Психологія юнацького віку

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ВОЛИНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ЛЕСІ УКРАЇНКИ

ФАКУЛЬТЕТ ПСИХОЛОГІЇ

КАФЕДРА ВІКОВОЇ  І ПЕДАГОГІЧНОЇ ПСИХОЛОГІЇ

 

 

 

 

 

ПСИХОЛОГІЯ  ЮНАЦЬКОГО ВІКУ

Курсова робота з дисципліни „Педагогічна психологія”

 

 

 

                    студентка групи 2.2

                                          спеціальності „Початкова освіта”

                                      ДЕМЧУК ЮЛІЯ СЕРГІЇВНА

                   Науковий керівник:

                                      ДЕНИСЮК АНТОНІНА СТЕПАНІВНА            

                                                            кандидат психологічних наук,

                                                       професор кафедри вікової і педагогічної

     психології

 

 

ЛУЦЬК – 2011 
ЗМІСТ

Вступ.......................................................................................................................3

Розділ 1.  Теоретичні основи психології юнацького віку.

     1.1 Поняття юності і її вікові групи.................................................5

                 1.2 Психологічний розвиток і формування світогляду...............7

                 1.3 Розвиток пізнавальної сфери в юнацькому віці.......................9

                 1.4 Особливості спілкування в юнацькому віці...........................12

Розділ 2. Експериментальне дослідження психологічних особливостей     

                 юнацького віку.                

               2.1 Методи та методики дослідження  психології  юнацького                                

                     віку

               2.1.1 Діагностика домінуючої емоційної модальності

                           підлітків......................................................................................15           

                2.1.2 Методика „Дослідження індивідуальних особливостей

                           уяви”............................................................................................16                                                        

                2.2 Результати експериментального дослідження, та їх аналіз..18

Висновки...............................................................................................................25

Список  використаної літератури.....................................................................27

Додатки

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Юність –  завершальний етап формування особистості. За віковою періодизацією юнацький вік поділяють на дві частини: рання юність (14,5-15 – 17 років) та старший  юнацький вік (18–25 років).

Актуальність дослідження зумовлена розвитком психологічних відмінностей у юнацькому віці, необхідністю встановлення причин виникнення конфліктних форм поведінки в пізньому юнацькому віці і, як наслідок, існування протирічливих тенденцій між особистісним розвитком індивіда та соціальною ситуацією інтерперсональної взаємодії.

Також обумовлюється  тим, що сучасний період розвитку суспільства, пов’язаний з підвищенням ролі діалогічних  форм взаємодії в розв’язанні  соціально-економічних і науково-технічних  проблем, визначив дефіцит особистостей, здатних творчо вирішувати проблеми. У зв’язку з цим, особливої актуальності набуває проблема підвищення інтелектуального потенціалу учнів, розвитку їх діалогічного мислення.

  Об’єкт дослідження – розвиток  психології особистості в юнацькому віці.

  Предмет дослідження – психологічні особливості становлення особистості в ранньому та пізньому юнацькому віці.

  Мета дослідження: виявити психологічні особливості становлення особистості в ранньому та пізньому юнацькому віці. Обґрунтувати, розробити вирішення проблем, які виникають в юнацькому віці.

  Завдання дослідження:

1. Здійснити теоретичний аналіз психологічної літератури щодо змісту, структурної будови та особливостей формування психології в юнацькому віці.

2. Виявити психологічні та соціальні детермінанти становлення психологічних особливостей в юнацькому віці.

3.    Визначити психологічні особливості розвитку юнацького віку в умовах навчання у школі та університеті.

       Протягом юнацького віку особистість досягає високого рівня інтелектуального розвитку, збагачує ментальний досвід, уперше масштабно роздивляється свій внутрішній світ, свою індивідуальність, формує цілісний Я-образ, самовизначається у життєвих і професійних планах, осмислено спрямовує свій погляд у майбутнє, що свідчить про перехід її до етапу дорослості.

Є п'ять основних проблем, з якими стикається майже кожен представник цього віку: зростання інтересу до власної особистості, почуття самотності, проблема часу, пошук ідеалу, жага кохання, вибір шляху професійного становлення.

    16-17 років — це криза страху перед швидким перетворенням на дорослу людину, це виривання коренів, перехід до ранньої молодості.

    Юнаки і юнки активно шукають відповіді на питання — «Хто я?», «Для чого живу? », «Хто зі мною поруч? », «Як знайти близьку людину?», «Ким бути?», «Що робити у майбутньому?»  

   Цей вік характеризується  найнижчої задоволеністю сенсом життя,  найгострішою невпевненістю у собі, тотальної невизначеності.  Незадоволення рисами характеру власної особистості, низькими можливостями саморегуляції приховують острах перед майбутнім, а бажання зводити «повітряні замки» приховує невпевненість у собі. Дехто з юнаків стає швидке реалістом, позбавляючи себе мрійництва. А дехто, навпаки, відкидає всякі уявлення про реальність, намагаючись бути незалежним від проблем соціального життя. Такі люди часто вдаються до східних філософій та релігій (індуїзм, буддизм, конфуціанство та до методів, що змінюють стани свідомості). Важливим є наявність у житті юнака (юнки) архетипно мудрої людини, яка б показала їх роль у побудові власного життєвого шляху, що саме вони є режисерами своєї життєвої драми.

Свій внесок у дослідження  проблематики юнацького віку зробили: І.Д.Бех, І.С.Кон, Е.І.Головаха, В.С.Муліна, Ф.Райс, І.Ю.Кулагіна, І.Ганоль, Г.Крайг.

Розділ 1.  Теоретичні основи психології юнацького віку

1.1 Поняття юності і її вікові групи.

Юність –  завершальний етап формування особистості. За віковою періодизацією юнацький вік поділяють на дві частини: рання юність (14,5-15 – 17 років) та старший юнацький вік (18–25 років).

Рання юність (старший  шкільний вік) охоплює вікові межі 14,5-15 – 17 років.

Рання юність – це вік безпосередньої підготовки підростаючої особистості до життя як дорослої людини. Важливі завдання юнацького віку – вибір професії, підготовка до трудової діяльності та підготовка до вступу у шлюб та створення власної сім’ї. Л.Божович підкреслює, що саме це створює нову соціальну ситуацію розвитку.

Перед старшим  шкільним віком постає необхідність самовизначення, вибору свого життєвого шляху як завдання найважливішої життєвої значущості. Вибір професії стає психологічним центром ситуації розвитку старшокласника. Старші школярі дивляться на теперішнє уже з позиції майбутнього.[ 3, с.54 ]

Старший шкільний вік – початкова стадія фізичної зрілості і одночасно стадія статевого дозрівання. Старшокласники готові до фізичних та розумових навантажень. Фізичний розвиток сприяє формуванню навичок і вмінь у праці, спорті, відкриває можливості для вибору професії. Усвідомлення своєї фізичної сили і привабливості, здоров’я впливає на формування у юнаків та дівчат високої самооцінки, впевненості в собі, життєрадісності, оптимізму, активності, поривання до дій.

Саме в ранньому юнацькому віці головним новоутворенням є відкриття власного Я, розвиток рефлексії, усвідомлення власної індивідуальності та її властивостей, поява життєвого плану, настанова на свідому побудову власного життя. Значної ваги у свідомості старшокласників набуває усвідомлення ними тих якостей оточуючих людей і своїх власних, які зумовлюють людські взаємини.

Ранній юнацький вік має вирішальне значення в  розвитку особистості, накладаючи відбиток на подальший життєвий шлях. Адже здійснений у юнацтві життєвий вибір буде визначати в подальшому успішність життєвого шляху особистості в цілому. [ 7, с.76 ]

Ранній юнацький вік – це вік не менших зрушень, ніж підлітковий, проте вони якісно інші і пов’язані із пошуками відповіді на запитання “яким бути?”.

Особливо значущим є те, що в цей період завершується статева ідентифікація, прийняття дорослих статевих ролей, процес перетворення хлопчиків на чоловіків, дівчаток – на жінок, тобто формується психологічна стать. Рання юність не менш психологічно складний період, ніж підлітковий.

Самосвідомість у ранньому юнацькому віці структурується навколо статевого розвитку особистості (Л.Божович, М.Боришевський, І.Кон). Саме рівень розвитку статевої свідомості та самосвідомості визначає потреби, ціннісні орієнтації, мотиви поведінки людини як статевої істоти. [ 9, с.34 ]

Сучасні старшокласники не отримують потрібного обсягу знань щодо репродуктивної функції людини, культури інтимних стосунків, збереження сексуального здоров’я з молодих років. Слід зважати також на те, що значна кількість з них має негативний досвід виконання статевих ролей у батьківській сім’ї.

         Власне ранньоюнацький вік має вирішальне значення в психосексуальному та статеворольовому розвитку індивіда, в становленні особистості майбутнього сім’янина. Впродовж цього віку підростаюча особистість досягає такого ступеню фізичної, психічної та соціальної зрілості, на якому вона цілком здатна свідомо і самостійно виконувати відповідальні соціальні функції як повноправний громадянин суспільства.

Старший юнацький вік (18-25 років) – це початок дорослості. На цьому етапі молода людина є уже зрілою і в фізичному, і в соціальному плані.

[ 11, с.67 ]

 

1.2 Психологічний розвиток і формування світогляду

    Юнацький  вік - етап формування самосвідомості  і власного світогляду, прийняття  відповідальних рішень, людської  близькості, коли цінності дружби, любові можуть бути першорядними. 
      Відповідаючи самому собі на питання “хто я?”, “який я?”, “до чого я прагну?”, молода людина формує:

1) самосвідомість - цілісне уявлення про себе, емоційне ставлення до себе, самооцінку своєї зовнішності, розумових, моральних, вольових якостей, усвідомлення своїх достоїнств і недоліків, на основі чого виникають можливості цілеспрямованого самовдосконалення, самовиховання;

2) власний світогляд як цілісну систему поглядів, знань, переконань своєї життєвої філософії, що спирається на засвоєну раніше певну суму знань і здатність до абстрактно-теоретичного мислення, без чого розрізнені знання не складаються в єдину систему;

3)прагнення  наново і критично осмислити усе оточуюче, самоствердити свою самостійність та оригінальність, створити власні теорії сенсу життя, любові, щастя, політики тощо. Для юнацтва властивий максималізм суджень, своєрідний егоцентризм мислення: розробляючи свої теорії, юнак поводиться так, наче світ повинен підпорядковуватися його теоріям, а не теорії  дійсності. Прагнення довести свою незалежність і самобутність супроводжуються типовими поведінковими реакціями: “зневажливого ставлення” до порад старших, недовіри і критиканства стосовно старших поколінь, іноді навіть відкритої протидії. [ 1, с.54] 
   Юнацький вік являє собою наче “третій світ”, що існує між дитинством і дорослістю, тому що біологічно - фізіологічне і статеве дозрівання завершено (уже не дитина), але в соціальному відношенні - ще не самостійна доросла особистість. Юність - це період прийняття відповідальних рішень, що визначають усе подальше життя людини: вибору професії і свого місця в житті, сенсу життя, вироблення світогляду і життєвої позиції, супутника життя.[4,с.87] 
   Найважливіший психологічний процес юнацького віку - становлення самосвідомості і стійкого образу своєї особистості, свого “Я”. 
   Становлення самосвідомості відбувається за декількома напрямками:  
   1) відкриття власного внутрішнього світу, юнак починає сприймати свої емоції не як похідні від зовнішніх подій, а як стан свого “Я”, з'являється почуття власної особливості, несхожості на інших, інколи з'являється і почуття самітності (“Інші люди мене не розуміють, я - самотній”);  
  2) виникає усвідомлення неповоротності часу, розуміння скінченності свого існування. Саме розуміння неминучості смерті змушує людину всерйоз задуматися про сенс життя, про свої перспективи, майбутнє, про свої цілі.  
   3) формується цілісне уявлення про самого себе, ставлення до себе, причому спочатку усвідомлюються й оцінюються людиною особливості свого тіла, зовнішності, привабливість, а потім уже морально-психологічні, інтелектуальні, вольові якості. Юнацькі самооцінки часто бувають суперечливі (“Я у своїй уяві - геній + нікчемність”).  
   4) Відбувається усвідомлення сексуальної чуттєвості, що з'являється в цей період, і формується ставлення до неї. Юнацька сексуальність відрізняється від сексуальності дорослої людини. Якщо зріла статева любов дорослих людей являє собою гармонійну єдність чуттєво-сексуального потягу і потреби в глибокому духовному спілкуванні і порозумінні люблячих людей, то в юності ці два потяги зріють неодночасно, і до того ж по-різному в дівчат та юнаків. Хоча дівчата раніше зріють фізіологічно, у них спочатку потреба в романтичному залицянні, ніжності, пестощах, емоційному теплі і порозумінні виражена сильніше, ніж у фізичній близькості. У юнаків, навпаки, у більшості випадків раніше з'являється чуттєво-сексуальний потяг до фізичної близькості, і значно пізніше виникає потреба в духовній близькості, порозумінні. [ 2, с.98 ]