Тривожність

* Емоційна підтримка  (Не страшно… Буває люди помиляються,  бояться... Та нічого, в наступного  разу вийде…) – зменшення стану  страху, тривожності, напруженості.

*Стимулирующая  допомогу – авансування (Ти  вийде, мені відомо, поза сумнівом, зробив у тебе вірю…).

* Персональна  винятковість (Тільки в тебе й  може й… а тут не дуже  подобається те, як ти зробив, намалював тощо. буд.).

* Посилення мотивації  (Зроби для мене, мені буде, дуже приємно… Для нас то то потрібно для…).

* Висока оцінка  деталі (Ось цю частину в тебе  чудово вийшла…).

* Не квапити!  Давати час зметикувати.

* Коли поспішає, зупиняти, заспокоювати.

* За необхідності  й уточнити інструкцію.

* Уникайте змагань і якихось видів робіт, які враховують швидкість.

* Частіше використовуйте  тілесний контакт.

* Вправи на  релаксацію.

Для батьків:

* Уникати перевірки  іншими дітьми (особливо, якщо хтось  кращий).

* Обов'язково  відзначати успіхи дитини, повідомляючи про неї у присутності інших членів сім'ї (наприклад, під час загального вечері).

* Хвалити дитини, пишатися їм.

* Рідше помічати  помилки, невдачі. У самій погано  зробленою роботі можна знайти  щось гідне похвали.

*Приободрять переважають  у всіх починаннях і хвалити за незначні

самостійні вчинки.

* Важливе значення має  оцінка, краще якщо позитивна  зустрічається частіше.

* Необхідно відмовитися  від такого типу слів, які принижують  гідність дитини («осів», «дурень», «свиня»), навіть якщо дуже розсерджені  і сердиті.

* Не можна загрожувати  дитині такими покараннями: («>Замолчи,  бо ротзаклею!», «>Уйду від  тебе!», «Уб'ю тебе!» чи «Віддам  тебе дядькові!»).

*Ласковие доторку батьків  допоможуть тривожного дитині  розраховувати на відчуття впевненості  й довіри до світу.

* Батьки би мало бути  одностайні і послідовні, заохочуючи  і караючи тривожного дитини.