Психология как наука

- неадекватністю самооцінки.

Ці дані є непрямим свідченням наявності  внутрішніх психологічних проблем, напруги, невдоволення перебігом свого життя.

Результати опитування за анкетою  “Вивчення сприйняття сексуальних  проблем та ставлення підлітків  до них” дали змогу з’ясувати загальні тенденції сприйняття підлітками інформації про секс, виявити найбільш актуальні та цікаві для них проблеми, мотиви та орієнтири міжстатевих відносин, до яких прагнуть хлопці та дівчата.

Підлітки висловили зацікавленість в обговоренні сексуальних проблем (80%).

Мотиви вступу у статеві стосунки у дівчат та хлопців відрізняються. Для дівчат провідним мотивом є почуття любові, для хлопців - фізіологічна потреба, відчуття задоволення, любов для них не є провідним мотивом.

Хлопці-підлітки набагато частіше, ніж  дівчата, перебувають у стані  збудженості. Сучасні підлітки орієнтовані  на ранній початок статевого життя. Вони вважають, що перший статевий контакт має відбутися до 15 років. Значною мірою це зумовлено загальними тенденціями сексуальної революції.

Початок статевого життя для  підлітків є атрибутом дорослості і самостійності (37%), а статевий партнер асоціюється з близькою, рідною людиною (69%), особливо це характерно для дівчат.

На момент анкетування 31% хлопців  і 20% дівчат мали власний сексуальний  досвід. Ці цифри говорять про те, що на практиці підлітки менш досвідчені, ніж прагнуть бути такими.

Більшість дітей одержали інформацію про інтимні стосунки до 7-8 років, що збігається з літературними даними. При цьому головним джерелом сексуальної  інформації для дитини є друзі  та засоби масової інформації. Більшість  підлітків мають особистий досвід вживання алкогольних напоїв (66%). А за літературними даними рання алкоголізація і передчасний початок статевого життя пов'язані між собою.

Спільними для всіх підлітків були обмеженість інтересів та одноманітність форм проведення вільного часу: телебачення, музика, спілкування з друзями, рідко – читання книжок. Такий стиль життя зумовлює низький загальнокультурний рівень та примітивність мислення, що впливає на сексуальну поведінку.

Важливою метою дослідження  було виявлення зв'язку між особистісними властивостями підлітків та їх статевою поведінкою. Для вирішення поставленого завдання проаналізовано співвідношення результатів психодіагностичного дослідження із даними, одержаними за допомогою авторської анкети "Вивчення сексуальних проблем та ставлення підлітків до них" під час проведення індивідуальних бесід з підлітками.

Отже, бесіди із досліджуваними дали змогу одержати комплексну характеристику особистості підлітка і з'ясувати, які саме чинники мають вплив  на формування його статевої поведінки.

Інформація, одержана у ході бесід, дозволила розподілити досліджуваних  на групи, залежно від їх ставлення  до проблем сексу та особливостей власної статевої поведінки.

Виявлено, що підлітки з певним ставленням мають багато спільного за психодинамічними та психологічними властивостями. Досліджувані дівчата за відношенням до сексуальних проблем поділені на три групи.

I група - дівчата, що мають  сексуальний досвід або прагнуть  його набути найближчим часом  - 35%. Їх індивідуально-психологічні  властивості:

- на психодинамічному рівні - переважно низький психічний темп у поєднанні з низькою стресостійкістю, висока емоційна чутливість;

- на змістовному рівні - низький загальнокультурний розвиток, низький рівень самооцінки, висока залежність від референтної групи, підвищена тривожність, інфантилізм, часте вживання алкогольних напоїв, негативний вплив референтної групи.

II група дівчат - “група ризику”  - 23%. Їх індивідуально-психологічні  властивості:

- на психодинамічному рівні - низька психічна активність, інтроверсія, висока емоційна чутливість, низька стресостійкість та витривалість нервової системи;

- на змістовному рівні - високий рівень тривожності, невпевненість у собі, підвищена рефлексія, низький рівень самооцінки, висока залежність від референтної групи, інфантилізм, високий загальнокультурний розвиток, позитивне соціальне оточення.

III група дівчат - 42%. Для цієї  групи характерні:

- на психодинамічному рівні - висока психічна активність, висока витривалість нервової системи, екстраверсія;

- на змістовному рівні - впевненість у собі, самостійність мислення, висока самооцінка, егоцентризм. Референтна група може мати як позитивний, так і негативний вплив, загальнокультурний розвиток теж може бути як низький, так і високий.

Залежності сексуальної поведінки від конституціональних особливостей у дівчат не виявлено.

Досліджувані хлопці по відношенню до сексуальних проблем поділені на дві групи.

До першої групи увійшли ті, що на момент дослідження вже мали власний  сексуальний досвід, або активно  прагнули його набути - 50%. Їх індивідуально-психологічні властивості:

- на психодинамічному рівні - середній або високий психічний темп, середні або низькі показники емоційної чутливості;

- на змістовному рівні - висока самооцінка, рішучість, відносна незалежність від референтної групи.

Переважна більшість хлопців I групи  відрізнялася прискореним фізичним розвитком.

II група - хлопці, що не мають  власного сексуального досвіду і не прагнуть сексуальних контактів - 50%. Їх індивідуально-психологічні властивості:

- на психодинамічному рівні - низька психічна активність, високий рівень емоційності, більший відсоток екстравертів;

- на змістовному рівні -  розважливість, обережність поведінки.

Фізичний розвиток хлопців II групи  нижчий порівняно з розвитком  хлопців I групи.

Статистична обробка результатів  дослідження дозволяє виявити такі статистично значущі розбіжності:

І група дівчат відрізняється від  ІІ групи за показниками ергічності та вживання алкоголю.

І група від ІІІ групи відрізняється  за такими параметрами:

- рівень тривожності;

- рівень самооцінки;

- частота вживання алкогольних  напоїв.

ІІ група дівчат відрізняється  від ІІІ групи:

- рівнем конформізму;

- рівнем самооцінки.

Хлопці І групи статистично  значимо відрізняються від хлопців  ІІ групи за такими параметрами:

- рівень тривожності;

- рівень самооцінки;

- частота вживання алкогольних  напоїв. 

Результати психодіагностики підлітків, інформація, одержана у ході бесід, та результати опитування за анкетою “Ставлення підлітків до змісту та форм статевого виховання” дозволяють надати рекомендації щодо вдосконалення змісту статевого виховання:

- процес статевого виховання має включати в себе такі аспекти: просвітницький, фізіологічний, психофізіологічний, психологічний, медичний, соціальний, моральний (етичний). У кожному віковому періоді розвитку доцільно робити наголос на певному аспекті статевого виховання;

- пік статевого виховання має припадати на молодший підлітковий вік (10–12 років);

- процес статевого виховання молоді необхідно зробити особистісно орієнтованим: стимулювати самопізнання та самовиховання особистості, сприяти створенню у молодих людей мотивації на самореалізацію та самоствердження; причому останнє слід робити, виходячи із індивідуально–психологічних властивостей особистості.

- підготовку вчителів та практичних психологів з проблем статевого виховання необхідно поглибити, враховуючи особливості розвитку дітей в сучасних умовах.

 

 

ВИСНОВКИ

 

Узагальнюючи все вищевикладене, можна зробити наступні висновки:

Любов в юнацькому віці - це одна з найважливіших подій цього  віку. Пам'ять про нього зберігається, як правило, на все життя, завдяки  яскравим і незнайомим переживанням.

Юнацький вік характеризується новим типом спілкування, предметом  якого є сама молода людина як суб'єкт відносин. Тому і в любові і в дружбі розвивається самосвідомість молодої людини, оформляються її життєві плани.

Юнацька мрія про любов виражає, перш за все, жадання емоційного контакту, розуміння, душевної близькості. Потреба в саморозкритті і інтимній людській близькості і плотсько-еротичні бажання дуже часто не співпадають і можуть бути направлені на різні об'єкти.

У юнацькому віці формується морально-психологічна готовність до сімейного життя.

У шкільному віці здатність зрозуміти  й оцінити іншу людину розвинута недостатньо. Про це свідчать результати наукових досліджень, наші безпосередні спостереження і статистика стійкості ранніх шлюбів. По-перше, ні юнак, ні дівчина самі ще не знають, що саме їм потрібно, а по-друге, вони не здатні оцінити в цьому плані особисті якості партнера.  Враховуючи це, а також той факт, що справжнє кохання вимагає зрілості почуттів, соціальної відповідальності, сексуальної близькості, взаємності і т. п. рис, яких, зазвичай, важко сподіватись у старшому шкільному, а тим більше в підлітковому віці, ми в своїй роботі, характеризуючи стосунки школярів, до слова кохання будемо додавати прикметники „перше”, „юнацьке”, „романтичне”, „платонічне” тощо.

Школярі    по-різному   переживають  почуття  закоханості.  М. Д. Левітов [47] вважав, що в шкільному віці воно залежить від індивідуальних особливостей юнака і дівчини, від їх свідомості, моралі, вольових рис. Своєрідно переживає молодь відсутність взаємності, розбіжності поглядів на кохання, відмінність у характерах.  У результаті дослідження нами виділено дві моделі поведінки закоханого. Першу умовно можна назвати натхненням: людина відчуває приплив інтелектуальних і творчих сил, активно реалізує свої потенціали, перевершуючи саму себе. Друга модель поведінки закоханого – загальмованість. Для неї характерні спад сил, обмеження потреб та інтересів особистості в площині „Я і мій коханий”, деяке притуплення інтелекту і емоцій.

Не кожному випадає на долю пережити таке напівдитяче, але багатогранне й самовіддане почуття, але ті, хто зазнав його, зазвичай, вже не скочуються до вульгарності й розпусти. Дослідження показують, що більшість із тих молодих людей, які в старших класах були серйозно закохані в когось (навіть і без взаємності), у свій час зазнали й щастя дорослої, зрілої любові в сім’ї. У тих же, які у своїх стосунках не йшли далі сексуальних розваг, флірту, „колекціонування розбитих сердець”, нерідко і в подальшому зберігався той же стиль взаємин. Отже, виховна цінність першого кохання, кохання-дружби, ніжності, поваги в  статевій соціалізації, підготовці школярів до сімейного життя є стратегічною, оскільки значною мірою впливає на всі інші стадії цього процесу.

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 

1. Абрамова Г. С. Возрастная психология. - М., 1999. – 453с.
2. Блонский П. П. Отношения между полами // Избр. пед. произведения. – М.: АПН, 1961. – С. 521–524.
3. Блонский П. П. Очерки детской сексуальности // Избр. пед. и псих. Про-изведения. – Т. 1. – М.: Педагогіка, 1979. – С. 202–277.
4. Бовуар С. Второй пол. – СПб: Питер, 1997. – 218 с.
5. Ващенко Г. Г. Виховний ідеал. – Полтава, 1994. – 191 с.
6. Вейнингер О. Пол и характер. – М.: Латард, 1997. – 358 с.
7. Доброва В. И. Сексуальное воспитание подростков. – М.: Знание, 1991. – 96 с.
8. Драгунова Т.В. Подросток. - М., 1976. – 463с.
9. Гельвецій К. А. Про людину, її розумові здібності та її виховання //  Хрестоматия по истории зарубежной педагогики. – М., 1971. – 420 с.
10. Гидденс Э. Социология. – М.: Эдиториал УРСС, 1999. – 384с.
11. Говорун Т. В., Шарган О. М. Батькам про статеве виховання дітей. – К.: Рад. школа, 1990. – 157 с.
12. Зайцев А. Г., Зайцев Г. К. Педагогика счастья (Валеология семьи). – СПб: Союз, 2002. – 320 с.
13. Ильин Е. Дифференциальная психофизиология мужчины и женщины. – СПб: Питер, 2002. – 544 с.
14. Каган В.Е. Психосексуальное воспитание детей и подростков. – Л.: Ме-дицина, 1990. – 87 с.
15. Киричук А. В. Положение детей в системе общения в классном коллективе // Проблемы общения и воспитания. – Тарту, 1974. – С. 8–16.
16. Колбановский В. Н.  О половом воспитании подрастающего поколения // Советская педагогика. – 1964. – № 3. – С. 27–32.
17. Колесов Д. В., Сельверова Н. Б. Физиолого-педагогические аспекты полового созревания. – М.: Педагогика, 1978. – 224 с.
18. Колесов Д. В. Пол и секс в современном обществе. – М.: УРАО, 2000. – 286 с.
19. Коломинский Я. Л. Психология общения. – М.: Знание, 1974. – 96 с.
20. Коменский Я. А. Великая дидактика // Коменский Я. А. Локк Д., Руссо Ж. Ж., Песталоцци И. Г. Педагогическое наследие. – М.: Педагогика,  1987. – 450 с.
21. Кон И. С. Психология старшеклассника.–М.: Просвещение, 1982. – 207 с.
22. Кон И. С. Психология ранней юности. – М.: Просвещение, 1989. – 296 с.
23. Кравець В. П. Теорія і практика дошлюбної підготовки молоді. – К.: Київська правда, 2000. – 688 с.
24. Краковский А. П. О подростках. – М.: Педагогика, 1970. – 272 с.
25. Левитов Н. Д. Психология характера. – М.: Просвещение, 1969. – 420 с.
26. Мани Дж., Такер П. Ориентация // Сексология (хрестоматия). – СПб: Питер, 2001. – 512 с.
27. Мудрик А.В.Современный старшеклассник.– М.:Педагогика,1977.– 128 с.
28. Овчарова Р. В. Психологическое сопровождение родительства. – М.: Изд-во Института психотерапии, 2003. – 319 с.
29. Педагогические идеи Роберта Оуэна. – М., 1940. – 260 с.
30. Петровський А.В. До психології і педагогіки статевого виховання // Радянська школа. – 1966. – № 2. – С. 17–23.
31. Русова С. Ф. Нова школа // Вибрані пед. твори. – К.: Освіта, 1996. – С. 207–218.
32. Русова С. Ф. Націоналізація школи // Вибрані пед. твори. – К.: Освіта, 1996. – С.293–297.
33. Сухомлинський В. О. Вибрані твори в п’яти томах. – К.: Рад. Школа, 1976–1978.
34. Тимощенко Л. Н. Воспитание старшеклассниц. – М.: Просвещение, 1980. – 190 с.
35. Ушинський К. Д. Про народність в громадському вихованні // Вибрані пед. твори. в 2-х томах. – Т. 1. – К.: Рад. Школа, 1983. – С. 43–103.
36. Ушинський К. Д. Проект учительської семінарії // Вибрані пед. твори. в 2-х томах. – Т. 1. – К.: Рад. Школа, 1983. – С. 31–55.
37. Фельдштейн Д. И. Психология взросления. – М.: Педагогике, 1999.
38. Хубер Д. Теория гендерной стратификации // Антология гендерной теории. – Минск: Пропилен, 2000. – 157с.
39. Хрипкова А. Г., Колесов Д. В. Мальчик – подросток – юноша. – М.: Просвещение, 1982. – 272 с.
40. Хиглинг М. Как беседовать с ребенком о сексе. – СПб: Питер Пресс, 1998. – 208 с.
41. Юферева Т. И. Особенности формирования психологического пола у подростков // Возрастные особенности психического развития детей. – М., 1982. – С. 131–143.

 

 

 

 

ДОДАТОК 1

 

Дослідження дружби і кохання у  підлітковому віці

 

Мета. Вчити дітей розумінню  і вмінню вирішувати вічні питання  дружби і кохання. Виховувати духовність. Довести дітям, що духовність, моральність, здоров'я взаємопов'язані. Запобігати раннім формам статевих відносин.

Форма проведення. Розмова у колі з елементами диспуту.

Обладнання. Анкета, матеріали-уривки з анкет, матеріали-уривки із соціологічних даних, фейлетон «Гірко».

Ми здорові лише настільки,

наскільки ми гуманні

Вихователь:

У житті людини багато залежить від  того, як вона сама ставиться до свого  життя. Юність — це схід сонця в  житті, це легкість, приємність, різноманітність.

Дружба, любов, кохання... Невичерпною  є багатогранність цих понять. Народжуються вони не випадково і розвиваються за своїми законами, але найяскравіше це проявляється у вашому юнацькому віці.

У ваших анкетах я прочитала, що кохання і дружба стоять поряд, що дружба переходить в кохання.

А чи є якась незрима межа між  дружбою і коханням?

Друзів, як правило, об'єднує спільність інтересів, смаків, поглядів, життєвих цілей, активна зацікавленість один в одному. Дружба — це вміння розділити і біль і радість. Кохання поєднує не тільки взаєморозуміння, а й почуття. Психологічна цінність кохання полягає у тому, що воно є одночасно школою саморозкриття й школою розуміння іншої людини.

Кохання між хлопцем і дівчиною завжди супроводжується залицяннями  чи любовними стосунками. Але дружба хлопців і дівчат є корисною для  обох сторін: вона сприяє гармонійному розвитку, служить стимулом до навчання і праці. Кохання робить молоду людину кращою і благороднішою. У коханні виховується почуття відповідальності за себе й іншого.

І. Франко у вірші «Ні, не любив  на світі я нікого» так писав  про те, «як слід живих любить:

Щоб, не зрікаючись себе самого,

Ввійти в другого  душу. Перейміть 

Його думку, його бажання  жить.

Відразу бути паном і  слугою,

Зректись себе і буть самим собою...

1. Усі думки і почуття повинні спрямовуватися на об'єкт кохання (мені все нагадує про кохання; я постійно думаю про нього і не можу дочекатися зустрічі).

2. Прагнення розділяти з коханим усе порівну — і радощі, і горе (ця думка звучить у ваших анкетах).

3. Однаковий погляд на світ.

4. Прагнення перевтілитися у  свого обранця, відчувати і  діяти так, як він.

5. Здатність кохати ще сильніше  навіть тоді, коли все і всі  проти (у літературі такі почуття називаються ефектом «Ромео і Джульєтти»).

6. Здатність протистояти життєвим  труднощам і незгодам.

7. Самопожертва заради іншого (готовність залишити коханого, якщо ви впевнилися, що він вас більше не кохає).