Контрольная работа по "Статистике"

5) по мірах покарання.  Доцільно зіставити структури  призначених мір покарання і  їхнього реального виконання. Це важливо і для з'ясування ефективності покарань.

Розглянуті нами три  види показників — абсолютні (ті, що відображують абсолютний рівень злочинності), коефіцієнти злочинності - (ті, що відображують ступінь її поширеності) і структурні (ті, що показують питому вагу, частку частин у сукупності) характеризують стан злочинності. Ці ж показники, узяті в порівнянні за різні періоди, характеризують динаміку злочинності.

Відносні показники  динаміки злочинності, судимості показують, які зміни відбулися в показниках, що характеризують злочинність. На практиці найчастіше обмежуються порівнянням абсолютних показників, іноді коефіцієнтів злочинності і ще рідше порівнюють зміни в структурі злочинності. Але і тут потрібний комплекс — система показників, що охоплюють усі сторони досліджуваного явища в їх сукупності, взаємозв'язку і залежності у русі.

Відносні величини динаміки показують зміни не якихось самостійних  показників, а інших — абсолютних, коефіцієнтів, структури. Тому комплексний  підхід до вивчення динаміки злочинності, судимості вимагає аналізу всіх трьох груп показників у їхнє сукупності і взаємозв'язку:

1. абсолютних, що характеризують зміну фактичного рівня обсягу злочинності по загальному числу і видам зареєстрованих злочинів і загальному числу злочинців, засуджених і їх категорій;
2. коефіцієнтів злочинності, судимості, що відбивають зміну ступеня її поширеності серед населення, по територіях і об'єктам;
3. структури злочинності, судимості, що показує зміна співвідношеннях по об'єктах зазіхань, видам злочинів, ознакам об'єктивної і суб'єктивної сторони і характеристиці особистості злочинців.

Зрозуміло, для оперативних  цілей, для прийняття управлінських  рішень не завжди потрібно досліджувати весь комплекс показників усередині  цих груп. Іноді доцільно виділити найбільш важливі, цікавлячі дослідника показники, що відбивають істотні зміни.

Для виявлення закономірностей  динаміки, тенденцій змін потрібно аналізувати показники за тривалі  періоди (5—7—10 і більш років). У  цьому випадку і методи обчислення показників складніше.

При аналізі динаміки потрібно вміти користатися такими статистичними прийомами, як обчислення рівня ряду, абсолютного приросту (зниження), темпів росту (зниження), темпів приросту і величини одного відсотка приросту (зниження), про що говорилося в попередній главі.

Аналіз динаміки злочинності  повинний мати дві мети:

1. дати представлення про зміни показників за минулий період, виявити закономірності і тенденції цих змін;
2. на основі виявлених закономірностей і тенденцій скласти статистичний, кримінологічний прогноз про можливий характер злочинності в найближчому майбутньому.

Середні величини в статистичному  аналізі злочинності застосовуються значно рідше. І це зрозуміло, тому що характеристика по середніх величинах  такого складного соціального явища, як злочинність, може згладити і навіть спотворити її складність, тому вона припустима лише за деякими показниками, наприклад при визначенні середніх коефіцієнтів злочинності, показників структури, середнього віку злочинців, середніх термінів покарання.

Середні величини частіше  застосовують при характеристиці діяльності по боротьбі зі злочинністю (середні  розміри позовів, середні навантаження слідчих, середні терміни розгляду справ і т.д.).

З досить великого кола методів  середніх величин у правовій статистиці застосовується практично один — обчислення простої середньої арифметичної величини (прийоми обчислення розглянуті в попередній главі).

Середні величини можуть обчислюватися як для абсолютних, так і для відносних показників (наприклад, середній коефіцієнт чи середні показники структури злочинності за кілька періодів; середні темпи приросту (зниження) і т.п.). Можна обчислювати загальні середні для всієї сукупності і диференційовані для окремих частин груп.

Як уже було сказано, метод середніх величин вимагає дотримання ряду умов:

1. його можна застосовувати тільки для якісно однорідних угруповань; недоцільно, наприклад, обчислювати середній вік чи середній термін покарання для засуджених за різні види злочинів;
2. сукупність повинна бути досить великою, що відбиває масове явище (принаймні, не менш 50—100 одиниць); недоцільно, наприклад, обчислювати середні величини для незначної групи засуджених (5—10 чол.);
3. перш ніж обчислювати середню величину, потрібно з'ясувати крайні — найбільші і найменші — показники; якщо різниця між цими показниками значна, треба ще раз перевірити, чи досить однорідні сукупність і чи не варто розчленувати її на більш однорідні підгрупи;
4. якщо сукупність досить складна по своїй структурі і складу, то доцільніше користатися диференційованими, а не загальними середніми.

Взагалі в характеристиці злочинності, особистості злочинців  переважніше диференційовані середні: вони більш змістовні, у них більше конкретної інформації. Наприклад, загальні середні показники за віком, рівнем утворення, термінам покарання для всіх засуджених менш показові, чим диференційовані середні для засуджених за окремі види злочинів (хуліганство, зґвалтування і т.д.).

Важливий метод вивчення даних  кримінальної статистики — застосування рядів розподілу. Ними досить рідко користаються на практиці, хоча його застосування може значно розширити можливості статистичного аналізу, виявлення закономірностей, тенденцій розвитку злочинності, її структури, зв'язків і залежностей. Найчастіше використовують динамічні, варіаційні, рівнобіжні ряди.

Динамічні ряди застосовують для виявлення закономірностей  і тенденцій розвитку злочинності, судимості. Ці ряди підрозділяють на моментні і інтервальні.

Моментні ряди складаються  з показників, що характеризують досліджуване явище за станом на визначену дату. Ці показники не можна підсумовувати. Їх порівнювати можна тільки шляхом вирахування (наприклад, дані про кількість справ у виробництві, числі затриманих, засуджених, що знаходяться у виправно-трудових установах на 1 січня, 1 червня і .т. д.). Моментні ряди дають можливість зіставляти, виявляти закономірності таких показників.

Інтервальні ряди складаються  з показників, що характеризують досліджувані явища за визначені періоди. Кожен  показник — підсумок за даний період. Якщо показники абсолютні, їх можна підсумовувати, «накопичувати» підсумки (місячні підсумки підсумовувати в квартальні, квартальні— у піврічні чи річні і т.д.). Показники динамічних рядів відносних і середніх величин підсумовувати не можна.

Необхідні умови зіставлення  динамічних рядів — рівні й одноякісні періоди; однакові одиниці виміру; однакова повнота охоплення досліджуваного явища.

Як правило, динамічні  ряди складаються не з послідовно і рівномірно збільшуючихся чи зменшуючихся показників. Вони представляють досить строкату і різноманітну картину, по якій відразу визначити закономірності буває важко. Тому в статистиці вироблений ряд прийомів, що дозволяють виявити закономірності в таких, на перший погляд, непослідовних групах показників.

Іноді важко зіставити  показники, що характеризують злочинність, через зміни у територіальному адміністративному розподілі, через істотні зміни законодавства, показників статистичної звітності. У цьому випадку можна використовувати змикання динамічних рядів.

Варіаційні ряди застосовують для виявлення закономірностей і тенденцій у тих випадках, коли угруповання, що лежать у їхній основі, можна варіювати (дробити, укрупнювати). Їх використовують для одержання або більш детального, або більш великого плану досліджуваного явища в порівнянні з тим, що дають безпосередньо статистичні таблиці. Як правило, цей прийом вимагає вторинного угруповання по первинних документах, але можна варіювати угруповання і безпосередньо по таблицях.

Варіаційний ряд звичайно складається з двох сторін — значень (варіантів) і частот (як часто повторюється даний варіант).

Варіаційні ряди підрозділяють  на безупинні і дискретні.

Рядок варіантів у  безупинних рядах — це величини, які можна безупинно варіювати, змінювати, виражати як цілими, так  і дробовими числами. Наприклад, варіанти такого безупинного варіаційного ряду, як розподіл засуджених по призначеним їм термінам позбавлення волі, можуть бути об'єднані в групи, що включають кілька років (до 1 року, понад рік до двох років, понад дві років до трьох років і т.д.), але ці варіанти можуть бути більш дробовими (до 6 місяців, від 6 до 9 місяців і т.д.) чи більш великими (від року до трьох років і т.п.).

Аналогічний прийом можна  застосувати у варіаційному ряді розподілу сум позовів, вікових  груп засуджених (ці показники теж можна безупинно варіювати, виражати не тільки цілими, але і дробовими числами).

Змінюючи варіанти, можна  виявити закономірності, тенденції  для різних угруповань, зіставити  їх.

У дискретних рядах рядок  варіантів — це тільки цілі числа. Їх не можна виражати дробовим числом, змінювати безупинно (наприклад, ряди розподілу по числу засуджених на одну кримінальну справу, по числу справ, що знаходяться у виробництві). Тут варіанти не можуть бути виражені як 0,5 чи 1,5. І середні величини, установлені по таких рядах розподілу, теж повинні бути цілими величинами.

Рівнобіжні ряди застосовують для виявлення зв'язків і залежностей  двох чи декількох явищ, закономірностей  їхнього розвитку. За допомогою рівнобіжних  рядів можна порівнювати явища  в їхньому розвитку або в статиці. За допомогою комплексу динамічних рівнобіжних рядів можна виявити, наприклад, закономірності розвитку і залежність між числом автомашин у даному регіоні і кількістю засуджених за автотранспортні злочини, між обсягом продажу вино-горілчаних виробів і числом злочинів, зроблених на ґрунті пияцтва.

За допомогою рівнобіжних  рядів можно виявити залежність ступеня поширеності, коефіцієнтів злочинності, її структури в різних регіонах від чисельності і структури  населення (зокрема, питомої ваги мігрантів) і інших соціальних факторів. Розуміється і, при цьому не можна забувати, що на злочинність могли вплинути і невраховані фактори. Тому тут важливе значення має якісний аналіз усіх можливих факторів, що впливають на злочинність.

Корисно застосовувати  рівнобіжні, ряди для зіставлення динаміки показників зареєстрованих злочинів і злочинців і динаміки судимості (по числу засуджених). Значні розбіжності (а їх легше знайти, якщо зобразити графічно) можуть свідчити або про недоліки статистичного обліку, або про помилки попереднього чи наслідки судової практики.

Метод вторинних угруповань. Вторинні угруповання називаються  так тому, що вони формуються на основі первинних угруповань або безпосередньо  шляхом вторинної обробки документів первинного обліку і витягу відтіля нової додаткової статистичної інформації, якої немає в таблицях, або шляхом перегрупування тих угруповань, що відбиті в таблицях. Стосовно до кримінальної статистики можна говорити про доцільність використання вторинних угруповань по таким, наприклад, ознакам, як місце і час здійснення злочину, вік засуджених, їхнє місце проживання, освіта.

Особливо корисні комбіновані  вторинні угруповання, наприклад: по роду занять засуджених і місцю здійснення злочинів; виду злочинів; статі і  віку (не ізольовано стать і вік, а саме в комбінації); поводженню до здійснення злочинів; рівню освіти; колишньої судимості і т.п. Комбіновані вторинні угруповання звичайно складають після вторинної обробки статистичних карток. Цей метод більш доцільний і економічний, чим розширення числа угруповань у таблицях.

Графічне зображення показників статистики не є спеціальним  методом дослідження. З його допомогою  можна лише наочно ілюструвати виявлені в результаті аналізу співвідношення, закономірності, зв'язки і залежності. Техніка зображення показників досить проста. Графічні схеми можуть бути виражені у вигляді ліній чи діаграм — стовпчиків на осі координат або секторів кола.

На осях координат  по вертикалі відзначаються показники, а по горизонталі —роки. Бажано на одній схемі відбити й абсолютні показники, і коефіцієнти, і показники, що характеризують чисельність населення, тоді наочними будуть їхні відносини взаємозв'язку і залежності. Щоб розрізнити зображення цих показників, їх розміщають лініями, різними по кольорі, чи штрихами (суцільна лінія, переривчаста, із крапками, хрестиками і т.п.). По-різному офарблюють чи штрихують і діаграми-стовпчики.

Лініями і діаграмами-стовпчиками  звичайно зображують показники, що характеризують рівень злочинності, судимості, а структуру  можна зобразити у виді діаграми-кола.

Показники, що характеризують поширеність злочинності, судимості, теж доцільно зображувати діаграмами-стовпчиками (по вертикалі — показники, по горизонталі  — території, населені пункти, об'єкти). Можна рекомендувати чотири-п'ять  основних видів графічних схем:

1. схеми, що характеризують злочинність, судимість у цілому за рівнем (за абсолютними показниками і коефіцієнтам). Причому ці показники доцільно зобразити на тлі показників, що характеризують чисельність населення;
2. схеми, що характеризують показники окремих видів злочинів — найбільш розповсюджених і тяжких (наприклад, розкрадання, хуліганства, крадіжки, автотранспортні, убивства, тяжкі тілесні ушкодження, зґвалтування). Тут можуть бути відбиті абсолютні показники, коефіцієнти і питома вага цих видів злочинів у загальній злочинності;
3. схеми, що характеризують структури злочинності, судимості, узяті в динаміку. Вони можуть наочно показати, як змінюється структура, за рахунок чого відбуваються зміни. Але тут обов'язково потрібно відбити й абсолютні показники, інакше картина може бути перекручена;
4. схеми, що характеризують особистість злочинців (засуджених) по соціально-демографічних і кримінально-правових ознаках. Соціально-демографічні показники бажано дати в порівнянні з аналогічними показниками населення. Важливо відбити в схемі такі показники, як число, питома вага непрацюючих і неучнів у загальному числі злочинців, а також осіб, що ззкоїли злочин в стані сп'яніння і на ґрунті пияцтва;
5. схеми, що характеризують поширеність злочинності по території, районам, населеним пунктам, об'єктам, за абсолютними показниками і коефіцієнтам.