Автор работы: Пользователь скрыл имя, 19 Марта 2015 в 01:42, контрольная работа
В центр уваги етносоціології повинні висунутися такі проблеми, як визначення природи й сутності різноманітних форм об'єднання людей на етнічній основі, процес надбання номінальними групами 10 властивостей колективного суб'єкта, рівні його соціальної зрілості. Особливу важливість одержують проблеми розвитку національної свідомості й самосвідомості, національно-етнічної ідентифікації, мобілізації, консолідації етнонаціональних груп, якісні і кількісні зміни, що відбуваються в їхньому складі, життєдіяльності.
Вступ
1.Предмет етносоціології та передумови її виникнення
2.Концептуальні підходи до вивчення етносів
3. Нація як предмет дослідження етносоціології
4. Етносоціальні процеси
5. Актуальні проблеми етнічної соціології
6. Соціально-етнічні особливості розвитку України
Висновки
Список використаної літератури
Етнічні ознаки, на думку Ю. Бромлея, присутні різним соціальним утворенням, зокрема таким як плем'я, народність, нація. Спільність походження, спільна територія, на якій проживають представники етносу, схожість в мові та культурі, на думку вченого, призводять до усвідомлення людьми своєї єдності і відмінності від інших подібних утворень. Таке усвідомлення (етнічна самосвідомість) є характерною ознакою етносу і відрізняє цю етнічну спільність від роду, котрий має схожі з етносом інші чинники — єдність території, мову та культуру. З іншого боку, етнос — перша етнічна спільнота, яка характеризується тільки вищеназваними чинниками, оскільки у роді була ще й кровна спорідненість усіх його представників, чого не спостерігається за етносом. Отже в попередніх до етносу формуваннях — родах — було усвідомлення усіма представниками кровної спорідненості, а в етносі вона перетворюється на етнічну самосвідомість. Усвідомлення етносом відмінності від інших подібних до нього спільнот фіксується також у його самоназві — етнонімі. Оскільки ж кровної спорідненості між усіма представниками етносу не було, Бромлей логічно припускає, що етнос утворюється з кількох розрізнених племен, що проживають приблизно на одній території, мають певну схожість у мові та культурі, які знаходять уже свій подальший розвиток у межах етносу.
Слід зазначити, що Ю. Бромлей був радянським ученим і працював у СРСР. Тому його концепція етносів не могла суперечити офіційній марксистсько-ленінській ідеології, яка надавала першочергове значення класовим спільностям і уже другорядне - етнічним. Тому учений змушений був поєднувати власну етнічну концепцію з теорією класів К. Маркса.
Вчення Ю. Бромлей | ||
1. |
рівень розвитку етнічних спільностей напряму залежить від суспільно-економічних формацій, в яких діє та чи інша етнічна спільнота. | |
2. |
кожна з цих спільностей відповідає своїй соціально-економічній формації: | |
роди і племена |
— первіснообщинній | |
народності |
| |
нації |
— капіталізму. | |
3. |
На вищій сходинці комуністичного суспільства всі етнічні спільності повинні злитись в одне ціле, тобто народи і нації в майбутньому повинні зникнути і створити на своїй базі якесь нове етнічне утворення. | |
Вчення Л. Гумільова | |
1. |
є прихильником концепції штучно сконструйованих етносів, згідно якої етноси формуються не завдяки природним чинникам, а завдяки бажанням і волі окремих осіб, осіб з харизматичною вдачею, чий вплив на інших людей важко переоцінити. |
2. |
Появі етносу, передують консорції та субетноси. |
3. |
Консорцією він називає групу людей, що об'єднуються схожою долею. Більшість з них розпадаються, проте деякі залишаються і перетворюються у субетнос. |
4. |
за сприятливих субетнос обставин може перетворитися у етнос. Такою сприятливою обставиною Гумільов вважає так званий пасіонарний поштовх. |
5. |
Свою концепцію побудував на ефекті, відкритому біологом В. Вернадським: всі живі системи (а значить і соціальні системи) поглинають біохімічну енергію, яка надходить з космосу і довкілля. |
6. |
Ідеальний стан системи настає тоді, коли система вбирає стільки біохімічної енергії, скільки необхідно їй для життєзабезпечення. Надлишок цієї енергії призводить до активізації системи, дефіцит — до згасання її життєвих функцій і розпаду. |
7. |
Етноси є "живими системами", оскільки складаються з індивідів — живих організмів. Як і всі "живі системи", в основі вони енергетичні. |
8. |
Ефект, вироблений варіаціями енергії, проявляється в особливих властивостях характеру окремих людей, яку він називає пасіонарністю. |
Пасіонарність (від лат. passion — пристрасть) — це внутрішнє прагнення (усвідомлене або неусвідомлене) до діяльності, спрямованої на досягнення якоїсь мети.
Так, усередині VIII ст. до н. е. в Італії навколо Ромула зібралися 500 бродяг, що поклали початок римлянам; так само зібралися сподвижники навколо царя Давида в XI ст. до н.е., а люди "довгої волі" — навколо Чингісхана, барони — навколо Карла Великого тощо. Із цих і подібних до них консорцій поступово виростали спочатку субетноси, потім етноси й, нарешті, суперетноси [2, с. 49].
Усього Гумільов виділяє дев'ять пасіонарних поштовхів, що охопили Європу, Азію і Африку, починаючи з XVIII ст. до н. е. (єгиптяни, хетти) закінчуючи XIII ст. н. е. (росіяни, литовці, турки-османи).
Таким чином, згідно Л. Гумільову, виникнення, розвиток і активність етносів залежить від пасіонаріїв — осіб, здатних накопичувати значну кількість енергії і які здатні йти до мети всупереч інстинктам. Пасіонарність захоплює лише деяких людей, причому у різній мірі.
До відомих пасіонаріїв можна віднести
О. Македонського,
Юлія Цезаря,
князя Володимира,
Наполеона,
Ю. Пілсудського,
В. Леніна
В історії відомо багато видатних осіб, чий вплив на переважну частину своєї етнічної спільноти був вражаючим. Згідно цій же концепції, будь-яка етнічна спільність має декілька періодів свого розвитку.
Періоди розвитку етнічної спільності
Перший період Другий період
Спочатку кількість пасіонаріїв поступово збільшується, що робить етнічну систему стійкою, збалансованою і сильною — вона стає активною в соціально-політичному, економічному, культурному та інших напрямках суспільного життя.
Досягнувши свого максимуму, кількість пасіонаріїв починає зменшуватись, що призводить до деструктивних процесів в середині системи і, врешті, вона розпадається. Потім на основі системи, що розпалась, утворюються нові і цикл розвитку системи починається спочатку.
Фази життя етносу за Л. Гумільовим
поштовх
фаза підйому
фаза перегріву
надлам
інерційна фаза
фаза обскурації
(затухання)
гомеостаз
меморіальна фаза.
Отже, Л. Гумільов, на відміну від Ю. Бромлея, розглядає етнос не як природне утворення, а як соціальний інститут, утворений пасіонаріями. Етноси — утворення, які виникали і виникатимуть на різних стадіях суспільства, тоді як згідно теорії Бромлея вони виникли об'єктивно лише в певний період історії людства і в майбутньому їх формування не передбачається.
Предметом дослідження соціології етносів крім етногенезу є також форма існування етнічних спільностей. За цим критерієм існують дві концепції етнічних спільнот.
Концепції етнічних спільнот
Атомістична концепція
Ю. Бромлей, Е. Сміт, Ю. Семенов Б. Андерсон
Сутність концепції
розглядає етноси як утворення, для яких характерні певні ознаки, такі як територія проживання, мова, культура, традиції тощо.
Б. Андерсон вважає, що єдине, що об'єднує представників етносу, це лише усвідомлення ними того, що вони належать до цієї етнічної спільноти. Будь-яка спільнота, більша за село, на думку Б. Андерсона є уявною, тому, що людина може лише уявити, що вона належить до якогось колективу або групи, але не має реального шансу зустрітися хоча б з незначною частиною представників цього колективу.
3. Нація як предмет дослідження етносоціології
Найвищою формою вияву етнічних спільностей є нація, котра виявляється одним із провідних предметів досліджень етносоціології.
Соціологів, які досліджують проблему нації, найбільше цікавлять питання щодо з'ясування сутності націй, відмінності й подібності їх до інших етнічних спільнот, чинники, що лежать в основі розбудови нації, а також час утворення націй.
Концепції щодо часу утворення націй
прімордіалізму модернізму
Концепція прімордіалізму (англ. primordial — первісний) | |
1. |
Прімордіалісти вважають, що нації виникли давно, існували споконвічно. |
Представник Я. Дашкевич | |
Обстоює думку, що українська нація почала формуватись ще за часів Київської Русі і процес трансформування слов'янського етносу в українську націю протікав дуже швидко, не зайнявши більше століття. | |
Концепція модернізму | |
Представник |
Головна думка |
Е. Сміт |
Найголовнішими рисами нації є історична територія, на якій формується нація, спільна історична пам'ять, спільна культура, єдині юридичні права й обов'язки всіх членів, спільна економіка з можливістю пересуватись у межах національної території. |
Ю. Бромлея |
Нації утворюються в період капіталізму, приблизно в кінці XVIII — в XIX ст. (такої ж точки зору дотримується і переважна більшість західних вчених). |
|
Я. Грицака |
Початок промислового перевороту, який настав після Французької революції, сприяв переходу від сільського до міського способу життя, від багатьох розрізнених культур до єдиної універсальної культури. Це сприяло перетворенню до-національних етнічних спільнот у нації. |
На думку багатьох радянських вчених, нація формується на основі декількох етносів, серед яких один є переважаючим. Чимало істориків та політологів стверджують, що територія, мова, культурні та економічні зв'язки є лише підґрунтям, на якому формується нація. Народність стає нацією лише тоді, коли в неї виникає стійка потреба в політичному, культурному, психологічному самовизначенні.
Поряд з визначенням часу утворення націй, об'єктом уваги учених виявляються чинники, що є пріоритетними в націотворенні, адже це дає можливість осягнути сутність націй.
Основні концепції націотворення
№ |
Концепція |
Головна думка | |
Атомістичні концепції | |||
|
1. |
марксизму |
Згідно цієї точки зору, первісний спосіб виробництва і розподілу матеріальних благ, що ґрунтувався на суспільній власності на засоби виробництва, був ідеальним підґрунтям для функціонування родів та племен. Нації – утворення, яке історично склалося в силу різноманітних об'єктивних обставин, до яких відносяться спільна територія, мова, історичні традиції тощо. | |
|
2. |
культури |
Б. Андерсон. вважає, що лише поява друкарства, яке дозволило масово розповсюджувати книги, сприяла формуванню національної культури, котра виступає передумовою появи націй. Кожна нова ступінь розвитку етнічних спільностей являє собою більш високу ступінь розвитку культури суспільства, охоплює більше число людей і в цьому плані сприяє в більшій мірі їх об'єднанню. Отже, нація змінює народність лише завдяки вищому рівню розвитку національної культури, що є основним націоутворюючим чинником. | |
|
3. |
Концепція Е.Геллнер |
Спробував об'єднати ряд факторів у межах атомістичного підходу щодо формування націй. Учений виділяє два типи суспільств — аграрне та індустріальне. У аграрному існує чітка ієрархія верств, а тому у ньому представлена множинність культур. Перехід до індустріального суспільства руйнує станову систему, сприяє розвитку освіти, унаслідок чого виникає єдина універсальна культура, притаманна усім членам суспільства. Таким чином, у своїй концепції нації Геллнер поєднує соціально-економічні чинники з культурними. | |
|
4.
|
Концепція С. Рудницького
|
Розглядав націю як групу, що має ряд питомих "прикмет", до яких дослідник відносить антропологічну расовість, самостійну мову, питомі історичні традиції, питому культуру і питому спільну територію. | |
|
5. |
Концепція М. Шаповала |
Провідним націоутворюючим фактором є мова, яка поєднуючись на різних стадіях етногенезу з іншими факторами дає різні спільноти. Так, наприклад українські племена були лінгвістично-професійними скупченнями (мовно-хліборобськими), як спільність мовно-територіальну учений розглядає народність. Нацією ж українці стають тоді, коли почали змагатись за створення національної держави, тобто нація, за М. Шаповалом, спільність мовно-державна [11, с. 61 -62]. | |
|
Суб'єктивістські концепції | |||
|
1. |
суб'єктивістська концепція націй
|
Нація не є сумою однакових для усіх мови, культури та звичаїв. Основу ж нації учений вбачає у бажанні індивідів належати до певної етнічної спільності, нація є окремим суб'єктом суспільного життя, об'єднана стихійною волею її представників. Основоположник Е. Ренан. Таким чином, основа суб'єктивістської концепції — визнання домінуючими в утворенні нації не об'єктивних чинників, а суб'єктивного, конкретніше — національної свідомості, тобто розуміння її представниками щодо належності їх саме до цієї етнічної спільноти, відмінної від інших. | |
|
2. |
Концепція В. Старосольський |
Націооб'єднуючим фактором є так звана "стихійна воля" [11, с. 63]. Нації притаманний зв'язок іншого типу — "ідея", що об'єднує представників нації. Об'єднуючись "стихійною волею" (національною свідомістю), нація прагне реалізувати власну ідею — оформитись політично, тобто створити свою національну державу. Отже, як доводить дана концепція, нація — це політично, державно організований народ, який відзначається високим рівнем національної свідомості. | |