Особливості сімейного виховання в сучасному світу

Прохання - найкращий і м'який спосіб звертання, але й зловживати проханням  не треба. Форму прохання найкраще вживати  в тих випадках, коли ви добре знаєте, що дитина із задоволенням прохання ваше виконає.

Якщо ж у вас є який-небудь сумнів у цьому, застосовуйте форму  звичайного доручення, спокійного, упевненого, ділового. Якщо з найменшого віку вашої дитини ви будете правильно чергувати прохання й доручення й, особливо, якщо ви будете збуджувати особисту ініціативу дитини, будете вчити її бачити необхідність роботи самій й по власному почину виконувати її, у вашому дорученні не буде вже ніяких проривів. Тільки якщо ви запустили справу виховання, вам доведеться іноді вдатися до примусу.

Примус може бути різний - від простого повторення доручення до повторення різкого й вимогливого. У всякому разі ніколи не потрібно удаватися до фізичного примусу, тому що він найменше приносить користі й викликає в дитини відразу до трудового завдання.

Висновки

Ми розглянули зараз основні положення в сімейному вихованні. Слідування цим положенням у відомій мірі дозволить вам виховати дитину всебічно й правильно. Було б помилкою вважати дані рекомендації якимись одкровеннями, непорушними у віках і гарантуючими виховання прекрасних дітей. Дані установки не є застиглими догмами, вони змінюються й уточнюються з урахуванням сучасних концепцій і поглядів на виховання дітей. Батьки повинні виховувати в дитини здатність терпляче й без пхикання виконувати роботи неприємні. Потім, у міру розвитку дитини, навіть сама неприємна робота буде приносити їй радість, якщо суспільна цінність роботи буде для неї очевидна.

Непорушним залишається сам  принцип виховання: тільки гармонійно розвинена людина може відповідно виховати своїх дітей, тільки щирий, щиросердечний підхід до виховання дітей може дати необхідний результат...

Головні умови, необхідні для нормального  розвитку дитини з боку матері, - чистота, стриманість, діяльне життя як у розумовому, так і у фізичному відношенні.

Справжня сутність виховної роботи полягає зовсім не у ваших розмовах з дитиною, не в прямому впливі на дитину, а в організації вашої сім'ї, вашого особистого й громадського життя й в організації життя дитини. Виховна робота є насамперед робота організатора. У цій справі немає дріб'язків. Ви не маєте права нічого назвати дріб'язком і забути про неї. Страшною помилкою буде думати, що у вашому житті або в житті вашої дитини ви що-небудь виділите велике й приділите цьому великому всю вашу увагу, а все інше відкинете убік. У виховній роботі немає дрібниць. Який-небудь бант, що ви зав'язуєте у волоссі дівчинки, та або інша шапочка, яка-небудь іграшка - все це такі речі, які можуть мати в житті дитини найбільше значення. Гарна організація в тому і полягає, що вона не випускає з виду дрібних подробиць і випадків. Дріб'язки діють регулярно, щодня, щогодини, з них і складається життя. Керувати цим життям, організувати її й буде самим відповідальним вашим завданням.

Головною підставою батьківського  авторитету тільки й може бути життя й робота батьків, їхня громадянська особа, їхня поведінка. Сім'я є велика й відповідальна справа, батьки керують цією справою й відповідають за нею перед суспільством, перед своїм щастям і перед життям дітей. Якщо батьки цю справу роблять чесно, розумно, якщо перед ними поставлені значні й прекрасні цілі, якщо вони самі завжди дають собі повний звіт у своїх діях і вчинках, це значить, що в них є й батьківський авторитет і не потрібно шукати ніяких інших підстав і тим більше не потрібно придумувати нічого штучного.

Дітям необхідно вчасно допомогти, вчасно зупинити їх, направити. Таким чином, від вас потрібно тільки коригування життя дитини, але зовсім не те, що називається водінням за руку... Для виховання потрібно не великий час, а розумне використання малого часу. І ще раз повторюємо: виховання відбувається завжди, навіть тоді, коли вас немає вдома.

Список використаної літератури

1. Актуальные вопросы формирования интереса в обучении: Учебное пособие под ред. Г.И. Щукиной.-М., 1984.
2. Аллан Фромм, Азбука для родителей.-Ленинград: Лениздат, 1991.
3. Валикова Т. В. Учитель и сім’я.-М.: Просвещение, 1980.
4. Волина В.В. Русский язык.-Екатиринбург, 1997.
5. Гордин А. С. Наказание и поощрение в воспитании детей.-М.: Просвещение, 1989.
6. Губанова О.В., Левкина И.С. Использование игровых приемов на уроках // Начальная школа.-1997.-№6.
7. Дошкольная педагогика.-М.: Просвещение, 1991.
8. Е.Н.Водовозова. Умственное и нравственное воспитание.-С-Петербург, 1913.
9. Занимательное азбековедение: книга для учителя, составитель Волина В.В.-М., 1991.
10. История дошкольной педагогики.-М.: Просвещение, 1989.
11. Каптерев Л. Ф. Основные начала семейного обучения/-С-Петербург, 1898.
12. Кобанова Л.В. Учебные игры как средство повышения эффективности уроков // Начальная школа.-1992.-№1.
13. Крутецкий В.А. Психология обучения и воспитания школьников.-М., 1976.
14. Макаренко А. С. Лекции о воспитании детей.-М.: Просвещение, 1967.
15. Масловская Т.А. Дидактические игры на уроках математики // Начальная школа.-1997.-№2.
16. Подласый И.П. Педагогика: Новый курс: В 2 кн. – М.: 1999.
17. Рыжикова Г.И. Использование игровых приемов при изучении слов с непроверяемым написаним // Начальная школа.-1995.-№1.
18. Семяшкина Н.И. Значение дидактических игр и заданий при обучении грамоте // Начальная школа.-1997.-№2.
19. Смоленцева А.А. Сюжетно-дидактические игры.- М.: Просвещение, 1987.
20. Умом и сердцем: мысли о воспитании.-М.: ПолитИздат,1982.
21. Урбанская О. Н. Работа с родителями младших школьников.-М.: Просвещение, 1989.
22. Хуторский А.В. Современная дидактика. – СПб.: Питер, 2001.
23. Шербинина Г.К. Сказка как средсво воспитания // Начальная школа.-1995.-№3.
24. Шершенева Е. Ф. Нравственное воспитание маленьких детей в семне.-М.: Просвещение, 1989.
25. Ягупов В.В. Педагогіка, навчальний посібник. – К.: Либідь, 2002.