Пошуково-педагогічна робота з проблеми правової освіти старших дошкільників

(Збагачення педпрацівників надбаннями  української педагогічної думки,  науки, культури, вивчення теорії  та досягнень науки з  викладанням  правової освіти володіння сучасними науковими методами, освоєння програм і методик)

3. Освоєння методики правового навчання та виховання дошкільників. 

(Вивчення розділів навчальних  програм з подальшим демонструванням  відкритих занять, застосуванням  наочних посібників, дидактичних матеріалів.

4. Систематичне інформування про нові методичні розробки

(Систематичне вивчення інструктивно-методичних  матеріалів стосовно змісту і  методики навчально-виховної роботи  з правоосвітньої діяльності.

5. Оволодіння науково-дослідницькими навичками

(Сприяти формуванню дослідницьких  умінь, організації власного теоретичного  пошуку, аналізу та оцінювання  результатів педагогічних досліджень)

 

РОЗДІЛ I. Теоретичні основи проблеми правової освіти старших дошкільників

 

 

   „Правова освіта в дошкільному  закладі ” – це питання поставило нам сьогодення. Воно ще не розкрите достатньо в педагогічній літературі, не розроблено ще читках методик. А тому, вважаємо, питання правової освіти вимагає особливої уваги.

   В передмові до „Маніфесту  дітей світу” Олесь Бердник пише так:

   «Діти – це  пришельці  з Божого світу Любові. А хто  такі дорослі? Ми - це  лише зіпсовані  Діти.

   Годі далі йти дорослою  стежкою, вона веде в морок,  в небуття! Вернись до себе, знову стань Дитям!  Діти не  можуть сказати вам, дорослі,  всієї Правди. Тому це роблю я, від імені всіх Дітей Світу, бо відчув себе Громадянином Божої Держави Дітей.

   Дорослим людям Землі  – відкрите послання любові”.

   Що практично робиться  для захисту прав українських  дітей?

   Конституція України, прийнята  в ніч на 28 червня 1996року в розділі !! ст.. 27 гарантує нам:

   „Кожна людина має невід’ємне  право на життя”.

   Але дуже жаль, що в  реальному житті не кожному  гарантований достатньо необхідний  рівень життя, як про це говориться  в ст. 48 Конституції України:

   „Кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім’ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло”.

   Ст. 51 та 52 Основного закону безпосередньо присвячені правам дітей:

   Ст. 51. Батьки зобов’язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім’я, дитинство, материнство і батьківство охороняється державою.

   Ст. 52.  Діти рівні у своїх правах незалежно від свого походження, а також від того, народжені вони в шлюбі чи поза ним. Будь-яке насилля над дитиною та її експлуатація переслідується за законом. Держава заохочує і підтримує благодійницьку діяльність щодо дітей.

   Діти дошкільного віку  навіть не здогадуються, що 2 вересня  1990року набув чинності юридичний  документ, що захищає права дітей  – Конвенція з Прав Дитини.

    Ця Конвенція покликана зробити внесок у справу захисту добробуту дітей під час переходу до ринкової економіки. Про всі ці справи Захисту дітей Уряд зобов’язаний звітувати Комітетові з Прав Дитини ООН.

   Україна ратифікувала цю  Конвенцію у 1991 році. Значить,  про стан соціального захисту дітей вона звітувала  Комітетові у 1993 році (через 2 роки), а потім у 1998 році (кожних 5 років).

   Національна програма „Діти України”, затверджена Указом Президента 18 січня 1996 року, мала стати орієнтиром у формуванні регіональних дій щодо поліпшення становища дітей.  (Див. таб. 1.1)

   Але тут Уряд сам заявляє,  що економічна ситуація в Україні  не дає змоги сповна забезпечити  соціальний захист, навчання і  виховання дітей.

   Що в такому випадку  спроможні зробити педагоги-дошкільники  для дітей?

• По-перше: зробити спробу зберігати не лише життя і здоров’я, але й душу молодого покоління українців.
• По-друге: виховати таку молодь, яка буде знати свої конституційні права, буде достойна цих прав і спроможна цими правами скористатися.
• По-третє: заповнити хоч частково той вакуум в душі дитини, який утворився внаслідок відсутності належної ролі батьків у неблагополучних сім’ях.

   Шалва Амонашвілі стверджує:  „Дитина не може чекати щастя.  Вона нетерпляча. Вона хоче і  повинна бути щасливою сьогодні, зараз...” весь цивілізований світ бачить у дітях своє майбутнє. І це не популістське гасло. Дитинство - найважливіший період у житті людини. Саме в цей час вона формується фізично, психічно, інтелектуально, набуваючи всіх необхідних знань, умінь, навичок. У переважній більшості випадків якість  дитячих років визначає якість усього подальшого свідомого життя людини. Травми, якого б характеру вони не були, залишають свій слід, який часто неможливо  стерти, і породжують пізніше такі хвороби суспільства , як наркоманія, насильство, злочинність тощо.

      Вислів "Діти- наше  майбутнє" аж ніяк не є просто  красивою фразою. Доля будь-якої  спільноти , нації, держави в  майбутньому залежить від того, якими будуть якості людей,  котрі населятимуть її. Інвестиції, зроблені у дитинство, ніколи не завдадуть збитків - вони повернуться у суспільство сторицею.

      Життєвий досвід  не тільки свідчить, а й вчить:  не буде дітей-не буде і держави.  Діти - дзеркало будь-якої держави,  вони й майбутнє. Лише за умов  життєствердного оптимізму на старті життя  суспільство може розраховувати на відчутні успіхи в майбутньому. Через вікову специфіку діти від свого народження не можуть самостійно скористатися власними правами. Необхідні опіка дорослих, їхня допомога не лише як вияв природних людських почуттів, нові моралі, а такі, які підкріплювалися б правовими документами і відповідали інтересам усіх дітей.

      Саме тому міжнародне  співтовариство в особі Організації  Об'єднаних Націй вже кілька  десятиліть працює над тим  , щоб створити дітям усього  світу  якнайкращі умови для життя і всебічного повноцінного розвитку. Наслідком цієї праці став ряд міжнародних документів надзвичайної ваги, що стосуються прав дитини і забезпечення виживання, захисту, розвитку дітей.

      Необхідністю захисту  прав дитини, створення умов для повноцінного життя та розвитку було продиктовано прийняття ряду законів, програм і на Україні.          

 Безумовно, головним виконавцем Конвенції є держава.

 Вона вирішує  питання  правового та соціального захисту  дітей, дбає про

   зменшення негативного впливу  зовнішнього середовища на стан       

   дитячого здоров'я, розвиває  мережу медичних та оздоровчо-  профілактичних закладів, забезпечує  планомірний розвиток системи  освіти.

Другий виконавець - родина. Тільки родина є природним середовищем для   фізичного, психічного, соціального і духовного розвитку дитини, для її   матеріального забезпечення. Саме родина виступає для неї основним джерелом матеріальної та емоційної  підтримки, психологічного захисту, засобом  збереження і передачі національно-культурних і загальнолюдських  вартостей.

 Третій головний виконавець - суспільство, яке має забезпечити дітям повноправну участь у всіх сферах діяльності, що її стосується. Зусилля суспільства мають бути спрямовані на створення розвиненої системи патронату сім'ї трудовими колективами та громадськими організаціями, що сприятиме наданню адресної допомоги дітям з "важких" та убогих сімей. Державна політика щодо дітей значною мірою реалізується в освітній галузі. Саме в освіті зосереджено найбільший потенціал для становлення особистості, а тому, насамперед, від освітян залежить яким буде наше суспільство сьогодні і завтра. В центрі ж усієї освітянської роботи, як відомо, має бути дитина.

Сьогоднішнім дітям, а вони складають половину світу, належить продовжувати справу встановлення справедливого й гуманного соціального порядку. Тому дуже актуальною в наш час є  галузь педагогіки - педагогіка прав людини , тобто її особистими правами як основою соціалізації, підготовки до дорослого життя.

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ II. Пошуково-педагогічна робота з проблеми правової освіти старших дошкільників

 

 

   Навчання правам  людини - це процес і здійснюється він на всіх етапах навчання та виховання дітей . ДНЗ – це перша сходинка у ланцюжку безперервної правової освіти дітей. Саме дитячий садок має забезпечити фізичне, психічне, здоров’я дитини, її різнобічний гармонійний розвиток, набуття життєвого досвіду, стати своєрідним посередником між сімєю та широким світом. Педагогами напрацьовано багато матеріалу, який вже вималювався у певну систему відповідно до своєї вікової групи з морально-правового виховання.

   Зміст усієї системи морально-правового  виховання визначений програмами  виховання дітей дошкільного  віку та Базовим компонентом  дошкільної освіти.

 

   Дійсно, розвиток свідомого ставлення до себе, як самостійної особистості, рівної з    іншими людьми, як члена суспільства,  що визначається зв'язками з іншими -         одне з основних завдань дошкільного закладу.

    Основними завданнями роботи з дітьми по формуванню правової культури:

• Допомогти  кожній дитині проявити свою індивідуальність; разом з тим показати як унікальність, так і рівність кожної дитини.
• Вчити толерантно спілкуватись один  з одним; виховувати вміння мати  свою точку зору та з повагою відноситись до думок інших.
• Формувати уявлення про основні потреби дитини ( здоров'я, житло,

      їжа, відпочинок); познайомити з унікальністю потреб дітей-інвалідів.

• Заохочувати дітей до знань про стосунки, малу та велику Батьківщину. Поглиблювати знання про рідне місто. Розвивати інтерес до українських звичаїв, традицій,обрядів.
•    Дати уявлення  про особливості різних народів світу (зовнішність, національний одяг, казки, ігри, особливості побуту).вчити проявляти повагу, соціальну та національну толерантність до звичаїв різних народів.
• Формувати розуміння важливості миру в суспільстві та на Землі; мир - це життя, щасливе дитинство; радість у сім'ї. Уявлення про вшанування видатних людей-творців світової культури, борців за  мир.

      Цю роботу ми розпочали з вивчення Базової програми «Я у Світі», де чітко окреслено зміст і обсяг знань, умінь і навичок з проблем правового навчання. Він зорієнтований на системноорганізоване життя дитини дошкільного віку, створення таких соціально-педагогічних умов організації життєдіяльності, які допомагають їй реалізуватися і само реалізуватися.

   За основу роботи з  цієї проблеми ми взяли принцип  з „Декларації прав дитини”  (1959р.): „Ми – діти світу. Хто  б не були наші батьки, де  б ми не жили і в що  б ми не вірили, поводьтеся з нами , як із  рівними. Ми гідні того, щоб отримувати все найкраще з того, що може дати світ, захищайте нас, щоб ми мали можливість рости гідно й вільно.”

   Правильна оцінка дитиною  свого „Я” виступає регулятором  її моральної поведінки, лежить  в основі знань про свої права і обов’язки, в основі таких почуттів як відповідальність, сором, провина, совість. Компетентність внутрішнього і психічного світу становлять уявлення дошкільника про пізнавальну активність, світ почуттів, цілеспрямовану активність, освоєння „Я”, адекватну самооцінку, домагання визначення, психологічну стать, уявлення себе у часі – минулому, теперішньому, майбутньому, ставлення до своїх прав і обов’язків.

   Подальша наша робота  була спрямована на власну  самоосвіту. Підібрали і опрацювали значну кількість довідкової і методичної літератури, посібники, журнальні статті.

   Визначили для себе ряд завдань, які потрібно реалізувати в ході роботи з дітьми:

• дитина повинна знати свої права, обов’язки, вміти пояснювати їх відмінність;
• навчити дитину перелічувати свої елементарні права і домагатися їх виконання;
• навчити називати і виконувати свої основні обов’язки;
• сформувати у дітей вміння розуміти зв’язок слів „право”, „правило”, „честь”, „обов’язок”;
• домагатися розуміння того, що власне ім’я вказує на її індивідуальність, навчити радіти своєму імені, знати свої ласкаві імена, щоб діти розуміли, що вони вказують на відмінність від інших, засвідчують позитивне ставлення рідних і близьких;
• навчити дітей виробляти елементарні судження про свої досягнення, досягнення інших;
• виховувати прагнення до високої самооцінки;
• навчити оперувати займенником „Я”, відрізняти себе з-поміж інших;
• усвідомлювати те , що можна обходитися своїми силами;
• вміти знайти спільне та відмінне між собою та іншими.

Виходячи з цих завдань, свою роботу ми ведемо в трьох напрямках:

• робота з дітьми;
• робота з батьками,
• педагогічним колективом.

   Була складена модель  формування правового світогляду  дітей.

1. Роботи з дітьми

   Основними етапами роботи з дітьми стали:

• констатуючий;
• мотиваційно-інформаційний;
• інформаційно-дійовий;
• самостійна діяльність дітей. (Див. таб. 2.1.)

На першому етапі – констатуючому, ми поставили перед собою мету: дізнатися, що знають наші підопічні  з цього питання.

Ми розробили для дітей ряд  питань, відповіді на які дали нам змогу правильно побудувати свою роботу

• Як ти розумієш слово „правило”?
• Як ти розумієш слово „право”?
• Як ти розумієш слово „обов’язок”?
• Яких правил ти повинен дотримуватись?
• Які обов’язки ти маєш або знаєш?
• Хто тебе ображає, коли ти ображаєшся і чому?
• Хто тебе може захистити?
• Кого захистити можеш ти?