Міністерство  освіти і науки, молоді та спорту України

Національний  Авіаційний Університет

Кафедра авіаційної психології

К У Р С О В  А    Р О  Б О Т А

з   дисципліни “Інженерна психологія”

СТАН  НАПРУЖЕНОСТІ У АВІАЦІЙНИХ ДИСПЕТЧЕРІВ

ВиконаЛА:

студентка 408 групи

гуманітарного інституту

Стріха  Інна

Науковий  керівник:

Викладач  кафедри

 авіаційної  психології

Нагайко А.В. 
 
 

КИЇВ 2011

Зміст

Вступ...................................................................................................................3

Розділ І Теоретичний аналіз функціональних станів авіаційних диспетчерів

1.1 Професійна діяльність авіаційних диспетчерів…………………………..4

1.2 Загальна характеристика функціональних станів………………………..7

1.3 Особливості прояву стану напруженості у авіаційних диспетчерів……11

4. Ситуації, що викликають психічну напруженість………………………15

Висновки  до розділу І…………………………………………………………16

Розділ ІІ Корекція функціональних станів авіаційних диспетчерів

2.1 Методи корекції  функціональних станів авіаційних диспетчерів……..19

2.2 Практичні  рекомендації щодо оптимізації  стану напруженості авіаційних  диспетчерів в процесі їх професійної  діяльності……………………………..22

Висновки  до розділу ІІ…………………………………………………………23

Загальні  висновки………………………………………………………………25

Список  використаних джерел………………………………………………..27

 

Вступ

Актуальність  роботи: данна робота є актуальною оскількі питання, пов'язані з станом напруженності, висвітлюються у багатьох психологічних дослідженнях. Наявність стану напруження у авіаційних диспетчерів досі присутня в авіації, вона несе не лише негативний відбиток на фізичний та психологічний стан диспетчера, а й може бути причиною значних людских жертв. Тому розробка данної теми, а також покращення и збільшення методів корекції напруження моє значну актуальність в інженерній психології. 

Об’єкт  курсової роботи: стан напруженності

Предмет курсової роботи: стан напруженності у авіаційних диспетчерів

 

Мета: теоретично проаналізувати стан напруження авіаційних диспетчерів, визначити методи корекційної роботи.

Завдання:

1.Проаналізувати науково-методичну літературу з проблеми стану напруження. 
2. Виявити методи корекції стану напруження у диспетчорів.

Практичне значення:

Отримані  результати можуть використовуватись  психологами з метою корекції стану напруженності авіаційних диспетчорів. А також у профілактиці данного стану. 
 
 

 

Розділ І Теоретичний аналіз функціональних станів авіаційних диспетчерів

1. Професійна діяльність авіаційних диспетчерів

    Щоб зрозуміти стани напруження у авіаційних диспетчерів,треба спочатку визначити тип професійної діяльності диспетчера. Діяльність працівника авіаційної галузі напрочут важка. Диспетчер керує рухом літаків у визначеній зоні повітряного простору, забезпечує безпеку і точність польоту. Для успішного виконання цієї функції авіадиспетчер використовує знання повітряної навігації, авіаційної метеорології, а також строго встановлені правила та інструкції, які регламентують детальним чином всі аспекти його діяльності. Наприклад, для забезпечення безпечного розбіжності ПС у повітрі авіадиспетчер застосовує правила вертикального, бічного і поздовжнього ешелонування (розосередження повітряних суден на безпечні відстані в горизонтальній і вертикальній площинах).[2]

   Основне завдання авіадиспетчера - безперервний контроль за повітряною обстановкою і керування повітряним рухом у межах зони його відповідальності. Для виконання цього завдання авіадиспетчер використовує радіотехнічні засоби, засоби радіозв'язку з екіпажами повітряних суден, а також електрозв'язку з суміжними секторами та іншими фахівцями. Робоче місце авіадиспетчера обладнується моніторами відображення повітряної обстановки, метеообстановки, різними сигнальними табло, довідковою інформацією, засобами зв'язку та ін. Контроль за рухом ПС здійснюється від моменту покидання їм стоянки перед зльотом на аеродромі вильоту до заруліванія на стоянку після посадки на аеродромі призначення.

   Для забезпечення ефективного  контролю за рухом НД аеродроми  і повітряний простір діляться  на райони відповідальності диспетчерських  пунктів. За типом виконуваних  технологічних задач їх можна класифікувати на диспетчерські пункти «руління», «Старту і посадки», «Круга», «Підходу», «Районного Центру», диспетчерські пункти «Місцевих Повітряних Ліній», «Аеродромні Диспетчерські Пункти».

- Диспетчер  «аеродромного диспетчерського пункту» (АДП) контролює готовність екіпажу ПС до виконання польоту, доводить до нього необхідну інформацію, складає добовий план польотів, фіксує початок і закінчення виконання польоту, погоджує виконання плану польотів з іншими службами (наприклад, з АДП іншого аеропорту) . Диспетчер АДП не здійснює контроль за фактичною повітряною обстановкою.

- Диспетчер  «руління» (ДПР) контролює рух  ПС за території аеродрому,  видає дозволи на буксирування, запуск двигунів, рулювання.

- Диспетчер  «Старту і посадки» (СДП, ПДП) контролює рух на злітно - посадкової смуги, і передпосадковій прямий, керує злітають і заходять на посадку ПС, видає дозволи на зліт, посадку.

- Диспетчер  «Круга» (ДПК) керує рухом ПС  у сфері повітряного простору  від 2 км і нижче і в радіусі 50 км від аеродрому. Видає дозволи на виконання заходу на посадку прилітають ВС і вказівки про первісному наборі висоти вилітають.

- Диспетчер  «Підходу» (ДПП) керує рухом  ПС у галузі повітряного простору, обмеженої висотами 2, 6 км і видаленням  від аеродрому 90-120 км; вирішує завдання з визначенням черговості заходу на посадку, побудови необхідних інтервалів ешалонування.

- Диспетчер  «Районного Центру» (РЦ) контролює  політ ЗС на висотах від  1,5 до 17 км і в межах встановлених  кордонів в горизонтальній площині.

- Диспетчер  пункту «Місцевих Повітряних  Ліній» (КДП МВЛ) керує польотом  ВС від висоти 1,5 км і нижче  в районі аеродрому МВЛ.

- Диспетчер  «Місцевого Диспетчерського Пункту»  (МДП) керує польотом ВС від  висоти 1,5 км і нижче в межах  встановленого району відповідальності (зазвичай сумірного по площі з адміністративним регіоном Росії або його значною частиною) в горизонтальній площині. Безліч авіаційних робіт, далеко від великих аеропортів, здійснюються під керуванням диспетчерів МДП.[11]

  Умови роботи диспетчера досить складні, тому що він приймає рішення у твердому ліміті часу, працює при великому інформаційному навантаженні, при постійно і швидко мінливій повітряній обстановці, несе відповідальність за життя багатьох людей. В умовах інтенсивного повітряного руху під керівництвом одного авіадиспетчера може перебувати одночасно 10-20 Нд. Саме в таких умовах праці доволі вирогідним є виникнення напруження.

Не кожна  людина здатна витримати такі умови  праці, тому зазначимо психологічні та фізіологічні характеристики які мають бути присутні у особи яка займає посаду диспетчера:

• Оперативність;
• швидка реакція;
• образне мислення;
• концентрація уваги;
• високий рівень стійкості уваги;
• гарна моторна пам’ять;
• аналітичне мислення;
• гострий зір;
• гарний слух;
• чітка дикція;
• здатність швидко приймати рішення;
• здатність прогнозувати результат діяльності;
• високий рівень розвитку слухової, зорової, короткочасної пам’яті;
• емоційна стійкість навіть в екстримальних умовах;
• врівноваженість нервової системи;
• витривалість;
• пунктуальність;
• відповідальність за вчинки ;
• оперативність діяльності;
• гнучкість у процесі прийняття рішень;
• організованість у роботі;
• зібраність діяльності;
• винахідливість;
• комунікабельність.

При наявності зазначених якостій, мають  бути відсутні такі якості особистості як:

• безвідповідальність;
• емоційна неврівноваженість;
• регідність мислення;
• неуважність у діяльності;
• тривожність;
• незібраність;
• неакуратність;
• швидка втомлюваність;[4]

  Як вже зазначалось, праця диспетчера є важкою навіть для осіб які відповідають зазначеній психограмі, а при невідповідності їй, чи наявності негативних властивостей, діяльність ускладнюється та стає надто ризикованою. Варто додати, що у професійній діяльності диспетчера стикаються з різноманітними порушеннями функціональних станів. Докладніше про функціональні стани у наступному підрозділі.

2. Загальна характеристика функціональних станів

   Функціональний стан людини характеризує його діяльність у конкретному напрямку, в конкретних умовах, з конкретним запасом життєвої енергії. А.Б. Леонова підкреслює, що поняття функціонального стану вводиться для характеристики еффектівностной сторони діяльності або поведінки людини. Мова йде про можливості людини, що знаходиться в тому чи іншому стані, виконувати певний вид діяльності. Стан людини можна описати за допомогою різноманітних проявів: змін у функціонуванні фізіологічних систем (центральної нервової, серцево-судинної, дихальної, рухової, ендокринної і т. д.), зрушення в протіканні психічних процесів (відчуття, сприйняття, пам'яті, мислення, уяви, уваги), суб'єктивні переживання.   В.І. Медведєв запропонував таке визначення функціональних станів: «Функціональний стан людини розуміється як інтегральний комплекс готівкових характеристик тих функцій і якостей людини, які прямо чи опосередковано обумовлюють виконання діяльності». [12]

     Стосовно трудової діяльності функціональна система організму є інтегральним комплексом фізіологічних функцій і якостей людини, які забезпечують ефективне виконання професійної роботи при певному рівні фізіологічних затрат.

   Рівень фізіологічних затрат на досягнення мети праці може бути достатнім або вимагати залучення резервів організму, що виявляється у формуванні певних функціональних станів організму: нормального, граничного і патологічного. Кожний стан має свої ознаки, які можуть бути визначені на основі медико-фізіологічних та виробничих показників.

   Функціональні стани організму формуються при всіх видах діяльності та умовах праці, тому використовуються як інтегральний критерій для об’єктивної і досить точної оцінки важкості праці. Для оцінки функціонального стану організму використовують показники поточних змін фізіологічних функцій, які характеризують рівень працездатності і втоми у процесі праці, і показники більш віддалених наслідків роботи.

Найбільш  важливими є показники, які характеризують:

● силу і витривалість м’язових груп;