Синдром професійного вигорання

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 29 Апреля 2013 в 15:26, доклад

Краткое описание

В останні роки в розвинених країнах, все частіше говорять не тільки про професійний стресі, а й про синдром професійного згоряння або вигорання працівників (далі буде застосовуватися термін «професійне вигорання» як найбільш адекватний). У цьому і полягає актуальність заданої теми. Поняття «емоційне вигорання» вперше було введено в обіг американським психологом Фрейденбергом і позначало психологічний стан людей, інтенсивно і тісно спілкуються з іншими. Спочатку в цю групу потрапили фахівці, що працюють у кризових центрах і психіатричних клініках. А пізніше в цю ж групу об'єднали всіх, хто за родом своєї професійної діяльності постійно спілкується з людьми.

Содержание

Вступ

1. Поняття про синдром професійного вигорання

2. Симптоми професійного вигорання

3. Профілактика емоційного вигорання

Висновок

Список використаної літератури

Прикрепленные файлы: 1 файл

Синдром професійного вигорання.doc

— 118.82 Кб (Скачать документ)

 

Таким чином, оперуючи смисловим змістом та кількісними показниками, підрахованими для різних фаз формування синдрому «вигорання», можна дати досить об'ємну характеристику особистості і, що, на думку автора, не менш важливо, намітити індивідуальні заходи профілактики та психокорекції.

 

 Обробка даних

 

Відповідно до «ключем» здійснюються такі підрахунки:

 

1. Визначається сума балів роздільно для кожного з 12 симптомів «вигоряння», з урахуванням коефіцієнта зазначеного в дужках. Так, наприклад, по першому симптому позитивну відповідь на питання № 13 оцінюється в 3 бали, а негативну відповідь на питання № 73 оцінюється в 5 балів і т.д. кількість балів підсумовується і визначається кількісний показник вираженості симптому.

 

2. Підраховується сума показників симптомів для кожної з 3-х фаз формування «вигорання».

 

3. Знаходиться підсумковий показник синдрому «емоційного вигорання» - сума показників усіх 12-ти симптомів.

 

Ключі

 

«Напруга»

 

Переживання психотравмуючих обставин: +1 (2), +13 (3), +25 (2), -37 (3), +49 (10), +61 (5), -73 (5)

 

Незадоволеність собою: -2 (3), +14 (2), +26 (2), -38 (10), -50 (5), +62 (5), +74 (3)

 

«Загнаність у клітку»: +3 (10), +15 (5), +27 (2), +39 (2), +51 (5), +63 (1), -75 (5)

 

Тривога і депресія: +4 (2), +16 (3), +28 (5), +40 (5), +52 (10), +64 (2), +76 (3) «Резистенцию»

 

Неадекватне емоційне виборче реагування: +5 (5), -17 (3), +29 (10), +41 (2), +53 (2), +65 (3), +77 (5)

 

Емоційно-моральна дезорієнтація: +6 (10), -18 (3), +30 (3), +42 (5), +54 (2), +66 (2), -78 (5)

 

Розширення сфери економії емоцій: +7 (2), +19 (10), -31 (20), +43 (5), +55 (3), +67 (3), -79 (5)

 

Редукція професійних обов'язків: +8 (5), +20 (5), +32 (2), -44 (2), +56 (3), +68 (3), +80 (10)

 

«Виснаження» Емоційний дефіцит: +9 (3), +21 (2), +33 (5), -45 (5), +57 (3), -69 (10), +81 (2)

 

Емоційна відстороненість: +10 (2), +22 (3), -34 (2), +46 (3), +58 (5), +70 (5), +82 (10)

 

Особистісна відстороненість (деперсоналізація): +11 (5), +23 (3), +35 (3), +47 (5), +59 (5), +72 (2), +83 (10)

 

Психосоматичні і психовегетативні порушення: +12 (3), +24 (2), +36 (5), +48 (3), +60 (2), +72 (10), +84 (5)

 

 

 

 

 

 

 

Інтерпретація результатів

 

Запропонована методика дає докладну картину синдрому «емоційного вигорання». Перш за все, треба звернути увагу на окремо взяті симптоми. Показник вираженості кожного симптому коливається в межах від 0 до 30 балів:

 

· 9 і менше балів - не сформований симптом,

 

· 10-15 балів - складаний симптом,

 

· 16 -20 балів - сформований симптом.

 

· 20 і більше балів - симптоми з такими показниками відносяться до домінуючих у фазі або в усьому синдром емоційного вигорання.

 

Подальший крок в інтерпретації результатів опитування - осмислення показників фаз розвитку стресу - «напруга», «резистенцию» і «виснаження». У кожній з них оцінка можлива в межах від 0 до 120 балів. Однак, зіставлення балів, отриманих для фаз, не правомірно, бо не свідчить про їх відносної ролі або внесок у синдром. Справа в тому, що вимірюються в них явища істотно різні: реакція на зовнішні і внутрішні фактори, прийоми психологічного захисту, стан нервової системи. За кількісними показниками правомірно судити тільки про те, наскільки кожна фаза сформувалася, яка фаза сформувалася в більшій чи меншій мірі:

 

· 36 і менше балів - фаза не сформувалася;

 

· 37-60 балів - фаза в стадії формування;

 

· 61 і більше балів - сформована фаза.

 

У психодіагностичне укладанні висвітлюються наступні питання:

 

· Які симптоми домінують;

 

· Якими склалися і домінуючими симптомами супроводжується «виснаження»;

 

· Пояснити чи «виснаження» (якщо воно виявлено) чинниками професійної діяльності, що увійшли до симптоматику «вигорання», чи суб'єктивними факторами; який симптом (які симптоми) найбільше обтяжують емоційний стан особи;

 

· У яких напрямках треба впливати на обстановку в професійному колективі, щоб знизити нервове напруження;

 

· Які ознаки і аспекти поведінки самої особистості підлягають корекції, щоб емоційний «вигорання» не завдавало шкоди їй, професійної діяльності і партнерам.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновок

 

Емоційне вигоряння - це вироблений особистістю механізм психологічного захисту у формі повного або часткового виключення емоцій у відповідь на вибрані психотравмуючі впливи. «Вигорання» почасти функціональний стереотип, оскільки дозволяє людині дозувати і економно витрачати енергетичні ресурси. У той же час, можуть виникати його дисфункціональні слідства, коли «вигорання» негативно позначається на виконанні професійної діяльності та відносинах з партнерами.

 

Емоційне вигоряння небезпечно своїми наслідками. Якщо не звертати уваги на ознаки вигоряння, то далі послідують такі великі неприємності, як депресії, нервові зриви, психосоматичні розлади.

 

Професійному вигорянню більше схильні співробітники, які за родом служби змушені багато та інтенсивно спілкуватися з різними людьми, знайомими і незнайомими. Перш за все це керівники, медичні та соціальні працівники, консультанти, викладачі, поліцейські і т. п.

 

Особливо швидко «вигорають» співробітники, що мають інтровертірованний характер, індивідуально-психологічні особливості яких не узгоджуються з професійними вимогами комунікативних професій. Вони не мають надлишку життєвої енергії, характеризуються скромністю і сором'язливістю, схильні до замкнутості і концентрації на предметі професійної діяльності. Саме вони здатні накопичувати емоційний дискомфорт без «скидання» негативних переживань у зовнішнє середовище.

 

Помічено, що симптоматика професійного вигорання може бути «інфекційної» і виявлятися не тільки в окремих працівників, але й у цілої організації. У даному випадку вигоряння проявляється в тому, що у переважної більшості співробітників присутній внутрішнє фізична або емоційний стан з одними і тими ж симптомами, а також одні й ті ж форми поведінки.

Проте, існують люди, які з меншим ризиком для здоров'я і менш вираженим зниженням ефективності переживають синдром професійного вигорання. У першу чергу це люди, які мають хороше здоров'я і свідомо, цілеспрямовано піклуються про свій фізичний стан. Також це люди, що мають високу самооцінку і впевненість в собі, своїх здібностях і можливостях.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 


Информация о работе Синдром професійного вигорання