Поняття, сутність та показники економічної ефективності сільськогосподарського виробництва

Нідерланди і Бельгія  разом споживають найбільшу кількість  гранул в Європі - 6 млн т на рік , що складає більше 30 % світового виробництва палет. Більша частина цього обсягу використовується для спільного спалювання з вугіллям. Однак є приклади , коли вугілля повністю замінюється палетами . Зокрема , Льєжі ( Бельгія ) ТЕЦ перевели з вугілля на деревні гранули ( 400 тис. т на рік). Директива Євросоюзу наказує країнам,що  входять до нього до 2020 року збільшити частку відновлювальних джерел енергії при виробленні електроенергії до 20%. Десятиліття - короткий термін. Для того щоб досягти поставленої мети , слід ширше використовувати технологію спільного спалювання. Тому на європейському палетному ринку очікуються серйозні зміни в бік його зростання.

У Великобританії , наприклад , річний обсяг споживання деревних гранул з сьогоднішніх 500 тис. т до 2012 року збільшиться до 3,5 млн т , та Сполучене Королівство стане головним у Європі споживачем цього біопалива. Експерти прогнозують : до 2020 року щорічна потреба в палетах в Європі буде в межах від 80 до 135 млн т. Споживання палет в індустріальному секторі (вироблення електроенергії ) становитиме 60 % , в ​​секторі промислового та центрального опалення житла - 25 % і в приватному секторі - 15 %.

Підвищується попит на палети і в Азії . Але його задоволенню заважає проблема морських перевезень: останні роки зростає вартість морських суден для перевезення навалювальних вантажів , на деяких напрямках спостерігається дефіцит тоннажу , пов'язаний із збільшенням перевезень того ж вугілля і зернових , тому укладення довгострокових контрактів на поставку гранул з Південно-Східної Азії в Європу - великий ризик. Китай і Південна Корея планує побудувати у себе цілу мережу палетних заводів , продукція яких буде призначена в основному для потреб внутрішнього ринку. Так , 65,7 % території Південної Кореї покрито лісами , в країні добре розвинена деревообробна промисловість , але в енергетиці багато невирішених проблем, існує постійна залежність від імпорту палива. Не даремно в минулому році делегація міністерства лісового господарства Південної Кореї відвідала з офіційним візитом Австрію з метою перейняти досвід гранулювання і спалювання біомаси.

Сьогодні Європа є головним імпортером палет в світі. А основні експортери - це Канада , США , країни СНД. Не так давно на палетному ринку про себе заявила Австралія , яка до 2012 року планувала виробляти щорічно 1,5 млн т деревних гранул.

У зв'язку із збільшенням обсягів випуску палет в усьому світі виникає потреба в нових обсягах сировини. Використовуваної сьогодні кількості відходів деревообробки (тріски , стружки , кускових відходів ) вже недостатньо. Посилюється конкуренція ЦБК і плитних виробництв за використання цієї сировини. Тому все актуальнішим стає вирощування швидкорослих дерев і рослин ( верби , тополі , та ін ) плантаційним методом . Наприклад , в тропічному поясі можна отримувати 30 т деревної маси з одного гектара.

Теоретично , щоб забезпечити  необхідний обсяг сировини для виробництва біопалива в світовому масштабі , до 2015 року необхідно збільшити площу плантацій до 25 млн га . Цього буде достатньо для виробництва 400 млн т пелет. Такий метод досить продуктивний : у рік можна отримувати з одного гектара 20 т сухої деревини листяних порід або 16 т хвойних порід. Правда , з цієї сировини палети можна буде робити тільки індустріального стандарту , так як деревина переробляється в тріску разом з корою. У ряді європейських країн , а також у Китаї , Австралії та США деревина швидкозростаючої тополі широко використовується як сировина для виробництва фанери; а швидкозростаючі вербові дерева в невеликих поки кількостях - для виробництва деревних паливних гранул і паливної тріски.

У зв'язку з економічною  кризою в усьому світі скоротилися  обсяги лісопиляння і деревообробки , внаслідок чого підвищилася ціна сировини і, відповідно , кінцева вартість палет. Ще не так давно основною сировиною для виробництва деревних гранул служили тирса і стружка. Потім стали використовувати тріску. Але якщо в якості сировини застосовувати тільки тріску , то у вартості кінцевої продукції 70 % буде становити вартість сировини. Це , до речі , одна з причин того , чому до сьогоднішнього часу на ТЕС, що працюють на біомасі , не використали палети. Вартість тріски нижче вартості палет , і сировини для отримання тріски в радіусі до 100 км від станцій було цілком достатньо.

Близько 20 % виробників як у  Європі , так і в Канаді використовують для випуску пелет круглу тижневу деревину. В якості одного з варіантів сировини для виробництва індустріальних палет стали застосовувати і так звану лісову , або «зелену» , тріску (залишки після лісозаготівель : сучки , гілки , верхівки дерев , пні , нестандартну деревину ) . Схоже , саме під таку сировину і розроблялися нові європейські норми для індустріальних гранул , де максимальний вміст золи в готовій продукції підвищено з 1,5 до 3%.

Альтернатива деревним палетам - це агропалет , сировиною для виробництва яких є солома , лушпиння соняшнику і гречки , полова рису , багаття льону , рапс і навіть коноплі . Такі палети вже використовуються як для окремого , так і для спільного спалювання на ТЕЦ , а останнім часом стали застосовуватися і в приватному секторі. Багато виробників котельного обладнання вже розширили лінійку спеціалізованими і комбінованими котлами для спалювання агропалет і брикетів .

У Європі застосування гранул активно стимулюється урядами держав.У Швеції , наприклад , палети зараз використовуються на теплоелектростанціях, у котельнях і в приватних будинках. У країні до 2008 року було прийнято кілька законодавчих актів , що сприяють розвитку цього енергетичного напрямку: збільшений податок на викид вуглекислого газу , введені «зелені сертифікати » та різноманітні форми фінансування з боку держави , наприклад , при перекладі котелень з вугілля або нафтопродуктів на паливні гранули урядом субсидується від 30 до 70 % вартості витрат на такий перехід .

Вельми показовим є  приклад Німеччини , де уряд взяв на себе обов’язок купувати всю електроенергію , вироблену з використанням ВІЕ , за цінами вище ринкових протягом 20 років з моменту введення в експлуатацію електростанції.

У приватному секторі держава анонсувала грант у розмірі 500-2500 євро (залежно від потужності , комплектації і типу котла) , який видається кожному домовласникові , встановившому котел або камін на біопаливі , що при покупці недорогої техніки становить до 50 % повної вартості такого котла. Також можна отримати пільговий кредит за низькою відсотковою ставкою .

 

 

 

 

 

 

Висновки та пропозиції

По проведеному аналізу господарської діяльності ПСП «Шляховик», можна зробити висновок, що господарство рентабельне та має перспективи для подальшого розвитку.

Господарство повністю забезпечено землею і за своїми розмірами повністю сприяє розвитку вирощування енергетичної верби. Розташовано у сприятливій зоні для застосування механізації. Загальна земельна площа в 2012 році зменшилася , так само зменшилася її питома вага в порівнянні з попередніми роками. Зменшилася площа ріллі, відповідно і її питома вага. Таке різке скорочення відбулося за рахунок зміни цільового призначення землі, зменшення орендованої площі і скорочення виробництва. Підприємство займається вирощуванням зернових,але останні 2 роки зпочало займатись вирощуванням альтернативного біопалива – енергетичної верби.

Ефективність господарської діяльності ПСП «Шляховик» досить висока. Починаючи з 2014 року рентабельність виробництва значно зросте за прогнозами в порівнянні з 2012 роком. Рівень рентабельності становитиме 147 %. Тому на даному етапі керівництво звертає увагу саме на збільшення обсягів виробництва продукції рослинництва, так як воно є прибутковим, а також на розвиток промислового виробництва, яке забезпечує постійну зайнятість робочої сили і рівномірний розподіл матеріальних і трудових ресурсів.

Посівні площі в 2014 році у порівнянні з 2012 роком значно сростуть (на 400%), що становить 200 га. Площа посіву енергетичної верби збільшилться на 150га в 2014 р відповідно до 2012р.

Використовуючи індексний  аналіз, можна визначити, що валовий збір у плановому (2012р.) збільшився на 3400т. у порівнянні з базисним (2012р.); при цьому валовий збір збільшився на 100т. за рахунок зміни урожайності культури, за рахунок посівних площ валовий збір збільшився на 3300т. Розмір посівних площ у зплановому році збільшився на 150 га в порівнянні з базисним роком.

Аналізуючи економічну ефективність виробництва енергетичної верби видно, що майже всі показники у 2012 р. значно більші, ніж у 2012р. Урожайність культури зросла на 2т/га. Прямі затрати праці і трудомісткість зрослис на 12. люд.-год) і 0,08% відповідно. Виробнича собівартість 1т. продукції в 2012 році склала 159,7 грн., що на 97,5% більше базисних показників.

Із проведеного аналізу  ефективності виробництва енергетичної верби в господарстві ми бачимо, що економічна ефективність її виробництва підвищується.

На основі отриманих даних планується для підвищення економічної ефективності виробництва соняшнику ввести такі заходи:

1.Впровадження технологій з мінімального обробітку ґрунту. Ґрунтозахисна технологія відкриває шлях до повноцінного використання таких переваг:

-  скорочення затрат на придбання та експлуатацію техніки, зменшення зносу машин;

- зменшення витрат поливу;

-  зменшення ущільнення ґрунту під впливом техніки;

- зменшення водної та вітрової ерозії;

- підвищення родючості ґрунту за рахунок збільшення вмісту гумусу, мікроелементів, вуглецю, азоту;

- стабільні врожаї;

- економія робочого часу;

-поліпшення інфільтрації води у грунт, краще насичення ґрунту вологою;

- зростання біологічної активності у ґрунті і на полях;

- поліпшення стану довкілля за рахунок зменшення викидів паливних газів, виносів гербіцидів та добрив з полів.

  Закордонний досвід свідчить, що проекти створення насаджень енергетичної верби затверджуються на державному рівні та отримують дотації у всіх розвинутих країнах світу, адже, безсумнівно, це перший крок до енергетичної незалежності та самобутності кожної країни. Світова спільнота сприяє розвитку даного напряму отримання енергетичної сировини, як на юридичному, так і на науковому рівнях, створюючи сприятливі умови для фізичних і юридичних осіб, які займаються вирощуванням енергетичних рослин.

 Україна має великий  біоенергетичний потенціал і,  при повноцінному використанні  малопродуктивних земель, здатна  повністю його використати для  створення сировинної бази альтернативної  енергетики. Енергетичні плантації  верби при цьому можуть і  повинні зайняти одне з провідних  місць.

Дослідивши передовий  досвід, ПСП  ШЛяховик з 2012 року розпочало вирощування енергетичної верби на непридатних до с.г. виробництва ґрунтах. З цією метою в діяльність було інвестовано 666 тис.грн. коштів. Зокрема на витрати на садіння   ,всього 551,6тис.грн. , витрати по заготівлі тріски 114,4тис.грн. Урожайність верби за рік становить_20 т з га. Висадити пагонів на площі 50 га. Таким чином валовий вихід продукції становитиме1000 т. Головним  споживачем і закупівельником сировини є ТЕС. Відпускна ціна 1т_400 грн. Відповідно за рік діяльності дохід становитиме 400тис.грн. Розрахунки показали, що цей вид діяльності є достатньо прибутковим. Окупність витрат 1,5грн на 1 грн вкладених коштів. Період експлуатації 20-25 років

Таким чином ми вважаємо доречним  приступити до вирощування  в Сумській області нової біоенергетичної  культури  прибутковість і окупність  якої не заставить себе довго чекати.

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури

1. Андрійчук В.Г. Економіка аграрних підприємств: Підручник. – 2-ге видання, доп. і перероблене / В.Г. Андрійчук. – К.: КНЕУ,2002. – 624с.

2. Бабенко А. Фактори підвищення ефективності виробництва гречки // Тваринництво України – 1994. – №4. – с.29-32

3. Бойко В.І. Регіональні проблеми виробництва гречки // Економіка АПК. – 2000. – №7. – с. 25-29

4. Бугуцький О.А. Ефективність виробництва сільськогосподарської продукції в Україні // Економіка АПК – 1998 – №8 – с. 45-51

5. Глушаченко А.І., Мікуліна М.О. Ефективність виробництва в аграрному секторі: проблеми і тенденції // Вісник Сумського ДАУ. Сер. Фінанси і кредит. Вип. 1 – Суми, 2001 – с. 140-144

6. Гончаренко Н.Г. Зменшення трудомісткості виробництва гречки // Економіка АПК. – 2000. – №1 – с.45-49

7. Коба П.В. Факторний аналіз ефективності виробництва гречки // Вісник СДАУ Се. Фінанси і кредит. Вип.2. – Суми, 2000. – с. 165-167

8. Колодка С.І. Підвищення ефективності виробництва гречки // Вісник ХНАУ. Сер. Економіка АПК і природокористування. Вип.3 – Х., 2004 – с. 106-110

9. Куліш М.Ю. Економічна ефективність виробництва та реалізації продукції // Формування високоефективного виробництва та ринку продукції в АПК південного регіону України / За ред. М.Ю. Куліша, І.І. Червена – Миколаїв, 2000 – с. 57-62

10.   Курган Л.І., Курган В.П. Ефективність сільськогосподарського виробництва // Вісник СДАУ. Сер. Фінанси і кредит – 1999 – №1 – с. 163-165

11.   Лахтіонова Л.А. Фінансовий аналіз сільськогосподарських підприємств: Навчальний посібник. – КНЕУ. –2004. – 384 с.

12.   Луценко М. Підвищення ефективності виробництва гречки // Тваринництво України – 1999. – №4 – с. 16

13.   Маньковский А.Д. Планування і контроль економічних показників виробництва молока в ринкових умовах. // Науковий вісник НАУ. Вип.50 – К., 2002. – с. 158-161

14.   Мертенс В.П. Економіка сільського господарства. Підручник. В.П. Мертенс, В.І. Мацибора, П.Ф. Жигало та ін.; За ред. В.П. Мертенса.– К.: Урожай, 1995.–288с.

15. Могильний О. Прогресивні технології виробництва гречки // Пропозиція. – 1999.– №5 – с. 42-44

16. Мороз О.В. та ін. Методологічні підходи до визначення ефективності сільськогосподарського виробництва // Статистика України – 2002 – №4 – с. 11-14

17.   Наумов О.Б. Визначення економічної ефективності виробництва за узагальнюючими показниками // Економіка АПК – 2000 – №5 – с. 39-42