Подолання конфліктів у підлітковому віці в діаді батьки та діти

  Київський університет імені Бориса Грінченка

Інститут людини

Кафедра загальної, вікової та педагогічної психології

 

 

 

 

 

 

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

 

На тему:

«Подолання конфліктів у підлітковому віці в діаді батьки та діти»

 

 

 

                                                                  

 

 

 

                                                                                                        Роботу виконала

                                                                                                    Студентка  II курсу

                                                                                                 Групи CПб-1-12-4.6з

                                             напрям підготовки 6.010106 – соціальна педагогіка

                                                  Афанасенко Катерина

 

                                                                                                  Науковий керівник:

доктор психологічних наук, професор

Побірченко Н.А.

 

 

                                                               

                                               

 

                   

 

 

 

 

 

КИЇВ - 2014

ЗМІСТ

Ι. ВСТУП..................................................................................................................3

ΙΙ. Розділ 1. Феноменологія конфлікту та конфлікти в підлітковому віці

    1.1. Конфлікт: поняття та предмет вивчення………..………………………..5

    1.2. Види і причини конфліктів………………………………………………..8

    1.3. Психологічні особливості підліткового віку та причини виникнення конфліктів у такому віці ………………………………………………………..13

     Висновок до розділу 1……………………………………………………......16

 

ΙΙΙ. Розділ 2. Подолання конфліктів підлітків та батьків

    2.1. Психологічні особливості взаємин між батьками і підлітками.............17

    2.2. Методики визначення ситуації в сімї…………………………………...20

    2.3. Вирішення конфліктів в підлітковому віці в діаді батьки – діти...........22

     Висновок до розділу 2……………………………………………………......25

 

ΙV. ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ................................................................................26

V.СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ  ЛІТЕРАТУРА..................................................28

VI. ДОДАТКОВІ МАТЕРІАЛИ………………………………………………...30

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Конфлікт – зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що призводить до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями.

Конфлікти є частиною щоденного життя. Конфлікт у сфері як суперечка сторін, як розбіжність у інтересах і цілі природний і тому неминучий. Понад те, за словами відомого у сфері переговорів Р.Фішера, що більш різноманітним стає світ, про те великою кількістю суперечностей у інтересах вони зіштовхуються. Особливо це стосується підлітків.

Конфлікти у взаємодії батьків і дітей одні із самих розповсюджених конфліктів у повсякденному житті.

Вікові кризи дітей розглядаються як фактори їх підвищеної конфліктності. Вікова криза являє собою перехідний період від одного етапу дитячого розвитку до іншого. Одна з таких криз – криза підліткового віку.

Підлітковий вік - гострий перехід від дитинства до дорослості, коли відбувається переплітання суперечливих тенденцій.

В основному під час цього періоду різко погіршуються відносини з батьками. Людина в перехідному віці стає занадто агресивною та запальною. Занадто жорстке поводження батьків до підлітка призводить часом до втечі з дому або самогубства.

Дрібні і великі конфлікти, сварки підлітків з дорослими - постійні джерела напруги, стресу - і для тих, і для інших. У сім'ї накопичується напруга, воно посилюється, розкручується, «вихід» стає знайти все важче і важче. Відбувається те, що психологи називають хто "зачарованим психологічним колом". А це значить, що і батьки, і підлітки постійно напружені, роблять багато помилок, постійно зриваються. Виникає стрес дитячо-батьківських відносин і як наслідок його - хвороби, порушення.

Актуальність даної теми визначається саме цією проблемою, оскільки для підлітка в період кризи дуже важлива підтримка та допомога дорослих. Більшість батьків, часто навіть не здогадуються, які у підлітків проблеми, адже їхні діти воліють замовчувати про свої труднощі і не довіряють потаємні думки навіть близьким людям. Саме із-за цього виникають конфлікти в діаді батьки-діти.

Тема впливу дорослих на дітей, формування їх психічних функцій освітлена на роботах Л.С. Виготського.

Досліджували підлітковий вік, та конфлікти у підлітковому віці в діаді батьки та діти : Л. І. Божович, Д.I. Фельдштейн, Л. С. Виготський, Є. І. Савонько, Н. І. Гуткіна, Ж. Піаже, Б. Ельконін, Б.С. Волков, Г.С. Абрамов, Б.Г. Ананьєв, І.С. Кон та інші.

Відповідно до актуальності даної теми можна виокремити:

Об’єкт роботи – психологічні особливості підліткового віку.

Предмет роботи – конфлікти в підлітковому віці між підлітками та батьками.

Мета роботи – визначити причини конфліктів підлітків з батьками та їх подолання.

Відповідно до вищенаведеного, завдання полягає в тому, щоб розібратися з такими питаннями, як:

• Поняття конфлікту та їх причини;
• Психологічні особливості підліткового віку;
• Особливості взаємин підлітків з батьками;
• Шляхи подолання конфліктів підлітків з батьками.

Гіпотеза: чим ближчі стосунки батьків з підлітками, чим більше уваги приділяють батьки підліткам, тим менше конфліктів в родині в діаді батьки-діти.

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1. Феноменологія конфлікту та конфлікти в підлітковому віці

1. Конфлікт: поняття та предмет вивчення

Конфлікт – особливий вид взаємодії, в основі якого лежать протилежні і несумісні цілі, інтереси, типи поведінки людей та соціальних груп, які супроводжуються негативними психологічними проявами.

Конфлікт – це ситуація в якій кожна зі сторін намагається зайняти позицію несумісну з інтересами іншої сторони. Це зіткнення або боротьба, ворожі стосунки.

У конфліктах беруть участь як окремі особи, так і групи людей. Учасників конфлікту називають опонентами, суперниками тощо.

Конфлікт також можна визначити як відсутність згоди між двома або декількома сторонами, які можуть бути конкретними особами або групами. Кожна сторона робить усе, щоб була прийнята її точка зору або ціль, і заважає іншій стороні робити те ж саме.

У науковій літературі є різні підходи до розуміння терміна "конфлікт". Найбільш поширене його розуміння крізь призму суперечності як більш загального поняття, і насамперед через соціальну суперечність.

Найбільш загальне визначення конфлікту - зіткнення протилежних інтересів, поглядів. [4]

Поряд із таким визначенням конфлікту постають також й інші наукові визначення, що більш точно передають зміст цього поняття. Один із можливих варіантів визначення конфлікту полягає в його філософському розумінні, у відповідності з яким він описується як "крайній випадок загострення протиріч" . Тоді, наприклад, соціальний конфлікт може бути визначений як "крайній випадок загострення соціальних протиріч", що виражається у зіткненні різних соціальних спільнот — класів, націй, держав, соціальних груп, соціальних інститутів. А. Г. Здравомислов, автор найбільш фундаментальної монографії з проблем соціології конфліктів, пише, що "конфлікт — це найважливіша сторона взаємодії людей у суспільстві, своєрідна клітина соціального буття. Це форма відношень між потенційними й актуальними суб'єктами соціальної дії, мотивація яких обумовлена протилежними цінностями і нормами, інтересами і потребами".

У психології конфлікт визначається як "зіткнення протилежно спрямованих, несумісних одна з одною тенденцій, окремого епізоду у свідомості, в міжособистісних взаємодіях або міжособистісних відносинах індивідів або груп людей, пов'язане з негативними емоційними переживаннями".

Конфлікт взагалі за своєю суттю - це факт людського існування.

Конфлікт можна використовувати як джерело життєвого досвіду, самовиховання і самонавчання. Конфлікти можуть бути використані в якості навчального матеріалу, якщо в подальшому знайдеться час на аналіз конфліктної ситуації, що дозволить дізнатися більше про самого себе, про залучених в конфлікт людей або обставини, що викликали конфлікт. Такі знання допоможуть прийняти правильне рішення в майбутньому і уникнути конфлікту. [6]

Конфлікти є частиною повсякденного життя. Конфлікт у соціальній сфері як суперечка сторін, як протиріччя в їх інтересах і цілях природний і тому неминучий. Більш того, за словами відомого фахівця в області переговорів Р. Фішера, чим більш різноманітним стає світ, з тим більшим числом протиріч в інтересах доводиться стикатися. Психологи також відзначають, що конфлікт дозволяє запобігти стагнацію суспільства, веде його до розвитку, стимулює пошук рішення проблем. Крім того, конфлікт малої інтенсивності, дозволений мирно, може запобігти більш серйозний конфлікт. Помічено, що в тих соціальних групах, де досить часті невеликі конфлікти, рідко справа доходить до великих протиріч. Питання полягає не в тому, щоб запобігти або не помітити конфлікт, а в тому, щоб запобігти конфліктну поведінку, пов'язане з деструктивними, насильницькими способами розв'язання суперечностей і направити учасників на пошук взаємоприйнятного рішення.

В історії психології, соціології природа та сутність конфлікту визначалися по-різному:

• Г. Спенсер розглядав конфлікт як необхідне явище в історії розвитку людства, стимул соціального розвитку;
• М. Вебер позначав його як боротьбу;
• Гумплович, Т. Веблен, К. Левін, Г. Зіммель та ін. визначали його як спір та форму соціалізації індивіда;
• Парк включав конфлікт до числа чотирьох основних видів соціальної взаємодії, поряд зі змаганням, пристосуванням та асиміляцією;
• американський соціолог Л. Козер розглядав конфлікт як ідеологічне явище, яке відбиває спрямованість та почуття соціальних груп або індивідів у боротьбі за об’єктивні цілі — владу, зміну статусу, перерозподіл доходів, переоцінку цінностей тощо. Він вважав конфлікт важливим елементом соціальної взаємодії, який сприяє припиненню або укріпленню соціальних зв’язків;
• Р. Дарендорф власну соціологічну концепцію назвав "теорією конфліктів".

Сьогодні психологи не дійшли спільної думки щодо визначення поняття "конфлікт" та розуміння його сутності. "Психологічний словник" за редакцією В.В. Давидова, О.В. Запорожця, Б.Ф. Ломова та ін. (1983) визначає конфлікт як суперечність, яку важко розв'язати і яка пов'язана з гострими емоційними переживаннями, а як форми конфлікту називає внутрішньо особистісні, міжособистісні та між групові конфлікти. Якщо звернутися до психологічного словника за редакцією A.B. Петровського та М.Г. Ярошевського (1990), то у ньому конфлікт розглянуто як зіткнення протилежно спрямованих цілей, інтересів, позицій, думок чи поглядів опонентів чи суб'єктів взаємодії. Якщо звернутися до "Психологічного словника" за редакцією В.П. Зінченка та Б.Г. Мещерякова, то у ньому це поняття відсутнє. [10]

 

2. Види і причини конфліктів

Конфлікти між людьми - явище звичайне, а іноді вони навіть мають позитивне значення. Часом набагато корисніше розкрити підспудно назрілий конфлікт і вирішити його, ніж, боячись загострення, постійно «жити на вулкані» емоційної напруженості. Біда в тому, що ми часто не вирішуємо конфліктні ситуації, а тільки погіршуємо становище своєю поведінкою.

Залежно від сфери життедіяльності людей конфлікти поділяються на: виробничі, громадські, побутові, політичні.

За формою їх вияву (обсягом) розрізняють:

1. Внутріособистісні конфлікти. Це конфлікти всередині людини. Вони є наслідком неузгодженості вимог організації з особистісними потребами, цінностями співробітника, суперечливості вимог, а також різноманітних перевантажень. За таких обставин до конфлікту задіються одно рівневі компоненти духовної структури особистості (наприклад, зіткнення життєвих принципів). Внутріособистісний конфлікт можливий і при зіткненні різнорівневих компонентів. їх вивчали представники психоаналітичного напряму (3. Фрейд, К.-Г. Юнг, К. Адлер, К. Хорні). Такі конфлікти є дуже важливою проблемою для життєдіяльності організації, вони, як правило, пов'язані з істотними відмінностями між інтересами справи (виражені в позиції керівника) і мотивами, ціннісними орієнтаціями, що реалізуються у повсякденному житті поза її межами. [13]

Види внутрішньособистісних конфліктів описав відомий американський психолог К. Левін:

• “наближення — наближення” - ситуація, коли індивід змушений вибирати між двома однаково привабливими альтернативами, що вимагають протилежних дій;

• “наближення — віддалення” - виникає, коли одна й та сама ціль є для індивіда однаково привабливою й непривабливою;