Порівняльна оцінка продуктивних якостей корів лебединської і швіцької порід

Міністерство аграрної політики та продовольства України

Львівський національний університет ветеринарної медицини 
та біотехнологій ім. С.З. Гжицького

 

 

 

Кафедра генетики і

розведення тварин

 

 

 

 

 

К У Р С О В И Й   П Р О Е К Т

 

З дисципліни: “Розведення сільськогосподарських тварин”

на тему:

Порівняльна оцінка продуктивних якостей корів лебединської і швіцької порід

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Львів – 2012

 

ПЛАН

 

Вступ

1. Огляд літератури.

1. Племенні і продуктивні якості лебединської породи.

2. Племенні і продуктивні якості швіцької породи.

2. Методика досліджень

3. Власні дослідження.

3.1. Екстерєрно-конституційні  особливості корів лебединської  і швіцької порід.

3.2. Оцінка молочної продуктивності  корів лебединської і швіцької  порід.

4. Проектна частина.

Висновки.

Список використаної літератури.

Додатки.

 

 

Вступ

 

У сільському господарстві необхідно збільшити середньорічний обсяг валової продукції, головним чином за рахунок інтенсивних факторів розвитку, впровадження найновіших досягнень науки, техніки і передової практики, ефективного використання створеного виробничого потенціалу. В скотарстві одним з таких резервів є використання генетичних можливостей тварин для підвищення їх продуктивності, тобто одержання від тварин максимальної кількості продукції шляхом цілеспрямованої селекційно-племінної роботи.

Основою галузі молочного скотарства складають тварини певних порід, які відіграють роль основних засобів виробництва і тому вимоги до них безперервно зростають. Так, за умов впровадження у галузі скотарства інтенсивних методів і промислових технологій виробництва молока і яловичини, поряд з традиційними методами, які застосовуються при чистопородному розведенні, необхідно використовувати для покращення існуючих стад, тварин порід з більш високим генетичним потенціалом. Розвиток тваринництва в Україні здійснюється на основі застосування в кожному господарстві системи ефективних заходів зі збільшення кормової бази, з покращення породного складу та підвищення продуктивності за одночасного нарощування поголів’я. Велика увага приділяється подальшій інтенсифікації молочного скотарства та покращенню якості продукції [2, 4, 29].

Удосконалити породи молочної худоби до вимог сучасного виробництва можна шляхом внутрішньопородної селекції і створенням нових типів та порід з використанням кращих вітчизняних й світових генетичних ресурсів. Останнє дає можливість вирішити цю задачу в більш короткі строки, оскільки для покращення зазвичай використовують породи з високим генетичним потенціалом продуктивності [1].

 

1.1. Племенні і продуктивні якості лебединської породи

Лебединська порода відноситься до порід молочно-м'ясного напрямку. Порода введена методом міжпородного схрещування місцевої сірої української з бугаями швіцької породи і наступного розведення кращих помісей «в собі».

Лебединська порода була затверджена в 1950 році. В її створенні приймали участь спеціалісти і тваринники колишньої Лебединської держплемстанії, племінних радгоспів Сумського цукрово-бурякового тресту, передових ферм. Методичне керівництво і проведення селекційно-племінної роботи здійснювалось науковими співробітниками Українського науково-дослідного інституту тваринництва на чолі з професором О.Ю. Яценко.

Масть бура з відтінками від сірої до темно-бурої. Носове дзеркало, ратиці і кінчик хвоста мають темне забарвлення. Найбільш характерним типом конституції є міцний щільний та ніжний щільний. Тварини мають добре розвинений кістяк і мускулатуру, пропорційно розвинені третини, щільну і важку еластичну шкіру, густий середньої товщини і довжини волосяний покрив. Проміри корів (см): висота в холці – 130–134, глибина грудей – 65–67, ширина грудей за лопатками – 42–47, коса довжина тулуба – 156–158, ширина в клубах – 48–50, обхват п'ястка – 18–20 [2, 16].

Молочна продуктивність у кращі господарські роки становила на племінних фермах лебединської худоби 3000–3500 кг, племзаводах 4500–5500кг. Жирність молока – 3,8–4,0%, у деяких корів – 4,2–4,5% і більше. Жива маса дорослих корів становить 530–560 кг, бугаїв-плідників – 850–1000 і більше кілограм, порода досить скороспіла.

Базовими господарством Сумської області є племінний завод „Михайлівка" Лебединського району [25].

У процесі формування та удосконалення лебединської породи важливу роль відіграли бугаї-лідери (Ранет 584, Бравий 1510) та корови-рекордистки, яких в породі понад 100 голів. Серед них Леді 5372 (6-12434-4,28-533), Мережка 0410 (5-12349-3,93-485) та інші.

Лебединська порода відмінна серед других порід продуктивним довголіттям корів. Так, корови-рекордистки Нирка 0213 та Гарна 6796 доїлись 12 лактацій, Мутна 0213-10, Береза 5312-11 лактацій.

В більшості корів-рекордисток з підвищенням надою не зменшувався вміст жиру в молоці, а навіть збільшувався: Лілія 5778 (4-10512-4,12-437), Блискавка 5688 (6-10138-4,02-407).

Лебединська порода в історичному аспекті мала позитивний вплив на формування інших порід, таких як: костромська, бура карпатська, бура кавказька, алатауська [2].

Лебединська порода має унікальні господарсько-корисні ознаки, такі, як витривалість, пристосованість до екстремальних умов вирощування, стійкість проти захворювань, швидке реагування на кращу годівлю продуктивністю та довголіття.

Враховуючи цінні господарські ознаки лебединської породи, виникла необхідність по її збереженню, які реалізуються в першу чергу шляхом збереження поголів'я, використання бугаїв-плідників лебединської породи, створення необхідних умов годівлі та утримання тварин, формування генеалогічної структури стада.

Враховуючи, що середня продуктивність маточного поголів'я по господарствах (3592–3,77) не в повній мірі відповідає генетичному потенціалу породи (5,0–5,5 тис. кг молока) в господарствах ведеться робота по формуванню племядра, роздою корів, цілеспрямованого вирощування молодняку.

Сучасну генеалогічну структуру лебединської породи представляють 18 ліній та 6 родин. При схрещуванні місцевої сірої української породи зі швіцькою спостерігали покращення форм будови тіла та підвищення молочної продуктивності. Таким чином, виник великий масив високопродуктивної худоби, нової породної групи, на його основі була виведена, а у 1950 році затверджена лебединська порода. Вона була визнана поліпшуючою для бурої карпатської породи на Україні, алаутської в Середній Азії, бурої карпатської у Вірменії, Грузії та Азербайджані [2].

У Сумській області понад 60% становить бура худоба. Популяція цієї худоби постійно зростає за рахунок приватного сектора, цьому сприяє висока білковомолочність, стійкість до змін кормових і природних умов, значне продуктивне довголіття [25].

За останніми даними середня тривалість продуктивного використання корів лебединської породи становить – 4,02 лактації [15].

Лебединська порода характеризується міцною і достатньо гармонійною будовою тіла, великою вагою, скороспілістю, високою молочністю, підвищеною жирністю молока і гарними м’ясними формами і займала одне з перших місць серед порід, створених шляхом схрещування місцевої худоби зі швіцами в різних природно-кліматичних зонах. Так, найвищий життєвий надій – 72054 кг отримано за 10 лактацій від корови Веснянки 17 при середньому надої за одну лактацію 7205 кг [26].

У кінці 70-х років для покращення регіональних порід розпочато використання швіцької породи американської селекції. За короткий час у лебединській породі від кросів з поліпшуючою було отримано близько 90 тис. тварин з надоями за найвищу лактацію шість тисяч кілограмів молока. Аналіз групи корів-рекордисток з генотипом 50% лебединська, 50% швіцька американської селекції Сумської області показав, що величина досягнутого генетичного потенціалу по молочній продуктивності: надій – 7339 ± 202 кг, молочного жиру – 290 ± 7,3 кг, що свідчить про високу племінну цінність корів першого покоління [6].

Від швіців корови лебединської породи успадковують молочно-м’ясний тип будови тіла з ухилом у бік молочності, який характеризує міцна щільна конституція, підвищився показник швидкості молоковіддачі до 1,25 кг/хв. Збільшилася висота в холці на 3 см, глибина грудей від 66 до 70 см, ширина грудей – на рівні 46-50 см, ширина в клубах зросла до 53 см, коса довжина тулуба до 163-168 см, обхват грудей до 190-196 см. У результаті використання плідників швіцької породи вітчизняної і зарубіжної селекцій, продуктивність матерів яких перевищує 8000 кг молока з вмістом жиру 4,05%, на масиві лебединської породи одержано 250 тис. помісного поголів’я, з них 140 тис. корів. Середня продуктивність становить 2850кг молока жирністю 3,8%, що перевищує чистопородних ровесниць на 120-160 кг за надоєм, вмістом жиру – на 0,01-0,04%, за живою масою на 6-14 кг. Найбільша кількість бугаїв-плідників, корів і телиць належать до родинної групи Концентрата – 35%, що розвиваються по трьох гілках: Деслінда, Елеганта і Ясона [5].

У стадах з продуктивністю близько 4000 кг молока на рік, дочки швіцьких бугаїв (особливо 5/8 - кровні за поліпшуючою породою) у 18-місячному віці переважають на 7,7% за живою масою ровесниць лебединської породи. Помісні первістки (3/8Л Х 5/8Ш) вірогідно переважали лебединських ровесниць за надоєм на 17,29 % і виходом молочного жиру на 16,28 %. Для них характерна майже рівномірно спадаюча лактаційна крива. Коєфіцієнт відтворення в помісей коливається від 0,859 (5/8 – кровні за швіцькою породою) до 0,949 (1/4 – кровні за швіцькою) [24].

За період з 1990 по 2001 роки в Сумській області поголів’я племінної лебединської худоби зменшилося в 6,8 разів. Порода потребує подальшого вдосконалення молочної продуктивності, бо за молочністю вона поступається спеціалізованим породам, але успадкована від предків пристосованість до місцевих умов є стійкою, цінною господарською ознакою. З метою підвищення генетичного потенціалу молочної продуктивності та технологічних якостей лебединської худоби в 1997 році розпочата робота по створенню нового молочного типу на основі використання швіцьких бугаїв-плідників американської та західноєвропейської селекції [9, 25]. Шляхом тривалої цілеспрямованої племінної роботи було створено новий північно-східний молочний тип бурої худоби України, середня молочна продуктивність корів якого складає 4000-4500 кг молока при вмісті жиру в ньому 3,8 – 4,2 %.

В.В.Обливанцов [13] вказує, що при збільшенні віку першого отелення жирність молока збільшується в середньому до 3,83-3,87%. Установлено, що бажаним віком отелення корів північно-східного типу бурої породи має бути 26-29 місяців, такі тварини мають найбільший середній надій за всі лактації, а отелення корів старших 32 місяців призводить до зменшення продуктивного довголіття та погіршення відтворювальної здатності.

Й.Сірацький, В.Меркушин, О.Костенко та ін. [19] виявили поліпшувальний ефект за надоєм 161 – 624 кг молока за першу лактацію в розрахунку на одну дочку. При використанні оцінених за якістю потомства швіцьких плідників підвищилася на 0,01 – 0,07 % жирність молока. Основною перевагою корів бурої породи, констатують вчені, є висока якість молока і сирів, вироблених із нього. У твердому сирі із молока бурих корів виявлено високий вміст лізину – 81 – 82 % до еталону білка.

Як вважає Чернушенко В. К. та ін. [1] оптимальний вік першого отелення для корів-первісток бурої швіцької породи, вирощених в умовах Смоленської області, – 32 – 34 місяців.

Молоко корів лебединської породи характеризується досить високими якостями, як за фізико-технологічними властивостями, так і за хімічним складом [21]. За жирномолочністю лебединська порода знаходиться на майже однаковому рівні з сименталізованою худобою України, а за білком - дещо нижче від українських сименталів. Калорійність молока корів лебединської породи складає 691 ккал, коли у сименталізованих корів – 722 ккал, у червоних степових – 684 ккал, позитивною ознакою є краща сиропридатність молока в порівнянні із цими породами, що пояснюється високим вмістом у молоці кальцію та фосфору [26].

Молочна продуктивність і якісні показники молока корів залежать також від сезону рокую Результати досліджень молочної продуктивністі та їх якісних показників молока у корів типу cмоленський бурої швіцької худоби племзаводу “Доброволец” показали, що на високому рівні протягом всього року підтримується молочна продуктивність, яка залежить від сезону року. Це необхідно врахувати при виробництві молочних продуктів [22]. У корів типу cмоленський бурої швіцької худоби також були виявлені більш крупні корови з розвинутою мускулатурою і добрим вименем, в результаті чого вони мають високий потенціал молочної продуктивності за першу і найвищу лактації [12].

Склад молока корів швіцької та лебединської породи суттєво не відрізняється за середнім вмістом у ньому поживних речовин. Так, за лактацію від тварин-аналогів дослідних груп швіцької і лебединської порід одержано молочного жиру – 119,3 кг, білка – відповідно 101,3 і 99,5 кг, сухих речовин – 421,0 і 419,7 кг [20]. Співвідношення жир-білок та жир-казеїн у середньому для лебединської худоби складає 1,16 та 1,43, відповідно. У швіцьких тварин виявлено на одиницю жиру трохи менший вміст загального білка та казеїну від лебединських .

 

1.2. Племенні і  продуктивні якості швіцької породи

Швіцька порода виведена в Швейцарії чистопородним розведенням. Вона розповсюджена в країнах Європи, Азії, Америки й Африки. В Україні швіцьку худобу розводять у Сумській, Закарпатській, частково в Чернігівській та Харківській областях. У господарствах України налічується до 1000 голів швіцької породи.

Породні особливості. Масть буває: темна, світло-бура, або мишиного кольору, що переходить у сіру вздовж хребта, а іноді біля черева зі світлим кільцем навколо носового дзеркала, а воно темне. Вим’я біле, роги теж білі з темними кінчиками. Голова видовжена, із широкою мордою. Холка і спина не широкі, гострі. Крижі довгі, широкі, слабко спадаючі.

Груднина середньої глибини і ширини. Кінцівки міцні. Поліпшення здійснювалося методом чистопородного розведення. Характеристика продуктивних особливостей така: жива маса повновікових корів 600 кг, бугаїв – 950 кг, надій – 4500-5000 кг, жирність молока – 3,8-4,0%. Комбінований тип тварин за напрямком продуктивності.

У різних країнах світу поряд з комбінованим типом створено буру породу молочного напряму продуктивності.

Зокрема це стосується розведення швіцької породи в США і Канаді. Тому швіцька порода американської селекції і характеризується як молочний тип. Швіців американської селекції використовували для поліпшення червоної датської породи [19].

Нинішній стан швіців у світі характеризується наявністю двох дещо відмінних за екстер'єрними та продуктивними якостями популяцій. Швіцька порода, яку розводять у США та Канаді, останніми десятиріччями селекціонована в напрямі створення спеціалізованого молочного типу. Корови мають добре розвинений кістяк, висота у холці у дорослих тварин – 142 – 145 см, жива маса   650 – 700 кг при задовільній обмускуленості. Молочна продуктивність у середньому за повновікову лактацію – у межах 6000 – 7000 і більше кілограмів молока при вмісті жиру і білка в ньому відповідно 4,2 і 3,5% [16].