Соціологія етнічних відносин (етносоціологія) та її вплив на дослідження соціальної сфери суспільства

 

 

 

 

 

 

 

 

Так, 1 листопада 1991 року Верховна Рада прийняла Декларацію прав національностей України.

Декларація України гарантує:

 

1. Рівні політичні.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.Економічні та соціальні права.

 

 

 

 

 

 

 

 

3.Дискримінація за національною ознакою забороняється й карається законом.

 

4. Всім етнічним групам права на

збереження їх традиційного розселення

і забезпечує існування національно-

адміністративних одиниць, бере на себе

обов'язок створювати належні умови для

розвитку їх мов і культур.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Проблеми етносоціального розвитку України

1.	Мовна ситуація в Україні	Багато українців називали рідною мовою українську, а в повсякденному ж житті повністю користуються російськоюШироке використання російської мови пояснювалось не стільки зневажливим ставленням до рідної, української мови з боку українського населення, переважно з інтелігентних сімей, а модою, прагненням сліпого наслідування та ін. Проте, мова — важлива, але не єдина і не визначальна етнічна ознака. Але не треба забувати і те, що потурання, зневага рідної мови може привести до втрати влади, втрати державності.
2.	Розмежування заходу і сходу	Розмежування спричинено відмінностями соціокультурного, економічного і політичного розвитку цих територій, що роз'єднує націю. Про це свідчать і події "Помаранчевої революції", де сторонами, котрі протистояли одна одній, можна вважати названі спільності. Відмінності між цими територіальними спільнотами найперше проявляються у їх політичних уподобаннях, що ускладнює насамперед, процес державного будівництва, викликає часті політичні кризи, які заважають успішному економічному, культурному і соціальному розвитку українського суспільства.
3.	Міжетнічні взаємини	Україна є поліетнічною державою, на території якої проживають представники понад 100 національностей, тому проблема міжнаціональних відносин для України є вкрай актуальною (табл.5).

Таблиця 5

Склад постійного населення України за найбільш численними національностями

	Всього, тис. чол.					2001 до, %
	1959	1970	1979	1989	2001	1959	1970	1979	1989
Все населення	41869,0	47126,5	49609,3	51452,0	48240,9	115,2	102,4	97,2	93,8
утому числі українці	32158,5	35283,9	36489,0	37419,1	37541,7	116,7	106,4	102,9	100,3
росіяни	7090,8	9126,3	10471,6	11355,6	8334,1	117,5	91,3	79,6	73,4
білоруси	290,9	385,9	406,1	440,0	275,7	94,8	71,5	67,9	62,7
молдавани	241.7	265,9	293,6	324,5	258,6	107,0	97,3	88,1	79,7
кримські татари	…	3,6	6,6	46.8	248,2	…	у 69,8 р.
болгари	219,4	234,4	238,2	233,8	204,6	93,2	87,3	85,9	87,5
угорці	149,2	157.7	164,4	163,1	156,6	104,9	99,3	95,3	96,0
румуни	100,9	112,1	121,8	134,8	151,0	149,7	134,6	124.0	112 0
поляки	363,3	295,1	258,3	219,2	144, 1	39,7	48,8	55,8	65,8
євреї	840,3	776,0	632,6	486,3	103,6	12,3	13 4	164	21,3
вірмени	28,0	33,4	38,7	54,2	99,9	у 3,6 р.	у 3,0 p.	у 2,6 p.	184,3
греки	104,4	106,9	104,1	98,6	91,5	87,7	85,6	87,9	92,9
татари	61,5	72,7	83,9	86,9	73,3	119,1	100,9	87,4	84,4
цигани	22,5	30,1	34,4	47,9	47,6	у 2,1 р.	158,1	138,3	99,3
азербайджанці	6.7	10,8	17,2	37,0	45,2	у 6,7 р.	у 4.2 p.	у 2.6 p.	122,2
грузини	11,6	14,7	16,3	23,5	34,2	у 2,9 р.	у 2,3 р.	у 2,1 р.	145,3
німці	23,2	29,9	34,1	37,9	33,3	143,3	111,5	97,6	88,0
гагаузи	23,5	26,5	29,4	32,0	31,9	135,7	120,6	108,6	99,9
корейці	1.3	4,5	6,1	8,7	12,7	у 9,5 р.	у 2,8 р.	у 2,1 р.	146 6
узбеки	8,5	10,6	9,7	20,3	12,4	145,8	116,9	125,3	60,8
чуваші	8,9	13,6	16,5	20.4	10,6	118,7	77,8	64,4	51,9
мордва	11,4	14,7	16,6	19,3	9,3	81,9	63,5	56,4	48,3
турки	…	…	0,3	0,3	8,8	…	…	у 34,4 p.	у 33,8 p
литовці	8,9	10,7	9,7	11,3	7.2	80,9	67,3	74,6	63,9
араби	…	…	1,4	1,2	6,6	…	…	у 4,9 p.	у 5,3 p.
словаки	14,0	10,2	8,7	7.9	6,4	45,7	62,7	73,2	80,5
чехи	14,5	12,1	10,6	9.1	5,9	40,7	49,0	55,9	64,9
казахи	4,7	7.6	7,2	10,5	5,5	117,7	73,1	77,1	52,6
латиші	6,9	7,4	7,2	7,1	5,1	73,4	68,4	70,9	71,1
осетини	3.3	4,6	5,3	6,3	4,8	145,4	106,1	92,0	76,2

 

 

 

Висновки

Етнічний склад населення України надто різноманітний. У сучасних умовах тут живуть представники більше 100 національностей. Більшість населення — українці, їх чисельність становить більше 40 млн. Помітна чисельність і інших слов'янських народів: росіяни, білоруси, поляки, чехи, словаки, болгари, татари та ін. Міжнаціональні відносини — завжди важливий фактор соціального розвитку України. Між тим, міжнаціональні відносини — найскладніші з усіх типів соціальних відносин, тому що в основі їх лежить антитеза: ми — вони, властива будь-якому етносу. Нема протиставлення — нема самосвідомості, нема самосвідомості — нема етносу. Українці мають багатий і в основному, позитивний досвід взаємодії з іншими утвореннями, з якими їм доводилось жити в складі єдиної держави.

Проблема гармонізації міжнаціональних відносин у сучасних умовах стоїть перед багатьма державами. 90% людства живе в багатонаціональних країнах. У кожній з них в різні періоди до цієї мети йшли різними шляхами. До середині XX ст. в США, Канаді, Австралії переважав курс на асиміляцію і інтеграцію, але з середини 60-х років етнічний плюралізм тут набуває державно! доктрини і підкріплений законодавчо. В Швейцарії ж національна згода зберігається уже впродовж кількох століть завдяки реальній і всебічній справедливості і рівності всіх тих, які проживають тут, трьох основних етнічних спільностей. Українцям довелось випробувати різноманітну державну національну політику. У другій половині XIX ст., коли процес формування націй завершувався, російський царизм проводив політику асиміляції. Та асиміляція не торкнулася життєво важливих інтересів етносу і етнос не піднявся на національно-визвольну війну проти царизму. Справа в тому, що національна самосвідомість як важлива визначальна етнічна ознака властива лише незначній частині української інтелігенції.

Основним політико-правовим принципом, необхідним для демократичного урегулювання національних відносин, є принцип національного самовизначення (право народу на вільний вибір державного ладу, аж до державного відокремлення і утворення самостійної держави, самостійний вибір державної символіки, право кожного народу самостійно вирішувати питання економічного, соціокультурного і політичного розвитку та ін.]. Адже головним фактором, що сприяв консолідації націй, стало формування стабільних економічних, торгових зв'язків. Прогресивна демократична думка в Україні визнавала необхідність існування національної ідеї в процесі створення держави. Українці належать до тих народів світу, які ніколи не пригнічували інших, не завойовували чужих земель а навпаки, боролись самі і допомагали іншим народам у визвольній боротьбі.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури:

1. Арбенина В. Л. Методологические  проблемы этносоциологического исследования//Харьковские социологические чте-ния-95. Доклады и сообщения участников. - Харьков, 1995

2. Гумилев Л. Н. География этноса в исторический период.-М.: "Наука", 1990

3. Добреньков В., Кравченко А. Социология.- М.:ИНФ РА-М, Т.2.-2000.

4. Лукашевич М. П., Туленков  М. В. Соціологія: загальний курс. - К.: "Каравела", 2004

5. Народы мира: историко-этиографический  справочник / Под ред. Бромлея Ю. В. - М., 1988.

6. Современная западная  социология: словарь. - М.: Политиздат, 1990.

7. Соціологія: Терміни, Поняття, Персоналії. /Уклад. В. Піча та ін. - Львів: "Новий світ - 2000", 2002

8. Соціологія: Підручник  для студентів вищих навчальних  закладів / За ред. В. Городяненка. - К.: "Академія", 2006

9. Соціологія: короткий енциклопедичний  словник. / Під заг. ред. В. Воловича. - К.:Укр. Центр духовн. культури, 1998

10. Статистичний щорічник. 2002

11. Черниш Наталія. Соціологія: Курс лекцій - Львів: Кальварія, 1996.12. Шаповал М. Загальна соціологія. - К.: УЦДК, 1996

13. Щекин Г. В. Социальная  теория и кадровая политика. К., 2000

14. Якуба Е. А. Социология. - Харьков, "Константа", 1996