Психология как наука

Дівчатка-підлітки повідомляють, що їм більше подобається дружити  з дівчатками, ніж з хлопчиками (Черг, Чан, 1999). Тартан і Стівенс (1999) виявили, що хлопчики-підлітки теж воліють дружити з дівчатками, оскільки в бесідах з ними створюється атмосфера близькості і комфорту. Хлопчики в цьому випадку можуть відкритіше виражати дівчаткам свої почуття, позаяк серед хлопчиків відкритий прояв почуттів не заохочується (Палуді, Таннен, 1995).

2.2 Результати дослідження

У 13–14 р. у більшості школярів посилюється  інтерес до протилежної статі, всі  в класі знають, хто кому подобається. В цей період хлопці наче іншими очима дивляться на дівчат: наче всі ті ж самі, що й раніше, і все ж якісь інші. В результаті нашого дослідження були встановлені основні форми першого інтересу до протилежної статі: „любування без спілкування” –  у дівчат  14,8 %  (у хлопців – 22,2 %); „спілкування в школі” – відповідно, 26,2 % (33,3 %), „спільні відвідування кіно, театру, дискотек” – 19,7 % (13,3 %); „переписка” – 18,1 % (8,9 %); „спільна участь у вечорах” – 6,5 % (15,6 %).

У стосунках з ровесницями хлопці, зазвичай, соромливі і скуті. Тому дівчата часто дивляться на них зверхньо. В процесі нашого опитування близько 90 % дівчат цього віку визнали втрату інтересу до своїх однокласників і посилення його до старших хлопців. У них домінує потяг до закоханості. Вони все більше усвідомлюють вплив на юнаків власної привабливості. Виникає пролом у психологічному бар’єрі між статями і з’являються тріщини в почутті „жіночого патріотизму”; вперше виявляється схильність до дипломатичної еквілібристики. Все сильніше дівчата бажають подобатися, все менш агресивно вони відкидають залицяння хлопців. У хлопців-однокласників ця потреба ще не виражена. Проте всі вони перебувають у владі потреби кохати, і романтика цього почуття не припускає думок про сексуальність. При цьому хлопці дуже рідко розраховують на взаємність, у той час як дівчатка, хоч і пасивно, але домагаються почуття у відповідь. Взаємини між хлопчиками і дівчатками, що набувають у період 13–14 років особливого характеру, поступово розвиваються в міцну й тривалу взаємоповагу за умови, що у виховній роботі враховуються особливості їх статевого розвитку. Романтична симпатія викликає бажання і прагнення бути кращим, спонукає зробити приємне, допомогти, захистити. Вона стає одним із мотивів самовдосконалення.

Період з 15 до 16 років – це період утворення „пар”, бо вже і хлопці виказують живе зацікавлення дівчатами. Мотивом пошуку партнера може служити в рівній мірі як прагнення до престижу, так і дійсна потреба в другові чи подрузі, тобто в партнері, який був би духовно близьким, з яким можна було б поділитися думками і близькість якого приносила б щастя. Підліткова мрія про кохання і сам образ ідеальної коханої часто десексуалізовані, виражають, перш за все, потребу в емоційному теплі. В той же час юнак відчуває хвилюючі еротичні переживання, до яких він психологічно не підготовлений і які він намагається „заземлити” за допомогою брудних розмов. При цьому „брудний секс” і піднесений ідеал можуть співіснувати.

Результати нашого спостереження  засвідчили, що для підлітка важливо, щоб форма прояву симпатій була не дитячою – призначались побачення, виявлялись у традиційній формі знаки уваги. Для дівчинки характерна ознака „дорослих” стосунків з хлопцем, зокрема, проводити час удвох. Перша прогулянка парою, відвідування кінотеатру чи ковзанки – важлива подія. В таких ситуаціях хлопці часто теж прагнуть поводити себе по-дорослому – пригощають тістечками, лимонадом, цукерками. Під час колективних походів, екскурсій класу дівчата звертають увагу на те, хто з хлопців поступається місцем, допомагає зняти і одягти пальто, супроводжує додому. Однак, не всі юнаки ще вміють поводити себе з дівчатами,  незручно почувають себе під час побачень, тому з їх боку можливі всілякі несподівані випади. Як показали бесіди-інтерв’ю, проведені під час дослідження, респонденти-дівчата найчастіше наводять приклади некоректної поведінки хлопців типу ситуації, коли вони усім класом пішли до театру, а після закінчення вистави хлопці залишили дівчат одних і зникли.

Дівчата починають виділятися кокетством, манірністю, запозиченими у когось особливостями міміки, жестів, ходи. Підлітків цього віку привертають способи відпочинку і розваг дорослих. Вони вчаться модним танцям. І все ж у цей час старші підлітки „програють” той стиль взаємин, який перенесуть потім у свою сім’ю. Вони вчаться налагоджувати стосунки, сперечаються, ревнують, ображаються й миряться. Закоханість, залицяння, перше побачення, перший поцілунок важливі юнакам не тільки самі собою як відповідь на їх власну внутрішню потребу, але і як певний символ дорослості та стимул у навчанні, праці. Кожне більш чи менш тривале і зацікавлене спілкування хлопчика з дівчинкою – прекрасна школа почуттів, формує характер почуття, вона – „генеральна репетиція” кохання. Близьке спілкування з особою іншої статі значно підвищує авторитет юнака чи дівчини як у власних очах, так і в очах друзів.

У старшому підлітковому віці починає  проявляти себе закоханість як соціально-психологічний  феномен. Більше половини із 420 опитаних нами старших підлітків перебували в стані  закоханості, кожний четвертий у вільний час зустрічався з особами іншої статі, ходив на побачення. Закоханість дівчат-старших підлітків вибірковіша. А. П. Краковським [3] встановлено, що  з 216 обстежених школярів пережити це почуття протягом старшого підліткового віку довелося 120 хлопчикам, причому 84  з них – двічі  і 14 – навіть тричі, і лише 40 дівчатам.

Дівчата почувають себе у спілкуванні  з юнаками вільніше і впевненіше, ніж юнаки з дівчатами. Характерне у зв’язку з цим ставлення  юнаків і дівчат до різностатевої дружби. На питання: „Чи можлива справжня дружба (без закоханості) між юнаком і дівчиною?”, – ствердно відповіли понад 75 % учнів 8–11 класів. З віком сумніви посилюються, понад 53 % юнаків-студентів тернопільських вузів відповіли на це питання негативно. У відповідях на питання: „Кого б ви хотіли мати своїм другом – юнака чи дівчину?”, – частка дівчат, які вибрали ідеального друга протилежної статі, у всіх вікових групах  вища, ніж частка юнаків, причому з віком ця різниця збільшується (І. Кон, В. Лосенков, 1974).

Менш проблематичними взаємини статей стають до 16–18 років. Поведінка  хлопців і дівчат стає впевненішою  і врівноваженішою. У групових стосунках  зникає антагонізм статей, розширюються контакти, товариська приязнь і дружні відносини між хлопцями і дівчатами,  що ґрунтуються на міцній, взаємній емоційній прив’язаності і духовній близькості.

У ранній юності значно посилюється  потреба в розумінні тебе іншим. У процесі анкетування нами встановлено, що таку потребу у випускних класах визнали 54 % юнаків і 68,3 % дівчат. Не випадково домінантним типом міжстатевого спілкування в багатьох старшокласників стає сповідь. З віком потреба в розумінні посилюється, причому у дівчат вона виражена сильніше, ніж у хлопців. Як  показують дослідження О. В. Киричука [4], розуміння має характер емоційного співпереживання. За їх даними хлопці і дівчата вкладають у поняття „розуміння” різний зміст: хлопці на питання „Що значить розуміти іншу людину?” відповіли – добре знати її, думати як вона, мати з нею спільні інтереси; дівчата більшу увагу приділили темі співчуття, співпереживання, інтимності.

Дівчата старшого шкільного віку частіше  орієнтуються в дружбі на представника протилежної статі, ніж хлопці. У  наших дослідженнях 18 % юнаків і 61 % дівчат, вибираючи „ідеального друга”, підтвердили це, що корелює з дослідженнями інших вчених (А. В. Мудрик [3],  І.С.Кон [5]).

Наші дані засвідчують, що серед  старшокласників співвідношення друзів своєї і протилежної статі  у юнаків  – 4,6, а у дівчат – 1,6. Це означає, що частка друзів протилежної статі у дівчат майже втроє вища, ніж у юнаків.

Значущість бажаних якостей  ідеального друга, що фігурували в самооціночній  методиці, теж виявилась різною для  юнаків і для дівчат:

Найсуттєвіша відмінність виявлена за такими рисами: мужність (хлопці її поставили на I, дівчата – на XV місце), чуйність (відповідно на XV i III); самостійність (VI i XVIII), почуття гумору (V i XII), охайність (XVIII i IX); відкритість (III i XIV), альтруїзм (X i I), енергійність (IV i XVI). Співпадання або близькість позицій виявлено за такими якостями: комунікабельність (XIV i XI), емпатійність (VIII i IV), ввічливість (IX i VIII), надійність (II i V), дисциплінованість (XIX i XIX), стриманість (XVI i XIII).

Усе це дає змогу зробити висновок, що у дівчат не лише раніше виникає потреба в інтимній індивідуалізованій дружбі, але й взагалі дружба більшою мірою, ніж у юнаків, орієнтована на емоційно-експресивні цінності. Цей факт в цілому відповідає сучасним уявленням про особливості жіночої психології.

Разом з тим нами встановлено, що орієнтація на ідеального друга іншої статі ще не означає, що вона обов’язково реалізується в практичній діяльності, в змішаній дружбі. Так, у 44,9 % дівчат взагалі немає друзів серед хлопців (тим більше найближчих), у той же час як 38 % хлопців мають друзів серед дівчат.

У 16–18 років у життя юнака  чи дівчини може ввійти вже й перше  кохання. Зовнішня його ознака – повна  захопленість обранцем, спрямованість  на єдиний об’єкт при явній байдужості до інших можливих. Внутрішньо ж  – це безмежна ідеалізація коханого, піднесеність переживань. У першому коханні виразно виступає безкорисливе ставлення до іншої людини як найвищої цінності, замилування коханим, гордість за нього, прагнення поділяти з ним радощі й горе, особлива чутливість до всього, що якось із ним пов’язане, готовність до самопожертви заради його спокою й щастя. Перше кохання – перший поштовх до того, щоб погляд став уважнішим, вухо – слухнянішим, розум – гострішим, душа – чуйнішою. П. П. Блонський переживання першого кохання відносив до найцнотливіших почуттів, вільних від будь-яких думок про статеву близькість [6]. Перше кохання відрізняється тим, що юна людина не лише відкриває для себе іншу, її красу і привабливість, але насамперед відкриває себе саму. Нерозуміння свого нового стану, радість і страх – усе це хвилює юнака чи дівчину.

Як молодший підліток чекає появи  вторинних статевих ознак, так юнак чекає, коли ж, нарешті, він покохає. Якщо ця подія запізнюється (а ніяких хронологічних норм тут немає), він  нервує, іноді намагається замінити істинне захоплення надуманим і т. д. Ігровий характер підліткових залицянь очевидний, та й для старшокласників на початках вони іноді важливіші, ніж об’єкт прив’язаності. Виникають і усталюються нові форми спілкування з прихованими чи явними еротичними елементами (симпатії, приязні, флірту, кокетування, залицяння, закоханості).

На думку П. П. Блонського, першому  коханню передує  потреба  в  коханні. У зв’язку зі статевим дозріванням  розвивається специфічний загальний  стан, який і є першопричиною кохання. „Про такого підлітка можна сказати, що ще невідомо, в кого він закохається, але вже твердо відомо,  що  він  закохається” [3; 246]. Якщо сексуальні переживання раннього дитинства виникають через зовнішні стимули, то причина кохання – внутрішня. „Кохання – результат статевого розвитку, який є необхідною, але, звичайно, не єдиною його причиною” [3; 246].

П.П. Блонський називає кохання в шкільному віці сублімуванням статевого потягу. „Останній обмежується хоча б тому, що компонентом кохання значною мірою є повага, притому – у вигляді ідеалізації... Жодного разу в своєму матеріалі я не знайшов посилань на негативний у моральному відношенні вплив першого кохання. Проте було багато прикладів сексуально-стримуючого його впливу. Таким чином, воно, швидше, чинить морально-позитивний вплив” [3; 248].

На початок навчання у X класі із 30 опитаних нами школярів 50% юнаків і 80% дівчат експериментальних шкіл мали досвід зустрічей з особами протилежної статі. 70% старшокласників до цього часу вже пізнали „радощі першого поцілунку”. Постійно зустрічалися з однією і тією ж дівчиною близько 56% юнаків, 33,4% дівчат мали постійних хлопців. Проте найважливішою референтною групою для юнаків ще залишаються однолітки своєї статі, а головним конфідантом (повіреним таємниць) є друг своєї статі. У дівчат цей тип спілкування вже позаду – в ролі ідеального друга вони все частіше вибирають юнака і в колі їх спілкування значно більше хлопців, причому  старшого віку. Нерідко в класі починається ворожнеча між хлопцями через дівчат, що призводить до виникнення нездорової моральної атмосфери в класі.  

Одне із основних завдань дослідження  полягало у визначенні індивідуально-психологічних  властивостей підлітків за допомогою  спеціально дібраних психодіагностичних методик. Детальний аналіз даних психодіагностики дозволяє зробити певні висновки щодо загальної характеристики психологічних особливостей досліджуваної вибірки підлітків.

1. Існує певний взаємозв’язок  між психодинамічними властивостями  та властивостями змістовного  рівня, а саме:

- низький рівень психічної активності, висока емоційність та інтроверсія поєднуються з низьким рівнем самооцінки, високою тривожністю, високою агресивністю, наявністю внутрішнього конфлікту;

- високий рівень психічної активності, високі показники емоційності, екстраверсія поєднуються з високою агресивністю, тривожністю, імпульсивністю поведінки, завищеною самооцінкою.

2. У значної частини підлітків  показники властивостей соціального  аспекту темпераменту більш високі, ніж відповідні показники властивостей  предметного аспекту темпераменту, що поєднується з:

- заниженням інтересу до навчання;

- високою потребою у спілкуванні, засвоєнні соціальних програм;

- високою емоційною чутливістю та вразливістю підлітків у соціальних контактах.

3. Результатами проведеного дослідження доведено, що емоційні стани підлітків характеризуються:

- підвищеною агресивністю;

- високим рівнем тривожності;

- егоцентризмом;