Облік, аналіз і аудит у страхових компаніях

Під формою бухгалтерського обліку слід розуміти технологію та організацію облікового процесу з відповідними способами, технікою документування та облікової реєстрації.

У страхових  компаніях можуть застосовуватися  такі форми бухгалтерського обліку як:

• меморіально-ордерна;
• журнально-ордерна;
• комп'ютерна.

При меморіально-ордерній формі бухгалтерського обліку основою записів у карточках, відомостях, балансах є меморіальний ордер.

Меморіальний  ордер - це спеціальний бланк, на якому відображається зміст операції, бухгалтерська проводка та сума операції.

Завершені меморіальні  ордери в хронологічному порядку  реєструються в журналі, в якому вказується порядковий номер, дата заповнення та сума меморіального ордера. Реєстраційний журнал забезпечує контроль за повнотою охоплення бухгалтерським обліком господарських операцій і відображенням їх на синтетичних рахунках.

Після реєстрації меморіальних ордерів проводиться  запис бухгалтерських проводок в головній книзі з дебету та кредиту відповідних рахунків.

Аналітичний облік при цій формі обліку ведеться на карточках або в книгах за всіма рахунками паралельно синтетичному. На основі даних аналітичного обліку щомісячно складаються оборотні відомості за аналітичними рахунками в межах синтетичних.

Існує певна  черговість записів та їх звірка при меморіально-ордерній формі обліку.

Журнально-ордерна  форма обліку побудована на використанні системи групувальних та нагромаджувальних облікових реєстрів - журналів-ордерів та допоміжних відомостей до них.

Записи в  журнали-ордери здійснюють на підставі первинних документів протягом місяця, а у випадку наявності великої кількості первинних документів їх групують у відповідних відомостях, а місячні підсумки з них переносять у журнали-ордери.

За своїм  змістом журнали-ордери є реєстрами, призначеними для кредитових записів за окремими наперед визначеними балансовими рахунками. Кожному журналу-ордеру присвоюють постійний номер:

• журнал-ордер № 1 "Каса";
• журнал-ордер № 2 "Банк";
• журнал-ордер № 3 "Підзвітні особи";
• журнал-ордер № 4 "Розрахунки з робітниками та службовцями;

- журнал-ордер № 5 "Інші операції".

Журнали-ордери побудовані за кредитовим принципом, тобто всі господарські операції відображають у кредиті даного синтетичного рахунку в розрізі рахунків, що кореспондують з ним за дебетом.

Записи в  журнали-ордери здійснюються з первинних документів в хронологічному порядку їх надходження та опрацювання. На документах проставляють номер журналу-ордера та порядковий номер запису.

У журналах-ордерах  здійснюється синтетичний облік операцій. Аналітичний облік при даній формі обліку здійснюється у відомостях аналітичного обліку за рахунками 904 "Виплати страхового відшкодування та страхових сум" та 76 "Страхові платежі". За всіма іншими синтетичними рахунками ведуться оборотні відомості встановленої форми. Аналітичний облік касових операцій ведеться у касовій книзі.

Місячні підсумки журналів-ордерів переносять у головну книгу, яка є систематичним реєстром синтетичного обліку. Вона призначена для щомісячного узагальнення даних поточного обліку, взаємної перевірки правильності записів за рахунками синтетичного обліку та складання балансу.

Для кожного  синтетичного рахунку у головній книзі відводять окрему сторінку, а для запису місячних оборотів за кожним рахунком - окремий рядок. Кредитові обороти журналів-ордерів переносять у головну книгу загальним підсумком, а дебетові обороти записують окремими сумами з різних журналів-ордерів. За кожним синтетичним рахунком в кінці місяця у головній книзі виводять залишок (сальдо), який записують в окрему графу. На підставі даних головної книги складають баланс. При журнально-ордерній формі бухгалтерського обліку має місце певна черговість записів і їх звірка.

Комп'ютерна форма бухгалтерського обліку в  страхових компаніях набула значного розвитку в кінці 90-х років XX століття.

При вказаній формі бухгалтерського обліку застосовуються спеціальні програми. В теперішній час найбільш популярною бухгалтерською програмою є 1С: Бухгалтерія.

Програма 1С:Бухгалтерія  оперує десятками видів специфічних платіжних документів, може виконувати величезну кількість професійних операцій. Ця програма є придатною до користування і страховими компаніями, так як кількість бухгалтерських проводок, статей доходів та витрат коштів є незначною порівняно з великими підприємствами та організаціями. Це дозволяє забезпечити комп'ютерну обробку даних обліку страхових операцій, результатом якої є складання різних реєстрів бухгалтерського обліку та звітів.

В теперішній час досить популярною є система 1С:Підприємство, яка може бути використана для автоматизації різних ділянок економічної діяльності страхових компаній, в тому числі бухгалтерського обліку.

Основною  особливістю системи 1С:Підприємство є її конфігурентність. Власне система 1С:Підприємство є сукупністю механізмів, призначених для маніпулювання різними типами об'єктів предметної галузі. Конкретний набір об'єктів, структури інформаційних масивів, алгоритми обробки інформації визначає конкретна конфігурація.

Бухгалтерський  облік, реалізований в конфігурації, відповідає сучасній методології бухгалтерського та податкового обліку в Україні та забезпечує надання інформації про страхову організацію зовнішнім користувачам, інвесторам, кредиторам, податковим органам.

Конфігурація  включає

• план рахунків, який містить типові налагодження аналітичного, валютного та кількісного обліку;
• довідник валют, який використовується при здійсненні валютного обліку;
• набір довідників для формування первинних документів та ведення списків об'єктів аналітичного обліку;
• набір перерахувань для організації аналітичного обліку з регламентованим набором значень;
• набір документів, які призначені для введення, зберігання та друку первинних документів та для автоматичного формування бухгалтерських проводок;
• набір констант, які використовуються для налагодження загальних параметрів ведення обліку в конкретній організації;
• список коректних проводок, який дозволяє відслідковувати правильність введення бухгалтерських проводок та прискорити введення кодів рахунків в документах та операціях;
• набір стандартних звітів, які дозволяють одержувати дані бухгалтерського обліку в різних розрізах по будь-яких рахунках та об'єктах аналітики;
• спеціалізовані звіти по конкретних розділах бухгалтерського обліку.

 

1.2.Облік доходів страхової діяльності

 

Страхова діяльність належить до сфери фінансових послуг.

Головною особливістю  діяльності страхової компанії є те, що на відміну від сфери виробництва, де товаровиробник спочатку здійснює витрати на випуск продукції, а потім уже компенсує їх за рахунок виручки від реалізації, страховик спочатку акумулює кошти, що надходять від страхувальника, створюючи необхідний страховий фонд, а лише після цього несе витрати, пов'язані з компенсацією збитків за укладеними страховими угодами. Така своєрідна "плата наперед" дозволяє страховикові накопичувати значні фінансові ресурси і виконувати активну роль на ринку капіталу, оскільки акумульовані кошти потребують ефективного управління.  

Двоїстий характер діяльності страховика (одночасне здійснення страхової  та інвестиційної діяльності) зумовлює специфіку його доходів.

Доходи страховика можна поділити на три великі групи:

-  доходи від основної, тобто страхової діяльності (всі надходження на користь страховика, пов'язані з проведенням страхування і перестрахування);

• доходи від інвестиційної та фінансової діяльності, тобто пов'язані з інвестуванням і розміщенням тимчасово вільних коштів (як власних, так і коштів страхових резервів);
• інші доходи, тобто ті, які не належать ні до страхових, ні до інвестиційних доходів, але часом з'являються у страховика у процесі його звичайної господарської діяльності і надзвичайних подій.

Доходи від страхової  діяльності є, так би мовити, первинними доходами страхової компанії. Саме на залучення цих доходів розраховує страховик, з'являючись на страховому ринку і пропонуючи страхові послуги за певну плату. Платою за страхування є страхова премія, яку страхувальник зобов'язаний внести страховикові згідно з договором страхування. Тільки після сплати страхувальником страхової премії (або першого платежу страхової премії, коли вона сплачується в кілька строків) договір страхування набирає чинності, якщо інше не передбачено угодою сторін. Своєчасне внесення страхових премій - один з найважливіших обов'язків страхувальника щодо страховика. Саме надходження страхової премії приводить у дію механізм страхового захисту. Страхувальники мають право сплачувати страхові премії як готівкою, так і безготівковим шляхом. Страхові премії на території нашої країни сплачуються лише валютою України за винятком тих випадків, коли страхувальником є нерезидент. Він може сплачувати премію як валютою України, так і іноземною вільно конвертованою валютою.

Термін "страхова премія" - загальноприйнятий у світовій практиці. У практиці українських страховиків  і в українському законодавстві  частіше використовується термін "страховий  платіж" або "страховий внесок". Усе це - синоніми. Але за радянських часів у практиці Держстраху СРСР термін "страхова премія" не використовувався. Плата за страховку за договорами страхування життя мала назву "страховий внесок", що підкреслювало зворотний характер сплачуваних коштів. Плата за страховку в загальних видах страхування мала назву "страховий платіж". Використання перелічених термінів зберігається і досі, хоча слід зазначити, що інтеграція у світовий страховий ринок потребує додержання певних стандартів, зокрема й у визначенні понять. З огляду на це вважається за доцільніше вживати термін "страхова премія".

Страхова премія визначається залежно від суми, на яку укладається  договір страхування (страхової  суми), і страхового тарифу (страховий  тариф ще називають ставкою страхової премії). Розмір і порядок визначення страхової суми, а також рівень страхових тарифів - це найважливіші елементи договору страхування, адже вони є фінансовою основою взаємовідносин між страховиком і страхувальником, оскільки безпосередньо впливають на ціну страхової послуги.

Ціна страхової послуги (страхова премія) у більшості випадків обчислюється за формулою:

Страхова премія = Страхова сума * Страховий тариф.  (1)

Страхова сума, згідно із Законом України "Про страхування", - це грошова сума, у межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку. Це та сума, на яку укладається договір страхування. Вона відбиває максимальний обсяг відповідальності страховика перед страхувальником у грошовому виразі за конкретним страховим договором. Виплата відшкодування в максимальному розмірі, тобто в розмірі страхової суми, здійснюється, наприклад, у тому разі, коли застраховане майно повністю знищене. Коли ж воно не знищене, а пошкоджене чи коли знищеною є лише частина майна, розмір відшкодування також становитиме  лише частину його вартості, тобто буде меншим від розміру узгодженої страхової суми за цим договором.

Отже, адекватне визначення страхової суми є підґрунтям фінансових взаємовідносин між сторонами страхової угоди і має дуже важливе значення як для страховика, так і для страхувальника. Для страховика - оскільки, по-перше, від розміру страхової суми при незмінному страховому тарифі залежить сума його доходів у вигляді страхових премій; по-друге, страхова сума дає уявлення про максимальний розмір зобов'язань страховика за конкретними договорами страхування. Для страхувальника - оскільки, по-перше, залежно від розміру страхової суми він сплачує страхові премії; по-друге, він може претендувати на той чи інший розмір страхового відшкодування в межах страхової суми.

Розглядаючи доходи страховика, слід з’ясувати  їх склад та джерела. Доходи страховика формуються від основної (страхової) діяльності, від інвестування і розміщення тимчасово вільних коштів від  інших операцій (рис. 1.1.).

Згідно Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 3 "Звіт про фінансові результати" доходи від страхової діяльності відображаються у складі доходів від операційної діяльності.

 

 

 

 

Рис.1.1. Склад доходів страховика

 

До доходів від страхової діяльності відносять (рис. 1.2.):

• страхові премії за договорами страхування та перестрахування;

 комісійні винагороди  за перестрахування;

Рис. 1.2. Склад доходів страховика від основної діяльності

• частки від страхових сум та страхових відшкодувань, сплачені перестраховиками;
• повернуті суми з централізованих страхових резервних фондів;
• повернуті суми технічних резервів, інших, ніж резерв незароблених премій.