Корекція девіантної поведінки молодших школярів у процесі діяльності шкільних гуртків

Несвоєчасно та неефективно  проведена рання корекційна робота призводить до того, що неповнолітні правопорушники перетворюються в злочинців. Важливою у контексті нашого дослідження є думка М.Гернета про те, що суспільство залишається в боргу перед тими, кого воно “починає усовіщати тільки біля підніжжя ешафоту, годувати тільки в тюрмах, виховувати у виправних колоніях, кому воно починає говорити слова обов’язку тільки за високими стінами тюрми, під охороною тюремної варти” [36].

Педагогічна корекція правопорушень  є складовою частиною виховної роботи з неповнолітніми, сферою формування їх особистості, розвитку їх інтересів, здібностей, активної пізнавальної і трудової діяльності, а також продовження позашкільної роботи. Для одержання позитивних результатів вона повинна бути невід’ємним компонентом і необхідною ланкою цілісного безперервного процесу виховання – у школі, сім’ї, позашкільному середовищі. Також невід’ємною частиною цієї системи роботи повинна бути виховна робота з тими, хто складає найближче оточення дітей: батьками, іншими родичами, друзями. Під час проведення такої роботи повинні враховуватись індивідуальні та вікові особистості дітей, мікроклімат сім’ї, різноманітність запитів і інтересів як сім’ї в цілому, так і кожного її члена зокрема. Окрім цього, необхідний диференційований підхід до змісту, форм і методів корекційної роботи з неповнолітніми.

Для роботи з дітьми у школах створюються гуртки. Гурток – це вільне об’єднання дітей і педагогів на основі спільної захопленості конкретним видом діяльності, мета якого – задоволення і розвиток творчих здібностей дітей, їх духовно-моральне збагачення.

У гуртки, як правило, об’єднуються діти одного віку, хоч і з різним рівнем підготовки, з установкою на конкретні творчі досягнення у спільній з педагогом діяльності. Гурток – це ще й місце об’єднання дітей на основі спільних соціальних переживань, співпричетності до чогось дуже важливого і значного для них.

Відхилення  у поведінці, пов’язані з кримінальною діяльністю є різновидом девіантної поведінки молодших школярів. За своїм змістом, характером і спрямованістю вона є асоціальним явищем, що полягає в скоєнні злочинів неповнолітніми, які досягли віку, з якого починається кримінальна відповідальність.

Актуальними для нашої  наукової роботи є результати соціальних досліджень центрів соціальних служб  для молоді на тему “Злочинність очима  підлітків”, метою яких було з’ясування рівня усвідомлення неповнолітніми деяких проблем кримінальної поведінки та шляхів її розв’язання . У результаті досліджень було виявлено, що неповнолітні недостатньо володіють нормами кримінального кодексу України.

Серед проблем, які хвилюють сьогодні дітей та детермінують появу кримінальної поведінки, виділяються : 1) відсутність позитивно сформованої мети в житті, 2) недостатня кількість грошей, 3) відсутність взаєморозуміння з батьками , 4) відсутність вірних друзів [82].

У кожному місті різними  службами для неповнолітніх створюються та впроваджуються в життя програми корекції кримінальної поведінки. Так, у Луганську на базі обласного центру соціальних служб для молоді з 1998 року діє програма “Правове виховання”, яка передбачає організацію комплексної роботи з корекції правопорушень і злочинності в молодіжному середовищі, попередження девіантної поведінки неповнолітніх, проведення комплексу заходів з правового виховання. У рамках програми проводяться науково-практичні конференції з питань подолання правопорушень та підвищення рівня правової культури. Спільно з працівниками кримінальної міліції проводяться рейди в неблагополучні сім’ї та рейди з метою виявлення бездоглядних дітей [82].

Таким чином, здійснений нами теоретичний  аналіз вказаної проблеми дозволяє зробити висновок про те, що девіантна поведінка молодших школярів являє собою складне соціально-педагогічне явище. Його основою є відхилення у поведінці дітей молодшого шкільного віку від освітньо-виховних та морально-правових норм.

За своїм змістом і характером девіантна поведінка молодших школярів має певні особливості і свідчить про існування різних видів відхилень. До основних видів девіантної поведінки учнів віднесено ті, що характеризують негативні відхилення від освітньо-виховної та морально-правової норми. У зв’язку з цим педагогічною увагою мають бути охоплені такі різновиди девіантної поведінки молодших школярів, що пов’язані з припиненням навчання у школі, шкільною дезадаптацією, педагогічною занедбаністю, соціальним сирітством, соціальною дезадаптацією, адиктивною, делінквентною та кримінальною діяльністю.

 

 

 

 

1.2. Чинники детермінації девіантної поведінки молодших школярів та шляхи її корекції

Актуальною проблемою, з якою все  частіше зустрічаються батьки, вихователі дитячих колективів, вчителі загальноосвітніх навчальних закладів, організатори дитячих осередків, працівники правоохоронних органів, є ріст девіантної поведінки серед учнів молодшого шкільного віку. На жаль, цій проблемі не приділяється достатня увага в психолого-педагогічній літературі, хоча вона є надзвичайно важливою і потребує свого розв’язання. Адже саме в цьому віці закладаються основні стереотипи поведінки людини. Водночас виявлення основних чинників детермінації девіантної поведінки в молодших школярів допомагає не тільки пояснити причини негативних відхилень у їх поведінці, а й з’ясувати шляхи корекції девіантної поведінки учнів початкових класів.

Ураховуючи значущість цього питання, у дослідженні було визначено  наступні завдання:

1. На основі аналізу результатів теоретичних досліджень виділити основні чинники детермінації девіантної поведінки молодших школярів.
2. Обґрунтувати необхідні шляхи корекції девіантної поведінки учнів молодшого шкільного віку.

Чинники детермінації девіантної поведінки молодших школярів є тим питанням, яке набуває в сучасних умовах організації виховної роботи актуального характеру. Адже за віковою періодизацією, прийнятою педагогами і психологами, молодшим шкільним віком називається час життя дітей від шести до десяти років. У цей період у дітей відбувається процес адаптації до соціальних умов узагалі та шкільного життя зокрема. У молодшому шкільному віці закладається та формується вміння вчитися, соціальна пристосованість, вищий рівень довільної поведінки тощо. Саме тому період молодшого шкільного віку відіграє винятково важливу роль у формуванні соціально значущої поведінки дітей та корекції девіантної.

Зазначимо, що учні молодшого  шкільного віку виявляють ще недостатню готовність протидіяти негативним чинникам соціального життя, підпадають під  їх вплив, виявляють схильність до девіантної поведінки. Про це писав В.Сухомлинський, підкреслюючи, що існує декілька причин появи дітей з відхиленнями в поведінці: несприятлива спадковість, незадовільний стан здоров’я, складні сімейні стосунки, збіднене духовне життя, неправильне виховання.

Аналіз педагогічних поглядів з проблеми корекції девіантної поведінки учнівської молоді дає  підстави стверджувати, що означена проблема досліджувалася на всіх етапах розвитку суспільства. Найпоширенішим для більшості  дослідників було усвідомлення девіантної поведінки як прагматичного ставлення дитини до соціального і природного середовища. У педагогічній науці існували різні погляди щодо визначення детермінант девіантної поведінки учнівської молоді, які можна об’єднати у три основні групи:

• причини, пов’язані з особливостями психічного розвитку дитини;
• причини, пов’язані з особливостями виховання у сім’ї;
• причини, пов’язані з особливостями навчально-виховного процесу.

Здійснений нами аналіз наукової літератури у галузі психології, соціології, дефектології, психофізіології, криміналістики, педагогіки дозволив виділити основні чинники детермінації девіантної поведінки учнів молодшого шкільного віку. До них віднесено біологічні, психологічні, соціальні, педагогічні та кримінальні чинники. Зрозуміло, що кожний із них має складну структуру, знаходиться у відповідному ієрархічному взаємозв’язку та потребує ретельного аналізу з погляду нейтралізації його деструктивного впливу на процес розвитку дитини (табл.2).

Біологічні  чинники детермінації девіантної поведінки молодших школярів. На поведінку дитини значний вплив має фізичне і психічне нездоров’я, а також протиріччя між рівнем її домагань та можливостями їх реалізації. За результатами досліджень медиків і психологів, серед молодших

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Табл.2. Основні чинники детермінації девіантної поведінки учнів молодшого шкільного віку

 

школярів відсоток дітей з невротичними відхиленнями більший, ніж серед  дошкільників, а в десятирічному  віці кількість нервових дітей досягає 56% [57]. Серед нервово-психічних захворювань найпоширенішими в молодших школярів є три види неврозів:

• істерія;
• неврастенія;
• невроз нав’язливих станів.

Кожен з них виникає  за певного типу вищої нервової діяльності і темпераменту.

Уже з перших днів навчання в першому класі привертають увагу непосидючі, надзвичайно активні, метушливі діти, які не здатні навіть деякий час зосередити на чомусь увагу. Така поведінка є характерною для молодших школярів із синдромом гіперактивності. Оскільки такі відхилення характеризуються відсутністю стійкої уваги, їх часто називають синдромом дефіциту уваги [34].

Вчені виділяють такі вияви синдрому дефіциту уваги в молодших школярів:

• неспокійні рухи рук і ніг;
• невміння спокійно сидіти на місці;
• швидке відволікання на сторонні подразники;
• нетерплячість, невміння дочекатися своєї черги під час гри або в різних ситуаціях у колективі;
• невміння зосередитися: на питання така дитина відповідає, не дослухавши його до кінця;
• труднощі під час виконання запропонованих завдань;
• мінімальне зосередження уваги під час ігор або виконання завдань;
• швидка зміна однієї незакінченої справи на іншу; з) невміння гратися спокійно;
• балакучість;
• заважання іншим;
• нездатність слухати те, що дитині говорять;
• постійне розгублювання шкільного приладдя, іграшок;
• здатність до небезпечних дій.

Гіперактивні молодші  школярі у колективі однолітків виділяються неуспішністю в навчальній діяльності і труднощами в спілкуванні  з дітьми та дорослими.

На основі  теоретичного аналізу результатів дослідження зазначеної проблеми можна виділити чинники впливу на девіантну поведінку учнів, які охоплюють як внутрішню, так і зовнішню сфери:

• біологічну (морфофізіологічні показники: ріст та вага тіла, нервово-м’язовий апарат, серцево-судинна система, внутрішньочеревний розвиток, порушення ендокринної системи);
• неврологічну (структурно-функціональна будова мозку, його вікова специфіка діяльності);
• етнічну (риси характеру; генетична спадковість: темперамент, захворювання, здібності; види поведінки, притаманні національній спільноті);
• психічну (рівень розвитку компонентів – когнітивного, мотиваційного, емоційно-вольового та поведінкового).

Зовнішні чинники складаються  з трьох сфер:

• соціальної (рівень міжособистісних стосунків “дитина-батьки”, “дитина-вчитель”, “дитина-дитина”, “батьки-вчитель”);
• економічної (добробут сім’ї, ставлення до матеріальних цінностей);
• трудової (рівень сформованості працездатності та працелюбності).

Психологічні  чинники детермінації девіантної поведінки  молодших школярів. Зазначимо, що вступ дитини до школи, висунення нових вимог до неї призводить до розвитку в учнів дидактогеній (від грецького didaktikos – повчальний, genos – походження) – порушень психічної діяльності учня, викликаних неправильними виховними діями вчителя. Гримання, погрози та образи призводять до виникнення в дитини стану загальмованості – мимовільного захисту організму з метою недопущення продовження дії, руйнівної для психіки. Повторення таких стресових для школяра ситуацій закріплює зазначену реакцію на зауваження та різке звернення педагога. Поряд зі станом загальмованості в молодшого школяра формується звичка до відмови від розумових зусиль. Тому в неосвічених вчителів складається враження, що дитина розумово відстала.

В останні роки зростає  кількість молодших школярів з порушеннями емоційно-вольової сфери. До них належать:

• негативізм – немотивований і нерозумний опір дитини впливу навколишн<span class="dash041e_0431_044b_0447_043d_044b_0439__Char" style=" font-size: 14pt; text-d