Психологія емоційного стану

Психологія  емоційного стану

План 

 
Введення  
1. Психологія емоційних станів людини  
1.1. Види і роль емоцій в житті людини  
1.2. Психологічні теорії емоцій  
1.3 Емоційні стани  
Висновок  
Список літератури  

Введення

Будь-яка діяльність людини пов'язана  із здійсненням потреб. Емоційні переживання є одним із способів вираження пізнавальної потреби. 

 
Емоції - це елементарні переживання, що виникають у людини під впливом загального стану організму та ходу процесу задоволення актуальних потреб. Таке визначення емоцій дано у великому психологічному словнику.  

 
Емоційні стани є одне з різновидом емоцій, характеризуються більшою тривалістю, яка може вимірюватися годинами і днями. 

 
За своєю модальності емоційні стани можуть поставати у формі дратівливості, тривоги, добросердя, різних відтінків настрою - від депресивних станів до стану ейфорії. Однак найчастіше вони являють собою змішані стану. Оскільки емоційні стани - це теж емоції, в них також відображаються відносини між потребами суб'єкта і об'єктивними чи суб'єктивними можливостями їх задоволення, що мають коріння в ситуації. 

 
Знання психологічних основ і природи емоційних станів є одним з необхідних чинників саморегуляції поведінки особистості. 

1. Психологія емоційних станів людини

1.1 Види і роль емоцій  в житті людини

Будь-яка, в тому числі і пізнавальна  потреба, дана людині через емоційні переживання.  
Емоції - це елементарні переживання, що виникають у людини під впливом загального стану організму та ходу процесу задоволення актуальних потреб [17]. Таке визначення емоцій дано у великому психологічному словнику. 

 
Іншими словами, "емоції - це суб'єктивні психологічні стани, що відображають у формі безпосередніх переживань, відчуттів приємного або неприємного, відношення людини до світу і людей, до процесу і результату його практичної діяльності" [20, с.26]. 

 
Ряд авторів [16] дотримується наступного визначення. Емоції - це психічне відображення у формі безпосереднього, упередженого переживання, життєвого сенсу явищ і ситуацій, обумовленого відношенням їх об'єктивних властивостей до потреб суб'єкта. 

 
На думку авторів, у цьому визначенні міститься одна з основних особливостей емоцій, що відрізняє їх, наприклад, від пізнавальних процесів - безпосередня представленість у них суб'єкту відносини між потребою і можливістю її задоволення [16]. 

 
А.Л. Гройсман зазначає, що емоції - це форма  психічного відображення, що стоїть на межі (до змісту пізнаваного) з фізіологічним відображенням і представляє собою своєрідне особистісне ставлення людини і до навколишньої дійсності, і до самого себе [12]. 

 
Види емоцій 

 
У залежності від тривалості, інтенсивності, предметності чи невизначеності, а  також якості емоцій, всі емоції можна розділити на емоційні реакції, емоційні стани та емоційні відносини (В. Н. Мясищев). 

 
Емоційні реакції характеризуються високою швидкістю виникнення і  швидкоплинністю. Вони тривають хвилини, характеризуються досить вираженим  їх якістю (модальністю) і знаком (позитивна чи негативна емоція), інтенсивністю і предметністю. Під предметністю емоційної реакції, розуміється її більш-менш однозначна зв'язок з викликав її подією чи предметом. Емоційна реакція в нормі завжди виникає з приводу подій, вироблених в конкретній ситуації чимось чи кимось. Це може бути переляк від раптового шуму або крику, радість від почутих слів або сприйнятою міміки, гнів у зв'язку з виниклим перешкодою або з приводу чийогось вчинку і т.д. При цьому слід пам'ятати, що ці події - лише пусковий стимул для виникнення емоції, причиною ж є або біологічна значущість або суб'єктивне значення цієї події для суб'єкта. Інтенсивність емоційних реакцій може бути різною - від ледь помітної, навіть для самого суб'єкта, до надмірної - афекту [16]. 

 
Емоційні реакції часто є реакціями  фрустрації якихось виражених потреб. Фрустрацією (від лат. Frustatio - обман, руйнування планів) у психології називають психічний стан, що виникає у відповідь на появу об'єктивно чи суб'єктивно непереборного перешкоди на шляху задоволення якоїсь потреби, досягнення мети або виконання завдання. Тип фрустраційної реакції залежить від багатьох обставин, але дуже часто є характеристикою особистості даної людини. Це може бути гнів, досада, відчай, відчуття провини.

 
Емоційні стани характеризуються: більшою тривалістю, яка може вимірюватися годинами і днями, в нормі - меншою інтенсивністю, оскільки емоції пов'язані зі значними енергетичними витратами через супроводжуючих їх фізіологічних реакцій, в деяких випадках безпредметність, яка виражається в тому, що від суб'єкта може бути прихований привід і викликала їх причина, а також деякою невизначеністю модальності емоційного стану. За своєю модальності емоційні стани можуть поставати у формі дратівливості, тривоги, добросердя, різних відтінків настрою - від депресивних станів до стану ейфорії. Однак найчастіше вони являють собою змішані стану. Оскільки емоційні стани - це теж емоції, в них також відображаються відносини між потребами суб'єкта і об'єктивними чи суб'єктивними можливостями їх задоволення, що мають коріння в ситуації.  
При відсутності органічних порушень центральної нервової системи стан роздратування є по суті справи високою готовністю до реакцій гніву в довгостроково поточної ситуації фрустрації. У людини виникають спалахи гніву за найменшими і найрізноманітніших приводів, але в основі їх лежить незадоволеність якийсь особистісно значущої потреби, про що сам суб'єкт може не знати. 

 
Стан тривоги означає наявність  якоїсь невизначеності результату майбутніх  подій, пов'язаних із задоволенням якоїсь потреби. Часто стан тривоги пов'язано  з почуттям самоповаги (самооцінкою), яке може постраждати при несприятливому результаті подій в очікуваному майбутньому. Часте виникнення тривоги в повсякденних справах може свідчити про наявність невпевненості в собі як якості особистості, тобто про нестійкої або низької самооцінки, властивої даному людині взагалі. 

 
Настрій людини часто відображає переживання  вже досягнутого успіху чи невдач, або високу або низьку ймовірність  успіху чи невдачі в недалекому майбутньому. У поганому або гарному настрої відбивається задоволення чи незадоволення якоїсь потреби в минулому, успіх або невдача в досягненні мети або виконанні завдання. Не випадково людини в поганому настрої запитують, чи не відбулося що-небудь. Тривале поточне понижений або підвищений настрій (понад двох тижнів), не характерне для даної людини, є патологічним ознакою, при якому незадоволена потреба або дійсно відсутня, або глибоко прихована від свідомості суб'єкта, і її виявлення вимагає спеціального психологічного аналізу. Людинанайчастіше переживає змішані стану, наприклад знижене настрій з відтінком тривоги або радість з відтінком занепокоєння або гніву. 

 
Людина може переживати і більш складні стану, прикладом чого є так звана дисфорія - триває два-три дні патологічний стан, в якому одночасно присутня роздратування, тривога і поганий настрій. Менша ступінь вираженості дисфорії може зустрічатися у деяких людей і в нормі. 

 
Емоційні відносини інакше ще називають  почуттями. Почуття - це стійкі емоційні переживання, пов'язані з якимось  певним об'єктом або категорією об'єктів, що володіють особливим значенням для людини. Почуття в широкому сенсі можуть бути пов'язані з різними об'єктами чи діями, наприклад, можна не любити цю кішку чи кішок взагалі, можна любити або не любити робити ранкову зарядку і т. д. Деякі автори пропонують називати почуттями тільки стійкі емоційні ставлення до людей. Почуття відрізняються від емоційних реакцій і емоційних станів тривалістю - вони можуть тривати роками, а іноді й усе життя, наприклад відчуття любові чи ненависті. На відміну від станів почуття предметними - вони завжди пов'язані з предметом чи дією з ним.  
Емоційність. Під емоційністю розуміють стійкі індивідуальні особливості емоційної сфери даної людини. В.Д. Небиліцин запропонував при описі емоційності враховувати три компоненти: емоційну вразливість, емоційну лабільність та імпульсивність. 

 
Емоційна вразливість - це чутливість людини до емоціогенним ситуацій, тобто ситуацій, здатним викликати емоції. Оскільки у різних людей домінують різні потреби, у кожної людини є свої ситуації, які можуть викликати емоції. У той же час є певні характеристики ситуації, які роблять їх емоціогенним для всіх людей. Це: незвичайність, новизна і раптовість (П. Фресс). Незвичайність відрізняється від новизни тим, що є такі типи подразників, які завжди будуть для суб'єкта новими, тому що для них немає «хороших відповідей», це - сильний шум, втрата опори, темрява, самотність, образи уяви, а також сполуки знайомого і незнайомого . Є індивідуальні відмінності в ступені чутливості до емоціогенним ситуацій, загальним для всіх, а також в кількості індивідуальних емоціогенних ситуацій.  
Емоційна лабільність характеризується швидкістю переходу від одного емоційного стану до іншого. Люди відрізняються один від одного тим, як часто і наскільки швидко у них змінюється стан - у одних людей, наприклад, настрій зазвичай сталий і мало залежить від дрібних поточних подій, в інших, з високою емоційною лабільністю, воно змінюється по найменших приводів кілька разів на день. 

 
Імпульсивність визначається швидкістю, з якою емоція стає спонукальною силою вчинків і дій без їх попереднього обдумування. Це якість особистості ще називають самоконтролем. Розрізняють два різні механізми самоконтролю - зовнішнійконтроль та внутрішній. При зовнішньому контролі контролюються не самі емоції, а тільки їх зовнішнє вираження, емоції присутні, але вони стримуються, людина «робить вигляд», що він не відчуває емоцій. Внутрішній контроль пов'язаний з таким ієрархічним розподілом потреб, при якому нижчі потреби підпорядковані вищим, тому, перебуваючи в такому підлеглому положенні, вони у відповідних ситуаціях просто не можуть викликати непідконтрольних емоцій. Прикладом внутрішнього контролю може бути захопленість людини справою, коли він довгий час не помічає голоду («забуває» поїсти) і тому до виду їжі залишається байдужим [16].  
У психологічній літературі розповсюджено також поділ емоційних станів, які відчуває людина, на власне емоції, почуття й афекти [13]. 

 
Емоції та почуття - особистісні утворення, соціально-психологічно характеризують людину; пов'язані з короткочасною і оперативною пам'яттю. 

 
Афект [17] - це короткочасне, бурхливо протікає стан сильного емоційного збудження, що виникає в результаті фрустрації або який-небудь інший, сильно діє  на психіку причини, зазвичай пов'язаної з незадоволенням дуже важливих для  людини потреб. Афект не передує поведінці, а формує на одному з кінцевих його етапів. На відміну від емоцій і почуттів афекти протікають бурхливо, швидко, супроводжуються різко вираженими органічними змінами і руховими реакціями. Афекти здатні залишати сильні і стійкі сліди в довготривалій пам'яті. Емоційна напруженість, що накопичується в результаті виникнення афетогенних ситуацій, може підсумовуватися і рано чи пізно, якщо їй вчасно не дати виходу, призвести до сильної і бурхливої ​​емоційної розрядки, яка, знімаючи напругу, часто спричиняє за собою відчуття втоми, пригніченості, депресії [13, с. 51]. 

 
Одним з найбільш поширених в  наші дні видів афектів є стрес [17] - стан душевного (емоційного) і поведінкового розлади, пов'язане з нездатністю людини доцільно і розумно діяти в ситуації, що склалася. Стрес є стан надмірно сильної і тривалої психологічної напруги, яка виникає у людини, коли її нервова система одержує емоційне перевантаження. Стреси являють собою головні «чинники ризику» при прояві і загостренні серцево-судинних і захворювань шлунково-кишкового тракту [13, с. 52]. 

 
Таким чином, кожен із описаних видів  емоцій всередині себе має підвиди, які в свою чергу, можуть оцінюватися  за різними параметрами - інтенсивності, тривалості, глибині, усвідомленості, походженню, умовам виникнення і зникнення, впливу на організм, динаміці розвитку, спрямованості (на себе , на інших, на світ, на минуле, сьогодення або майбутнє), за способом їх вираження в зовнішньому поводженні (експресії) і по нейрофізіологічної основі.  

Роль емоцій у житті людини 

 
Для людини головне значення емоцій полягає в тому, що, завдяки емоціям, ми краще розуміємо оточуючих, можемо, не користуючи мовою, судити про стан один одного і краще настроюватися на спільну діяльність і спілкування. 

 
Життя без емоцій так само неможлива, як і без відчуттів. Емоції, на думку Ч. Дарвіна, виникли в процесі еволюції як засіб, за допомогою якого живі істоти встановлюють значимість тих чи інших умов для задоволення актуальних для них потреб. Емоційно-виразні рухи людини - міміка, жести, пантоміміка - виконують функцію спілкування, тобто повідомлення людині інформації про стан мовця та його ставлення до того, що в даний момент відбувається, а також функцію впливу - надання визначеного впливу на того, хто є суб'єктом сприйняття емоційно-виразних рухів [13]. 

 
Чудовим, наприклад, є той факт, що люди, що належать до різних культур, спроможні безпомилково сприймати і оцінювати вираз людського обличчя, визначати по ньому такі емоційні стани, такі, наприклад, як радість, гнів, сум, страх, відраза, подив. Даний факт не тільки переконливо доказує уроджений характер основних емоцій, але і "наявність генетично обумовленої спроможності до їхнього розуміння в живих істот" [20, с.34]. Це відноситься до спілкування живих істот не тільки одного виду один з одним, але і різних видів між собою. Добре відомо, що вищі тварини і людина спроможні по вираженню особи сприймати і оцінювати емоційні стани один одного. 

 
Вродженими є далеко не всі емоційно - експресивні висловлювання. Деякі  з них, як було встановлено, купуються  прижиттєво в результаті навчання і виховання [20, с.35].