Тривожність

У сучасному  українському суспільстві спостерігається  стійка тенденція до зростання кількості  дітей з порушеннями в емоційній  сфері, зокрема з високою тривожністю. Як показує практика, тривале переживання  дитиною тривожності часто призводить до виникнення у неї невпевненості в собі, проблем в міжособистісних стосунках, негативізму та інших симптомокомплексів, які призводять до гальмування особистісного розвитку дитини в цілому, а на етапі шкільного віку зумовлюють неуспішність в навчанні. Усе це зумовлює високу актуальність і соціальну значущість вивчення проблеми тривожності у дітей дошкільного віку.  Проблемі тривожності в присвячено ряд робіт українських і зарубіжних психологів (І.Б.Дєрманова , К.Ізард , А.М.Прихожан [4]), однак деяким аспектам досліджуваного феномену, зокрема особливості тривожності  дітей з порушеннями мовлення, в тому числі - із загальним недорозвитком мовлення, приділяється мало уваги.

 

            За А.М. Прихожан, тривожність  – це переживання емоційного  дискомфорту, пов’язане з очікуванням неблагополуччя . В.А.Калягін виділяє два основні види тривожності: ситуативна тривожність, cпричинена певною конкретною ситуацією, що об’єктивно викликає неспокій і особистісна тривожність, яка характеризується тим, що людина схильна до постійної тривоги у різних життєвих ситуаціях, у тому числі і тих, що об’єктивно до цього не спонукають .

Як показує  практика, тривожність з приводу  свого мовленнєвого дефекту помітно  впливає на характер і поведінку  індивіда .

Тривожність має яскраво виражену вікову специфіку. Основними складовими тривожності у дошкільному віці є міжособистісна тривожність, тривожність з приводу перебування у дошкільному навчальному закладі і самооцінна тривожність.

 

       К.Е.Ізард відмічає, що тривожність  складається з багатьох емоції, і однією з її складових є страх (емоція, що виникає у ситуаціях загрози біологічному або соціальному існуванню індивіда і направлена на джерело реальної або уявної небезпеки). Сильні патологічні страхи, які дитина не може побороти, призводять до появи небажаних рис характеру, порушення адаптації та інших несприятливих наслідків .

 

           Для виявлення рівня і  особливостей тривожності у старших  дошкільників із ЗНМ нами було  проведено експериментальне дослідження  на базі спеціальних ДНЗ №  395, №141 для дітей з вадами мовлення м. Києва. У дослідженні прийняло участь 20 дітей із ЗНМ. Для виявлення рівня тривожності ми використали проективний тест  Р.Теммпла, В.Амена, М.Доркі . Для визначення особливостей тривожності було застосовано методику «Неіснуюча тварина» А.Л.Венгера . Для вивчення страхів, як складової особливості тривожності, була використана авторська анкета.

 

      Згідно з результатами використання  проективного тесту Р.Теммпла,  В.Амена, М.Доркі , ми виявили,  що у більшості досліджуваних  середній рівень тривожності (70%), у 20% дітей – високий рівень тривожності. Низький рівень тривожності виявлено лише у 10% дітей. При цьому у першу чергу проявляється тривожність, пов’язана з страхом покарання батьків (80%). Також виявлені високі показники тривожності, пов’язаної з міжособистісними стосунками. Дітям з нормальним розвитком старшого дошкільного віку притаманний страх залишитися на самоті. За результатами проективного тесту тривожності, пов’язаної з самотністю, у дітей із ЗНМ не виявлено.

Використання  проективної методики «Неіснуюча тварина» А.Л.Венгера  дало можливість виявити певні особливості тривожності у дітей з ЗНМ старшого дошкільного віку. У 65% обстежуваних виявлено низьку стійкість до стресу, схильність до сильного підвищення тривоги у несприятливих ситуаціях. 40% дітей мають невпевненість у ставленні рідних, батьків, тривожність з приводу відсутності опори у родині.

Страхи є  однією з складових тривожності. Вони безпосередньо впливають на рівень тривожності дитини. Для дослідження  страхів у дітей з ЗНМ ми розробили авторську анкету. Високий рівень страхів мають 50% дітей, середній рівень – 20%, низький - 30% обстежуваних. У 90% дітей було виявлено страх за життя батьків. 70% дітей бояться смерті. У 60%  дітей є страх, що вихователі будуть їх сварити. 60% дітей також бояться, що батьки не заберуть їх з садочка. 60% дошкільників мають страх лікарів та уколів, бояться захворіти. Страх пожеж також виявлено у 50% обстежуваних. 40% дітей мають страх казкових героїв, а також зробити щось не так. Страх темряви та тварин виявлено у незначної кількості обстежуваних дітей (20% та 10% відповідно).

Проаналізувавши дослідження особливостей прояву тривожності  та страхів (як складової тривожності) старших дошкільників із ЗНМ, можна  зробити висновок, про те, що у  більшості дітей з ЗНМ рівень тривожності є середнім і високим. Якісний аналіз одержаних результатів показав переважання тривожності з приводу сімейних стосунків, що призводить до низької стійкості до стресу і формування значної кількості страхів, що перевищує показники вікової норми. Це обумовлює необхідність розробки та впровадження в роботу психологів спеціальних ДНЗ спеціальних корекційних програм з подолання тривожності і страхів у дітей з ЗНМ.

 

 

 

 

Запровадження

У ситуації соціальної нестабільності на сучасного дитини обрушується безліч несприятливих чинників, здатних як загальмувати розвиток потенційні можливості особистості, а й повернути процес його розвитку назад. Деякі автори, вітчизняні й іноземні незалежні, приділяли чимало уваги проблемі тривожності у дитячому віці.

Приміром,Рогов  Євген Іванович розробивкоррекционную  роботи з учнями, які відчувають так звану відкриту тривогу,Рогов  Є.І. пропонують ряд прийомів, наприклад  «приємне спогад», де школяреві пропонується уявити собі ситуацію, де він відчував повний спокій, розслаблення і якомога яскравіше, намагаючись згадати все відчуття чи прийом «Усмішка», де даються вправи для розслаблення м'язів особи.

Раїса Вікторівна Овчарова виділила способи подолання  тривожності в дітей віком, де робота педагога про зняття неспокою та страхів можна проводити безпосередньо під час уроків, коли використовуються окремі методи лікування й прийоми.

А.М.Прихожан розробив методи лікування й прийомипсихокоррекционной  роботи з тривогою, описав роботу з  психологічному з освітою батьків та вчителів. Їм розробили корекційні програми:

-Програма для  дітей, що у школу.

-Програма учнів  під час переходу з початковій  школи середню.

-Програму з  розвитку впевненості у себе  і до самопізнання.

Є. Савіна і М. Шаніна розробили рекомендації вихователю дитсадка, проходження яким дозволяє зменшити чи запобігти дитячу тривожність.

Маргарита ІванівнаЧистякова  у своїй книжці «Психогимнастика»  розробила вправи на релаксацію як розписування окремих м'язів, і всього тіла, які дуже потрібні для тривожних дітей.

Доктор психології МеріАворд (США) представила комплекс вправ для м'язової релаксації. Техніка  роботи з дітьми включає у собі як фізичне напруга, і візуалізації.

Психологи Р.Теммла, М.Дорки, У.Амена розробили тест тривожності, метакоторого-исследование тривожності дітей з відношення до ряду типових йому життєвих ситуаціях спілкування коїться з іншими людьми.

У своїй роботі я використовувала такі методики: діагностичне завдання психологів Р.Теммла, М.Дорли «Тест ситуативною тривожності», вправи на релаксацію м'язівМ.И. Чистякової і МеріАворд.

Останнім часом  питання діагностику і корекції тривожності придбали, важливого  значення, через їх досить поширення  серед дітей. У зв'язку з вищесказаним гостро постає необхідність комплексного підходу до розв'язання проблеми корекції дитячої тривожності.

Об'єкт дослідження: дитяча тривожність психолого-педагогічне  явище.

Предмет дослідження: дитяча тривожність.

Мета дослідження: виявити рівень тривожності в  дітей віком дошкільного віку.

Гіпотеза: під  час проведення дослідження ми виходили з припущення, що з хлопчиків високий рівень тривожності зустрічається частіше, ніж в дівчаток.

Завдання:

1. Вивчити психологічні  причини формування дитячої тривожності.

2. Розглянути  вплив тривожності наформирующуюся  особистість дитини.

3. Виявити характер  дитячої неспокою та способи  її корекції.

>Методологической  основа – теоретичні становища,  висунуті на роботах російських  учених:СвининаН.Л.,Рогов Є.І.,Прихожан  А.М., Савіна Є. і Шаніна М.; і  зарубіжних: Р.Теммла, М.Дорки, У.Амена.

База й фізичні  методи дослідження: це дослідження  проводилося м. Мурманську з урахуваннямДошкольногоОбразовательного Установи №>97,в якому брали участь 12 дітей. На підтвердження висунутої  гіпотези застосовувалися такі методи психологічного дослідження: аналіз літературних джерел, спостереження, розмова, тестування.

У дослідженнях застосовувалися: тест на виявлення  тривожності Р.Теммла, М.Дорки, У.Амена.

 

Глава 1. Теоретичні аспекти вивчення дитячих неспокою та методи їхнього корекції

1.1. Природа і  генезис дитячої тривожності

Хто ж «тривожність»?

У психологічної  літературі можна зустріти різні  визначення цього поняття, коли більшість  досліджень поділяють думку визнання необхідності його диференційовано  – як ситуативне явище як і особистісну  характеристику з урахуванням перехідного гніву й його динаміку.

Так А. М.Прихожан вказує, що тривожність – це переживання  емоційний дискомфорт, що з очікуванням  неблагополуччя, з передчуттям небезпеку. Розрізняють тривожність як емоційний  стан як і стійке властивість, риску особистості або темпераменту.[12,c.39]

За визначеннямР.С.Немова, «тривожність – риса характеру людини, що виражається у його підвищеному  занепокоєні під час вирішення  різних життєвих проблем, особливо у  ситуаціях оцінки покупців, безліч практичного спілкування зними.»[11 ,з. 547]

Є. Савіна, доцент кафедри психології Орловського  державного педагогічного Університету, вважає, що тривожність окреслюється стійке негативне переживання занепокоєння очікування неблагополуччя з боку навколишніх.

За визначеннямС.С. Степанова «тривожність - переживання емоційного неблагополуччя, що з передчуттям небезпеки чинеудачи».[14 ,з. 138]

Отже поняттям «тривожність» психологи позначають стан людини, що характеризується підвищеної схильністю до переживань, побоюванням  і занепокоєнню, має негативну емоційне забарвлення.

Механізм формування тривожності як властивості особистості  представлено роботіЖ.М.Глозмана і  В.В.Зоткина: «Структурні проблеми особистості  формуються не відразу, а поступово, принаймні закріплення негативних особистісних установок, тенденцій сприймати досить широке коло ситуацій як загрозливі і реагувати ними станом тривоги». Інакше кажучи, «при кількаразовому повторенні умов, провокують високі значення тривоги, створюється стала готовність до переживання цього стану». Постійні переживання тривоги фіксуються і стають властивістю особистості – тривогою.

А.М.Прихожан зазначає, що «тривога і тривожність виявляють  зв'язку з історичним періодом життя  суспільства, що впливає змісту страхів, характері «вікових піків» тривоги, частоті, поширенні й інтенсивності переживання тривоги, значному зростанні кількості тривожних дітей і підлітків нашій країні останніх років». А.І. Захаров вважає, що тривога зароджується вже у ранньому дитячому похилому віці й відбиває «...тривогу, засновану на загрозу втрати приналежність до групи (спочатку це мати, потім – інші дорослі й однолітки)». Розвиваючи думка прогенезе тривожності, він пише, що «занепокоєння, випробовуване нормально що розвиваються дітьми у період від 7 місяців до 1 року 2 місяців в змозі з'явитися передумовою на подальше розвитку тривоги. При несприятливому збігу обставин (тривога і страхи і дорослі, оточуючих дитини,травмирующий життєвий досвід) тривога переростає в тривожність... перетворюючись тим самим у стійкі риси характеру. Проте відбувається це раніше старшого дошкільного віку». «Ближче до 7 і особливо до 8 років... можна вже можна говорити про розвиток тривожності як і справу межах особистості, як про певний емоційному настрої з величезним переважанням почуття занепокоєння страху зробити щось чи, негаразд, спізнитися, не відповідати загальноприйнятим вимогам, і нормам».

Діяльність А.М.Прихожан розкривається механізм «замкнутого  психологічного кола», у якому відбувається закріплення й пожвавлення тривожності, провідною потім до накопичення і поглибленню негативного емоційного досвіду, який у часи чергу, породжуючи негативні прогностичні оцінки й визначаючи багато в чому модальності актуальних переживань, сприяє збільшенню продажу і збереженню тривожності. Р Ш.Габдреева зазначає, що «вгенезе особистісної тривожності лежить недостатня сформованість чи порушення механізму психологічного самоврядування. Невідповідність суб'єктивної моделі реальної буденної дійсності, що супроводжується проявом неадекватно завищеною тривоги, можуть призвести спричиняє порушення регуляторних процесів. Тоді тривожність закріплюється як властивості особи і розвивається у домінуючу риску характеру».

На жаль, попри  відзначене вище дуже багато робіт  з аналізованої проблемі, дослідженню  дитячої тривожності приділяється недостатньо уваги. Останнім часом почали з'являтися роботи, відбивають специфіку розвитку тривожності дошкільнят принагідно оцінки її в дітей віком починаючи з3-летнего віку. У багатьох робіт, розглядають виникнення та розвитку тривожності, здійснюєтьсяпсиходинамический підхід.Разделяющие його продиктовані тим, що у дошкільному віці досить чітко виявляються індивідуальні особливості вищої нервової діяльності" дитини, основу яких вмостилися властивості нервових процесів порушення та гальмування та його різних поєднань. А.І. Захаров зазначає, що властивості нервової системи (сила, рухливість, врівноваженість) досить чітко виявляються в зовнішньому поведінці. Діти із сильною нервової системою можуть довго працювати або грати, вони, зазвичай, високий емоційний тонус, стійке не більше вікових можливостей увагу, хороша здатність орієнтуватися у незвичній ситуації. Ці діти можуть порівняно швидко переключатися нового вид діяльності, вони високий теми й інтенсивність роботи. Діти з слабкої нервової системою мляві, уповільнені переважають у всіх діях, вони повільно входять у роботу, довго переключаються часом і відновляються. Працюють повільно, але дуже швидко відволікаються. Темп і інтенсивність діяльності – низькі. У багатьох робіт з вивченню властивостей нервової системи переконливо показано важлива і її сили у динаміці психічних станів.Н.Д.Левитов прямо вказує, що тривожне стан – показник слабкості нервової системи, хаотичності нервових процесів.