Стан напруженостi у авiацiйних диспетчерiв

Одним з критерієв вияву важкості праці  авіаційного диспетчера є рівень напруженності. Що ж є станом напруження? Напруженності як ведучий функціональний стан,супроводжує будь-яку цілеспрямовану діяльність і характеризує ступінь відповідності умов діяльності можливостям людини. Напруженість викликає негативні зміни в фізичному та психологічному стані диспетчера. При розгляді структурно-функціональних особливостей надмірно вираженого нервово-психічної напруги звертає на себе увагу те, що для нього типові дезорганізація психічної діяльності, істотні відхилення в психомоториці, глибокі зрушення в нейродинамічні характеристиках і яскраво виявлену почуття загального фізичного і психічного дискомфорту . Психічні порушення,залишаються як би на другому плані, маскуються соматичними скаргами, з яких найбільш частими є скарги на порушення з боку серцево-судинної системи, органів дихання та видільної системи і лише потім йдуть скарги на порушення в психомоториці і на зниження здібностей до продуктивної розумової діяльності.Почуття фізичного дискомфорту супроводжується негативним емоційним фоном, падінням настрої, відчуттями тривоги, неспокою, гострим очікуванням невдачі, провалу та інших неприємних наслідків ситуації екстремальній ситуації. Для попередження стану емоційної напруженності, слід зазначити ситуації у яких він виникає.А це и екстримальні ситуації, важливі завдання, раптові ситуації,депривативні, фруструючі та інші.

 

Розділ  ІІ Корекція функціональних станів авіаційних диспетчерів

2.1 Методи корекції функціональних станів авіаційних диспетчерів.

    Аналіз структури та умов діяльності диспетчерів авіації показує в цілому ряді випадків неминучість несприятливих змін функціонального стану організму, а, отже, і зниження надійності системи "людина-машина", незважаючи на врахування вимог ергономіки та інженерної психології, застосування засобів захисту та оптимізацію методик підготовки диспетчерів . Зазначені зміни є причиною зниження якості діяльності, що виражається збільшенням числа передумов льотних пригод (ПЛП) і помилкових дій (ОД), зниженням психофізіологічної стійкості до несприятливих факторів польоту, а також зміною налаштованості на роботу в залежності від віку та вислуги років. Практика і наукові дослідження свідчать про необхідність використання в процесі професійної діяльності засобів і методів корекції функціонального стану диспетчерів, які включають різні прийоми психологічного, електрофізіологічного і деяких інших видів впливу.[14]

Основні задачі застосування засобів корекції функціонального стану диспетчерів  в періоди попередньої підготовки до роботи або відновлення після, включають:

- Тривале  і стійке підтримання диспетчерської працездатності;

- Екстрену  мобілізацію психофізіологічних  функцій для виконання найвідповідальніших  етапів роботи;

- Купірування  надмірно виражених нервово-емоційних  реакцій;

- Зниження  явищ монотонії, гіподинамії і  втом

- Прискорене відновлення функціонального стану після значних фізичних і психічних навантажень;

- Регуляцію  рівня нервово-психічної і мотиваційно-вольової  активності, створення сприятливого  емоційно-чуттєвого фону;

- Оптимізацію  адаптаційних реакцій організму  при різкій зміні факторів середовища та умов діяльності;

- Формування  та підтримку професійно значущих  психофізіологічних якостей.[15]

   Настільки значне різноманіття завдань обумовлює необхідність розробки та використання для корекції функціонального стану диспетчера цілого комплексу засобів і методів, які впливають різні морфофункціональні системи організму. На нашу думку, конкретний вибір засобів корекції повинен визначатися адекватністю механізмів їх дії етіопатогенетичної характеру функціональних зрушень з урахуванням структури діяльності та індивідуальних особливостей, маючи кінцевою метою підтримання необхідного рівня працездатності при збереженні захисних і компенсаторних здібностей організму.

      Таким чином, корекція функціонального стану диспетчера- це свого роду оперативна форма підтримки його професійного здоров'я.

     Для вирішення перерахованих вище завдань в організаційно-методичному плані засоби корекції можуть бути використані у двох основних напрямках, які діляться на оперативне та програмне застосування засобів і методів корекції функціонального стану. Суть оперативної корекції полягає в експрес-діагностиці поточного функціонального стану диспетчера на етапах підготовки, здійснення роботи і в післяробочий періоді з одночасним застосуванням адекватних засобів і методів впливу, що дозволяє максимально індивідуалізувати призначення корегуючих впливів. Але експрес-діагностика функціонального стану є досить складним завданням в реальних умовах роботи.

      Програмне управління передбачає використання засобів корекції на основі рекомендацій більш загального характеру. Засоби та методи призначаються за заздалегідь складеною програмою на основі врахування загальних особливостей діяльності та основні закономірності динаміки функціонального стану диспетчера в процесі її виконання. Програмне управління давно набуло поширення в авіаційній медицині. Воно використовується при обгрунтуванні раціональних режимів праці, відпочинку та харчування. У ряді випадків програмне застосування різних методів може носити попередній (профілактичний) характер.

      Безсумнівним достоїнством програмної корекції є відсутність необхідності постійного контролю за функціональним станом організму, недоліком - неможливість індивідуального підходу обліку ймовірних відхилень програми в процесі її реалізації. Ці недоліки можуть поповнюватися, з одного боку, конкретизацією програм, а з іншого - поєднаним використанням оперативної та програмної корекції.[18]

     Найбільш бажаною системою прийомів психологічного впливу на організм диспетчера при психосоматичних порушеннях є психотерапія. Вона грунтується на досягненні у пацієнта усвідомлення і розуміння причинно-наслідкового зв'язку між особливостями його системи відносин і розвиваються розладами та допомоги у розумному вирішенні психотравмуючих ситуацій, корекції неадекватних реакцій і форм поведінки, що веде як до поліпшення його стану (клінічний аспект), так і до відновлення повноцінності його соціального функціонування (реабілітаційний аспект). 
 
 

2.2 Практичні рекомендації  щодо оптимізації стану напруженості авіаційних диспетчерів в процесі їх професійної діяльності

     Діяльнісна парадигма пов'язує  психокоррекцию з формуванням  системи дій і чіткої структуризації  діяльності. У цьому плані виділяються  дві групи методів:

1.Методи посилення регулюючих функцій психіки, розвиток емоційного самоконтролю, поліпшення психічної саморегуляції;

2.Методи  нормативно-ціннісної корекції, об'єктами  якої виступають нормативні комплекси,  що обумовлюють відмову від  підпорядкування спільним принципам, цілям, завданням діяльності.

Методи  психокорекції спрямовані на вироблення норм особистісного поведінки, міжособистісної  взаємодії, розвиток здатності гнучко реагувати на ситуацію, швидко перебудовуватися в різних умовах, тобто на методи соціального пристосування.

1.Дінамічний  зміст періоду вікового розвитку може бути різноманітним, а значить і результативність одного і того ж впливу не однакова.

2.Еффектівность  психокорекції визначається якістю  змісту, своєчасністю та адекватністю.

3.Еффектівность  роботи залежить від ступеня відповідності психокорекційної роботи індивідуальним особливостям психічного розвитку людини.

Симптоматичні методи психокорекції:

аутогенне тренування

метод умовних рефлексів

оперантное  научение

система патогенетичної психотерапії (Мясищев В.І. та ін)

    Виходячи з етіопатогенезу психосоматичних порушень у диспетчерів, які можна розглядати як прояви процесу дезадаптації до впливу хронічного психоемоційного стресу, доцільно виділити наступні пріоритетні напрямки їх корекції.

    Перший напрямок включає аудіовізуальні та психотерапевтичні методи корекції. Аудіовізуальні засоби психологічного розвантаження і мобілізації (слайд-фільми на тлі функціональної музики, спеціальні відеопрограми), можуть бути використанням в після робочий час. Психогенні засоби корекції (аутогенне стимуляція, аутогенне релаксація, релаксідеомоторная тренування, програмована психічна саморегуляція) так само можна використовувати ді і після роботи.

    До другої групи можна віднести методи впливу на біологічно активні точки і зони шкіри за допомогою механічного (самомасаж), електричного (електростимуляція БАТ і аксо-норефлекторное вплив) і лазерного стимулу.

    Проте слід зазначити, що використання відбудовних засобів і методів може дати очікуваний позитивний ефект на практиці тільки при вдосконаленні професійного відбору та навчання, оптимізації навчальної підготовки, ефективному захисту від впливу несприятливих санітарно-гігієнічних чинників праці, поліпшення професійних, соціальних та побутових умов життєдіяльності диспетчерів.

Висновок  до розділу ІІ

    Аналіз структури та умов діяльності диспетчерів авіації показує в цілому ряді випадків неминучість несприятливих змін функціонального стану організму, а, отже, і зниження надійності системи "людина-машина", незважаючи на врахування вимог ергономіки та інженерної психології, застосування засобів захисту та оптимізацію методик підготовки диспетчерів.Практика і наукові дослідження свідчать про необхідність використання в процесі професійної діяльності засобів і методів корекції функціонального стану диспетчерів, які включають різні прийоми психологічного, електрофізіологічного і деяких інших видів впливу.  Основні задачі застосування засобів корекції функціонального стану диспетчерів в періоди попередньої підготовки до роботи або відновлення після, включають:

- Тривале  і стійке підтримання диспетчерської  працездатності;

- Екстрену  мобілізацію психофізіологічних  функцій для виконання найвідповідальніших  етапів роботи;

- Купірування  надмірно виражених нервово-емоційних реакцій;

- Зниження  явищ монотонії, гіподинамії і  втом

- Прискорене  відновлення функціонального стану  після значних фізичних і психічних  навантажень;

- Регуляцію  рівня нервово-психічної і мотиваційно-вольової  активності, створення сприятливого  емоційно-чуттєвого фону;

- Оптимізацію  адаптаційних реакцій організму  при різкій зміні факторів  середовища та умов діяльності;

- Формування  та підтримку професійно значущих  психофізіологічних якостей.

      Безсумнівним достоїнством програмної  корекції є відсутність необхідності постійного контролю за функціональним станом організму, недоліком - неможливість індивідуального підходу обліку ймовірних відхилень програми в процесі її реалізації. Проте слід зазначити, що використання відбудовних засобів і методів може дати очікуваний позитивний ефект на практиці тільки при вдосконаленні професійного відбору та навчання, оптимізації навчальної підготовки.

Загальні  висновки

  Проблему напруженності широко досліджувана у психології. Було проаналізовано роботи А.Б. Леонова, В.І. Медведева, Сеченова, В.І. Мясицева, Ю.Л. Трофимова, Момова, Стрелкова та інших.

Авіадиспетчер - авіаційний фахівець, що здійснює управління повітряним рухом. Головною функцією авіадиспетчера є забезпечення безпечного, регулярного і впорядкованого руху літаків, вертольотів та інших повітряних суден. Для успішного виконання цієї функції авіадиспетчер використовує знання повітряної навігації, авіаційної метеорології, а також строго встановлені правила та інструкції, які регламентують детальним чином всі аспекти його діяльності. Наприклад, для забезпечення безпечного розбіжності ПС у повітрі авіадиспетчер застосовує правила вертикального, бічного і поздовжнього ешелонування (розосередження повітряних суден на безпечні відстані в горизонтальній і вертикальній площинах).

Діяльність авіадиспетчера є напрочут тяжкою. У процесі її виконання можуть виникнути різноманітні функціональні стани.  Функціональний стан людини характеризує його діяльність у конкретному напрямку, в конкретних умовах, з конкретним запасом життєвої енергії. А.Б. Леонова підкреслює, що поняття функціонального стану вводиться для характеристики еффектівностной сторони діяльності або поведінки людини. Слід зазначити, що у діяльності диспетчерів виникають    граничні функціональні стани характерні значні затрати функціональних ресурсів, які виходять за межу працездатності. В зв’язку з цим відновлювальна функціональна система теж набуває значної сили і за допомогою процесу гальмування обмежує рефлекторні акти, які становлять зміст трудової діяльності. Одночасно розгальмовуються побічні рефлекторні акти. У результаті загострюється нейрофізіологічний конфлікт між основною, побічною і відновлювальною функціональними системами. Внаслідок цього трудова діяльність сповільнюється, при виконанні роботи виникають зайві і неточні дії та рухи, розсіюється увага, погіршується мислення, посилюються реакції на побічні подразники, наростає нервово-емоційне напруження. Усі ці зміни роблять діяльність диспетчера неможливою або занадто складною. Тому психологи активно розроблюють методи подолання дезфункціональних станів у диспетчорів.