Автотранспортне страхування

До страхових випадків належать(див. рис. 1.1): [4]

• Пошкодження чи знищення транспортного засобу або його частини;
• Незаконне заволодіння транспортним засобом (крадіжка), а також пошкодження або знищення його частин, що викликані незаконними діями третіх осіб у будь-якому місці знаходження транспортного засобу;
• Пошкодження або знищення транспортного засобу внаслідок стихійного лиха, падіння дерев та інших предметів, а також пожежі чи самозаймання транспортного засобу.

До страхових випадків не відносяться  і виплата страхового відшкодування не проводиться при знищенні чи пошкодженні транспортного засобу внаслідок:

• Умисних дій страхувальника, осіб, які користуються транспортним засобом на законних підставах;
• Гниття, корозії та інших природних хімічних процесів матеріалів, що застосовуються у транспортному засобі;
• Використання страхувальником транспортного засобу в незадовільному технічному стані;
• Управління транспортним засобом особою, яка не має посвідчення водія відповідної категорії та/або перебуває у стані алкогольного сп’яніння тощо.

На страхування приймається  транспортний засіб у непошкодженому стані, що пройшов техогляд в установлений строк і не застрахований в  інших страхових компаніях за тими ж видами ризиків. Страхова компанія не приймає на страхування багаж, що перевозиться застрахованим транспортним засобом.

Не приймаються на каско страхування  також транспортні засоби, що мають  серйозні пошкодження і значну корозію  за оцінкою страхової компанії.

Транспортний засіб може бути застрахований:

• На повну вартість: страхова сума дорівнює вартості транспортного засобу за цінами і тарифами, що діють на момент укладання договору страхування;
• На суму в частці від повної вартості (пропорційне страхування): страховик бере на себе зобов’язання відшкодувати збитки пропорційно відношенню страхової суми до повної вартості транспортного засобу за цінами і тарифами, що діють на момент укладання договору страхування;
• Із застосуванням “системи першого ризику”: повна виплата збитків у межах страхової суми, незалежно від того, яку частину від дійсної вартості складає страхова сума.

Страхування відповідальності власників  транспортних засобів є одним  з найбільш поширених видів авто страхування, яке в більшості  країн проводиться в обов’язковій формі. В країнах Європейського  Союзу страхуванням цивільної відповідальності власників транспортних засобів охоплено майже 100% водіїв. В Україні даний вид страхування також введено як обов’язковий згідно з Законом України “Про страхування” і Постановами Кабінету Міністрів України.

Об’єктом ОСЦПВВТЗ (обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів) є шкода нанесена власником транспортного засобу майну, життю або здоров’ю третьої особи. Зразок страхового полісу встановлюється МТСБУ (Моторним транспортним страховим бюро України). Якщо власник транспортного засобу змінився, то необхідним є переоформлення полісу на ім’я нового власника.

ОСЦПВВТЗ може здійснювати страховик, який має філії або представництва в областях України та Республіці Крим, є членом МТСБУ та має досвід роботи в галузі страхування: майновому, особистому та відповідальності на наземному транспорті не менш, як 2 роки. Окрім цього, фактичний запас платоспроможності такого страховика повинен не менш, ніж на 25% бути більшим за нормативний розрахунковий.

До запровадження ОСЦПВВТЗ добровільне  страхування було єдиною можливістю покриття збитків, зумовлених застрахованим  транспортним засобом, життю (здоров’ю) або майну третіх осіб унаслідок ДТП, що сталася з вини страхувальника. Зараз поліс добровільного страхування надає його власнику додатковий захист на випадок необхідності здійснення грошових виплат унаслідок пошкодження або знищення транспортних засобів або іншого майна третіх осіб, смерті або втрати працездатності потерпілими.

При страхуванні вантажів страхувальником може бути особа, яка має страховий інтерес у даному вантажі: відправник та одержувач, перевізник, фізична чи юридична особа. Для більшості з вантажів характерні загальні ризики загибелі, пошкодження і втрат при їх перевезенні, які включаються в тому чи іншому складі правил страхування. Це наступні ризики (див. рис. 1.2.):

• Пожежа, вибух;
• Перевертання, в тому числі з моста, транспортного засобу з вантажем;
• Затоплення транспортного засобу з вантажем;
• Зіткнення транспортного засобу з вантажем з іншим з вини останього;
• Угін чи зникнення транспортного засобу з вантажем безвісти;
• Випадкове пошкодження вантажу при завантажуванні, розвантажуванні чи падінні за борт;
• Падіння літальних апаратів, їх частин на вантаж;
• Повень, буря, смерч, ураган;
• Землетрус, вулкан;
• Обвали, просідання ґрунту, зсуви.

Щодо добровільного страхування  відповідальності автоперевізників та експедиторів, то об’єктом страхування  тут виступають майнові інтереси страхувальників, пов’язані з виконанням перевезень вантажів на умовах, визначених міжнародним і вітчизняним законодавством. Страхувальником можуть бути вітчизняні і зарубіжні юридичні особи будь-якої форми власності та громадяни, якщо вони мають на правах власності, оренди, лізингу придатні для експлуатації транспортні засоби та ліцензію на здійснення перевезень або супроводження вантажів і людей.

Страхуванням в такому виді покриваються:

• Відповідальності за загибель, пошкодження або крадіжку вантажу, прийнятого до перевезень або експедирування;
• Відповідальність за фінансові збитки, понесені клієнтом страхувальника внаслідок невиконання останнім частково або повністю його договірних зобов’язань.

1.3. Законодавчо-нормативна  база регулювання автотранспортного  страхування.

Ринок автотранспортного страхування регулюється Законом України “Про страхування”, Законом України “Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, Закон України “Про дорожній рух”, МТСБУ та Лігою страхових організацій, Державною комісією з регулювань ринків фінансових послуг України.

Розпорядження державної комісії з регулювань ринків фінансових послуг України “Про деякі питання здійснення ОСЦПВВНТЗ” встановлює ліміти відповідальності страховика за договорами ОСЦПВВНТЗ, затверджується базовий страховий платіж у сумі 180 гривень.

Розпорядження Державної комісії  з регулювань ринків фінансових послуг України “Про затвердження зразка і технічного опису спеціального знака, що видається страхувальнику при укладенні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, та порядку його заповнення і використання” встановлює сутність спеціального знаку, порядок його заповнення, а також використання.

Розпорядження Державної комісії  з регулювань ринків фінансових послуг України “Про затвердження Порядку укладання договорів ОСЦПВВНТЗ” установлює порядок укладання внутрішніх і міжнародних договорів обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у пунктах пропуску через державний кордон України.

Постанова Кабінету Міністрів України  “Про затвердження Типового положення про організацію діяльності аварійних комісарів” встановлює загальні умови та порядок провадження діяльності аварійних комісарів, які з’ясовують причини настання страхового випадку та визначають розмір збитків відповідно до Закону України “Про страхування”. Постанова визначає також сутність аварійного сертифікату.

Розпорядження Державної комісії  з регулювань ринків фінансових послуг України “Про Порядок залучення Моторним (транспортним) страховим бюро України аварійних комісарів для визначення причин настання страхових випадків, розміру збитків та перевірки дій страховика” визначаєть значення страховго випадку, взначається також залучення аварійного комісара.

Закон України “Про дорожній рух” регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов'язки і відповідальність суб'єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів державної виконавчої влади, об'єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання

З 1 січня 2005 року набрав чинності Закон України  «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Згідно з цим законом встановлено високі ліміти відповідальності страховиків.Відповідний розмір матиме базовий платіж, що дозволить страховим компаніям гарантувати виконання своїх зобов’язань перед клієнтами.

В Законі України “Про ОСЦПВВНТЗ” встановлюються усі елементи сааме данного виду страхування. А саме суб’єктів, об’єктів, ризики, ліміт відповідальності, види договорів та інші нюанси обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. [2]

Законом України “Про страхування” передбачається поділь страхування автотранспортних ризиків на дві форми: добровільну і обов’язкову. А також зазначається поділ видів автотранспортного страхування по кожній формі страхування. [1]

Закон визначає сутність та складові договору страхування. Договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Договір страхування повинен містити:

• назву документа;
• назву та адресу страховика;
• прізвище, ім'я, по батькові або назву страхувальника та застрахованої особи, їх адреси та дати народження;
• прізвище, ім'я, по батькові, дату народження або назву вигодонабувача та його адресу;
• зазначення предмета договору страхування;
• розмір страхової суми за договором страхування іншим, ніж договір страхування життя;
• розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат за договором страхування життя;
• перелік страхових випадків;
• розміри страхових внесків (платежів, премій) і строки їх сплати;
• страховий тариф (страховий тариф не визначається для страхових випадків, для яких не встановлюється страхова сума); (див. рис. 1.3)
• строк дії договору;
• порядок зміни і припинення дії договору;
• умови здійснення страхової виплати;
• причини відмови у страховій виплаті;
• права та обов'язки сторін і відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору;
• інші умови за згодою сторін;
• підписи сторін.

Для укладання договору страхування  страхувальник подає страховику письмову заяву за формою, встановленою страховиком, або іншим чином заявляє про свій намір укласти договір страхування. При укладанні договору страхування страховик має право запросити у страхувальника баланс або довідку про фінансовий стан, підтверджені  аудитором (аудиторською фірмою), та інші документи, необхідні для оцінки страховиком страхового ризику.

Договори обов'язкового страхування  цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що підлягають обов'язковому технічному контролю відповідно до Закону країни “Про дорожній рух” укладаються страховиками за умови проходження транспортними засобами обов'язкового технічного контролю, якщо вони згідно з протоколом перевірки технічного стану визнані технічно справними. Договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів укладаються на строк, що не перевищує строку чергового проходження транспортним засобом обов'язкового технічного контролю відповідно до вимог Закону України “Про дорожній рух”

Факт укладання договору страхування  може посвідчуватися страховим свідоцтвом (полісом, сертифікатом), що є формою договору страхування.

Договір страхування набирає чинності з моменту внесення першого страхового платежу, якщо інше не передбачено договором страхування.

Також, закон зазначає права і обов’язки суб’єктів автотранспортного страхування. Так наприклад, страховик зобов’язаний надавати Державній автомобільній інспекції Міністерства внутрішніх справ України інформацію про укладення договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що підлягають обов'язковому технічному контролю.

Кожна страхова компанія, одержавши  ліцензію на право займатися страхуванням цивільної відповідальності власників транспортних засобів повинна вступити до МТСБ України. МТСБУ є безприбутковим об’єднанням страховиків, основними задачами якого є: [17]

• виконання страхових зобов’язань у разі неплатоспроможності страховиків його членів (див. рис. 1.4);
• здійснення виплат якщо засіб, що спричинить ДТП не застрахований або не встановлений;
• здійснення виплат, коли страховий випадок заподіяний викраденим транспортним засобом;
• здійснення виплат по ДТП, які відбулися в разі передачі транспортного засобу працівникам міліції, медицини для виконання їх обов’язків;
• здійснення виплат, якщо водій винуватиць аварії загинув, але не мав полісу цивільної відповідальності;
• розробка пільгового страхування для окремих категорій автовласників;
• здійснення виплат, коли страховий випадок був спричинений власником транспортного засобу, який мав страхове свідоцтво “Зелена картка”.