. 

2. Реклама. 

3. Формування споживчого попиту. Остання складова, яку ще називають  стимулюванням збуту чи продажу  (sales promotion), охоплює практично всі заходи, спрямовані безпосередньо чи опосередковано на збільшення реалізації страхових продуктів. Проте якщо більша частина цих заходів різною мірою реалізується іншими підрозділами страховика і становить їх прямі функції, то є ряд моментів, яких служба маркетингу стосується прямо, а саме:

- роз’яснення специфіки виду  страхування, який цікавить клієнта,  допомога у визначенні реальної  потреби у страхуванні конкретних  ризиків та надання юридичних  консультацій із супутніх проблем; 

- високий сервіс обслуговування  іншими засобами (форми розглядалися  раніше);

- матеріальні та моральні форми  заохочення постійних клієнтів, у тому числі шляхом бонусу  чи допомоги в якісній профілактиці  страхових випадків;

- якомога ширша реалізація клієнтам  “пакетів страхових полісів”  на різні види страхування  і для кількох членів сім’ї; 

- залучення пріоритетних клієнтів  до кола акціонерів страховика;

- формування “торговельної марки”  страховика, під якою слід розуміти  те, що містить у собі поняття  його авторитету й ділової  репутації та вірності найкращим  традиціям. 

 

 

 

 

 

 

 

6. Складання схем комунікаційних  зв'язків підрозділів страхової  компанії ПАТ «Гарант-Авто»

Страхова компанія є фінансовою компанією, діяльність якої може полягати в наданні наступного фінансових послуг: страхування, перестрахування  та іншої фінансової діяльність пов'язаної з формуванням, розміщенням страхових  резервів та їх управлінням. Для ефективного  функціонування будь-якої страхової  компанії на ринку страхування, надзвичайну  важливість має рівень професіоналізму  її співробітником. 
Як і в будь-якій іншій компанії, ключову роль в страховій компанії має її керівник. 
Докладно розглянемо, яким професійним вимогам він має відповідати керівник страхової компанії.

Основні професійні вимоги, яким повинен  відповідати кандидат на вакансію керівника  страхової компанії, полягають в  наступному: Кандидат на посаду керівника страхової компанії повинен мати повну вищу освіту (освітньо-кваліфікаційний рівень спеціаліста, магістра);пройти підвищення кваліфікації та скласти екзамен на відповідність знань професійним вимогам за типовою програмою, складеною за напрямом діяльності фінансової установи та затвердженою Держфінпослуг. Тривалість курсу підвищення кваліфікації повинна бути не менше 72 годин;мати не менше, ніж 5-річний загальний стаж трудової діяльності, з якого: стаж роботи на керівних посадах не менше двох років, зокрема, не менше одного року на ринках фінансових послуг; протягом останніх п'яти років не бути керівником, фінансовим директором або головним бухгалтером фінансової установи, визнаної банкрутом, підданої процедурі примусової ліквідації, або до якого було застосовано захід впливу відповідним органом, який здійснює регулювання ринків фінансових послуг, у вигляді відсторонення керівництва від управління фінансовою установою та призначення тимчасової адміністрації; 
не мати непогашеної судимості за умисні злочини, злочини у сфері господарської та службової діяльності, а також не бути позбавленим права обіймати певні посади та займатися певною діяльністю.