Обєкт, мета та завдання фін менеджменту

8. Принципи управління грошовими потоками та їх характеристика.

Процес управління грошови-ми потоками підприємства базується на певних принципах, основними з яких є такі:

інформативна достовірність (своєчасне та якісне забезпечення інформ-ою базою даних);

збалансованість (оптимізація грош-х потоків за видами, обсягом, часовими періодами та іншими характер-ми у розрізі підпорядкованості грошових потоків стратегії і тактиці функц-ня і розвитку підпр-тва);

ефективність (забезпечення ефективного використання тимчасово вільних грошових активів підприємства, що вивільняються внаслідок нерівномірності руху грошових потоків у процесі фінансово-господарської діяльності);

ліквідність підпр-тва (забезпечення достатнього рівня ліквідності підпр-ва в умовах нерівномірного руху грошових потоків у часі).

9. Стадії управління грошовими потоками.

Осн метою упр-ня грош потоками є забезпечення фінансової рівноваги підпр-ва в процесі його розвитку шляхом балансування об'ємів надходження і витрачання грош коштів і їх синхронізації у часі.

Процес упр-ня ГП підпр-ва послідовно охоплює наступні основні етапи (стадіїї):

1.Забезпечення повного і достовірного обліку грошових потоків підпр-ва і формування необхідної звітності.

2.Аналіз грош потоків підпр-ва в попередньому періоді.

3.Оптимізація ГП підпр-ва.

4.Планування ГП підпр-ва в розрізі їх видів.

5.Забезпечення ефективного контролю грош потоків підпр-ва.

(1) – Цей етап управління призваний реалізувати принцип інформативної достовірності. В процесі здійснення цього етапу упр-ня ГП забезпечується координація функцій і задач служб бухгалтерського обліку і фін менеджменту підпр-ва. Осн метою орг-ції обліку і формування відповідної звітності, що характеризує ГП підпр-ва різних видів, є забезпечення фін менеджерів необхідною інформацією для проведення всебічного їх аналізу, планування і контролю.

10 Необхідність і сутність визначення часової вартості грошей. Основні причини зміни вартості грошей у часі.

Концепція вар-ті грошей (ВГ) у часі полягає в тому, що ВГ з плином часу змін-ся з урах-ням норми прибутку на фін ринку, в якості якої звичайно виступає норма позичкового % (чи просто проценту). Процент – сума доходу від надання кап-лу у борг чи плата за викор-ня позичкового кап-лу у всіх його формах. Відповідно до цієї конц-ції одна і та ж сума грошей у різні періоди часу має різну вар-ть. Ця вар-ть тепер завжди вища, ніж у б-я майбут пер-ді.

Конц-ція ВГ у часі відіграє основну роль у практиці фін обчислень. Вона визначає необ-ть обліку фактора часу у процесі виконання б-я довгострок фін оп-цій шляхом оцінки і порівняння ВГ на початок фін-ня з ВГ при їх поверненні у виді майбут прибутку, амортиз відрах-нь, основної суми боргу тощо.

Розглядаючи реальну вартість грошей, підприємці повинні брати до уваги не тільки руйнівні дії інфляції, а також здатність інвестування, адже мета фін-ого менеджменту — це можливість з грошей робити додаткові гроші. Багато підпр-тв мають кілька варіантів вкладення грошей, їх мета на цей час - обрати з цих варіантів найприб-ший.

Основними причинами втрати вартості грошей є:

1) Рівень інфляції. Інфляція – тенденція до зростання цін протягом певного пер-ду часу.

2) Ризик – можл-ть  того, що кредит не буде повернено, незважаючи на обіцянки це зробити.

3) Часова перевага  споживачів – мати витрати  на б-я блага у теперіш часі, ніж робити це в майб-му.

4) Можл-ть отримання  прибутку – доходи, одер-ні в  ек-ці та інвестиції, вкладені  у вироб запаси.

Інфляція пов'язана із загальним підвищенням цін у країні. Коли зростають ціни, падає вартість грошової одиниці. Враховуючи те, що в майбутньому ціни зростатимуть, вартість грошової одиниці в наступні роки буде ще нижчою, ніж у попередні. Таким чином, купів-на спром-сть грош-ї одиниці сьогодні вища, ніж виявиться завтра.

Ризик, або невпевненість у майбутньому, також зменшують вартість грошей. Через невпевненість у майб-му ризик з часом зростає. Більшість підприємців прагне уникнути ризику, то- і му вище цінує гроші, які є сьогодні, ніж ті, що мають бути в майбутньому. Ті суб'єкти підприємницької діял-ті, які погоджуються віддати свої наявні гроші сьогодні в обмін на їх більшу кількість у далекому майб-му, жадають вищої компенсації у вигляді певної винаг-ди за цей ризик.

11. Поняття і сутність визначення майбутньої вартості (компаундирування). Просте компаундирування. Компаундирування ануїтетів (ренти).

 Компаундирування є однією з груп завдань, щодо визначення зміни вартості грошей у часі.

Майбутня вартість грошей – сума інвестованих в даний момент грошових засобів, у яку вони перетворяться ч/з певний пер-д часу з урах-ням певної ставки %. Гроші, які люди мають на даний момент, дорожчі, ніж гроші, які вони матимуть у майб-му. Процес переходу від теперішньої вар-ті грошей (PV) до майбутньої вар-ті (FV) назкомпаундируванням.

Просте ком-ня – визнач майб вар-ті грошей, вкладених одночасно на певний термін під певний % (FV = PV*(1+i)^n, де i - % ставка, виражена десятковим дробом; n –кількість інтервалів, по яких відб-ся розрах-к %-х платежів у загальному обумовленому пер-ді часу.).

Ануїтет – рівномірні платежі чи надход-ня грошей ч/з однакові інтервали часу при викор-ні однакової % ставки. Представлення послідовності грош потоків у виді ануїтету суттєво спрощує процес нарощування (дисконтування) вар-ті, дає можл-ть викор-ти набір спрощених формул зі стандартними зн-нями окремих спеціальних пок-ків. Ком-ня ануїтетів – визнач-я майбут вар-ті грошей, вкладених рівними частками ч/з рівні проміжки часу під певний %(звичайна рента, вексельна рента)( FVAn=PMT*(( (1+i)^n-1)/i) ). Звичайна рента – рента, вклади по якій проводяться у кінці кожного пер-ду. Вексельна рента – та, вклади по якій проводяться на початку кожного пер-ду. Процес комп вар-ті відб-ся як по простим, так і по складним %: FV=PV*(1+i/m)^(n*m), где n – кількість років, m- кількість разців нарахувння складного % у рік. З урахуванням інфляціїї: FV=PV*((1+i)*(1+TI))^n, де річн темп інфляції.

12.  
Поняття і сутність дисконтування. Просте дисконтування. Дисконтування ренти.

Дисконтування — визначення поточної (теперішньої) вартості грошей.

Теперішня вартість грошей (ТВГ) – вар-ть грошей у поточному пер-ді при їх зворотньому перерахунку із майбут вар-ті у процесі дисконтування вар-ті. У фін менедж-ті розрах-к ТВГ відб-ся при оцінці доходу, що буде одержано від їх вкладення (інвестування) і ін фін операцій. ТВГ обчисл-ся за формулою: PV = FV*(1/(1+i))^n, де PV – ТВГ; FV – майбут вар-ть грошей; i - % ставка, виражена десятковим дробом; n – кількість інтервалів, по яких відб-ся розрах-к %-х платежів у загальному обумовленому пер-ді часу; (1/(1+i)) – коефіц-т дискон-ня суми складних %%, значення п.б. < 1. Ануїтет – рівномірні платежі чи надход-ня грошей ч/з однакові інтервали часу при викор-ні однакової % ставки. Представлення послідовності грош потоків у виді ануїтету суттєво спрощує процес нарощування (дисконтування) вар-ті, дає можл-ть викор-ти набір спрощених формул зі стандартними зн-нями окремих спеціальних пок-ків.

Диск-ня звичайної ренти - визначення теперішньої вар-ті грошей, отриманих у майб-му ч/з рівні проміжки часу в кінці кожного пер-ду ( PVAn=PMT*(1/i-1/(i*(1+i)^n))) Диск-ня вексельної ренти - визначення теперішньої вар-ті грошей, отриманих у майб-му ч/з рівні проміжки часу на початку кожного пер-ду ( PVAвекс = PMT*(1/i-1/(i*(1+i)^n))*(1+i) ). Процес диск-ня вар-ті відб-ся як по простим, так і по складним %%. При розрах-ку тепер вар-ті грошей у процесі їх диск-ня за складними %%:PV=FV/(1+i/m)^(n*m), где n – кількість років, m- кількість разців нарахувння складного % у рік. З урахуванням інфляціїї: PV=FV/((1+i)*(1+TI))^n, де річн темп інфляції.

Розрізняють просте (математичне) та банківське дисконтування.

Математичне дисконтування передбачає

Р = S/(1+in), де S — нарощувана сума.

1/(1 + in) = kd — коефіц-т дисконтування при простих відсотках;

Р = S/(1+in)n, — початкова сума вкладу при складних відсотках;

1/(1+i)n, — коефіцієнт при складних відсотках.

Банківське дисконтування:

для простих відс-ків Р = S*(1 – d), де d – дисконт;

для складних відсотків Р = S*(1 – d) n

13. Управління виробничими запасами підприємства.

З теорії управління запасами випливає, що вони формуються у матеріальному потоці. Той чи інший запас виконує визначену функцію.

Серійний запас утворюється внаслідок округлення у бік більшої, ніж замовлено, кількості товарів для закупівлі і виробництва, але не нижче визначеного мінімуму розмірів серії. У даному випадку розміри середнього серійного запасу дорівнюють половині розмірів серії.

Управління виробничими запасами повинно починатися ще на стадії планування потреби в матеріальних ресурсах. Для визначення потреби в матеріальних ресурсах на виробничу програму підприємства використовують різні методики. Широке поширення в даний час на практиці одержують розроблені на Заході системи MRP-1 (Material Requirements Planning) - система планування потреби в матеріалах і її сучасна модифікація MRP-2 (Manufacturing Resourcers Planning), що включає функції системи MRP-1, а також довгострокове планування і функції управління технологічними процесами.

Оборотний капітал проходить три стадії кругообігу: грошову, виробничу й товарну. На першій стадії під час авансування коштів здійснюється придбання й нагромадження необхідних виробничих запасів.

У виробничому процесі авансується вартість для створення продукції: у розмірі вартості використаних виробничих запасів, перенесеної вартості основних фондів, витрат на саму працю (заробітна плата та пов'язані з нею витрати). Виробнича стадія кругообігу оборотного капіталу завершується випуском готової продукції, після чого настає стадія реалізації.

Виробничі запаси – це засоби виробництва, які поступили на склади підприємства, але ще не вступивши в виробничий процес. Створення таких запасів дозволяє забезпечити відпуск матеріалів в цехи і на робочі місця у відповідності з вимогами технологічного процесу. Треба відмітити, що на створення запасів відвертається значна кількість матеріальних ресурсів.

Зменшення запасів скорочує розходи по їх утриманню, знижує витрати, прискорює обертання обігових коштів, що в кінцевому результаті підвищує прибуток і рентабельність виробництва. Тому дуже важливо оптимізувати величину запасів[4, c. 97-98].

Управління виробничими запасами виконує слідуючі функції:

Розробка норм запасів по всій номенклатурі матеріалів, які використовуються на підприємстві

Правильне розміщення запасів на складах

Організація діючого оперативного контролю за рівнем запасів і прийняття мір для підтримки їх стану

Створення необхідної матеріальної бази для розміщення запасів і забезпечення кількісного і якісного зберігання

Нормування виробничих запасів – це визначення їх мінімального розміру по видах матеріальних ресурсів для безперебійного забезпечення виробництва. При нормуванні виробничих запасів спочатку визначається норма виробничих запасів в днях, а потім в натуральному і грошовому виразі.

Норма запасу в днях встановлюється на основі слідуючих даних:

Знаходження матеріалів в дорозі (транспортний запас) визначається як різниця між часом проходу вантажу від поставщика до споживача і часом обороту платіжних документів Нтр

Приймання, розвантаження, складування і аналіз якості поступивших матеріалів – підготовчий запас. Визначається на основі розрахункового або фактичного часу за звітний період, скоректованого з врахуванням організаційно-технічних міроприємств по механізації вантажно-розвантажувальних робіт Нп

Технологічна підготовка матеріалів до виробництва – технологічний запас утворюється в тому випадку, якщо до початку виробництва потрібна попередня обробка матеріалу, визначається на основі нормативів часу для даних операцій Нт

Перебування матеріалів на складі – поточний запас, який задовольняє поточну потребу виробництва, забезпечує ритмічну роботу між поставщиками. Визначається множенням середньодобової норми потреби в матеріалах на плановий інтервал між двома поставками Нпот.

Резерв на випадок перебоїв у забезпеченні і збільшенні випуску продукції (строковий або гарантійний запас). Характеризує відносну постійну величину і відновлюється після наступної норми матеріалів. Норматив страхового запасу визначається по інтервалу відставання поставок або фактичних даних про поступлення матеріалів Нс

Ндн = Нтр + Нп + Нт + Нпот + Нс

Норматив виробничих запасів в натуральному виразі по кожному виду матеріальних ресурсів визначається

Ннат = Ндн ∙ Мдн

Мдн – одноденний розхід в натуральному виразі

Норматив у вартісному виразі або норматив власних обігових коштів на сировину, матеріали визначається

Нст = Нд ∙ См = Ндн ∙ Мдн ∙ Ц

Логістичний підхід до управління матеріальними потоками.

Постачальна діяльність переплітається з іншими видими діяльності на підприємстві. Найбільше вона зв'язана з маркетиногом, плануванням і фінансами. Часом мета цих служб не співпадає з метою раціональної організації матеріального забезпечення[5, c. 127-129].

У зв'язку з цим необхідно виділити спеціальну логістичну службу, яка би управляла матеріальними потоками починаючи від формування договірних відносин з поставщиками і закінчувати доставкою поставщику готової продукції.

Логістика – наука про планування, контроль і управління транспортуванням, складуванням і іншими матеріальними і нематеріальними операціями, які проводяться в процесі доведення сировини і матеріалів до виробничого підприємства, внутрізаводська переробка сировини, матеріалів і напівфабрикатів, доведення готової продукції до споживача у відповідності з інтересами і вимогами споживача, а також передача, зберігання і обробка відповідної інформації.