Автор работы: Пользователь скрыл имя, 12 Октября 2013 в 15:32, курсовая работа
Мета дослідження: виявити психологічні особливості становлення особистості в ранньому та пізньому юнацькому віці. Обґрунтувати, розробити вирішення проблем, які виникають в юнацькому віці.
Завдання дослідження:
1. Здійснити теоретичний аналіз психологічної літератури щодо змісту, структурної будови та особливостей формування психології в юнацькому віці.
2. Виявити психологічні та соціальні детермінанти становлення психологічних особливостей в юнацькому віці.
Вступ.......................................................................................................................3
Розділ 1. Теоретичні основи психології юнацького віку.
1.1 Поняття юності і її вікові групи.................................................5
1.2 Психологічний розвиток і формування світогляду...............7
1.3 Розвиток пізнавальної сфери в юнацькому віці.......................9
1.4 Особливості спілкування в юнацькому віці...........................12
Розділ 2. Експериментальне дослідження психологічних особливостей
юнацького віку.
2.1 Методи та методики дослідження психології юнацького
віку
2.1.1 Діагностика домінуючої емоційної модальності
підлітків......................................................................................15
2.1.2 Методика „Дослідження індивідуальних особливостей
уяви”............................................................................................16
2.2 Результати експериментального дослідження, та їх аналіз..18
Висновки...............................................................................................................25
Список використаної літератури.....................................................................27
Додатки
Для визначення рівня індивідуальних особливостей уяви студентів було використано методику: «Дослідження індивідуальних особливостей уяви».
Досліджувалось три властивості уяви: рівень складності, рівень фіксованості та рівень стереотипності. Дослідження проводилось у формі тестування. Тестування проводилось в три етапи. На першому етапі випробуваним давали аркуш із зображеним контуром кола, на другому – трикутника і на третьому – квадрата ( Див. Додаток 2). Час малювання на кожному етапі експериментатор визначав за секундоміром. У кожному випадку воно мало дорівнювати 60 секундам. Після чого малюнки збирались.
Складність уяви констатувалось за найскладнішим із трьох малюнків. У методиці пропонувалось користуватися шкалою, що надає можливість установлювати п'ять рівнів складності.
Ступінь фіксованості образів визначають за кількістю малюнків, що містять той самий сюжет. Уява вважається гнучкою, коли фіксованість образів в уявленні не відображається в малюнках, тобто всі малюнки на різні сюжети й охоплюють як внутрішню, так і зовнішню частини контуру геометричної фігури. Фіксованість уявлень слабка і гнучкість уяви середня, якщо два малюнки – на той самий сюжет. Сильна фіксованість образів в уявленні і негнучкість або ригідність уяви характеризуються за малюнками на той самий сюжет. Якщо всі малюнки мають той самий сюжет незалежно від рівня їхньої складності – це ригідна уява.
Стереотипність визначалась за змістом малюнків. Якщо зміст малюнка типовий, то уява, так само як і сам малюнок, вважається стереотипною, якщо не типове, оригінальне – то творчою. У методиці були запропоновані приклади типових малюнків. Малюнок вважався оригінальним, а уява творчою за відсутності стереотипності, коли всі малюнки виконані випробуваними на нетипові сюжети.
Для анонімності результатів випробуваним було запропоновано підписати усі три аркуші однаково, наприклад поставити підпис, або дату народження.
Мій експеримент проводився в три етапи:
1. На першому етапі випробуваним давали аркуш із зображеним контуром кола і зачитувалась така інструкція: «Використовуючи зображений на цьому аркуші контур геометричної фігури, намалюйте малюнок. Якість малюнка значення не має. Спосіб використання контуру обирайте на свій розсуд. За сигналом «Стоп!» малювання припиняйте». Через 60 секунд малюнки збирались. А випробуваних просять дати самозвіт і для цього запитують: «Чи сподобалося вам завдання? Які почуття у вас виникали під час його виконання?» – це робиться для того, щоб розрядити обстановку і підготуватися до наступного етапу тестування.
2. На другому етапі випробуваним давали аркуш із зображеним контуром трикутника і вся процедура повторювалась знову.
3. На третьому етапі випробуваним давали аркуш із зображеним контуром квадрата і як у попередніх двох етапах процедура тестування була аналогічною.
Коли усі малюнки були зібрані, я відсортувала їх так щоб кожному студенту відповідало по три малюнка, які йому належать.
Розділ 2. Експериментальне дослідження психологічних особливостей
юнацького віку
2.2 Результати експериментального дослідження, та їх аналіз
2.2.1 Діагностика домінуючої емоційної модальності підлітків (Л.А.Рабинович в модифікації Т.Г.Сирицо)
Для визначення модальної структури емоційності при спілкуванні з однолітками в групі в повсякденному житті я скористалися «Чотиримодальним тестом-опитувальником» Л.А. Рабинович. Опитувальник вимірює частоту й інтенсивність переживання суб'єктом основних чотирьох емоцій, але в різних умовах.
При роботі з
запитальником випробувані
Обробка даних
Обробка результатів проводилася для визначення модальної структури емоційності юнаків: для кожної із чотирьох основних емоцій підсумувалися набрані бали, що характеризують рівень переживання даної емоції, властивій суб'єкту в різних умовах. Відповідно до кількості балів емоції розміщалися в ранговій послідовності від домінуючої до вираженої мінімально. У такий спосіб складалися формули індивідуальної модальної структури емоційності в буквеному вираженні, типу РГСП, ГСРП, СГПР (радість, гнів, страх, печаль і т.д. (по початкових буквах назв основних емоцій).
Домінуюча емоція в структурі емоційності |
Кількість учнів |
Радість Гнів Страх Печаль |
46,6 23,4 16,6 13,4 |
Таблиця 1. Домінування емоцій у модальній структурі емоціональності в учнів раннього юнацького віку (%)
Результати та їх обговорення
Загальна картина домінування основних емоцій у різних видах активності представлена в таблиці 2.
З 30 учнів 11 класу у 14 юнаків виявилася домінуючою емоція радості, у 7 учнів – домінуюча емоція гнів, у 5 учнів – страх виявився домінуючою емоцією, і, відповідно, у 4 учнів домінуючої емоцією є печаль.
Рис.2. Розподіл учнів 11 класу по приналежності до домінуючої емоції
Юнаків, що характеризуються стійкою схильністю до радісних переживань, більше половини всієї вибірки. Найбільш вираженою рисою для осіб з переважаючою модальністю «радість» виступає емоційна стійкість у спілкуванні, яка характеризується здатністю до мобілізації, до керування своїм емоційним станом, до контролю над власною експресією та поведінкою. У представників даного типу емоційна стійкість у спілкуванні поєднується з вмінням захоплювати спілкуванням інших людей, створювати легку, невимушену атмосферу навколо себе. Їх виразність у спілкуванні заразлива за рахунок багатого жестикулювання, міміки, різноманітного інтонаційного репертуару. Вони приязні, здатні до співробітництва, розумних поступків. В цілому вони легко спілкуються, прагнуть до виграшного самоподання, вільні у визначенні лінії своєї поведінки.
Представникам групи з домінуванням емоційної модальності «радість» властиві конформність, сміливість, чуттєвість, самовпевненість, залежність від групи, підозрілість.
Отримані дані свідчать, що домінування радості мають досить стійкі позитивні зв'язки із проявом гніву й негативні зв'язки із проявом печалі. Тобто, якщо у юнака радість виявилася домінуючою емоцією, то гнів майже у всіх випробуваних визначається, як друга емоція по величині після радості, і, навпаки, печаль виступає останньої або ж передостанньою по впливу на юнаків. Домінування гніву до деякої міри пов'язане зі зниженим проявом страху.
Особи з домінуванням емоційної модальності «гнів» характеризуються, в першу чергу, свободою думок та вчинків, вони прагнуть до незалежності від оцінок оточуючих, мало звертають увагу на враження, яке вони справляють на інших людей. Відстоюючи свою позицію, вони часто не приховують свої емоційні переживання, при цьому енергійно жестикулюють, виявляють невитриманість, нетерплячість. Вони схильні до конфліктності і не завжди вміють конструктивно спілкуватися, що періодично спричиняє труднощі у спілкуванні.
Представники групи з домінуванням емоційної модальності «гнів» відрізняються слабкістю «Я», залежністю від групи, суворістю, жорстокістю, тривожністю, афектотимією, екстраверсією, підозрілістю, фрустрованістю.
Домінування страху
супроводжується незначною схил
Особи, у яких
мають перевагу емоції патерну «страх»,
у спілкуванні переважно
Представникам групи з домінуванням емоційної модальності «страх» властиві конформність, інтроверсія, імпульсивність, стурбованість, покірливість, консерватизм, практичність, нерішучість.
Представників груп з домінуванням емоційної модальності «печаль» характеризує деяка скупість міміки та жестів, вони в цілому стримані в зовнішній прояві своїх емоційних переживань. При цьому вони демонструють високу компетентність стосовно нюансів спілкування, здатні позиціонувати себе та свої інтереси в поєднанні з підпорядкованістю у взаємодії з іншими людьми, прийняттям норм, меж спілкування.
Представникам групи з домінуванням емоційної модальності «печаль» властиві нерішучість, стурбованість, відчуженість, інтроверсія, схильність до почуття провини, конформність, довірливість.
Аналіз результатів
експериментальної групи
Рівень складності уяви показав, що у десяти із тринадцяти осіб рівень складності уяви низький, у студента під №13 – середній рівень, а у номерів 4 і 5 – високий рівень складності уяви.
Аналіз результатів
експериментальної групи
Рівень фіксованості уяви показав, що у одинадцяти осіб із тринадцяти слабко фіксована уява. А у студентів під номерами 3 і 5 – високий рівень фіксованості уяви.
Аналіз результатів
експериментальної групи
Рівень стереотипності уяви показав, що у всіх студентів стереотипна уява.
Для одержання більш детальної кількісної характеристики порівняємо між собою отримані показники.
Зіставляючи рівень складності, фіксованості та стереотипності уяви кожного студента у групі я отримала наступні результати.
Після аналізу отриманих результатів можна зробити висновок, що у десяти осіб із тринадцяти уява є низької складності, слабко фіксованою та стереотипною. Але необхідно відмітити, що у студентів під номерами 13,4 і 5 рівень уяви вищий за інших.
Висновки
Проаналізувавши наукову літературу я зробила висновок, що ранній юнацький вік має вирішальне значення в розвитку особистості, накладаючи відбиток на подальший життєвий шлях. Адже здійснений у юнацтві життєвий вибір буде визначати в подальшому успішність життєвого шляху особистості в цілому. Найважливіший психологічний процес юнацького віку - становлення самосвідомості і стійкого образу своєї особистості, свого “Я”.
А також виявила психологічні особливості становлення особистості в ранньому та пізньому юнацькому віці. Обґрунтувала, розробила вирішення проблем, які виникають в юнацькому віці.
Отже, є шість основних проблем, з якими стикається майже кожен представник цього віку:
1. зростання інтересу до власної особистості;
2.почуття самотності;
3.проблема часу;
4.пошук ідеалу;
5. жага кохання;
6. вибір шляху професійного становлення.
У ранній юності відбувається прогресивний розвиток теоретичного мислення (старшокласники виявляють логічне мислення, здатність займатися теоретичними міркуваннями та самоаналізом).
У цьому віковому періоді
починає окреслюватися
Юнацький вік являє собою наче “третій світ”, що існує між дитинством і дорослістю, тому що біологічно - фізіологічне і статеве дозрівання завершено (уже не дитина), але в соціальному відношенні - ще не самостійна доросла особистість. Юність - це період прийняття відповідальних рішень, що визначають усе подальше життя людини: вибору професії і свого місця в житті, сенсу життя, вироблення світогляду і життєвої позиції, супутника життя.