Технологія соціальної роботи з формування навичок відповідального батьківства в навчально-виховних закладах

Когнітивна складова ґрунтується на батьківських установках й очікуваннях відносно образу дитини й ролі у вихованні людини. Також, ця складова включає загальні подання батьків про можливі способи взаємодії з дитиною й стилях виховання. Крім перерахованого вище, фундаментальною підставою когнітивної складової є цінності батьків, які детермінують не тільки дану складову стилю виховання, але й спрямованість особистості родителя, у тому числі й всю його поведінку.

Емоційну складову стилю сімейного виховання визначають батьківські почуття, емоційний фон в спілкуванні з дитиною, почуття до шлюбного партнера, відношення до розподілу відповідальності й ролей у родині. Оцінка себе як родителя, у цілому.

У поведінковій складовій реалізується виховний аспект форм і способів взаємодії з дитиною; надання дитині відносної волі; відносини залежності/незалежності; втручання у світ дитини; акцент на дитині й інші [10, с. 62].

1.3. Напрям соціальної  роботи з формування навичок відповідального батьківства

Деформація соціальних і моральних цінностей, що відбувається в останні роки, значно вплинула на свідомість молоді щодо шлюбу і створення сім‘ї зокрема. Сучасна молодь, з одного боку, досить рано починає статеве життя, яке буває частіше невпорядкованим, а з іншого, – психологічно не готова до створення сім‘ї та відповідального батьківства. З огляду на це важливою проблемою сьогодення є формування відповідального ставлення до батьківства, від рівня і якості якого залежить здатність молоді повною мірою виконувати батьківські обов‘язки, сприяти здоровому розвитку дитини в сім‘ї, розвивати власну батьківську компетентність [13, с. 196].

Формування усвідомленого батьківства молоді – це цілеспрямована системна діяльність, яка передбачає створення спеціальних умов, що сприяють виробленню та удосконаленню когнітивної, емоційної та операційної складових батьківства, а також особистісної позиції молоді щодомайбутнього батьківства для створення сприятливих умов гармонійного розвитку дитини. Аналізуючи науково-практичну літературу, яка присвячена висвітленню соціально-педагогічної діяльності щодо формування в молоді усвідомленого батьківства, можна констатувати, що формування усвідомленого батьківства молоді здійснюється частіше за все в рамках окремих її складових, таких, як: статеве виховання; демографічне виховання; формування контрацептивної культури та підготовка до прокреативної діяльності; підготовка молоді до сімейного життя; підготовка молоді до виконання батьківських та материнських функцій.

Виконання сім‘єю виховної ролі в сучасних умовах функціонування суспільства потребує пошуку шляхів підвищення у молоді відповідальності щодо ставлення до батьківства, тому що досить часто вагітність для молодих подружжів стає незапланованою подією, з одного боку, а з іншого – період очікування дитини спрямований на матеріальне забезпечення, при цьому подружжя не приділяє уваги змістовному наповненню батьківства (набуттю необхідних знань та вмінь, важливих для виконання батьківської ролі)  
[13, с.197].

Молода сім‘я є одним з основних об‘єктів соціально-педагогічної роботи. Соціально-педагогічна робота з молодою сім‘єю характеризується як система взаємодії соціальних органів держави і суспільства та сім‘ї, спрямована на поліпшення матеріально-побутових умов життєдіяльності сім‘ї, розширення її можливостей у здійсненні прав і свобод, визначених міжнародними та державними документами, забезпечення повноцінного фізичного, морального і духовного розвитку всіх її членів, залучення до трудового, суспільно-творчого процесу. (ДОДАТОК А)

Одним із напрямів соціально-педагогічної роботи із молодою сім‘єю є соціальна профілактична робота, яка „полягає у реалізації системи соціально-психологічних, медико-соціальних і правових заходів, спрямованих на усунення умов та причин виникнення проблем, а також системи заходів з профілактики сімейного неблагополуччя, конфліктів, розлучень, стресових станів; у формуванні відповідального батьківства, збереженні репродуктивного здоров‘я молоді; в організації роботи щодо запобігання помилок, розрахунків у системі сімейного виховання [13, с.198]. Виходячи з цього, формування відповідального ставлення до батьківства у молодого подружжя можна також віднести до соціально-профілактичної роботи, тому що його зміст спрямований на формування відповідального ставлення до батьківства і включає, наприклад, опанування вміннями конструктивно вирішувати конфліктні ситуації, керувати своїм емоційним станом тощо. У зв‘язку з цим формування відповідального ставлення до батьківства можна розглядати як соціально-профілактичну роботу, спрямовану на попередження таких негативних соціальних явищ, як девіантне материнство, раннє соціальне сирітство.

Формування відповідального ставлення до батьківства у молодого подружжя можна визначити як цілеспрямовану системну діяльність, яка передбачає створення спеціальних умов, що сприяють удосконаленню особистісної позиції щодо батьківства у молодого подружжя.

Формування відповідального ставлення до батьківства визначено як діяльність. Умови діяльності, за В. Козаковим, характеризуються як середовище та засоби, в яких, і за допомогою яких, виконуються ті чи інші дії та реалізується діяльність [14, с. 24].

Відповідно до цього створення умов формування відповідального ставлення до батьківства передбачає організацію середовища та використання засобів, які забезпечують більш ефективну реалізацію діяльності та досягнення її цілі – формування відповідального ставлення до батьківства у молодих подружжів.

Під соціально-педагогічними умовами формування відповідального ставлення до батьківства ми розуміємо сукупність певних обставин, що створюються в процесі соціально-педагогічної роботи та забезпечують сформованість особистісної позиції щодо батьківства через реалізацію засвоєних знань та вмінь.

Можна визначити чотири соціально-педагогічні умови, необхідні для формування відповідального ставлення до батьківства у молодих подружжів.

Перша умова передбачає взаємодію між фахівцями державних і громадських організацій, соціальних та медичних закладів у процесі формування відповідального ставлення до батьківства у представників молодих подружжів [15, с. 37].

Центральним у цій умові є поняття «взаємодія». Взаємодія характеризується як процес безпосереднього або опосередкованого впливу об‘єктів (суб‘єктів) один на одного, що породжує їхню взаємну обумовленість та зв‘язок. У соціальній педагогіці поняття „взаємодія розглядається як встановлення зв‘язків між діяльністю фахівців різного профілю, які беруть участь у роботі з клієнтом; формами такої взаємодії виступають взаємна інформація, узгодження, спільна діяльність, взаємодопомога, запит одного фахівця до іншого тощо [15, с. 37]. У даному понятті наголошується на встановленні зв‘язків при взаємодії фахівців, тому воно найбільше відповідає сутності виділеної нами умови. Зв‘язок визначається як „взаємообумовленість існування явищ та процесів, що розділені в просторі і в часі.

Цей зв‘язок пов‘язаний із передачею інформації, яка сприяє формуванню відповідального ставлення до батьківства у молодих подружжів. При цьому в „системі взаємодії необхідно бачити рівні, на кожному з яких побудована своя система відносин та тип взаємозв‘язку. Взаємозв‘язок може бути „…прямий та непрямий; формальний чи неформальний; функціональний або змістовий; навмисний чи ненавмисний та ін. [16, с. 43]. Важливість взаємодії між різними інституціями обумовлена тим, що функціонування кожного з них спрямоване на підтримку однієї зі сфер життя сім‘ї, а об‘єднання їхніх зусиль сприяє зміцненню інституту сім‘ї, налагодженню між її членами атмосфери довіри, взаєморозуміння, розв‘язання конфліктів, задоволення різноманітних потреб як окремої особистості, так і цілих родин.

Комплексний вплив фахівців різних інституцій на сім‘ю посилює відчуття суспільної приналежності її членів, допомагає їм знайти можливості для самореалізації та посилює їхню відповідальність за власне життя в суспільстві.

Друга умова – урахування специфіки організації навчання молодих подружжів як дорослої категорії.

Виокремлення даної умови обумовлено віковими особливостями молодого подружжя, пов‘язаними з їх фізіологічними та соціальними змінами (створення власної сім‘ї, переїзд від батьків, народження дітей тощо), які впливають на формування відповідального ставлення до батьківства.

Згідно з тим, що відповідальне ставлення до батьківства було визначено як позиція особистості, ми проаналізували специфіку організації навчання молодих подружжів як дорослої категорії. Американський учений М. Ноулз виділив основні ідеї освіти дорослих, які передбачають: наявність нової мети освіти; зміщення акценту з викладання на навчання; розвиток безперервної освіти людини упродовж життя; нові технології навчання [17,с.63].

Третю соціально-педагогічну умову ми сформулювали як відповідність змісту програми формування сутнісним та структурним характеристикам відповідального ставлення до батьківства.

Розкриття цієї умови формування відповідального ставлення до батьківства в молодого подружжя включало розроблення програми формування відповідно до змісту відповідального ставлення до батьківства. Мета програми – формування відповідального ставлення до батьківства в молодих подружжів, що виявляється у прийнятті цінності батьківства через мотивацію до удосконалення знань та умінь, засвоєнні системи знань, формуванні позицій щодо відповідального ставлення до батьківства та опанування відповідними уміннями на основі глибоких знань. Основні напрями програми – виховання репродуктивних установок, морально-правове виховання, психолого-педагогічна підготовка, що відповідають змісту формування відповідального ставлення до батьківства [16, с. 43].

Четверта умова пов‘язана із використанням інтерактивних форм та методів у процесі формування відповідального ставлення до батьківства в молодого подружжя. Реалізація основних напрямів формування відповідального ставлення до батьківства передбачала використання активних форм та методів навчання: відеолекторій, інформування, мозковий штурм, дискусія, тренінг, міні-лекція, групова бесіда, рольова гра, аукціон ідей родинної педагогіки, сімейна скринька, арт-терапія (ДОДАТОК Б). Про реалізацію цих форм та методів зазначено вище [16, с. 43].

Соціально-педагогічна робота з упровадження розроблених умов реалізується в три етапи:

підготовчий, спрямований на створення соціально-педагогічних умов, які впливають на процес формування відповідального ставлення до батьківства в молодого подружжя;

основний – формування знань та вмінь відповідального ставлення до батьківства в молодих подружжів;

завершальний, під час якого здійснюється оцінка результатів практичного впровадження розроблених умов [16, с. 55].

Отже, соціально-педагогічна робота з формування відповідального ставлення до батьківства у молодих подружжів передбачає діяльність із створення та реалізації соціально-педагогічних умов, що сприяють: встановленню взаємодії між фахівцями державних і громадських організацій, соціальних та медичних закладів, яка забезпечує комплексний інформаційно-практичний вплив на формування відповідального ставлення до батьківства у молодих подружжів; урахуванню специфіки організації навчання молодих подружжів; розробці програми формування відповідального ставлення до батьківства, метою якої є прийняття цінності батьківства через мотивацію до удосконалення знань та вмінь, засвоєння системи знань, формування позицій щодо відповідального ставлення до батьківства та опанування відповідними вміннями на основі глибоких знань; реалізації програми формування відповідального ставлення до батьківства шляхом використання інтерактивних форм та методів (тренінг, рольові ігри, арт-терапія, дискусії, метод проблемних ситуацій, відеолекторій тощо).

Аналіз чинників, які впливають на роботу з формування відповідального ставлення до батьківства у молодих подружжів дозволив виділити зовнішні та внутрішні чинники. До зовнішніх чинників належать: на макрорівні – соціальна політика держави, ЗМІ та культурні традиції суспільства; на мезорівні – соціальні інститути, що реалізують соціальну політику, серед яких соціальні служби для сім‘ї, дітей та молоді, заклади охорони здоров‘я, громадські організації, вищі навчальні заклади; на мікрорівні – фахівці, що реалізують діяльність з формування відповідального ставлення до батьківства у молодого подружжя: соціальний педагог, психолог, лікар, соціальний працівник, викладач; а також виховний вплив батьківської сім‘ї. Вплив внутрішніх чинників обумовлений наступними елементами: потреба в дітях, репродуктивна установка, репродуктивні мотиви, індивідуально-особистісні властивості, цінності особистості та дітей, емоційна чуйність матері, ідентифікація чоловіка з роллю батька, рівень розвитку батьківських навичок та відповідальності.

РОЗДІЛ ІІ. ТЕХНОЛОГІЯ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ З ФОРМУВАННЯ НАВИЧОК ВІДПОВІДАЛЬНОГО БАТЬКІВСТВА В НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНИХ ЗАКЛАДАХ

2.1. Технологія соціальної терапії у профілактиці девіантних проявів батьківства

Досить часто в педагогічній практиці та в психологічній роботі психологів закладів освіти виникає проблема девіантної поведінки. І хоча ця проблема не нова, способи її подолання різноманітні та мають тривалу історію, все ж універсального рецепту немає. Адже, як кожна життєва складність, чи навіть трагедія, – унікальна, так і підхід до людини, яка переживає цей стан – повинен бути індивідуальним.

Девіантна поведінка – це система вчинків особи або групи, які суперечать прийнятим у суспільстві правовим і моральним нормам. Основними формами девіантної поведінки вважають: адиктивну поведінку (вживання наркотичних речовин, алкоголю, інші залежності), делінквентність (протиправна поведінка), надмірну агресивність. До особливої форми девіантної поведінки відносять суїцидальну поведінку, яку слід розглядати як акт відчаю через втрату можливості керувати своїм життям, прагнення привернути увагу до своїх страждань [18, с. 21].

Слово "терапія" у перекладі з грецької значить "турбота, піклування, лікування". Догляд за дитиною, її виховання накладають на батьків додаткове навантаження, що може викликати психологічну втому та роздратованість, створювати конфліктні ситуації та навіть провокувати жорстоке, агресивне ставлення до дітей. Тому молодь, яка готується до батьківства та молоді батьки мають потребу у терапевтичній підтримці, а також у формуванні навичок регулювання почуттів, імпульсів, думок, стосунків та зняття психологічних симптомів, які викликають напруження.