Облік, аналіз і аудит у страхових компаніях

МІЖРЕГІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ

ЛЬВІВСЬКИЙ ІНСТИТУТ

 

 

Вікторія Бєлоусова

 

ДИПЛОМНА РОБОТА

 

“Облік, аналіз і аудит  у страхових компаніях”

 

подається на здобуття

освітньо кваліфікаційного рівня „Спеціаліст”

Спеціальність „Облік і  аудит”

Спеціалізація „Облік і аудит”

 

 

                                      До захисту допущено:

 

                                       Завідувач кафедри фінансів

                                                  та міжнародного підприємництва,

           к.е.н., доц.

 

 

                                                             _________________Мойеєнко І.П.

 

 

                                                    Науковий керівник, викладач

 

 

                                                             _________________Чабанюк О.М.

 

 

                                                  Виконано студенткою групи

                                          Ін 6-03-03-СзОА(3,0 дс)

                              

                               Рукопис закінчено   

 

 

Львів 2006

 

 

 

З М І С Т

 

		Стор
Вступ		3
Розділ 1	Організація бухгалтерського обліку у страхових компаніях
	1.1. Завдання та форми обліку страхової діяльності	7
	1.2. Облік доходів страхової діяльності	12
	1.3. Облік витрат страхових  компаній	22
	1.4. Формування страхових резервів та фінансових результатів	34
Розділ 2	Фінансова звітність  страховика
	2.1. Основи підготовки, мета і складання фінансової звітності	45
	2.2. Елементи фінансової звітності	49
	2.3. Фінансова надійність страховика	63
Розділ 3.	Аудит страхових організацій
	3.1. Сутність та значення аудиту страхових компаній	67
	3.2.Аудит операцій зі страхування та перестрахування	79
	3.3. Аудит формування та розміщення страхових резервів	85
	3.4. Аудит балансу та  оцінка фінансового стану страхової компанії	90
	Висновки	96
	Список використаних джерел	102
	Додатки	107

 

 

 

 

 

Вступ

Страхування — одна з форм охорони майнових й особистих інтересів застрахованих, які вплачують внески (премії) до страхових організацій і дістають відшкодування втрат, що виникають у наслідок стихійного лиха і нещасних випадків (страхування від недуг, пожеж, крадіжок, страхування життя та ін.). З іншого боку, страхування є формою ризик-менеджменту, що використовується для хеджування проти ризику фінансових втрат, та, в ідеалі, страхування може бути визначене як справедлива передача ризику потенційної втрати від однієї сторони до іншої за відповідну сплату.

Сучасне законодавство України дає таке визначення страхування: Страхування - вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій).

В умовах планової економіки  та монополії державної власності  страхування проводилось державою. Створення страхових фондів, отримання страхових платежів, виплата страхових відшкодувань здійснювались із залученням коштів державного бюджету, тому основні методи діяльності, які притаманні сучасному комерційному страхуванню, не застосовувалися. З трансформацією форм власності та втратою державної монополії на здійснення страхування в Україні почали діяти незалежні суб’єкти підприємницької діяльності, виключним видом діяльності яких є надання страхових послуг. Встановлення нових економічних відносин між такими суб’єктами підприємницької діяльності, а також між ними та державою стало поштовхом для розробки відповідної нормативної бази. Формування законодавчої бази страхування та становлення національного страхового ринку незалежної України відбувалося у складних макроекономічних умовах на фоні знецінення заощаджень населення за договорами страхування в установах колишнього Держстраху, зменшення довіри населення до фінансових установ унаслідок їх банкрутства. Тому тема дослідження є актуальною.

Метою дипломної роботи є:

• вивчення правильності ведення бухгалтерського обліку у страхових  компаніях;
• вивчення економічної суті фінансової звітності у сучасних умовах страхування;
• дослідження діючої методики й практики складання фінансової звітності;
• проведення аудиту у страхових компаніях;
• вивчення форм і видів контролю в умовах ринкової економіки.

Виходячи з поставленої  мети визначені наступні завдання:

• ведення бухгалтерського обліку у страхових компаніях;
• критично оцінити складання фінансової звітності підприємств;
• запропонувати напрямки впровадження аудиту та контролю фінансової звітності на підприємствах в умовах трансформації бухгалтерського обліку в Україні.

Завданням бухгалтерської фінансової звітності є насамперед правдиве й достовірне висвітлення  інформації про стан підприємства, намагання довести доступним шляхом до споживачів цієї інформації.

За роки ринкових перетворень  змінилися економічні функції держави  у сфері страхування та відбулася трансформація державної страхової монополії у страховий ринок.

Учасниками страхового ринку є страхувальники, застраховані особи, вигодонабувачі, страховики, перестраховики, товариства взаємного страхування, страхові та перестрахові брокери, страхові агенти, актуарії, аварійні комісари, а також професійні об’єднання страховиків, страхових посередників та інших учасників страхового ринку.

Страхування - одна з галузей економіки, в якій за останні роки спостерігається зростання основних показників.

Динаміка основних параметрів за останні роки свідчить про зміцнення  тенденції до зростання обсягів  страхового ринку. Серед позитивних чинників – стійке зростання капіталу та обсягів активів, поліпшення структури і якості активів страховиків, зменшується їх кредиторська заборгованість та підвищується фінансова надійність, реальне зростання обсягів страхових операцій з усіх видів страхування, структурні зміни на користь добровільного страхування і його довгострокових видів. Зростає загальна сума страхових платежів, отриманих страховиками України. Збільшується кількість договорів страхування (перестрахування), укладених за сприяння страхових брокерів, зростання величини сформованих страхових резервів. Страховики здійснюють інвестиції власних коштів, в тому числі коштів страхових резервів, головним чином через розміщення їх у цінні папери, грошові кошти на рахунках в банках, у банківські метали, в економіку України за визначеними законодавством напрямами.

Законодавче забезпечення страховикам, утвореним за участю іноземних  інвесторів, однакових умов діяльності з вітчизняними страховиками сприяло  відкритості українського страхового ринку, зростанню іноземних інвестицій у цей ринок та створення конкурентного середовища.

Утворення державної  комісії з регулювання ринків фінансових послуг сприяло державному регулюванню, здійсненню нагляду за страховою діяльністю та формуванню адекватних основ законодавчого регулювання розвитку страхового ринку. Однак недостатнє технічне та ресурсне забезпечення, зокрема забезпечення кваліфікованими кадрами, обмежені можливості використання інформаційних технологій на страховому ринку, ускладнюють проведення оперативного аналізу діяльності страховиків та оцінки рівня їх ризику.

Запровадження значної  кількості обов’язкових видів страхування не відповідає існуючій практиці розвинених країн.

Недосконалим залишається  нормативно-правове врегулювання діяльності страхових посередників, актуаріїв та аварійних комісарів.

Проблематичне є питання  доступу до національного страхового ринку філій іноземних страховиків-нерезидентів. Такий допуск має відбуватися  поступово та з урахуванням його подальшого впливу на стан національного страхового ринку, оскільки це може призвести до неефективного перерозподілу акумульованих страховиками ресурсів на міжнародні фінансові ринки, витіснення з ринку національних страховиків та страхових посередників.

Отже, ринок страхових  послуг набув певного рівня розвитку, але не став реальним чинником стабільності та за своїми інституційними і функціональними характеристиками не відповідає завданням розвитку національної економіки і тенденціям світових страхових ринків, що зумовлює його істотне відставання у глобальному процесі формування світової фінансової системи.

Об’єктом дослідження  є бухгалтерський облік у страховій компанії «ТАС» Західній Регіональній дирекції.

Дипломна робота складається  зі вступу, трьох розділів, висновку, списку використаних джерел, додатків. Робота викладена на 129 сторінках друкованого тексту, містить рисунки, схеми, таблиці, формули. Список використаних джерел налічує 55 найменувань.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 1

Організація бухгалтерського  обліку у страхових компаніях

 

1.1.Завдання та форми обліку страхової діяльності

 

Бухгалтерський  облік у страхових компаніях  регламентується Законом України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" від 16 липня 1999р., Законом України „Про страхування" від 7 березня 1996р., Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку та іншими нормативно-правовими документами.

Бухгалтерський облік (практичну діяльність) можна визначити як організований цілеспрямований процес одержання і передавання інформації про факти господарської діяльності. Мета цього процесу — надання інформації користувачам для прийняття оптимальних управлінських рішень. Отже, бухгалтерський облік має як науковий (теоретичний), так і практичний (прикладний) бік.

З погляду теорії облік  має зміст і форму. Зміст охоплює  те загальне, що є за будь-якої організації обліку, зокрема вивчення предмета, методу, техніки, форм і організації бухгалтерського обліку (те, що становить зміст теорії бухгалтерського обліку). До форми належать особливості практичної реалізації методу бухгалтерського обліку в окремих галузях народного господарства, виходячи із специфіки їхньої діяльності.

Основними завданнями обліку страхової діяльності є такі як:

1. Збір, обробка та відображення первинних даних у здійсненні страхових операцій.
2. Систематизація даних з метою узагальнення для отримання підсумків результатів про господарську діяльність страхової компанії.
3. Забезпечення страховика необхідними даними для здійснення контролю за госпрозрахунковою діяльністю та режимом економії.
4. Контроль за дотриманням кошторисної, фінансової та платіжної дисципліни страховою компанією.
5. Своєчасне та достовірне складання звітності страховиком та подання у вищестоящі організації.

Особливості обліку у  страхових компаніях випливають із такого:

• страхові компанії реалізують на ринку особливий товар, а саме: страховий захист, за що отримують певну плату. При цьому страховик спочатку акумулює кошти, що надходять від страхувальника, і лише після цього зазнає витрат, пов’язаних з компенсацією збитків за укладеними договорами страхування, тобто існує розрив в часі між моментом одержання доходів і моментом надання страхової послуги;
• страхові компанії мають свої особливі доходи, які формуються за рахунок страхових внесків, а також доходів від інвестування коштів страхових резервів;
• витрати страховика пов’язані з необхідністю виплати страхових відшкодувань і страхових сум, а також із проведенням самого страхування;
• фінансові результати страховика формуються окремо за ризиковими видами страхування та страхування життя;
• для забезпечення платоспроможності та виконання своїх зобов’язань перед страхувальниками страхові компанії формують страхові резерви та здійснюють перестрахувальні операції.

План рахунків бухгалтерського обліку в страхуванні  складений відповідно до єдиного плану рахунків, затвердженого Міністерством фінансів України від 30 листопада 1999 року, з урахуванням особливостей діяльності страхових компаній. При цьому враховані зміни та доповнення до плану рахунків бухгалтерського обліку, затверджені наказом Міністерства фінансів України від 9 грудня 2002 року.

План рахунків бухгалтерського обліку є переліком  рахунків і схем реєстрації та групування на них фактів фінансово-господарської  діяльності (кореспонденція рахунків) у бухгалтерському обліку. У ньому  за десятковою системою наведені коди (номери) і найменування синтетичних рахунків (рахунків першого порядку) і субрахунків (рахунків другого порядку). Першою цифрою коду визначено клас рахунків, другою - номер синтетичного рахунку, третьою - номер субрахунку.