Тривожність

Компоненти готовності докоррекционной роботі: теоретична (знання теоретичних основкоррекционной роботи, способів корекції тощо. буд.); практична (володіння методами і методиками корекції); особистісна (психологічна пропрацьованість дорослого власних негараздів у тих галузях, які вона передбачає коригувати в дитини).

Корекція у  вигляді малювання. Малювання —  творчий акт, дозволяє дітям відчути  радість звершень, здатність діяти за натхненням, бути собою, висловлюючи вільно свої відчуття провини і переживання, мрії і надії. Малювання, як і гра, — це свій відбиток у свідомості дітей навколишньої дійсності, але її моделювання, вираз ставлення до неї. Тому через малюнки можна краще зрозуміти інтереси дітей, їх глибокі, який завждираскриваемие переживання та врахувати це з усуненні тривожності. Малювання надає природну змога розвитку уяви, гнучкості і пластичності мислення. Справді, діти, котрі люблять малювати, вирізняються ще більшою фантазією, безпосередністю у натуральному вираженні почуттів та гнучкістю суджень. Вони легко можуть уявити себе місці тієї чи іншої людини чи персонажа малювання та висловити своє ставлення щодо нього, оскільки це відбувається щоразу у процесі малювання. Останнє таки дозволяє вживати малювання в терапевтичних цілях. Малюючи, дитина дає вихід своїм почуттям і переживань, бажанням і мріям, перебудовує свої взаємини у різних ситуаціях та безболісно зтикається з декотрими відлякуючими, неприємними ітравмирующими образами.

Як розробки імунітету від інфекційних захворювань  вводиться жива, але ослаблена  вакцина, котра стимулює розвиток здорових, захисних сил організму, і повторне переживання страху чи тривоги при  відображенні малюнку призводить до ослаблення йоготравмирующего звучання.

>Отождествляя  себе з позитивними та з  сильними, впевненими собі героями,  дитина він бореться зі злом: відрубує дракону голову, захищає  близьких, перемагає ворогів тощо. буд. Тут немає знесиллю, неможливості захистити себе, а є відчуття сили, геройства, тобто безстрашності й уміння протистояти злу та насильства.

Малювання невідривно від емоцій задоволення, радості, захоплення, захоплення, навіть гніву, але тільки страху та печалі.

Малювання, в  такий спосіб, постає як спосіб розуміння своїх і навколишньої дійсності, моделювання взаємин української й висловлювання емоцій, зокрема і негативних, негативних. Але це значить, що активно який малює дитина щось боїться, просто в нього зменшується можливість появи страхів, що саме собою має чимале значення щодо його психічного розвитку. На жаль, деякі батьки вважають гру та малювання несерйозним справою й однобоко заміняють їх читанням та інші інтелектуально кориснішими, зі своїми погляду, заняттями. Але фактично потрібно й інше. Дітям з художніми задатками, емоційним та вразливим, таки схильним до страхам, тривоги потрібно більше ігор й малювання. Діти більш раціональних, схильних до аналітичного, абстрактного мислення, зростає питому вагуинтеллектуально-рассудочних занять, включаючи комп'ютерні ігри і шахи. Проте й при так званоїлевополушарной орієнтації необхідні, як можна більшу різноманітність в іграх і малювання належала для розширення творчого діапазону та світу уяви дитини.

Найбільша активність в малюванні зокрема у дітей віком із 5 до 8 років, коли малюють самі, невимушено та вільно, обираючи теми і представляючи уявне так яскраво, коли б це були насправді. Малювання страхів дає ефект, майже нерозрізнений для хлопчиків ідевочек,в середньому 50%,т.е.в половині випадків страхи і тривоги усуваються [6,с.91]

Корекція у  виглядіигротерапии. У виконанні  вітчизняної сучасної психології однією з коштів корекції дитячих страхів  єигротерапия. На думку А.Я. Варга, ігрова терапія — нерідко єдиний шлях допомоги тим, хто освоїв світ слів, дорослих цінностей і керував, що ще дивиться поширювати на світ знизу вгору, але у світі фантазій й яскравих образів є володарем. Г.Л.Лендрет порівнював за значимістю мова для дорослого і гру для дитини, для дошкільника гра є природною потребою, виступає умовою гармонійного розвитку особистості.

На думку багатьох дослідників, гра є головним засобом  психотерапії у віці. У цьому вона несе що й діагностичну, і навчальну  функцію. Грі, з її розвиває потенціалу, по кінцевому ефекту, у віці відводиться  центральне місце. Успішність ігровогокоррекционного впливу закладена удиалогическом спілкуванні дорослого уяву і дитини через прийняття, відбиток і вербалізацію їм вільно які висловлюються у грі почуттів. У русліигротерапии використовують вільну гру та директивну (керовану). У вільної грі психолог пропонує дітям різний ігровий матеріал, провокуючи регресивні, реалістичні і агресивні види ігор.Регрессивная гра передбачає, повернення до менш зрілим формам поведінки.Реалистическая гра залежить від об'єктивної ситуації, у якій дитина, а чи не з його потреб та бажань. Агресивна гра — це гра в насильство, війну, і т. буд. Для організації таких ігор використовують неструктурований і структурований ігровий матеріал.

Використання  неструктурованого ігрового матеріалу (вода, пісок, глина, пластилін) надає дитині можливість побічно висловити своїх емоцій, бажання, оскільки матеріал сприяє сублімації.

>Структурированний  ігровий матеріал включає: ляльок, меблі, постіль (вони провокують  зацікавленість дбати когось); зброю  (сприяє вираженню агресії); телефон, поїзд, машини (сприяють використанню комунікативних дій). За своєю суттю структурований ігровий матеріал сприяє оволодінню соціальними навичками, засвоєнню способівповедения[2,с.115].

Корекція у  вигляді казкотерапії. У практиці казкотерапії використовуються три варіанта ляльок: ляльки-маріонетки (дуже прості їх виготовляти, може бути без особи, що дозволяє дитині змога фантазування); пальчикові ляльки; ляльки тіньового театру (використовуються, переважно, до роботи з дитячими страхами).

>Сказкотерапевти  Т.Д.Зинкевич-Евстигнеева і А.М.  Михайлов відзначають широкий,  спектр впливу ляльок на дітей.  Як засіб перевтілення, лялька  полегшує процес постановки спектаклю,  оскільки далеко ще не кожна  людина, через ті чи інші причини,  здатний на сцені. З іншого боку, матеріалізуючись в ляльці, страх позбавляється для дитини своєї емоційно напруженістюхарактерологическими рисами, дитина отримує досвід оперативноїнедирективной зворотний зв'язок, він бачить, і відчуває результат свого на ляльку. У тому чи іншою мірою дитина починає усвідомлювати відповідальність за сценічне життя ляльки. Отже, дитина бачить причинно-наслідкові зв'язки між своїми діями і непрофесіональними діями ляльки.

Лялька, виступаючи атрибутом, втілює у собі протилежні еталони людських вчинків і якостей, які найяскравіше представлені у казках. Привабливість казок для психологічної корекції загалом і корекції тривожності, зокрема полягає, передусім, в природності розгортання сюжетної лінії, відсутності моралі. У образною формі дитина в казках проживає проблеми, якими проходило все людство (відділення від своїх батьків, проблема вибору, несправедливість тощо. буд.). І, безсумнівно, найважливішим те що казці зло завжди карається, але із поганих вчинків можна отримати хороший урок.

Вирізняють кілька прийомів роботи з казкою: аналіз, розповідання, переписування, твір нових казок.

Під час роботи

над казкою дитина отримує конкретні способи боротьби з своїми страхами, його емоційний  світ забарвлюється більш радісними  тонами. З іншого боку, в казці лякаючий персонаж чи явище може зовсім таким не виглядати. Прикладом цього служить казка Т.Вершининой «Чарівниця Темрява» [7,с.17]. 

 

Висновки по першому розділі

Причинами виникнення тривожності у дошкільнят є:

- гіперопіка  батьків;

- проекція страхів батьків на дітей;

- завищені вимоги  із боку батьків і вихователів;

- часті закиди, викликають відчуття провини;

- надмірна строгість  батьків.

Особливостями емоційної сфери дошкільника  у віці є:

- прояв невдоволення  як сліз, істерик і криків;

- лабільність почуттів;

- відділення  суб'єктивного відносини від об'єкта  переживання.

Корекція дитячої  тривожності приміром із урахуванням  чотирьох основних принципів, розробленихЛ.И.Божович,Л.С. Виготським,П.Я.Гальпериним, В.В. Давидовим,С.Л. Рубінштейн,Д.Б.Элькониним та інших.

 

Глава 2. Дослідження  впливу тривожності наформирующуюся  особистість дошкільника.

2.1 Огляд діагностичних  методик

У дослідженні  використовувалася такапсиходиагностическая методика, як тест на виявлення тривожності  в дітей віком У.Амена, Р.Теммла, М.Дорки. У дослідженні брали участь дошкільнята старшої групи з ДОП №97г.Мурманска. Вибірка становила всього 12человек(6 хлопчиків і шість дівчаток)

Тест тривожності (Р.Теммл, М.Дорки, У.Амен) (>см.приложение 1) включає у собі 14 малюнків окремо для хлопчиків і окремо дівчат. Кожен малюнок представляє деяку типову не для життя дитини ситуацію. Обличчя дитини малюнку непрорисовано, дано лише контур голови. Кожен малюнок оснастили двома додатковими малюнками дитячої голови, за величиною точно відповідними контуру особи малюнку. В одному їх зображено усміхнене обличчя дитини, іншою – сумне. Малюнки демонструються дитині у суворо перерахованому порядку одна одною. Розмова відбувається на окремій замкненій кімнаті.

За підсумками даних виявляється індекс тривожності кожної дитини.

2.2 Аналіз результатів  дослідження

Приступаючи до дослідження, ми виходимо з гіпотези, що з хлопчиків високий рівень тривожності зустрічається частіше, ніж в дівчаток. Саме тому метою  дослідження є виявлення рівня  тривожності у дошкільнят.

Дослідження проводилося  з дітьми 5-6 років 23 і 30 березня 2010 року у ДОП №97г.Мурманска. У дослідженні  брали участь дванадцять дітей старшої  групи. У тому числі шість хлопчиків  і зібрали шість дівчаток.

Після опрацювання  і інтерпретації отриманих з допомогою цієї методики даних ми змогли визначити рівень тривожності кожної дитини, що у дослідженні. Результати описані у таблиці № 1.

Таблиця № 1.

>И.Ф.ребенка		Низький ІТ	Середній ІТ	Високий ІТ
Діана До.			50%
Юля У.			36%
Геля Р.			50%
Віка А.				57%
Діана Б.			50%
Соня До.			43%
Ілля Б.			50%
Єгор До.					57%
Сергій Х.					64%
Ілля Д.			36%
Юра П.					57%
Андрій У.			43%

Загальний результат  показаний в таблиці № 2.

Таблиця № 2.

>Кол-во дітей	Низький ІТ	Середній ІТ	Високий ІТ
12	0	8	4

Як очевидно з таблиці з 12 дітей жоден немає  низького індексу тривожності, понад  половину дітей (67%) мають середній рівень тривожності, їх 5 дівчат і 3 хлопчика. І  близько 33% мають високий індекс тривожності, у своїй їх 3 хлопчики й 1 дівчинка. Останні 4 дитини під час тестування виявляли занепокоєння, знервованість, хвилювання. В окремих спостерігалася підвищена рухової активності: вони гризли нігті, хитали ногою, намотували волосся на палець, покусували нижню губу. В окремих дітей можна було помітити фізіологічні ознаки підвищеній стривоженості, наприклад вони учащалося подих, пітніли долоні. У результаті діагностикивисокотревожние діти нерідко вибирали малюнок, де було зображено а хто печальний обличчя. Відповідаючи питанням «Чому?», найчастіше говорили: «Оскільки його лають», «Адже її покарали», «Оскільки нього не було звертають увагу», «Не хочуть із ній грати».

Із усього вищесказаного  можна дійти невтішного висновку у тому, що високий рівень тривожності  в хлопчаків більшу, ніж дівчаток, отже гіпотезі набула свого підтвердження.

Висновки за другою главі

Більшість дітей  мають середній рівень тривожності. Дітям що у місті, як у нашому разі, це нормально.

Увисокотревожних  дітей спостерігається підвищена  рухової активності, занепокоєння, сильне хвилювання.

З результатів  аналізу та всього вищесказаного, можна  надати такі рекомендації:

Для педагогів:

* Уникати публічних  претензій і зауважень.

* Уникати перевірки  іншими дітьми (особливо, якщо хтось  кращий).

* Обов'язково  відзначати успіхи індивідуально  і для групою.

* Хвалити дитини, пишатися їм. Усім розповідати  й наочно показувати ним звершене.

* Як можна  рідше помічати помилки, невдачі.

*Приободрять  переважають у всіх починаннях  і хвалити за незначні

самостійні вчинки.

* Намагатися  робити якнайменше зауважень дитині.

* Використовувати  покарання лише у крайніх випадках.

* Не принижувати  дитини, караючи його.