Психологія юнацького віку

 

1.3 Розвиток пізнавальної сфери в юнацькому віці 

     У ранній юності  відбувається прогресивний розвиток  теоретичного мислення (старшокласники  виявляють логічне мислення, здатність  займатися теоретичними міркуваннями  та самоаналізом).

У цьому віковому періоді  починає окреслюватися індивідуальний стиль інтелектуальної діяльності (пізнавальний і когнітивний стилі), формується ментальний досвід, виробляються індивідуальні варіанти способів сприймання, запам'ятовування і мислення, які визначають шляхи набуття, накопичення, перероблення та використання інформації. Водночас багато представників цього віку схильні переоцінювати рівень своїх знань і розумових здібностей.[ 5, с.94 ]

Розвиток мислення старшокласників.

Центром когнітивного розвитку старшокласників є становлення словесно - логічного мислення. У цьому віці вони переходять до вищих рівнів абстрактного мислення, здатні усвідомлено оволодівати логічними операціями (аналізом, синтезом, порівнянням, абстрагуванням, конкретизацією, узагальненням).

     Мислення в ранній юності стає системнішим і продуктивнішим, що сприяє систематизації знань.У старшокласників виробляється індивідуальний когнітивний стиль розв'язування пізнавальних і практичних завдань, формуються такі індивідуальні особливості мислення: глибина, гнучкість, широта, усвідомленість, самостійність, чутливість до допомоги, критичність, активність, економність.

     Ці індивідуальні особливості мислення характеризують рівень його розвитку і продуктивність.[ 14, с.43 ]

     Розвиток мовлення старшокласників. Завдяки розвитку мислення в ранній юності відбуваються якісні зміни у розвитку мовлення. Цьому сприяють також засвоєння змісту навчального матеріалу, читання художньої літератури й усне спілкування. У старшокласників удосконалюються усне й писемне, діалогічне й монологічне мовлення.

     У ранньому юнацькому віці мовлення ускладнюється за змістом і структурою, розширюється активний і пасивний словники, формується вміння точно висловлювати абстрактні поняття, користуватись усним мовленням як засобом спілкування.[ 12, с.7 ]

     Розвиток сприймання старшокласників. У ранній юності розвиток сприймання виявляється у домінуванні його довільної форми, засвоєнні перцептивних дій, цілеспрямованому спостереженні за певними об'єктами, виокремленні суттєвого у предметах, подіях і явищах. Це особливо характерне для сприймання складного матеріалу, схем.

     Розвиваються  у цей період такі властивості  сприймання старшокласників, як  цілісність, осмисленість, предметність, вибірковість, особливо аперцепція сприймання.Активно розвивається самоспостереження — спостереження за своїми діями, поведінкою, переживаннями, думками й іншими проявами психічного життя

Загалом, сприймання старшокласників  стає складним пізнавальним процесом, який спирається на їхні досвід, знання, перцептивні дії та інтелектуальний потенціал.[ 8, с.94 ]

     Розвиток уяви старшокласників. У старшокласників розвивається творча уява у різноманітних видах творчої діяльності (наукової, художньої, технічної та ін.). Психічне життя юнацтва охоплене мріями про майбутнє (участь у суспільному житті, родинне життя, групову діяльність). Зміст їх залежить від реальних на певний момент обставин життя і діяльності старшокласників.[ 15, с.65 ]

Розвиток пам'яті  старшокласників. У ранній юності довільнішим стає запам'ятовування, яке є значно ефективнішим від запам'ятовування мимовільного. Від організації розумової діяльності залежить продуктивність мимовільної пам'яті, роль якої не зменшується. Мимовільно запам'ятовується передусім те, що пов'язане з інтересами, потребами і планами на майбутнє, що викликає сильний емоційний відгук.

     У старшокласників удосконалюються способи запам'ятовування за рахунок свідомого використання раціональних прийомів, логічне запам'ятовування, зростає продуктивність пам'яті. Мнемічна діяльність старшокласника є довільнішою й осмисленішою, ніж у попередньому віковому періоді.         

     З віком пам'ять старшокласника диференціюється на загальну і спеціальну. Об'єктом загальної пам'яті є широке коло інформаційних джерел. Спеціальна пам'ять характеризується меншим колом впливів, більшою вибірковістю щодо інформації, яка запам'ятовується. [ 17, с.45 ]

    Розвиток  уваги старшокласників. Розвиток пізнавальної сфери старшокласників відбувається і за рахунок удосконалення їх здатності до цілеспрямованого зосередження уваги на певних об'єктах і явищах, а також переборювання впливу чинників, які відволікають її. Усе це є свідченням розвитку концентрації уваги. Старшокласники цілком свідомо розподіляють і переключають увагу. Прогрес цих властивостей уваги пов'язаний з розвитком логічного мислення.

      Формування  інтересу старшокласників до  певних наук і видів діяльності  зумовлює посилення вибірковості  уваги. Проте іноді це негативно впливає на засвоєння обов'язкових предметів, оскільки учні не звертають уваги на деякі з них. У старшому шкільному віці зростає роль в навчальній і практичній діяльності післядовільної уваги — уваги, яка виникає на основі довільної і полягає в зосередженні на цікавому предметі, явищі. [18, с.120 ]

      Головним  досягненням у розвитку пізнавальної  сфери старшокласників є становлення  словесно-логічного мислення (оволодіння  логічними операціями), яке тісно  пов'язане з розвитком внутрішнього  і зовнішнього мовлення; розвиток  осмисленості та аперцепції сприймання, творчої уяви, уваги; формування індивідуального стилю інтелектуальної діяльності.[ 20, с.86 ]

 

 

1.4 Особливості спілкування в юнацькому віці 

     Однією зі значущих  сфер активності особистості  на етапі ранньої юності є  міжособистісне спілкування. У цьому віці змінюється його зміст і загальна спрямованість, воно стає вибірковим, інтимним, виконує функцію головного, соціального полігону самоствердження і самовираження юнаків і дівчат.

     Спілкування старшокласників з однолітками. У життєдіяльності старших школярів важлива роль належить їхньому спілкуванню з ровесниками. Цьому процесу властиві такі тенденції:

  а) розширення сфери спілкування. 

  б) індивідуалізація (вибірковість) спілкування. [ 6, с.86]

      У розширенні  сфери спілкування реалізується потреба переживати нові враження, набувати новий досвід, відчувати себе у новій ролі, а також потреба у його вибірковості, самовиявленні та розумінні з боку інших. Задоволення цих проблем пов'язане з глибокими особистісними переживаннями школярів.

Мотивами неформального спілкування  у парі і в групі є пошук  найсприятливіших психологічних умов для комунікативної взаємодії, очікування співчуття і співпереживання, потреба  у щирості та єдності у поглядах, самовираженні. Однак юнацька комунікативність часто буває егоцентричною, оскільки потреба у самовияві, розкритті своїх переживань домінує над інтересом до почуттів і переживань іншого, що зумовлює взаємну напруженість у стосунках, незадоволеність ними.[ 10, с.94]

Емоційна прив'язаність у міжособистісних стосунках на етапі юнацького віку реалізується у дружбі, яка є школою саморозкриття особистості, розуміння іншої людини, її критеріями старшокласники вважають взаєморозуміння, взаємодопомогу, вірність і психологічну близькість. Особливо цінуючи дружбу з дорослими, вони більше потребують усе-таки дружби з ровесниками. Дослідження І. Кона та В. Лосенкова засвідчили, що 75—85% старшокласників прагнуть дружити з ровесниками, 1—19% — зі старшими за себе і тільки 1—4% — з молодшими.[ 13, с.103 ]

    Особливості юнацької дружби залежать від статі. Наприклад, у дівчат на 1,5—2 роки раніше, ніж у хлопців, виникає потреба в інтимній дружбі. Це зумовлене не тільки їхньою вищою емоційністю, наданням більшого значення особистісним стосункам, вищою схильністю до саморозкриття, а й швидшим особистісним і соціальним розвитком, ранішою появою складних форм самопізнання, що є основою формування потреби в інтимній дружбі.

     Для старшокласників важливо, щоб інші сприймали їх такими, якими вони себе вважають. Очевидно, сучасні неформальні молодіжні течії є способом задоволення цієї потреби.

    Спілкування  старшокласників з дорослими. Особистісний розвиток у ранній юності особливо залежить від стосунків з дорослими, які доповнюють спілкування з однолітками. За даними досліджень, 85% старшокласників визнають потребу в спілкуванні з дорослими актуальною для себе, з них понад 66% найбажанішими партнерами у спілкуванні вважають батьків.

    Темами спілкування  старшокласників з дорослими  є навчання, вибір майбутньої професії, міжособистісні стосунки, захоплення, норми моралі, минуле, теперішнє і майбутнє дитини, атмосфера у сім'ї тощо. Звернення до дорослих зумовлене переконаністю юнаків, що проблеми життєвого самовизначення неможливо розв'язати у спілкуванні з ровесниками, оскільки їхній соціальний досвід ще недостатній для цього.

     Основною умовою спілкування з дорослими є довіра. Старшокласники щиріші у спілкуванні з ровесниками, оскільки переконані, що ті розуміють їх краще, ніж дорослі. Дослідження свідчать, що спілкування з однолітками є довірливим у 88% старшокласників, з батьками — лише у 29% (переважно з матерями), нерегламентоване спілкування з учителями — у 4%. Відсутність довіри у вирішенні проблем особистісного та професійного самовизначення є однією з причин тривоги, яку юнаки відчувають у спілкуванні з батьками і тими дорослими, від яких вони залежать. [ 16, с.45 ]

     Інтимне спілкування у ранній юності. Побачення в ранній юності забезпечують задоволення багатьох важливих соціально-психологічних потреб особистості. До таких потреб передусім належать:

   1) можливість розважитися, повеселитися з ровесниками протилежної статі;

   2) прагнення соціалізуватися,  пізнати представника протилежної  статі, оволодіти відповідними  способами міжособистісної взаємодії;

   3) бажання підвищити свій статус у групі ровесників, з'явившись серед них зі своїм хлопцем чи дівчиною;

   4) можливість установити стосунки з представниками протилежної статі для вибору дружини чи чоловіка;

   5) набуття сексуального досвіду або одержання сексуального задоволення;

   6) прагнення знайти друга протилежної статі, з яким можна спілкуватися та мати спільні інтереси;

  7) встановлення тісних, глибоко особистісних стосунків з людиною протилежної статі з метою самовираження.

     У ранньому юнацькому віці хлопці та дівчата ставляться до побачень набагато серйозніше, ніж підлітки. Більше уваги вони звертають не на зовнішність, а на особистісні якості представника протилежної статі, переймаються його планами на майбутнє.

     Отже, міжособистісне спілкування на етапі ранньої юності є важливим чинником розвитку особистості. Спілкування з ровесниками характеризується розширенням його сфери. Емоційна прив'язаність у міжособистісних стосунках реалізується у юнацькій дружбі. У сфері інтимних стосунків старшокласники задовольняють свої важливі соціально-психологічні потреби. Основною умовою спілкування з дорослими є довіра.[19, с.78]

2.1 Методи та методики дослідження психології  юнацького                               віку

    2.1.1. «Тест-опитувадльник — «Діагностика домінуючої емоційної модальності юнаків» (Л.А.Рабинович в модифікації Т.Г.Сирицо)»

В моїх дослідженнях взяли участь 30 учнів. Дослідження було проведено на базі Луцької середньої школи №25 в 2011 р. в 11 класі.

      Мета дослідження: вивчити особливості проявів емоційних реакцій в молодшому юнацькому віці.

Завдання  дослідження:

-   провести серію тестувань на учнів 11-го класу;

-   проаналізувати отримані емпіричні дані;

-   зробити узагальнення й висновки.

Методи дослідження. Для одержання повноцінних і достовірних результатів використалися методи: тестування, анкетування, кількісний й якісний аналіз отриманих даних.

Етапи дослідження:

Процедура емпіричного дослідження  проходила в три етапи.

1.  На підготовчому етапі була визначена основна вибірка дослідження. Формуючи вибірку, я виходила з необхідності залучити до дослідження учнів раннього юнацького віку. Вибірка була сформована на базі Луцької  ЗОШ №25. В проведенні мого дослідження брали участь 30 учнів 11-го класу. На підготовчому етапі був здійснений відбір традиційних методик, діагностика домінуючої емоційної модальності юнаків (Л.А.Рабинович в модифікації Т.Г.Сирицо) (Див. Додаток 1).

2.На діагностичному етапі були вивчені якісні характеристики емоційності та емоційних реакцій юнаків, індивідуально-психологічні особливості учнів раннього юнацького віку.

3.  На третьому етапі – заключному – відбувалося підведення підсумків.

 

2.1.2 Методика «Дослідження індивідуальних особливостей уяви»                                        Експеремент був проведений на базі ВНУ імені Лесі Українки. В експерименті приймали участь студенти другого курсу, у кількості 13 чоловік, жіночої статі, фізично і психічно здорові. Група являє собою згуртований колектив, навчаються разом з 2010 року. Поспілкувавшись з викладачами я дізналась, що саме студенти цієї групи мають низькі показники успішності. І тому я вирішила провести свій експеримент з цією групою. Для зручності обробки результатів кожний студент одержав свій номер і далі протягом всіх етапів експерименту фігурував під ним.