Соціологія етнічних відносин (етносоціологія) та її вплив на дослідження соціальної сфери суспільства

 

Робилися спроби об'єднати атомістичну і суб'єктивістську концепції націй, розробити єдиний синтезований підхід до вивчення цієї етнічної спільноти. Так, харківська дослідниця В. Арбеніна вважає, що на перших стадіях етногенезу переважаючими були об'єктивні, природні фактори. Проте, на сучасному етапі, високотехнічному і політично активному, самосвідомість етнічних спільностей різко зростає, тому у сучасному суспільстві домінуючим є суб'єктивний фактор. Така думка видається доволі слушною, оскільки самоусвідомлення етносу на перших стадіях етногенезу було вкрай нечітким, скоріше йшла мова про усвідомлення причетності до якоїсь території або до родинних зв'язків. Тому це був період виділення і розвитку природно-культурних чинників етногенезу, які сприяли виходу етносу на вищу стадію розвитку. Після того, як етап становлення етносу пройшов і він являв собою стабільну соціальну систему з чітко вираженими ознаками, у таких умовах уже й могла сформуватись національна свідомість, яка міцнішала з кожним століттям і навіть десятиліттям.

 

 

Основні ознаки, що відрізняють націю від етнічних формувань
1.	Значно вищий рівень національної свідомості. Незважаючи на те, що соціальні зв'язки між представниками нації не є настільки близькими, як скажімо у племені, оскільки нація є уявною соціальною спільністю, разом з тим вона виявляється набагато згуртованішою саме завдяки національній самосвідомості.
2.	Нація є більш економічно і політично активною, що пояснюється насамперед часом утворення націй, що збігається з початком промислового перевороту, а також невід'ємним прагненням утворити власну державу.
3.	Нація є носієм більш високого рівня культури, оскільки саме вона переймає історико-культурний досвід попередніх поколінь. Самобутність культури і мови тієї чи іншої нації сприяє процесу етнічної самоідентифікації її представників, розвитку у них національної свідомості.

Отже, підсумовуючи вищесказане, можна зробити висновок, що етнічні спільності є одними із провідних соціальних суб'єктів суспільного життя, оскільки беруть активну участь у політичних, економічних і соціальних у вузькому розумінні процесах. Етнічні спільності пройшли складний шлях свого розвитку — етногенезу. Кожному періоду історії притаманні свої домінуючі етнічні спільноти, що вдосконалюючись переходять один в одного, змінюючи свою форму, що дає підстави стверджувати про неможливість зникнення етнічності як явища. Так, родова община дає початок племені, яке згодом утворює народність, котра у свою чергу формує націю, котра є домінуючою етнічною спільнотою на сучасному етапі суспільної історії. Розуміння закономірностей етногенезу дозволяє зрозуміти сутність етнічних спільностей, їх місце і роль у суспільному житті, дозволяє будувати ефективну національну політику.

4. Етносоціальні  процеси

Населення сучасного світу в етнічному, культурному, мовному, расовому й релігійному відношенні являє собою досить строкату картину. За різними підрахунками на Землі живе від 3 до 7 тис. народів. Під терміном "народ " при цьому розуміють поняття етнічної спільноти.

Для багатьох народів характерний розподіл на субетноси (відособлені частини народу). їхнє походження відбувається по різному: як результат територіального відокремлення; як наслідок незавершеності процесу асиміляції етносом якоїсь сторонньої групи; завдяки наявності особливого соціального статусу (наприклад, козаки); у силу релігійної й расової відособленості тощо [5, с. 59].

Метаетнічні спільноти (групи народів, що мають загальні риси культури й загальна самоназва) також розрізняються за генезисом.

 

Генезис мета етнічних спільнот

 

1. результат генетичної і мовно-культурної близькості (наприклад, східнослов'янські народи)

 

 

2. наслідок тривалого культурного взаємовпливу в межах єдиної історико-етнографічної області (народи Прибалтики, Північного Кавказу)

 

3. підсумок релігійної й пов'язаної з нею культурної єдності (ісламські народи).

 

 

 

 

 

Етнічні утворення різного рангу (метаетноси, етноси й субетноси) у сукупності становлять складну ієрархічну систему, що відбивається в самосвідомості. Та сама людина може вважати себе й слов'янином (метаетнос), і українцем (етнос), і русином(субетнос), хоча найчастіше найбільш сильно виражена свідомість належності до середньої етнічної ланки - етносу. Пануючою тенденцією етнічного розвитку в сучасну епоху є етнічне об'єднання, що характеризується культурним і мовним зближенням етнічних розходжень.

Отже, етнічна структура світу постійно змінюється, що пов'язано з процесами розвитку і функціонування різних етносів, котрі прийнято називати етносоціальними процесами. Етносоціальними процесами називаються зміни у складі й способі життя певного етносу, а також ті зміни, що відбуваються навколо нього (в соціальному середовищі, в стосунках з іншими етносами, всередині його структурних елементів), які зумовлюють суттєві зрушення в його бутті, розвитку, функціонуванні.

Різновиди етносоціальних процесів

 

етноеволюційні        етнотрансформаційні

Етноеволюційні процеси
Чим зумовлені		Чинники, якими визначаються
1.	соціально-економічними факторами.	1.	економіко-господарські
2.	політико-культурними факторами.	2.	історико-політичні
		3.	природно-географічні
		4.	геополітичні
Приклади етноеволюційних процесів
1.	тимчасові міграції  етносу або його частини на  нові території
2.	освоєння етносом нових земель
3.	приєднання однією державою частини території іншої
4.	переміщення на нову територію частини свого населення

 

 

 

Характерним для цих процесів є те, що в ході подібних переміщень зміни торкаються переважно лише того етносу, що робить подібні міграції і, як правило, ці зміни не є надто відчутними і не змінюють внутрішньої суті цього етносу. Ці зміни можуть торкатися лише деяких елементів матеріальної і духовної культури, способу життя, побуту цього етносу. Щодо інших етносів, то подібні зміни їх торкаються лише опосередковано.

Значно глибше впливають на етноси етнотрансформаційні процеси.

Етнотрансформаційні процеси
Чим  зумовлені		Зміни, які відбуваються
1.	взаємодією різних етнічних спільностей або їхніх частин	1.	спричинює зміни в самосвідомості етносу або його частини
		2.	включення окремих груп його до складу інших етносів
		3.	припинення існування одного етносу і появу на його місці нового
Приклади етнотрансформаційних процесів
1.	утворення діаспор
2.	створення і розпад державно-політичних формувань і пересування в межах нових кордонів різноетнічних груп населення
3.	війни та міжнародні конфлікти, які завершуються приєднанням інших територій і зміною меж проживання різних етносів.

 

Будь-які етносоціальні процеси, як еволюційні так і трансформаційні, призводять до важливих змін в етнічних спільностях.

 

Зміни в етнічних спільностях

 

етнічна консолідація      етнічна асиміляція.

 

 

Етнічною консолідацією називають об'єднання кількох етносів в один.

Умовами, що сприяють етнічній консолідації є:
1.	господарський розвиток регіонів певної країни;
2.	зростання соціально-економічних і політичних зв'язків між етнічними групами та етносами, що консолідуються;
3.	мовна політика держави, розвиток єдиної системи освіти;
4.	особливості національно-державного будівництва, в результаті чого кордони республік, областей, країв не збігаються з етнічними кордонами.

 

Етнічна асиміляція — це "розчинення" одного народу або частини його в середовищі іншого, стирання етнічних особливостей одного етносу або його частини і освоєння ним мови, культури і звичаїв того етносу, в межах якого він асимілюється.

Етнічна асиміляція зумовлена дією таких факторів як:
1.	економічні, коли посилення господарських зв'язків між різними етнічними групами, що проживають на спільній території, призводить до стирання у деяких з них своїх етнічних ознак;
2.	економічні, коли посилення господарських зв'язків між різними етнічними групами, що проживають на спільній території, призводить до стирання у деяких з них своїх етнічних ознак;
3.	міграційні процеси, коли представники одного етносу на тривалий час потрапляють на етнічну територію іншого;
4.	міжнаціональні шлюби;
5.	мовна асиміляція, коли представники одного етносу втрачають свою мову і вважають рідною мову іншого етносу;
6.	посилення духовної і культурної взаємодії різних етносів.

 

 

Наслідками етнічної асиміляції
1.	зміна чисельності етносів,
2.	зміна національної самосвідомості,
3.	мовна асиміляція,
4.	етнічне змішування населення внаслідок міжнаціональних шлюбів.

 

Серед інших етносоціальних процесів можна виділити процеси етнічного поділу.

 

Типи етнічного поділу

 

етнічна парціація      етнічна сепарація.

 

При етнічній парціації відбувається розподіл єдиного раніше етносу на кілька більш-менш рівних частин. Жоден новий етнос не ототожнюється повністю зі старим (наприклад, поділ Київської Русі на Росію, Білорусь і Україну). Таким чином, етнічна парціація є суто етнотрансформаційним процесом.

Під етнічною сепарацією розуміється відділення від якого-небудь народу його частини (звичайно порівняно невеликої), що згодом перетворюється в самостійний етнос. Якщо при етнічній парціації вихідний етнос практично припиняє існування, то при етнічній сепарації він зберігається.

 

 

 

 

 

 

5. Сучасні етносоціальні  процеси в Україні та захист  прав національностей

Етносоціальні процеси є загальносвітовими, тому природно що вони не оминули й нашої держави.

 

Основними напрямками досліджень соціологів є:

 

1.Дослідження процесу національного відродження українців;

2.Вивчення проблеми міжетнічних взаємин;

аналіз державної політики щодо захисту прав 3.Національних меншин України.

 

"Етнічний ренесанс", що розпочався у світі у 60-70-их pp. XX ст., досяг і України.

Україна — одна з великих держав Європи — займає найбільшу територію — 603,7 кв. км., а за чисельністю населення — більше 50 млн., уступає лише Федеративній Республіці Німеччини і Франції. Україна — другий за чисельністю (після росіян) слов'янський етнос. На початку 90-х років XX ст. в світі проживало більше 66 млн. українців, в тому числі близько 16 млн. за межами України. Динаміка чисельності українців значно зросла з початку 90-х років XX ст. Етнічні процеси, що відбуваються в сучасних умовах в Україні, надзвичайно різноманітні.

 

 

 

 

 

 

 

Процеси, які відіграють визначальну роль:
1.	Зростання національної самосвідомості людей
2.	Дальше зближення основних рис культури і побуту різноманітних
3.	Регіонів на основі національних традицій і сучасних досягнень людства
4.	Відкрите згладжування різниці між регіональними діалектами
5.	Широке застосування літературної української мови в усній розмовній практиці.

 

 

Якщо на початку XX ст. населення України становило досить різнорідну масу, то в кінці століття внуки малоросів, гуцулів, лемків, русичів та ін. уже називаються українцями. Нині в Україні живуть представники більше 100 націй, народностей і етнічних спільностей. Поліетнічна структура українського суспільства — об'єктивна реальність, що має глибокі історичні коріння, а міжнаціональні відносини — завжди важливий фактор соціального розвитку України. Величезний вплив на процес формування етносу мали геополітичні фактори, що визначали характер соціально-економічної діяльності народу, систему зв'язків з навколишнім світом і навіть психологією.

Враховуючи такий багатонаціональний склад українського суспільства, нашою державою на принципах демократії проводиться ряд заходів в інтересах усіх націй та народностей, що проживають на території України.