Технологія соціальної роботи з формування навичок відповідального батьківства в навчально-виховних закладах

 

 

Зміст

Вступ…………………………………………………………………………...3

Розділ I. Відповідальне батьківство як актуальна проблема соціально-виховної роботи…………………………………………………………..….…..6

1.1. Сутність феномену  відповідального батьківства………………….6

1.2. Складові та компоненти відповідального батьківства…………….9

1.3. Напрям соціальної  роботи з формування навичок відповідального батьківства…………………………………………………………….………17

Розділ II. Технологія соціальної роботи з формування навичок відповідального батьківства в навчально-виховних закладах…………..19

2.1. Технологія соціальної терапії у профілактиці девіантних проявів батьківства…………………………………………………………...……….24

2.2. Технологія соціального  консультування у формуванні  навичок відповідального батьківства…………………………………………………28

2.3. Соціально – просвітницький тренінг як практична технологія формування навичок відповідального батьківства……………………...…33

 

Висновки……………………………………………………………………..41

Список використаних джерел……………………………………………..43

Додатки ………………………………………………………………………47

 

ВСТУП

Актуальність дослідження. Стрімкі зміни, які відбуваються в сучасному світі, не можуть на впливати на життя пересічних жінок і чоловіків. З одного боку, вимоги часу диктують необхідність відходу від стереотипу, за яким жінка – домогосподиня та берегиня, а чоловік – здобувач та захисник, а з іншого боку – в суспільстві продовжують домінувати норми сімейних стосунків, за якими будь-які зміни вважаються порушенням традицій і навіть норм моралі.

Традиційне українське родине виховання – це історично сформована, система поглядів, ідеалів та засобів батьківського впливу на дітей. Батько в українській сім’ї був її головою, годувальником, опорою й захисником. На ньому трималося сімейне господарство, від нього залежав матеріальний статок родини. Авторитет батька в українській родині був незаперечним. І коли на мати покладалась відповідальність за догляд та виховання дітей, батько формував у молодших членів сім’ї такі якості, як відповідальність, розуміння свого обов’язку, самостійність, уміння відстоювати власну гідність. Від батька до сина передавались навички господарювання, основи сімейного ремесла. Традиційні українські чесноти й норми християнської моралі пильно оберігають усталені родинні взаємини. 
В сучасному світі жінкам і чоловікам доводиться долати існуючі стереотипи, адаптувати традиціїї сімейного життя і виховання дітей, до вимог часу.

Якість виховання, усвідомлене виконання батьківської ролі визначають стан суспільства, інституту родини і психологічне здоров'я особистості наступних поколінь. У наш час звичайними явищами стають малодітна родина, відхід від традиційного розподілу ролей і відповідальності в родині, збільшення кількості однодітних родин, фемінізація, ослаблення виховної ролі батьків, ріст бездоглядності, значне зниження стабільності родини, і інші актуальні явища в сфері родини та дитячо-батьківських відносин. Все це змушує звертати пильну увагу на дану сферу.

Практично кожна людина стає батьком або матір`ю, і якість виховання, сімейної взаємодії залежить від стану батьківства. З появою дитини в родині, чоловік і жінка свідомо або неусвідомлено здобувають нову роль – батьків. Прийняття батьківської ролі відбувається раз і назавжди. Біологічна здатність бути батьком або матір`ю не завжди збігається із психологічною готовністю до батьківства. Готовність до батьківства, усвідомлення себе родителем і способи реалізації батьківства в парі зі своїм чоловіком або дружиною формуються під впливом різних факторів.

Батьківство відіграє значну роль у житті конкретної особистості. Протягом всього життя батьки залишаються значимою фігурою для індивіда. Батьківство включає феномени материнства й батьківства, але не зводиться до їхньої простої сукупності. Однак при відносно активній розробці окремих проблем материнства (А.Я. Варга, Г.Г. Філіппова), батьківство є практично невивченим (І.С. Кон, В.А. Сухомлинский). Також необхідно відзначити й стосовно батьківства в цілому – у психології немає чіткого визначення батьківства, немає обґрунтування цього феномена із психологічної точки зору, за винятком дослідження етнографічного аспекту батьківства (І.С. Кон).

Родина є першим інститутом соціалізації дитини. Саме сімейне виховання є найбільш природним і відіграє визначальну роль у розвитку й формуванні особистості. На молодих батьків виявляється постійний тиск із боку авторитетних джерел: як необхідно доглядати за дитиною і як треба її виховувати. Вибираючи свій стиль поводження у взаємодії з дитиною, батьки виявляються в ситуації невизначеності й можуть відчувати непевність у собі, почуття провини і так далі. Все це визначає потребу в психологічному супроводі родини і сімейного виховання.

Психологічна робота з батьками – досить складний напрямок. Нерідко батьки не сумніваються у своїй компетентності, обвинувачуючи у випадку виникнення труднощів у дитячо-батьківських відносинах школу, суспільство. Часто батькам складно визнати помилковість своїх думок, почуттів, дій. На тлі цього усередині родини між батьком і матір'ю нерівномірно розподіляється виховна активність. У більшості випадків, вихованням, емоційним спілкуванням з дітьми займається мати, батько ж робить це «за настроєм». У підсумку, у родині не спостерігається системності впливів. Батьки для дитини рідко виступають єдиним цілим.

Проблема дослідження міститься у виявленні і вивченні компонентів, рівнів розвитку батьківства як інтегрального психологічного утворення особистості, особливостей статево-рольової ідентифікації у жінок та чоловіків в період народження дитини; визначенні психологічних факторів формування батьківства для розробки технології формування усвідомленого батьківства.

Актуальність даної проблеми і зумовила вибір теми курсової роботи: «Технології роботи соціального педагога з формування навичок відповідального батьківства серед вихованців навчально освітніх закладів».

Об'єкт дослідження - відповідальне батьківство.

Предмет - технології соціальної роботи з формування відповідального батьківства.

Мета дослідження - теоретично проаналізувати проблему формування усвідомленого батьківства як умови повноцінного розвитку дитини та визначити основні технології його формування в соціальній роботі.

В процесі дослідження були поставлені наступнізавдання:

1. Визначити сутністьта зміст феномену відповідального батьківства.
2. Проаналізувати складові та компоненти відповідального батьківства.
3. Здійснити аналіз напрямів соціальної роботи з формування відповідального батьківства, а також визначити та проаналізувати основні технології формування відповідального батьківства.

В процесі дослідження використовувалися теоретичні методи дослідження такі, як вивчення психолого-педагогічної, демографічної, соціологічної літератури з проблеми дослідження, синтез та узагальнення.

 

РОЗДІЛ I.  ВІДПОВІДАЛЬНЕ БАТЬКІВСТВО ЯК АКТУАЛЬНА ПРОБЛЕМА СОЦІАЛЬНО-ВИХОВНОЇ РОБОТИ

1.1. Сутність феномену  відповідального батьківства

Батьківство є базовою життєвою місією, важливим станом та значною соціально-психологічною функцією кожної людини. Характер батьківства відображається на якості нащадків, стає гарантом особистого щастя людини та основою майбутнього суспільства, саме тому батьківство кожної людини повинно бути усвідомленим.

Відповідальне батьківство – одна з найбільш складних та малорозроблених областей сучасної науки. Актуальність її вивчення обумовлена протиріччями між гостротою демографічних проблем, які пов’язані з падінням народжуваності, великою кількістю сімей, що розпадаються, лавиноподібним збільшенням кількості дітей-сиріт при живих батьках, зі зростанням кількості випадків жорстокого ставлення до дитини та недостатньою розробленістю програм соціальної та психологічної допомоги молоді, яка є потенційними батьками [1, с. 38].

Сучасна молодь України має орієнтири, які все більше відходять від орієнтирів на створення сім’ї, заплановане народження та усвідомлене виховання дітей – отримання освіти, професійні та кар’єрні досягнення, соціальна незалежність, самостійно досягнуте соціальне становище, ось на що в першу чергу орієнтується сучасна молодь, не приділяючи своїй ролі, як майбутніх батьків, належної уваги. Як наслідок, вступаючи до шлюбу та народжуючи дитину молодь виявляється неготовою до виконання своєї нової соціальної ролі, виявляється неспроможною створити належні умови для повноцінного розвитку своєї дитини [1, с. 39].

Перш ніж перейти до розгляду сутності відповідального батьківства, для початку слід розглянути таке поняття, як „батьківство”, визначення якого у науковій літературі має різні варіанти. Батьківство, в першу чергу, це батьки, тобто – це батько й мати своїх дітей, які мають усі юридичні і моральні права та обов’язки щодо їх матеріального забезпечення та організації освіти й виховання [1, с. 39].

Поняття „батьківство” в науковій літературі практично не визначене, не дивлячись на активне використання цього терміну. В педагогічному словникові наводиться таке визначення поняття батьківство – це кровне споріднення батьків їх дитиною, яке визначається на основі документів про шлюб і свідоцтва про народження дитини та на добровільному визнанні себе батьками дитини, яка народилася поза шлюбом [1, с. 39].

З психологічної точки зору в своїй роботі „Психологическое сопровождение родительства” Р.В. Овчарова визначає батьківство як соціально-психологічний феномен, що являє собою сукупність знань, уявлень та переконань стосовно себе у батьківській ролі, які реалізуються у всіх проявах поведінкової складової батьківства. Також батьківство, як надіндивідуальне ціле повинно включати в себе такі складові, як: 1). подружня пара, яка вирішила дати початок новому життю, та 2) сама дитина. На думку дослідниці батьківство являє собою відносно самостійну підсистему в системі сім'ї. Це обумовлено тим, що основним критерієм для виділення батьківства з навколишнього середовища служить її цільове призначення – це народження та виховання дітей” [2, с. 5].

З позиції соціальної педагогіки особливий інтерес викликає визначення батьківства О. В. Безпалько, яка вважає, що батьківство слід розглядати як „процес забезпечення батьками (рідними чи прийомними) необхідних умов для повноцінного розвитку та навчання дітей” [3, с. 62]. Тобто, дане визначення розширює межі батьківства, конкретизуючи, що воно може бути як біологічним, так і прийомним. Аналізуючи основні компоненти батьківства, слід зауважити, що в період становлення батьківство є нестійкою структурою, яка проявляється у неузгодженості деяких компонентів міжбатьками, супроводжується періодично виникаючими конфліктними ситуаціями, відрізняється рухомістю структури [5, с. 52]. А розвинена форма батьківства, тобто усвідомлене батьківство, характеризується відносною стабільністю й реалізується в узгодженості між батьками про батьківство.

Термін „відповідальне батьківство” тільки-но починає входити у науковий словник, його зміст ще остаточно не визначений. За визначенням В. Кравця, відповідальне батьківство – „…це повне взяття на себе відповідальності за процес зачаття й народження здорових дітей” [5, с. 244]. І. В. Братусь вважає, що „усвідомлене батьківство може бути визначене як сукупність батьківських якостей, почуттів, знань та навичок, що стосуються виховання, розвитку дитини з метою забезпечення процесу формування здорової та зрілої особистості [4, с. 50].

На думку авторського колективу (О. В. Безпалько, І. Д. Звєрєвої, З. П. Кияниці, В. О. Кузьмінського) усвідомлене батьківство розглядається як соціально-психологічний феномен, що, базуючись на певній системі знань, умінь, навичок, почуттів, якостей, реалізується у відповідальній поведінці батьків, спрямованій на виховання і розвиток дитини, формування її гармонійної особистості [6 с.10].

Феномен відповідального батьківства, належить до ряду складних понять в психології особистості й соціальній психології. В педагогіці та психології дане поняття вивчається досить давно, і представлене цілою плеядою видатних вчених таких, як: А. Макаренко, В. Сухомлинський, К. Муздибаєв, В. Агеев, Г. Андреева та ін.

Сучасна дослідниця феномену батьківства Р. В. Овчарова у своїй роботі „Родительство как психологический феномен” говорить про те, що „батьківська відповідальність в своїй основі має дуальну природу – це відповідальність перед соціумом та відповідальність перед без особистісною природою (своєю совістю)”. 

Л. І. Грядунова також приписує сімейну, батьківську відповідальність особистій соціальній відповідальності. Член сім'ї повинен нести відповідальність за інших окремих членів сім'ї (дружину, чоловіка, дітей) і за сім'ю в цілому . Тобто, народження дітей вимагає від батьків прийняття батьківської ролі – прийняття на себе відповідальності за долю дитини перед своєю совістю та суспільством.

Формування компоненту відповідальності повинне спиратися на орієнтацію батьків саме на внутрішню відповідальність перед власною совістю, а не перед суспільством по відношенню до власної дитини [7 с. 42].

1.2. Складові та компоненти відповідального батьківства

Батьківство – усвідомлення духовної єдності зі шлюбним партнером стосовно своїх або прийомних дітей, що представляє собою інтегральне психологічне утворення особистості, що включає сукупність ціннісних ориентаций родителя, установок й очікувань, батьківських почуттів, відносин і позицій, батьківської відповідальності й стилю виховання. Кожен компонент містить емоційні, когнітивні й поведінкові складові. Батьківство проявляється як на суб'єктивно-особистісному рівні, так і на надіндивідуальному рівні.