Стан напруженостi у авiацiйних диспетчерiв

fy">● системи  кровообігу і дихання;

● психофізіологічні  функції;

● стан нервової системи;

● роботу аналізаторів;

● психічні функції;

● координацію  рухів;

● співвідношення між фазами працездатності в динаміці;

● тривалість і повноту відновлення під  час відпочинку порушених функцій;

● частоту  і важкість виробничого травматизму;

● структуру, причини і рівень виробничо зумовлених і професійних захворювань;

● виробничі  показники.[15]

     Кількісні значення показників у доробочий період використовуються як «фізіологічні проби» відносно показників, визначених в процесі праці або по її закінченні. Для аналізу беруться ті зміни функціонального стану, які мають місце в кінці роботи (за винятком фази «емоційного пориву») або тижня. Ці функціональні зрушення можуть бути як позитивними, так і негативними.

     Критерієм для оцінки функціонального стану організму виступає наявність або відсутність ефекту Сєченова при переключенні після закінчення роботи на інший вид діяльності. Якщо рівень більшості функцій центральної нервової системи, аналізаторів, периферійних систем і органів після роботи вищий, ніж до роботи, то функціональний стан організму нормальний. Результат цей має місце тоді, коли навантаження на організм не перевищують фізіологічні можливості людини, а умови праці сприятливі. Граничний функціональний стан організму являє перехідну форму між нормою і патологією. Основними ознаками його є відсутність позитивного ефекту Сєченова по більшості функціональних проб; виникнення від’ємної фази ефекту Сєченова, що виявляється в сповільненні (погіршенні) деяких функцій, які входять до складу робочого акту, певному напруженні вегетативних функцій, розгальмуванні побічних рефлексів, що призводить до неточних, зайвих рухів і зниження якості роботи.[8]

     Отже докладніше про кожний функціональний стан, яки можливий у авіаційного працівника:

     Для нормального функціонального стану характерна відсутність або згладжування нейрофізіологічного конфлікту між основною і побічною функціональними системами. Незважаючи на дію побічних подразників на працівника, основна функціональна система є стійкою домінантою, яка справляє гальмівний вплив на конкуруючі рефлекторні акти. Другою особливістю нормального функціонального стану є те, що витрати функціональних ресурсів в організмі людини не виходять за межу працездатності. Затрати ресурсів поновлюються в ході роботи. Таким чином, нормальний функціональний стан — це стан сформованої координації, коли процес збудження є рушійною силою лише для основної функціональної системи. Інші функціональні системи ще не сформувалися або заблоковані гальмуванням і не справляють негативного впливу на основну. Об’єктивною ознакою такого функціонального стану є максимальна ефективність трудової діяльності за умови функціональної мобілізації відповідно до фізіологічного закону межі працездатності.

    Для граничного функціонального стану характерні значні затрати функціональних ресурсів, які виходять за межу працездатності. В зв’язку з цим відновлювальна функціональна система теж набуває значної сили і за допомогою процесу гальмування обмежує рефлекторні акти, які становлять зміст трудової діяльності. Одночасно розгальмовуються побічні рефлекторні акти. У результаті загострюється нейрофізіологічний конфлікт між основною, побічною і відновлювальною функціональними системами. Внаслідок цього трудова діяльність сповільнюється, при виконанні роботи виникають зайві і неточні дії та рухи, розсіюється увага, погіршується мислення, посилюються реакції на побічні подразники, наростає нервово-емоційне напруження.

    Патологічний функціональний стан організму характеризується крайнім загостренням нейрофізіологічного конфлікту між функціональними системами. Відновлювальна функціональна система досягає значної сили і за допомогою гальмування намагається виключити активний стан мозку і перевести організм у сон. Щоб змусити себе працювати, працівникові потрібні велике напруження і вольові зусилля. Патологічний функціональний стан виявляється у вигляді різних функціональних порушень. У зв’язку з затратами «заборонених» енергетичних ресурсів відбуваються значні зрушення в показниках серцево-судинної системи, газообміну і діяльності інших внутрішніх органів. Ознакою патологічного функціонального стану організму людини є також дискоординація, яка виявляється в парадоксальних і ультрапарадоксальних реакціях. Суть їх у тому, що позитивні сигнали, які спонукають до правильних дій, втрачають своє стимулююче значення, анегативні, навпаки, — спонукають і можуть викликати неадекватні реакції.[16]

  1.3 Особливості прояву стану напруженості у авіаційних диспетчерів

   Напруженість як спектр діяльнісних станів організму, що характеризуються підвищеним рівнем функціонування різних психофізіологічних систем в порівнянні зі станом спокою. В руслі цього підходу розробляється поняття напруженності як ведучого функціонального стану, що супроводжує будь-яку цілеспрямовану діяльність і характеризує ступінь відповідності умов діяльності можливостям людини. На підставі критерію оптимальності відповідності витрачаються людиною зусиль вимогам діяльності виділяється продуктивна і непродуктивна напруженість. У більш вузькому сенсі термін позначає ряд станів людини-оператора, що визначаються фактором інтенсивності і структури інформаційного навантаження. Тому з цих позицій стан розуміється як реакція індивіда на інформаційну структуру навантаження, що визначається головним чином режимом пред'явлення інформації. Одним з головних критеріїв ступеня напруженості є адекватність реакції індивіда на зміни в інформаційній структурі стимуляції. У деяких випадках за допомогою поняття напруженість характеризується одна з фаз втоми, пов'язана з підтримкою високого рівня працездатності в результаті вольових зусиль. Нерідко терміном позначається коло станів людини, що виникають в ускладнених умовах діяльності. Серед різноманітних варіантів поняття найбільш розроблено поняття психічної напруженості, що характеризує особливості психічної діяльності людини в стресогенних ситуаціях. За типом характеру вплив цих станів на ефективність діяльності виділяють стану операційної напруженості. та емоційної напруженості. Операційна, в основі якої лежить переважання процесуальних мотивів діяльності, надає мобілізуючий вплив на індивіда і сприяє збереженню високого рівня працездатності. Розвиток станів емоційної напруженості призводить до падіння ефективності та дезорганізації діяльності. Як можливо помітити, визначення стану напруженності моє в інженерній психології декілька підходів, проте усі вони тісно переплітаються у довершене одне одним визначення.[17]

  При напруженні спостерігаються зміни в динамічних характеристиках нервової системи, які в цілому можна кваліфікувати як підвищення рівня її активація, такий стан доволі частий для диспетчорів. При розгляді структурно-функціональних особливостей надмірно вираженого нервово-психічної напруги звертає на себе увагу те, що для нього типові дезорганізація психічної діяльності, істотні відхилення в психомоториці, глибокі зрушення в нейродинамічні характеристиках і яскраво виявлену почуття загального фізичного і психічного дискомфорту . На перший план виступають скарги на порушення діяльності соматичних органів. Психічні порушення, що також мають місце, залишаються як би на другому плані, маскуються соматичними скаргами, з яких найбільш частими є скарги на порушення з боку серцево-судинної системи, органів дихання та видільної системи і лише потім йдуть скарги на порушення в психомоториці і на зниження здібностей до продуктивної розумової діяльності.Тобто диспетчер не одразу розуміє причини фізичних захворювань, він не повязує їх з психологічною напруженістю. Почуття фізичного дискомфорту супроводжується негативним емоційним фоном, падінням настрої, відчуттями тривоги, неспокою, гострим очікуванням невдачі, провалу та інших неприємних наслідків ситуації екстремальній ситуації. Хоча випробувані з напругою намагалися підкреслити, що у них є насамперед соматичні порушення, найбільш виражені зрушення у них спостерігаються з боку психічної діяльності. До цих порушень належать погіршення уваги, розумової працездатності, кмітливості, завадостійкості, настрою, емоційної стійкості, координації рухів, невіра в можливість власними силами подолати труднощі і звідси зневіру в успіх і т. д.[9]

   При сильній напруженності виявляються виразні ознаки порушень у психічній сфері:

· Особливо значно знижується об'єм уваги, його стійкість  і здатність до концентрації, здатність  до перемикання уваги;

· Істотно знижуються продуктивність короткочасної пам'яті і здатність до довготривалого вербальному збереження;

· Виявляються  яскраво виражені негативні зрушення і в такій характеристиці оперативного мислення, як здатність до вирішення  логічних завдань;

· Страждає координація діяльності.

В. Л. Марищук  зі співавторами класифікує напруженість за двома ознаками:

1) характеру порушень в діяльності

2) силі, стійкості цих порушень.

   За першою ознакою розрізняються такі форми напруженості, як гальмівна, імпульсивна і генералізована:

Гальмівна форма характеризується уповільненим виконанням інтелектуальних операцій, особливо страждає перемикання уваги, утруднюється формування нових навичок  і переробка старих, погіршується здатність виконувати звичні дії в нових умовах та інші.

Імпульсивна форма напруженості виражається  переважно у збільшенні кількості  помилкових дій при збереженні або  навіть збільшенні темпу роботи. У  цьому випадку характерними є  схильність до малоосмисленних, імпульсивних дій, помилки в диференціювання  надходять сигналів, забування інструкцій (навіть найпростіших), невиправдана поспіх, метушливість і ін Такі прояви особливо характерні для осіб з недостатньо сформованими професійними навичками, тобто для диспетчерів новачків.

Генералізована  форма напруженості характеризується сильним збудженням, різким погіршенням виконання, рухової дискоординацией, одночасним зниженням темпу роботи та наростанням помилок, що в кінцевому рахунку призводить до повного зриву діяльності. [3]

    Що стосується форми напруженості за ознакою сили і стійкості порушень, то вона, на думку авторів, буває  3 видів:

1) незначна, швидко зникаюча;

2) тривала  і помітно позначається на  процесах діяльності; 

3) тривала,  практично не зникає.

    1.4 Ситуації ,що викликають  психічну напруженість

Як вже  стало зрозуміло з вище зазначеного матеріалу, стан напруженності моє негативний вплив на діяльність авіаційного диспетчера. Для  того, щоб мати можливість попередити цей стан, варто визначити ситуації у перебігу яких він може виникнути. А отже зазначемо ці ситуації у вигляді переліку.

Ситуації, здатні привести до стану психічної  напруженості:

   - Екстремальні ситуації (що виходять  далеко за межі досвіду конкретного диспетчера).

    - Екзистенційно важливі завдання, від яких залежить життя людини і його близьких (для диспетчера авіаційної галузі ця ситуація постійно присутня).

    - Раптові ситуації (яскравий спалах світла, поява людини, поява літака у секторі не передбачуваному для нього).

    - Надсильні фізичні впливу (шум, холод, біль, світло).

    - Різного роду депривації (позбавлення) (сенсорна депривація, позбавлення сну, голод, тобто праця позанормова, оскільки диспетчер не може покинути своє робоче місце).

    - Фрустрація (нездійснені очікування, особливо яскраво виявляється при вирішенні екстимальних ситуацій).

    - Величезний обсяг важливої ​​інформації, яку слід переробити (оскільки диспетчер має й так велечезну її кількість, незначне збільшення, особливо в завантажені дні,може викликати стан напруження тяжкої форми).

    - Цейтнот (коли закінчується відведений час, відомо що з цією ситуацією працівники авіаційної галузі стикаються постійно).

- Значні  соціально-психологічні проблеми (образи, заплутані відносини , тобто сімейні проблеми які впливають й під час роботи також, а також можливі конфлікти у середині колективу).

    - Кризові ситуації (безповоротні  втрати)

    - Висока відповідальність за  доручену справу (присутня данна ситуація постійно).

    - Статусні ситуації (необхідність  підтримання належного статусу)[7]

Як ми бачимо, з данного переліку майже  з половиною ситуацій диспетчер стикається постійно. Під час кризових умов, можливо збільшити цю кількість що найменше в половину.

Висновок  до розділу І

Діяльність  працівника авіаційної галузі напрочут важка. Диспетчер керує рухом  літаків у визначеній зоні повітряного  простору, забезпечує безпеку і точність польоту. Основне завдання авіадиспетчера - безперервний контроль за повітряною обстановкою і керування повітряним рухом у межах зони його відповідальності. Умови роботи диспетчера досить складні, тому що він приймає рішення у твердому ліміті часу, працює при великому інформаційному навантаженні, при постійно і швидко мінливій повітряній обстановці, несе відповідальність за життя багатьох людей. Не кожна людина здатна витримати такі умови праці, тому ми зазначили психологічні  та фізіологічні характеристики які мають бути присутні у особи яка займає посаду диспетчера.

Кожен диспетчер моє власні характеристики функціональної системи.     Стосовно трудової діяльності функціональна  система організму є інтегральним комплексом фізіологічних функцій і якостей людини, які забезпечують ефективне виконання професійної роботи при певному рівні фізіологічних затрат.Рівень фізіологічних затрат на досягнення мети праці може бути достатнім або вимагати залучення резервів організму, що виявляється у формуванні певних функціональних станів організму: нормального, граничного і патологічного. Кожний стан має свої ознаки, які можуть бути визначені на основі медико-фізіологічних та виробничих показників.  Функціональні стани організму формуються при всіх видах діяльності та умовах праці, тому використовуються як інтегральний критерій для об’єктивної і досить точної оцінки важкості праці. [13]