Теоретичний аналіз конфліктів та способи їх вирішення

_{Навчання безпечній праці повинно бути органічно пов'язане з навчанням професії. Найбільш придатним і цілеспрямованим шляхом трудового навчання є вироблення таких навичок, за яких спосіб досягнення мети праці органічно відповідатиме умовам безпеки праці. Під час навчання безпечній праці велику увагу слід приділяти розвитку здібностей мислити, умінню критично оцінювати різні трудові завдання, готовності до дій в нових, спонтанно виникаючих небезпечних ситуаціях.}

_{Належна кваліфікація й обізнаність працівників з питань охорони праці зменшує ризик отримати травму чи професійне захворювання. Тому одним з найбільш пріоритетних напрямів зменшення травматизму є підвищення рівня знань працівників з цих питань, яке має забезпечуватися закладами освіти і безперервно шляхом навчання працівників у процесі їх трудової діяльності.}

_{Всі розглянуті вище методи організації безпечної праці (створення психологічного настрою, стимулювання, навчання правилам безпеки), крім основного призначення, виконують функції виховання.}

_{Виховання - це направлена дія на психіку людини з метою розвинути у неї якості, які сприяють її безпечній роботі (позитивне ставлення до правил безпеки, уважність, ретельність, старанність тощо).}

_{Засобами впливу на працівника в процесі виховання є:}

_{- нормативні видання (інструкції, правила);}

_{- плакати з безпеки праці;}

_{- аудіовізуальні засоби (телебачення, кіно, бесіди);}

_{- колективне обговорення з працівниками однакових професій випадків порушення правил безпеки праці, шляхів підвищення рівня безпеки та умов праці.}

_{Ключовим напрямом процесу виховання є формування у кожного працівника, особливо керівного складу підприємств, установ, організацій, нового працеохоронного мислення (пріоритетне значення охорони праці), ідеології безпеки та законослухняності.}

_{Важливим аспектом виховної роботи щодо охорони праці є:}

_{- підготовка кваліфікованих спеціалістів у цій галузі;}

_{- підвищення авторитету служби охорони праці.}

_{Значне місце у вихованні безпечної поведінки у процесі праці приділяється пропаганді безпечних умов праці. Пропаганда - це цілеспрямована робота щодо поширення передових ідей, положень та знань, які служать закріпленню, зміні та розвитку ставлення працюючих до дотримання нормативних актів про охорону праці.}

_{Основні напрямки пропаганди - привернути увагу працюючих до актуальних питань охорони праці та до небезпек, які виникають в процесі пращ; розвіяти віру в неминучість, випадковість виникнення небезпечних ситуацій в процесі праці, бо така віра породжує песимізм та апатію у роботі. Досягають цього шляхом принципового, наукового підходу до правдивої оцінки подій і фактів, розкриття конкретних причин, умов та винуватців у виникненні помилкових дій працівника в процесі праці. Засобами пропаганди щодо охорони праці є преса, радіо, телебачення.}

_{Пропагандистський вплив стає ефективнішим, якщо дотримуватися певних правил:}

_{1. Не можна пропагувати ідеї з охорони праці, які обмежують матеріальні та духовні потреби працюючих. Наприклад, пропаганда вимоги не працювати на ПК застарілої моделі без захисного екрана просто ігнорується працюючим, бо йому треба виконувати завдання, заробляти гроші. Питання забезпечення ПК захисним екраном необхідно вирішувати заздалегідь.}

_{2. Необхідно враховувати взаємозв'язок загального спрямування пропаганди з фактами дійсності. Якщо пропагандистський вплив суперечить фактам, то він приречений на провал. Крім того, залякування працюючих уявною небезпекою без фактів, які б підтверджували можливість її реалізації в конкретних умовах, теж не принесе позитивних результатів.}

_{Таким чином, пропаганда питань охорони праці активно втручається у свідомість працюючих, у їхні думки, установки, дії і ставить за мету змінити існуюче ставлення працівника до небезпеки на користь охорони праці.}

 

 

 

2. _{Контроль стану оператора}

_{Відносно до задач інженерної психології під станом людини-опе-ратора, що виконує певну задачу, звичайно розуміють комплексну характеристику внутрішніх можливостей успішного розв’язання цієї задачі. Як правило, така характеристика є багатокомпонентною і являє собою набір показників, що описують множинність фізіологічних і психічних параметрів, які варіюють у доволі широких межах не тільки у різних людей, але і у однієї конкретної людини в різні моменти часу.}

_{Всі стани оператора можуть бути розбиті на два характерних види – сприятливі і несприятливі для виконання деякої діяльності (табл. 10).}

            _{У першому випадку реакція організму на змінні умови роботи носить характер адекватної мобілізації, тобто зміни в стані оператора є закономірною реакцією на дії даних факторів і обумовлюють нормальну ефективність його роботи. Найістотнішим зі сприятливих станів є в загальному випадку стан оптимальної працездатності. Найхарактернішими для діяльності оператора його окремими випадками є стани уваги і готовності до екстрених дій.}

_{У другому випадку зміни в стані оператора виходять за межі встановленої норми. Така реакція організму супроводжується вираженими порушеннями працездатності людини. До числа несприятливих станів операторів відноситься втома і емоційна напруженість. Наявність цих станів (незважаючи на те, що оператор вольовим зусиллям, мобілізацією резервних можливостей може підтримувати високий рівень діяльності) свідчить або про його недостатню підготовленість, або про порушення режиму праці та відпочинку. Класифікація методів контролю стану оператора наведена на рис.23.}

_{В залежності від поставленої мети контроль стану оператора може бути дослідницьким, констатувальним і прогнозувальним.}

         _{Дослідницький контроль застосовується для перевірки адекватності висунутих інженерно-психологічних рішень, вибору найкращого варіанта.}

            _{На основі результатів такого контролю, що проводиться в процесі інженерно-психологічного експерименту, робиться висновок про доцільність чи недоцільність впровадження у практику даної інженерно-психологічної розробки.}

            _{Констатувальний контроль застосовується для перевірки готовності оператора до виконання даної діяльності (чергування, виїзду в рейс тощо).}

            _{Прогнозний контроль проводиться з метою передбачення виникнення в оператора небажаних станів, які можуть стати причиною зниження ефективності його діяльності. Такий контроль необхідний у тих випадках, коли оператор виконує особливо відповідальні функції і його помилка чи зволікання можуть призвести до серйозних наслідків.}

_{Тому виникає задача передбачити ці небажані стани раніше, ніж це відбилося на результатах діяльності оператора, і вжити необхідні заходи для запобігання настання таких станів.}

_{В залежності від застосовуваних методів контроль стану  проводиться за зміною фізіологічних, психологічних чи біохімічних показників.}

_{Фізіологічні показники характеризують ступінь напруженості організму і не завжди дозволяють визначити працездатність оператора, а тим більше прогнозувати її зміни.  Їх використання вимагає застосування складної апаратури для реєстрації та обліку змін в організмі людини.}

            _{Психологічні показники (пам’ять, увага, емоційно-вольова сфера тощо) більш тісно корельовані з результатами діяльності, ніж фізіологічні.}

_{Це зв’язано з їх регулювальною функцією в діяльності.}

_{Біохімічні показники (склад крові тощо) можуть давати інформацію про ступінь напруженості оператора, виникнення стресових станів тощо.}

_{Проте в практиці інженерно-психологічних досліджень вони використовуються рідко із-за важкості отримання і реєстрації цих показників безпосередньо в процесі трудової діяльності.}

_{В залежності від способу впливу на оператора для отримання сигналів про його стан методи контролю можна використати як при природних, так і при штучних діях середовища. У першому випадку сигнали стану оператора знімаються при виконанні ним основної діяльності. У другому випадку для отримання сигналів про стан оператора основна діяльність призупиняється і в цей час він тестується. В цей же час проходить і знімання сигналів стану оператора. Прикладом методу з штучною дією є майже всі психологічні тести.}

_{І, нарешті, в залежності від способу отримання сигналів методи контролю стану оператора можуть бути контактними і безконтактними. При контактних методах для отримання сигналів стану оператора до тих чи}

_{інших ділянок тіла оператора кріпляться датчики. При безконтактних методах сигнали стану природним шляхом утворюються при виконанні або самої діяльності, або ж при обробці тестового завдання.}

_{До методів і систем контролю пред’являються такі вимоги:}

_{-      відсутність наслідків (впливу на результати роботи оператора);}

_{-      мала інерційність (отримання результатів контролю повинно}

_{здійснюватися в реальному масштабі часу);}

_{Спосіб дії Спосіб отриман-ня сигналів}

_{Дослідницький Будь-який Будь-який Будь-який}

_{Констатувальний Фізіологічний}

_{Психологічний Штучний Будь-який}

_{Прогнозний Психологічний Природний Безкон-тактний}

_{Рекомендації для вибору методів контролю стану оператора}

_{-      висока завадостійкість, достовірність, інформативність і безпе-рервність (для прогнозного контролю).}

_{Кожний з розглянутих видів і методів контролю має свої переваги і недо-}

_ліки.

 

3. Раціональні режими праці і відпочинку людини

 

Одним з найбільш важливих елементів підвищення ефективності трудової діяльності людини є удосконалювання  професійних навичок у результаті виробничого навчання. Навчання додає закінченість і стійкість усім формам професійної рухової активності, є важливим засобом попередження стомлення.

Виробниче навчання, із психофізіологічної точки зору, являє собою процес створення відповідних образів з подальшим розвитком і відповідною зміною психофізіологічних функцій людини, професійних навичок, у тому числі прийомів безпеки, для найбільш ефективного виконання конкретної роботи.

У результаті навчання розвивається й удосконалюється специфічний  розумовий апарат, окремі, необхідні  для виконання роботи, групи м'язів, підвищується точність і швидкість рухів, збільшується швидкість відновлення фізіологічних функцій людини після закінчення роботи.

Досягнення високої продуктивності праці, тривалої працездатності з одночасною раціональною інтенсивністю фізіологічних  функцій людини і збереженням його здоров'я забезпечуються також правильною організацією режимів праці і відпочинку.

Ефективність чергування періодів праці і відпочинку полягає  в забезпеченні довгостроково необхідних періодів активної рівномірної працездатності людини і перерв, необхідних для відновлення його працездатності.

Для збереження високої і стійкої  працездатності застосовуються дві  взаємодоповнюючі форми чергування періодів праці і відпочинку на виробництві:

1 – обідня перерва  в середині робочого дня; 

2 – технологічні короткочасні перерви.

Причому  тривалість обідньої перерви повинна встановлюватися  з урахуванням віддалення від  робочих місць санітарно-побутових  приміщень, їдалень та ділянки по організації роздачі їжі.

Необхідність уведення, тривалість і кількість додаткових короткочасних технологічних перерв визначається на підставі обліку важкості і напруженості праці.

Так, наприклад, при виконанні роботи, яка вимагає значних зусиль і  участі в її виконанні великих  м'язів, для відновлення працездатності, рекомендуються більш рідкі, нетривалі перерви, тривалістю 10...12 хв.

При виконанні особливо важких робіт  більш ефективним є сполучення роботи протягом 15...20 хв із відпочинком такої  ж тривалості.

При роботах, що вимагають  великої нервової напруги й уваги, швидких і точних рухів рук, доцільне введення більш частих, але більш коротких перерв тривалістю 5...10 хв.

Організація процесу  трудової діяльності людини логічно  зв'язана також з виникненням  ще одного виду технологічних перерв – мікропауз. Це нерегламентовані перерви, що виникають об'єктивно між послідовними наступними операціями і діями людини.

Таким чином, мікропаузи виникають  мимовільно і, у свою чергу, забезпечують підтримку оптимального темпу роботи і високого рівня працездатності. Статистика показує, що у залежності від характеру і важкості праці мікропаузи складають 9...10 % робочого часу.

Дослідження показують, що протягом доби організм людини по-різному реагує на фізичне і нервово-психічне навантаження. Так, відповідно до добового циклу організму, найвища працездатність людини відзначається ранком – з 8 до 12 годин і вдень – з 14 до 17 годин. Протягом дня найменша працездатність спостерігається в період між 12 і 14 годинами, а в нічний час – з 3 до 4 годин досягає свого мінімуму. Цей діапазон часу характеризується мінімальною добовою працездатністю.

У закономірностях ритму трудової діяльності людини виділяються також  щоденні тимчасові діапазони  адаптації людини до виконуваної  роботи. Вони складають ~ 30 хв. на початку  робочого дня і після обідньої перерви. По витіканню цих часових відрізків у працюючих формується максимальна продуктивність праці.  З обліком усіх цих закономірностей зміни добового циклу працездатності людинаи визначається змінність роботи підприємств, початок і закінчення роботи в змінах, види і кількість перерв.