Сутність поняття «творчий потенціал»

1. Розвиток бази знань. Міцна підготовка в науках, літературі, мистецтві й математиці дає  творчій особистості більший  запас інформації, з якої виробляється  її талант. Усі творчі люди  витратили багато років, збираючи  інформацію й удосконалюючи свої  базові навички. Вивчаючи творчих  художників і вчених, Енн Ро (Anne Roe, 1946, 1953) виявила, що серед групи  людей, яких вона вивчала, єдиною  загальною рисою було бажання  працювати незвичайно ретельно.

2. Створення правильної  атмосфери для творчості. Якийсь  час назад у моду ввійшов  прийом «мозкового штурму». Суть  його полягає в тому, що група  людей генерує якнайбільше ідей, не висловлюючи критики на  адресу інших членів. Цей прийом  не тільки дозволяє з вели-кою  кількістю ідей розв’язати проблеми, його також можна використати  на індивідуальній основі з  метою полегшити розвиток творчої  ідеї. Найчастіше генерувати незвичайні  рішення нам зава-жають інші  люди або наша власна обмеженість.

3. Пошук аналогій. Як показали  деякі дослідження, люди не розпізнають  ситуації, коли нове завдання  подібне зі старим, рішення якої  вони вже знають. Намагаючись  сформулювати творче рішення  завдання, важливо згадати аналогічні завдання,з якими ви можливо вже зустрічалися [27].         На підставі аналізу результатів досліджень можна виділити чинники, що впливають на рі-вень внутрішньої мотивації до творчості:

 • інтеріоризовані особистістю ціннісно-орієнтовані установки;

 • самооцінка;

 • стабільність емоційного стану.

Потреби є джерелами активності особи, вони відбивають її стан. Особистісні можливості набувають зовнішнього прояву за допомогою загальних та спеціальних здібностей. Здібності являють собою розвиток індивідуальних задатків, певної продуктивної сили. Потреби і здібності створюють сторони діалектичної суперечності, за якої реалізація потенційних здібностей приво-дить до задоволення потреб і, навпаки, потреби адекватно реагують на розвиток здібностей. Водночас можна говорити про здібності як діяльні потреби і потреби як цілеспрямовані здібності. Однак, як і в будь-якій суперечності, тут наявна провідна ланка –нею виступає потреба. Вона і становить спонукальну силу, виконуючи функції творчого потенціалу, соціальний вияв якого відкривається у різних видах предметної діяльності. Таким чином різноманітність форм вияву творчого потенціалу залежить від наявності здібностей і потреб у структурі окремої особистості.Чинниками розвитку творчої активності особи є діяльність, потреба, здібність. Здібності впливають на зміст індивідуального творчого потенціалу, який в процесі діяльності визначається межею індивідуальних потреб:

1. Творчий потенціал підлітків, проявляється не тільки у видах  діяльності, що традиційно ві-дносять  до творчих, але й у поводженні  та будь-яких життєвих ситуаціях, у яких присутня новизна й  невизначеність.

2. Творчий потенціал проявляється  не в одиничній здатності. Це  комплекс особливостей інтелекту  і якостей особистості, а також  загальна життєва позиція людини. Він не зводиться до якоїсь  одиничної психологічної якості, нідо спеціальних творчих здатностей (художнім, музичним т тому подібне).

3. Творчий потенціал не  специфічний, він не є жорстко  пов'язаним з конкретними видами  діяльності, а може активізуватися  в самих різних ситуаціях. Тренування  й розвиток творчого потенціалу  юнаків у якомусь одному виді  діяльності ведуть до того, що  він починає свій прояв й  в інших видах діяльності.

4. Творчий потенціал як  система творчих здітностей може  розглядатися в психологічній  науці в декількох ракурсах: як  характеристика інтелектуальної  сфери, як самостійна якість мислення, як система особистісних якостей. Творча активність –поведінкові  прояви, які не визначаються зовнішньою  стимуляцією, а є для особистості  самоцінністю. Творча активність  юнаків проявляється в ціннісній  і мотиваційній сфері.

1.3 ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ТВОРЧОГО ПОТЕНЦІАЛУ У СТУДЕНТІВ.

Формування  творчого потенціалу студента відбувається поетапно. Спочатку визначається рівень творчого потенціалу студентів за допомогою психологічних методів діагностики.

Існує чотирі рівні творчого потенціалу студентів :

• високий рівень творчого потенціалу характерний для студентів, які швидко засвоюють новий матеріал, включаються в роботу, що вимагає прийняття нетипових рішень. Вони винахідливі у виборі способів і методів під час підготовки до занять; здатні до генерування нових ідей, уміють інтегрувати знання з раніше вивчених тем і загальноосвітніх предметів. При підготовці домашнього завдання ці студенти звертаються до додаткових джерел інформації, вживають самостійно вивчений граматичний і лексичний матеріал; використовують у своєму мовленні фразеологічні одиниці, крилаті вирази, висловлення відомих людей, афоризми; вміють добре орієнтуватись у будь-якій проблемній ситуації. Вони завжди підтримують діалог, суперечку, дискусію, вміють аргументовано доводити свою думку; у процесі самостійної роботи підходять творчо, нестандартно до виконання завдання. Студенти, які мають високий рівень творчого потенціалу, здатні об’єктивно оцінювати свої відповіді, реагувати на критичні зауваження.
• Достатній рівень сформованості творчого потенціалу був характерний для студентів, які мають у резерві необхідні творчі здібності, якості, можливості, але не використовують їх повною мірою на заняттях. У ситуаціях, коли необхідно висловити свою думку, узагальнити матеріал, прийняти рішення, вони очікують на відповідь більш активних співрозмовників. У випадку, коли дискусія вже зав’язана, беруть у ній активну участь. Ці студенти відповідальні, самостійні, можуть взяти на себе організаційну роль, здатні до самоуправління. Прояв творчих здібностей у процесі самостійного виконання домашнього завдання значно більший, ніж під час роботи в аудиторії. Цей факт пояснюється відповідним емоційним станом студентів, що в домашніх умовах мають достатньо часу на підготовку і не змушені до миттєвого прийняття рішення.
• Середній рівень сформованості творчого потенціалу є у студентів, прояв творчості яких на заняттях та при виконанні домашнього завдання прослідковується тільки в тому випадку, якщо завдання має цілеспрямований творчий характер. Якщо ж формулювання завдання обмежується можливим виконанням дій за зразком або реорганізацію вже існуючого, готового матеріалу, студенти не вдаються до творчого стилю діяльності, переходять до більш звичайного репродуктивного виконання завдання. Потяг до пошуку потребує у таких студентів зовнішнього стимулювання і свідомо не проектується на навчальну діяльність. Прояв самостійності, ініціативи є ситуативним. Долання труднощів відбувається за допомогою інших членів групи. Студенти з середнім рівнем обережні у прийнятті рішень; намагаються долати перешкоди, але відмовляються від діяльності вже після кількох невдач. До кінця доводять лише ті дії, що викликають особливий інтерес, або ті, план реалізації яких розроблено викладачем. Емоції проявляються ситуативно. Такі студенти усвідомлюють тільки окремі аспекти проблеми. Здатні генерувати обмежену кількість гіпотез, лише подекуди висувають об’єктивно оригінальні ідеї. Інтерес до дослідницької діяльності виховується під керівництвом педагога. Їхні образи та ідеї більш однотипні, фантазія не виходить за межі реального. Протиріччя знаходять шляхом багаторазового порівняння або при зовнішній допомозі. У колективі мають контакти лише з певною групою студентів.
• Групу з низьким рівнем сформованості творчого потенціалу складають студенти з яскраво вираженим пасивним або негативним відношенням до виконання різних творчих завдань, з низьким рівнем самостійної дієздатності, тобто готові працювати тільки на заняттях у колективних видах діяльності під керівництвом і контролем викладача, тим самим знімають із себе відповідальність за виконання і результат завдання. Ці студенти часто відмовляються виконувати завдання, що потребують самостійності. Рівень їхніх лінгвістичних знань обмежується аудиторним матеріалом. Вони не завжди розуміють суті отриманого завдання. Зауваження і критику сприймають не завжди об’єктивно, вважають факт виконання завдання більш важливим, ніж його якість.

 Наступним, провідним етапом роботи є мотивація, без якої формування творчих задатків неможливо. Під мотивацією розуміється готовність студента до здійснення творчої діяльності, швидкість, з якою він включається в цей процес, ефективність виконання творчих завдань, прагнення до особистісного вдосконалення в творчому процесі. Важливою сходинкою в формуванні творчого потенціалу студента є організація процесу творчої діяльності. З цією метою створюються певні умови, які сприятимуть розвитку і реалізації творчих здібностей студента. Наступний етап розвитку творчих задатків - контроль якості виконання проекту. При цьому основна увага повинна акцентуватися на якості процесу організації творчої діяльності, і створення сприятливих умов для її здійснення.

Багато хто з дослідників зводять проблему людських здібностей до проблеми творчої особистості: не існує особливих творчих здібностей, а є особистість, що володіє певною мотивацією і рисами. Дійсно, якщо інтелектуальна обдарованість не впливає безпосередньо на творчі успіхистудента, якщо в ході розвитку креативності формування певної мотивації та особистісних рис передує творчим проявам, то можна зробити висновок про існування особливого типу особистості - «Людини творчої». Знаннями про особливості творчої особистості психологи зобов'язані не стільки своїм зусиллям, скільки роботі літературознавець, істориків науки і культури, мистецтвознавців, які так чи інакше торкалися проблеми творчої особистості, бо немає творіння без творця. Творчість є вихід за межі заданого (пастернаковське «поверх бар'єрів»). Це лише негативне визначення творчості, але перше, що впадає в очі, - схожість поведінки творчої особистості і людини з психічними порушеннями. Поведінка того й іншого відхилятися від стереотипів, загальноприйнятого. Є дві протилежні точки зору: талант - це максимальна ступінь здоров'я та талант - це хвороба.

Проблема виявлення ранніх здібностей цікавить багатьох дослідників. Мова йде про виявлення спроможних людей, щодо відповідної їх підготовки, про найкраще вирішення підбору кадрів.

Творцем, так само як і інтелектуалом, не народжуються. Все залежить від того, які можливості надасть середовище для реалізації того потенціалу, який в різних ступені і в тій чи іншій формі властивий кожному з нас.

Роботи психологів в останні роки досить виразно виділяють два типи обдарованих людей. Ось думка з цього приводу радянського лікаря-психіатра В. Леві: «Можна виділити два полюси геніальності, між якими лежить гамма поступового переходу. Представників одного полюса можна було б назвати, за традицією, геніями «від Бога», представників іншого - геніями «від себе».

Генії «від Бога» - Моцарти, Рафаелі, Пушкіни - творять так, як співають птахи, - пристрасно, самовіддано і в той же час природно, невимушено, граючи. Вони, як правило, виділяються своїми здібностями з дитячих років; доля сприяє їм вже на початку життєвого шляху, і їх обов'язкова працьовитість зливається воєдино зі стихійним, мимовільним творчим імпульсом, що складають саму основу їх психічного життя. Величезна надмірність «спеціальних» здібностей виявляється у них часом на тлі порівняно скромних вольових якостей.

Вольові якості Моцарта - найчистішого генія «від Бога», - були посередніми. Вже в зрілі роки він відрізнявся такою дитячою наївністю суджень, яка, виходячи вона від іншої особи, могла б викликати лише поблажливо сміх. Зате через всю біографію Моцарта проходить потужній вольовий вплив його батька, спонукає його до невпинної роботі, що оберігає від невірних кроків. Батько був вчителем, вихователем і імпресаріо юного Моцарта; величезний хист сина було винесено до вершин геніальної творчості з волі батька.

У геніїв «від себе» розвиток повільніший, іноді запізнілий, доля звертається з ними досить жорстоко. В історії видатних людей цього типу ми бачимо Демосфена, який став оратором Греції. У цьому ряду і Ломоносов, що подолав свою дорослу неписьменність; тут і Джек Лондон, з його загостреним до болісності почуттям власної гідності і справжнім культом самовладання і самовизначення; тут і Ван-Гог, і запеклий Вагнер, що опанував нотним письмом лише у двадцять років.

Багато хто з цих людей у дитинстві та юності вражали малоспособністю і навіть тупістю. Джеймс Уатт, Свіфт, Гаус були «пасинками школи», вважалися бездарними. Ньютону не давалася шкільна фізика і математика. Гельмгольца вчителі визнавали слабоумним. Про Вальтера Скотта професор університету сказав: «Він дурний і залишиться таким».

Сучасна наука стверджує - потреба, зацікавленість, пристрасть, порив, прагнення дуже важливі в творчості, винахідництва, у відкритті. Але одного цього мало. Потрібні ще знання, вміння, майстерність, бездоганний професіоналізм. Емоції без діла мертві, як і мертва справа без емоцій.

Численні психологічні дослідження дозволяють назвати цілий ряд здібностей, які характеризують творчу особистість. Головна особливість творчої особистості - це потреба у творчості, яка стає життєвою необхідністю. Геніальні люди завжди болісно реагують. У них спостерігаються різкі спади і підйоми активності. Вони гіперчутливі до соціального заохочення і покарання.

Творчим людям притаманні наступні особистісні риси:

1) Незалежність - особистісні  стандарти важливіше стандартів  групи, неконформність оцінок і  суджень;

2) Відкритість розуму - готовність  повірити своїм і чужим фантазіям, відкритість до нового і незвичайного;

3) Висока толерантність  до невизначених і нерозв'язаних  ситуацій;

4) Розвинуте естетичне  почуття, прагнення до краси.

Найбільш суперечливі дані про психічну емоційну рівновагу творчих людей. Хоча гуманні психологи стверджують, що творчі люди характеризуються емоційною та соціальною зрілістю, високою адаптивністю, врівноваженістю, оптимізмом, але більшість експериментальні результати суперечать цьому.

Сама творча активність, пов'язана зі зміною стану свідомості, психічного перенапруження і виснаження, викликає порушення психічної регуляції та поведінки. Талант, креативність - це не тільки великий дар, але й велике покарання. Практично всі дослідники відзначають істотні відмінності психологічних портретів вчених і діячів мистецтв. Р. Сноу відзначає біль прагматизму вчених і схильність до емоційних форм самовираження літераторів. Вчені та інженери більш стримані, менш соціально сміливі, більш тактовні та менш чутливі, ніж діячі мистецтва.

У творчому процесі велика роль підсвідомості, інтуїції. Інтуїція - «дивна суміш досвіду і розуму» (М. Бунге) тісно пов'язана зі спроможністю до творчої уяви, фантазії. Уява - це здатність викликати у свідомості з багатства спогадів певні складові частини і створювати з них нові психологічні освіти . Численні психологічні дослідження дозволяють також виділити цілий ряд здібностей, які характеризують творчу особистість, а значить, при виявленні їх у тої чи іншої молодої людини дають вагомі підстави прогнозувати його творчі професійні можливості в майбутньому. Будь-яка система виховання, створена суспільством, заснована на конформізмі. Це самий надійний шлях до забезпечення єдності всіх членів соціальної групи, але водночас і самий вірний спосіб придушити розвиток творчого мислення. Дійсно, творча особистість в основі своєї чужа конформізму. Саме незалежність суджень дозволяє їй досліджувати шляхи, які з остраху здаються смішними. Творча людина з працею входить в життя соціальної групи, хоча вона і відкрита для навколишніх і користується певною популярністю. Вона приймає загальноприйняті цінності тільки в тому випадку, якщо вони збігаються з її власними. У той час вона мало догматична, і її уявлення про життя і суспільство, а також про сенс власних вчинків можуть бути досить неоднозначними.

Нестандартність підходу до вирішення проблеми, дикість судження як раз відрізняє творчу особистість. Творча людина має бачити, як усі люди, але мислити зовсім оригінально.

Саме прагнення знаходити нестабільні, нетривіальні рішення, прагнення самостійно, без сторонньої допомоги досягти результату, який до цього не був відомий - це дуже важлива здатність, пов'язана з усією структурою особистості. Але тільки за рахунок однієї цієї якості не можна стати творчою особистістю. Вона повинна поєднуватися з цілою сукупністю інших важливих якостей. Серед них особливо виділяються винахідливість, самокритичність і критичність, гнучкість мислення, незалежність думок, сміливість і мужність, енергійність. Завзятість, наполегливість у доведенні справи до кінця, цілеспрямованість - без цього не мислимі творчі досягнення.