Функції та моделі ринку праці

Сучасне українське село характеризується послабленням трудової мотивації працівників, деформацією  та руйнуванням трудових цінностей, зниженням трудової дисципліни, незацікавленістю працівників у розвитку професійного рівня й наростанням трудової апатії. Основними проблемами, що вимагають розв’язання, є подолання загальної тенденції до уповільнення економічного зростання, зупинення спаду виробництва і сучасної депресії, а також припинення неефективного використання ресурсів. Зміна негативних тенденцій на позитивні можлива лише у випадку продуктивної зайнятості сільського населення. Однак її формуванню заважає суцільна економічна криза, що охопила всі сфери й галузі господарства держави.

До зайнятих в особистому селянському господарстві статистичні органи зараховують осіб від 15 до 70 років, які вважають роботу в ньому для себе основною і відпрацювали протягом тижня не менше 30 годин, тобто, за нормативом (нормативна тривалість робочого часу, встановленого для цього виду робіт) щоденно 4,3 години. Мотивація зайнятості в ОСГ поділяється на трудову і господарську. Трудова мотивація притаманна як власнику, так і найманому працівникові, а господарська – може формуватися лише у господаря, в особі якого поєднується власник, користувач і розпорядник засобів виробництва та робочої сили.

Праця працівника аграрної сфери, як ні якого іншого працівника, дуже важка і потребує великого напруження усіх духовних та фізичних сил. Для повного розкриття  і можливості використання цих сил  потрібна постійна та стала мотивація  до праці – раціональне поєднання мотивів і стимулів матеріального, морального та психологічного характеру. Тобто затрачена праця має забезпечувати належний заробіток. При цьому важливо, щоб робітник у процесі праці й особливо при завершенні певного циклу робіт і отриманні кінцевих результатів у вигляді продукції або інших наслідків своєї діяльності відчував моральне творче задоволення, відчував радість і гордість від відчуття значущості для себе і суспільства одержаних результатів.

За таких  умов з особливою гостротою постає питання про пошук факторів, що спонукали б населення до праці в сільському господарстві. Ситуація, що склалася в аграрній сфері України, вимагає високої трудової й соціальної активності працівників. Підвищення рівня ефективності праці пов’язане з вивченням самих працівників, потенціалу продуктивних здібностей і потреб, з дослідженням механізму формування й розвитку їх трудової мотиваційної системи.

Приватизація  землі і майна, розвиток нових  форм власності та господарювання в  аграрному секторі економіки, зміни в обсягах і структурі виробництва сільськогосподарської продукції спричиняють помітні зміни в чисельності та структурі населення, зайнятого у сільському господарстві. Найбільш характерними є зниження загальної чисельності зайнятих у галузі та зміна співвідношення між зайнятими у секторі сільськогосподарських підприємств та секторі особистих селянських господарств. [3 ст. 117]

2. Формування  та функціонування ринку праці

2.1 Економічна  оцінка сучасного ринку праці  на досліджуваному об’єкті (Чернівецька обл.)

Сучасний ринок  праці диктує свої вимоги щодо кваліфікації працівників, що стрімко змінюються. Тому правильно викладена та актуальна  інформація дає уявлення про перспективи  працевлаштування за конкретною професією  або спеціальністю. Дізнаємось про ринок праці Чернівецької області.

Чернівецька область  вважається найменшою в Україні  за площею та населенням. Однак історія  та розвиток Буковини (традиційна й  давня назва Чернівецької області) вказує на інтенсивність та швидкість  піднесення економічного становища цього краю.

Зайнятість  населення станом на січень-березень 2010 року становила 147,7 тис. осіб. За видами економічної діяльності кількість  працівників:

• у освіті – 32,5 тис. осіб (22,0%),

• у промисловості  – 25,3 тис. осіб (17,1%),

• в охороні здоров'я – 22,5 тис. осіб (15,2%),

• у торгівлі, ремонті автомобілів, побутових  виробів та предметів особистого вжитку – 11,2 тис. осіб (7,6%),

• в державному управлінні – 11,2 тис. осіб (7,6%),

• у транспорті і зв'язку – 10,1 тис. осіб (6,8%),

• у сільському господарстві – 7,8 тис. осіб (5,3%). [4]

Тенденції ринку  праці

1. Ринок праці  Чернівецької області значною  мірою потерпає від територіальної  розбалансованості попиту та  пропозиції робочої сили. 75% безробітних  належать до мешканців сільської  місцевості, а більшість вакансій – це робочі місця в обласному центрі.

2. Останні дослідження  засвідчили, що до 2011 року в краї  буде створено 29 тисяч нових робочих  місць. Серед майбутніх 29 тисяч  вакансій: 63% – це робітничі професії, 12% – посади для службовців, 25% – робочі місця, що не потребують спеціальної кваліфікації.

3. У Чернівцях  відчувається дефіцит робочої  сили, у першу чергу – робітників  високої кваліфікації і навіть  юристів, економістів та бухгалтерів,  але із досвідом роботи.

Влада краю постійно спостерігає за ситуацією на ринку праці та намагається вносити й свої корективи. Так, голова Чернівецької ОДА В. Куліш заявив, що «на найближче майбутнє у планах крайової влади – удосконалення процесу професійної адаптації: військовослужбовці починатимуть освоювати нову професію, якої потребує ринок праці, за рік до звільнення у запас. І до 2010 року кожен військовослужбовець, звільнившись з армії, при бажанні отримає цивільну професію».

Особливістю буковинського  ринку праці є стрімкий потік  емігрантів до країн Західної Європи, особливо – до Франції, Португалії, Італії. Більше ста тисяч буковинців проживає та працює за межами України. Вирішити таку ситуацію на ринку праці намагаються за допомогою різноманітних інвестиційних проектів та створення додаткових робочих місць з високою заробітною платнею. [6]

Затребувані спеціальності:

На Буковині спостерігається дефіцит електрозварювальників, малярів, сантехників, але забагато економістів та юристів. Про це повідомила директор обласного центру зайнятості на засіданні Чернівецького прес-клубу «Престиж професії та реальні потреби ринку праці у Чернівецькій області». За даними обласного центру зайнятості, на Буковині понад 10 тисяч молодих людей віком до 35 років шукають роботу. Торік в області ринок праці поповнили майже 4,9 тисяч випускників ВНЗ та понад 3 тисячі випускників профтехучилищ. Але рівень працевлаштування молодих людей з вищою освітою становив лише 42%.

Наразі нараховується  понад 9 тисяч вакансій. Однак більшість  з них – це робітничі професії і лише чверть – вакансії службовців. Наразі в області є дефіцит електриків, електрозварювальників, сантехників, слюсарів-ремонтників, малярів, столярів, швачок та інших робітників високої кваліфікації. Але, не зважаючи на це, найбільшим попитом у молоді користуються економічні та юридичні спеціальності. Хоча останнім часом молодь, переважно із сільської місцевості, зацікавилася також педагогічними спеціальностями, а в місті зріс попит на спеціалістів комп'ютерних наук.

За словами керівника  обласного центру зайнятості, в області за цей період зросла на 10% економічна активність, на 12% – рівень зайнятості й на 2,4% зменшився рівень зареєстрованого безробіття. Усього за 11 місяців цього року в центрі нараховувалося на обліку майже 49 тисяч незайнятих громадян, з них більше половини (понад 60%) працевлаштувалися за спеціальністю, перекваліфікувалися й здобули іншу професію або ж взяли участь у громадських роботах. Однак є й певна частина клієнтів центру, які поки не змогли знайти роботу, а також – ряд вакансій, які безробітні не поспішають займати. [6]

Пояснюється це декількома причинами, найперше – внутрішньою  та зовнішньою трудовою міграцією, наявністю  тіньової та напівтіньової зайнятості, а також – територіальною та професійно-кваліфікаційною  розбалансованістю ринку праці.

Коли ж говорити про невідповідність попиту і  пропозиції у професійній площині  – то в нас і надалі відчувається брак робітничих професій і надлишок економістів, бухгалтерів, юристів, тощо. Що ж до робітничих професій, то вже  не перший рік підприємствам області постійно потрібні на роботу слюсарі-ремонтники, сантехніки, представники будівельних професій, газоелектрозварювальники, водії тощо. Окрім того, існує ще й певна спеціалізація постійних вільних вакансій у районах – приміром, у Глибоцькому, Вижницькому та Сторожинецькому роботодавці щоразу потребують верстатників деревообробних верстатів, інших працівників лісопереробної галузі. У Чернівцях найбільшим попитом користуються бухгалтери, верстатники, електромонтери, контролери енергонагляду, провідники вагонів та швачки.

Тож нинішнім випускникам  шкіл директор центру зайнятості радить обирати професію не лише з огляду на власні уподобання, а й з урахуванням  її затребуваності суспільством. Щоб  потім не мати проблем із працевлаштуванням.

Працедавці  намагаються стимулювати зацікавленість персоналу у результаті роботи. Ми бачимо також зростання попиту на кваліфікованих працівників робочих професій, при цьому потреба у таких спеціальностях як юрист, біолог, географ та молодший медичний персонал доволі низькі.

За прогнозами у 2011 р. сталим залишатиметься попит на торгівельні та бухгалтерські професії. У зв'язку зі збільшеннями обсягів будівництва підвищиться попит на спеціалістів будівельних професій, проектувальників, дизайнерів, інженерів, архітекторів. Розширення банківської сфери диктуватиме посилення пошуку банківських службовців, фінансистів та економістів. При цьому добре знання ПК та іноземних мов вже є невід'ємною частиною вимог працедавців».

Регіональні особливості  ринку праці в Чернівецькій області  зберігають загальні тенденції, які спостерігаються в усіх куточках України, а саме: попит на спеціальності комп'ютерних наук, будівельні професії. Однак Чернівецька область має і свої власні особливості на ринку праці, що зумовлені особливостями її розвитку: в районах, де активною є деревообробна промисловість, попитом користуються верстатники деревообробних верстатів та інші працівники лісопереробної галузі.

Окрім того, на ринок праці та його зміни впливають  такі важливі фактори як демографічні, соціально-економічні, а також дієвість регіональних центрів зайнятості. У Чернівецькій області традиційно спостерігається надлишок робочої сили. Ще однією особливістю цього регіону Україну є висока мобільність населення та висока зайнятість у підсобних господарствах.

Науковці доходять думки, що саме на території Чернівецької області регулювання ринку праці необхідно спрямувати на розвиток працепоглинаючих сфер діяльності, створення невеликих підприємств з переробки та зберігання сільськогосподарської продукції, виробництва будівельних матеріалів та товарів народного споживання з місцевої сировини та відходів, розширення сфери обслуговування. [4]

2.2 Основні  елементи сучасного ринку робочої  сили та їх класифікація

Лише в дуже узагальненому умовному уявленні ринок  праці можна розглядати як єдиний економічний простір з вільною грою ринкових сил та досконалою конкуренцією. Насправді ж розмаїття пропонованих трудових послуг і робочих місць породжує сегментацію ринку праці. Фактично в економіці діє система багатьох більш або менш автономних взаємопов'язаних ринків праці.

Кожен різновид праці, професія, спеціальність, кожна  особлива категорія працівників (наприклад, підлітки, студенти, пенсіонери, інваліди) мають свій певною мірою відокремленим  від інших ринок праці. Для  найвище кваліфікованих, рідкісних спеціалістів ринок праці може мати національні і навіть міжнародні масштаби. Більшість же працівників конкурують між собою на місцевих ринках. Існують чітко структуровані й ледь оформлені ринки праці. Перші передбачають укладання трудового контракту у відповідності з діючим законодавством, що регулює умови праці та її оплати та інші аспекти трудових відносин. Ринки з нерозвиненою інституційною інфраструктурою характерні для країн з перехідною економікою та країн, що розвиваються. У більшості таких країн крім відкритих формальних ринків праці існують також тіньові неформальні ринки.

Отже, сегментація  ринку праці – це поділ робочих  місць і працівників за об'єднуючими  ознаками на відносно стійкі і замкнуті сектори, які обмежують мобільність робочої сили своїми кордонами. Дослідження сегментованості ринку праці привело до виникнення теорії двоїстості ринку праці, згідно з якою він поділяється на дві частини: первинний і вторинний.

Первинний ринок  праці – це та його частина, яка  об'єднує «престижні» роботи, що характеризуються стабільністю зайнятості й надійністю положення працівника, високим рівнем оплати праці, можливістю професійного зростання, використанням прогресивних технологій, що вимагає високої кваліфікації і здатності до навчання від працівників.

Вторинний ринок  праці – це та його частина, яка  об'єднує «непрестижні» роботи і  характеризується прямо протилежними рисами: висока плинність кадрів і  нестабільна зайнятість, негарантована  і невисока оплата праці, безперспективність службового становища, примітивні трудомісткі технології тощо. Характерні для обох частин ринку праці риси взаємовизначають і взаємопосилюють одна одну. Високий рівень оплати праці стимулює підвищення ефективності управління і продуктивності для компенсації витрат на заробітну плату. Збільшення продуктивності, як правило, пов'язане із застосуванням нових наукоємних технологій і автоматизацією виробництва. Це вимагає підвищення кваліфікації робочої сили і створює умови для професійного зростання. Вкладаючи кошти у розвиток персоналу, роботодавці мають стимул покращувати умови праці, щоб одержати більшу віддачу від інвестицій в людський капітал. Таким чином, на первинному ринку праці діють самопосилюючі прогресивні процеси. І якщо ми говоримо про переваги ринку праці порівняно з планово-адміністративним регулюванням трудових відносин, то очевидно, що всі ці переваги стосуються саме цієї частини ринку. До речі, і безробіття на цьому ринку швидше носить добровільний характер і пов'язане з очікуванням роботи, яка б задовольняла потреби людини, а не просто давала певний заробіток.

Риси вторинного ринку праці також взаємопов'язані  і взаємопосилюючі. Низький рівень заробітної плати (а часто і необов'язковість  її виплати) не стимулює роботодавців застосовувати прогресивні технології і обладнання. Застарілі технології не потребують підвищення кваліфікації. Високий рівень реального безробіття забезпечує роботодавцеві швидке заповнення вакансій без особливого піклування про персонал. Оскільки працівники не цінують таку роботу, а роботодавці – працівників, зростає плинність робочої сили, що ще дужче посилює всі названі тенденції.

Ринок праці  не вичерпується відносинами по працевлаштуванню безробітних та заповненню вакансій, а охоплює всю сферу найманої праці, об'єктом політики ринку праці повинне бути широке коло трудових відносин і все економічно активне населення. Сюди відносяться проблеми оплати і умов праці, обсягу та інтенсивності виконуваної роботи, стабілізації і гарантій зайнятості, трудової мотивації, підготовки і перепідготовки робочої сили.