Корекція девіантної поведінки молодших школярів у процесі діяльності шкільних гуртків

 

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

РВУЗ «КРИМСЬКИЙ ГУМАНІТАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ» (м. ЯЛТА)

ФАКУЛЬТЕТ ПЕДАГОГІКИ І ПСИХОЛОГІЇ

 

КАФЕДРА ПЕДАГОГІКИ

 

 

 

 

КВАЛІФІКАЦІЙНА РОБОТА СПЕЦІАЛІСТА

 

КОРЕКЦІЯ ДЕВІАНТНОЇ ПОВЕДІНКИ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ 
У ПРОЦЕСІ ДІЯЛЬНОСТІ ШКІЛЬНИХ ГУРТКІВ

 

Спеціальність 7.010105 «Соціальна педагогіка. Практична психологія»

 

 

студента 51 ЗСП групи

заочної форми навчання

Дудника Сергія Анатолійовича

 

Науковий керівник: 
кандидат педагогічних наук, 
доцент кафедри педагогіки

Вожегова Тетяна Вікторівна

 

 

 

Допущено до захисту на засіданні ДЕК (протокол № ___ від _____ 2010 р.)

Завідуюча кафедрою педагогіки _______________________

Оцінка роботи на засіданні ДЕК _______________________

Голова ДЕК___________

Доктор пед. наук, професор                                 Л.І.  Редькіна

Ялта – 2010 
ЗМІСТ

 

ВСТУП	………………………………………………………………………	3
РОЗДІЛ 1.	ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ  ПРОБЛЕМИ КОРЕКЦІЇ ДЕВІАНТНОЇ ПОВЕДІНКИ  МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ У ПРОЦЕСІ ДІЯЛЬНОСТІ ШКІЛЬНИХ ГУРТКІВ...........................................................................................	8
	1.1. Сутність та різновиди  девіантної поведінки молодших  школярів……………………………………………………... 1.2. Чинники детермінації  девіантної поведінки молодших школярів та шляхи її корекції .……………………….........	8   27
	1.3. Організаційно-педагогічні  умови корекції девіантної поведінки  молодших школярів …………………………	47
	Висновки першого розділу……………………………………....	66
РОЗДІЛ 2.	ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ПЕРЕВІРКА ЕФЕКТИВНОСТІ ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПЕДАГОГІЧНИХ УМОВ КОРЕКЦІЇ ДЕВІАНТНОЇ ПОВЕДІНКИ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ …….	69
	2.1. Критерії, показники та рівні вияву девіантної поведінки молодших школярів ……………………………………........	69
	2.2. Зміст, організація та результати формуючого експерименту	89
	Висновки до другого розділу……………………………………	106
ВИСНОВКИ .........................................................................................		108
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………….......................…		110
ДОДАТКИ ………………………………………………….......................………		117

 

 

ВСТУП

 

Актуальність дослідження  та ступінь наукової розробки теми. Сучасний період розвитку українського суспільства характеризується змінами, що охоплюють усі сфери людського життя. На тлі цих змін саме діти перебувають у найтяжчому становищі внаслідок несформованості власної системи стійких моральних переконань, ціннісних орієнтацій, що нерідко викликають неадекватну реакцію на події навколишнього життя. Скрутне матеріальне становище переважної більшості сімей зумовлює погіршення внутрішньо-сімейних стосунків. Недоліки шкільного виховання і значне скорочення кількості позашкільних закладів призводять до збільшення кількості дітей, чия поведінка виходить за межі моральних норм. Кількість правопорушень, здійснених дітьми, є закономірним наслідком процесу соціальної деградації особистості. Саме тому проблеми, пов’язані з поведінковими виявами школярів, постійно перебувають у центрі педагогічних досліджень.

Як зазначено в Національній доктрині розвитку освіти України в ХХІ столітті, пріоритетними напрямами державної політики щодо розвитку освіти є формування в дітей та молоді загальнолюдських цінностей, сучасного світогляду, розвиток творчих здібностей і навичок самостійного наукового пізнання, самоосвіти і самореалізації особистості. З огляду на це суттєвого значення набуває проблема корекції девіантної поведінки на ранніх етапах її вияву, зокрема в дітей молодшого шкільного віку. Вже в цьому віці можна спостерігати досить чіткі симптоми негативних відхилень у поведінці, які за відсутності відповідної корекційної роботи поступово перетворюються в злочинні дії в підлітковому віці.

Упродовж усього історичного  шляху розвитку цивілізації простежується  розуміння важливості проблеми подолання  негативних відхилень у поведінці дітей та значущості моралі й права у становленні особистості. До різних аспектів цієї проблеми зверталися античні мислителі Арістотель, Демокріт, Платон. Питання виховання в підростаючого покоління загальнолюдських моральних цінностей відображено у працях видатних учених Й.Гербарта, Ф.Дістервеґа, Я.Коменського, Й.Песталоцці.

Значний внесок у розробку філософських та соціологічних аспектів проблеми зробили С.Анісімов, А.Скрипник, А.Титаренко та інші. Психолого-педагогічні  основи проблеми становлять теоретичні й практичні напрацювання вчених: І.Беха, Л.Божовича, Л.Виготського, Л.Дзюбко, Є.Драніщевої, Л.Зюбіна, В.Кащенка, Ю.Ковалевської, І.Кона, Г.Костюка, О.Лазурського, Н.Максимової, І.Невського, В.Оржеховської, Є.Пєтухова, Н.Пихтіної, Н.Протасової, В.Татенка, Т.Титаренко, Г.Товканець та інших.

Проведений аналіз джерельної бази дає можливість констатувати, що на сьогодні достатньою мірою розкрито причини виникнення відхилень у  поведінці учнів середніх та старших  класів загальноосвітніх навчальних закладів, розроблено їх діагностичні методики, сформовано шляхи ефективної профілактики девіантної поведінки неповнолітніх, окреслено роль школи, сім’ї, позашкільних дитячих установ та спеціальних виховних закладів у профілактичній роботі з неповнолітніми. Проте залишаються недостатньо вивченими форми вияву девіантної поведінки молодших школярів, чинники її детермінації, відсутні науково обґрунтовані рекомендації щодо ефективного здійснення та педагогічного забезпечення корекції девіантної поведінки зазначеної категорії дітей.

Окрім цього у роботі з молодшими  школярами недостатньо використовується накопичений багатий арсенал  змісту, форм і методів виховної діяльності дитячих організацій, потребує вдосконалення програма підготовки керівників дитячих осередків. У  ряді випадків відсутня необхідна профілактична робота серед дітей.

Таким чином, зростання соціально-педагогічної актуальності порушеної проблеми, її недостатня розробленість у вітчизняній  педагогічній теорії, а також потреби  практики зумовили вибір теми дослідження “Корекція девіантної поведінки молодших школярів у процесі діяльності шкільних гуртків”.

Мета дослідження полягає в теоретичному обґрунтуванні та експериментальній перевірці ефективності організаційно-педагогічних умов  корекції девіантної поведінки молодших школярів у процесі діяльності шкільних гуртків.

В основу дослідження покладено гіпотезу: ефективність корекції девіантної поведінки молодших школярів у процесі діяльності шкільних гуртків підвищиться за таких організаційно-педагогічних умов:

• урахування у виховній діяльності шкільних гуртків мети, завдань та функцій корекції девіантної поведінки молодших школярів;
• дотримання у процесі корекційної роботи з учнями найважливіших принципів діяльності шкільних гуртків;
• залучення учнів до особистісно-значущої й соціально-позитивної діяльності;
• поетапної організації самовиховання учнів із девіантною поведінкою;
• упровадження комплексної методики педагогічної корекції девіантної поведінки молодших школярів.

Відповідно до поставленої  мети та висунутої гіпотези визначено такі завдання дослідження:

1. На основі аналізу наукової літератури визначити сутність та різновиди девіантної поведінки дітей молодшого шкільного віку та шляхи її корекції.
2. Виявити основні чинники детермінації девіантної поведінки дітей молодшого шкільного віку та шляхи її корекції.
3. Визначити критерії, показники та рівні вияву девіантної поведінки учнів початкових класів.
4. Розкрити зміст та особливості виховної діяльності шкільних гуртків щодо корекції девіантної поведінки молодших школярів.
5. Обґрунтувати й експериментально перевірити організаційно-педагогічні умови, що сприяють ефективній корекції девіантної поведінки молодших школярів у процесі діяльності шкільних гуртків.

Об’єктом дослідження  є перевиховання учнів молодшого шкільного віку, які виявляють негативні відхилення у поведінці, а предметом – організаційно-педагогічні умови корекції девіантної поведінки молодших школярів у процесі діяльності шкільних гуртків.

Методологічною  основою дослідження є концептуальні положення філософії і психолого-педагогічних наук про динаміку і розвиток особистості, її соціальну природу; діалектичний взаємозв’язок і взаємообумовленість педагогічних явищ і процесів, необхідність системного підходу як різнобічного та багаторівневого способу аналізу досліджуваних педагогічних проблем. Важливе методологічне значення для розв’язання досліджуваної проблеми мають ідеї та положення Конституції України, Закону України “Про освіту”, Національної доктрини розвитку освіти України у ХХІ столітті, в яких знайшли відображення питання демократизації та гуманізації сучасного суспільства і системи національного виховання.

Теоретичною основою  дослідження є праці видатних вітчизняних і зарубіжних філософів і педагогів (Я.Коменський, А.Макаренко, Й.Песталоцці, Г.Сковорода, В.Сухомлинський, К.Ушинський); концепції розвитку освіти, виховання та навчання в сучасних умовах; принципи детермінізму, єдності свідомості й діяльності, взаємозалежності зовнішніх та внутрішніх чинників становлення особистості (Б.Ананьєв, Л.Божович, Л.Виготський, Г.Костюк, О.Леонтьєв); концептуальні положення про детермінанти й механізми девіантної поведінки особистості (Ю.Ковалевська, Н.Максимова, В.Оржеховська), психолого-педагогічні теорії організації виховання дітей та молоді в шкільних гуртках(Р.Бейден-Пауел, М.Жуков, І.Звєрєва, Ю.Старосольський, О.Тисовський, Г.Троцко).

Для перевірки висунутої  гіпотези і виконання поставлених  завдань використано комплекс методів: теоретичні – аналіз, синтез, систематизація, класифікація, порівняння, узагальнення (опрацювання теоретичних джерел із проблеми, опис процесу дослідження та узагальнення одержаних результатів) дозволили систематизувати теоретичні матеріали з проблеми дослідження; емпіричні – спостереження, бесіда, вивчення результатів діяльності, анкетування, аналіз та узагальнення досвіду педагогів, психологів; експериментальні (констатуючий, формуючий експерименти) дали змогу визначити рівні вияву девіантної поведінки в молодших школярів, провести корекцію девіантної поведінки учнів початкових класів у процесі діяльності шкільних гуртків на основі визначених організаційно-педагогічних умов; статистичні методи кількісної та якісної обробки результатів експерименту довели ефективність запропонованих організаційно-педагогічних умов корекції девіантної поведінки молодших школярів у процесі діяльності шкільних гуртків.

Наукова новизна здобутих результатів: уперше обґрунтовано організаційно-педагогічні умови корекції девіантної поведінки молодших школярів у процесі діяльності шкільних гуртків, що передбачають урахування мети, завдань та функцій педагогічної корекції; дотримання у процесі корекційної роботи з учнями найважливіших принципів діяльності шкільних гуртків; залучення учнів до особистісно-значущої й соціально-позитивної діяльності; поетапної організації самовиховання учнів з девіантною поведінкою; упровадження комплексної методики педагогічної корекції девіантної поведінки молодших школярів; удосконалено критерії та показники вимірів вияву девіантної поведінки учнів молодшого шкільного віку; набули подальшого розвитку наукові положення про детермінацію та різновиди девіантної поведінки молодших школярів.

Теоретичне  значення одержаних результатів полягає у визначенні сутності та різновидів негативних відхилень молодших школярів від освітньо-виховних та морально-правових норм, що діють у суспільстві; визначенні критеріїв (активності, культури поведінки і гуманності), показників і рівнів вияву девіантної поведінки учнів початкових класів.

База дослідження ЯНВК № 15 м.Ялта, гурток «Роксолана». До експерименту було залучено учнів 2-4 класів, батьків, вчителів.

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНІ  ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОБЛЕМИ КОРЕКЦІЇ ДЕВІАНТНОЇ ПОВЕДІНКИ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ У ПРОЦЕСІ ДІЯЛЬНОСТІ ШКІЛЬНИХ ГУРТКІВ

1.1. Сутність та різновиди девіантної  поведінки молодших школярів

В умовах розбудови українського суспільства, послідовного й цілеспрямованого вирішення складних проблем економічного, політичного, соціального й культуротворчого змісту особливої гостроти й актуальності набувають питання виховання особистості, прилучення дітей та молоді до високих морально-правових норм та цінностей життя, естетики взаємин між людьми. Складність процесу формування особистості, наявність факторів негативного впливу в суспільному середовищі відбиваються на свідомості й поведінці певної частини дітей та молоді, в яких система моральних, правових, естетичних цінностей ще не знайшла достатнього становлення й зміцнення. Це зумовлює необхідність здійснення профілактичної роботи, внесення педагогічної корекції у поведінку особистості, що формується.

Корекція девіантної поведінки особистості належить до складних педагогічних проблем, успішне розв’язання яких можливе лише на основі наукового осмислення сутності цього складного явища, а також особливостей вияву девіантної поведінки у певному віці. Ураховуючи ці положення, нами було сформульовано завдання дослідження, які передбачали:

1. Визначення сутності девіантної поведінки учнів молодшого шкільного віку.
2. Виділення основних видів девіантної поведінки молодших школярів.

Сутність девіантної поведінки молодших школярів є тим питанням, яке є предметом наукового пошуку фахівців у галузі психології, медицини, соціології, кримінології, а також педагогіки. Акумулюючи на цьому питанні свою увагу, відомий вчений-педагог С.Гончаренко зазначає, що девіантна поведінка (від латинського deviatio – “відключення”) являє собою окремі вчинки або систему вчинків, які суперечать прийнятим у суспільстві правовим або моральним нормам: злочинність і поведінку, яка заслуговує карного покарання. З метою попередження девіантних вчинків слід із ранніх років прищеплювати повагу до моральних норм і виробляти моральні звички [24].