Криза підліткового віку

В цей період інтенсивно засвоюються стереотипи поведінки, пов'язані з усвідомленням своєї  статевої приналежності. Для дівчаток характерні такі риси, як емоційна сприйнятливість, реактивність, гнучке пристосування  до конкретних обставин, конформність поведінки, схильність апелювати до суджень дорослих, до авторитетів  сім'ї, прагнення опікуватися молодшими, високий інтерес до власної зовнішності, поєднання кокетства з сором'язливістю, акуратність, ретельність, терпимість у повсякденній діяльності, краща  успішність з гуманітарних предметів.

Хлопці цікавляться переважно  проблемами, пов'язаними з абстрактними явищами, світоглядом, точними науками, менш конформні, розкутіші в поведінці, гірше підкоряються загальноприйнятим  вимогам, у несприятливих умовах у них легше виникає і важче  коригується негативне ставлення  до школи, значну роль у свідомості і поведінці набувають сексуальні інтереси.

Новоутворенням підліткового віку є розвиток рефлексії. Рефлексія - мисленнєвий процес, спрямований  на аналіз, розуміння, усвідомлення себе: власних дій, поведінки, мови, досвіду, почуттів, здібностей, характеру, стосунків  тощо.

Д.І. Фельдштейн виявив динаміку розвитку рефлекс" У 10-11 років предметом  рефлексивних очікувань підлітка виступають окремі вчинки. В 12-13 років головним стає аналіз рис власного характеру  і особливостей взаємостосунків  з людьми. В 14-15 років у структурі  особистісної рефлексії істотно  підвищується критичність підлітків  щодо себе.

Центральним новоутворенням підліткового віку є новий рівень самосвідомості - Я-концепція, - система  уявлень людини про саму себе, яка  включає усвідомлення своїх фізичних, інтелектуальних, характерологічних, соціальних та інших властивостей; самооцінку; суб'єктивне сприйняття зовнішніх чинників, що впливають  на власну особистість.

В 10-11 років майже третина  підлітків дають собі повністю негативні  характеристики; деякі підлітки, підкреслюючи свої численні недоліки, виділяють  одну рису, яка їм подобається, тобто  самооцінка має негативне емоційне тло. У 12-13 років поряд із загальним  сприйняттям себе зберігається і  ситуативно негативне ставлення  підлітка до себе, яке залежить від  оцінок оточуючих, насамперед, однолітків. У 14-15 років виникає "оперативна самооцінка", яка визначає самоставлення підлітка в даний момент, що ґрунтується на співставленні своїх особливостей з певними нормами, що виступають для нього як ідеальні форми його особистості.

Негативне ставлення до власної  особистості значною мірою пов'язане  з тим, що підліток дивиться на себе нібито ззовні, інтеріоризуючи уявлення і оцінки дорослих, в яких позитивні  сторони особистості представлені абстрактно, а негативні - конкретні  і різноманітні.

Самооцінка підлітка носить суперечливий характер: з одного боку, підліток одночасно сприймає себе як дорослого і як маленьку дитину, з іншого - спостерігається поєднання  конкретної ситуативної і загальної  самооцінки, коли кожна позитивна  і кожна негативна окрема самооцінка миттєво набуває глобального  характеру.

В кінці підліткового віку відбувається зміна самооцінки: поступово  самооцінка, запозичена у дорослих, змінюється самооцінкою, яка виникає  як прагнення до самовияву, самоствердження, самореалізації, самовиховання.

Моральний розвиток характеризується наявністю протиріччя між некритичним  засвоєнням групових моральних норм і прагненням обговорювати прості правила; певним максималізмом вимог; зрушенням  оцінки окремого вчинку на особистість  в цілому.

Ж. Піаже виявив, що в період між 12 і 13 роками моральний розвиток особистості набуває нового сенсу, коли значущими стають цінності та ідеали, що виходять за рамки його конкретного  життя (соціальна справедливість, свобода, дружба, любов, щирість - всі ці поняття  для підлітків емоційно забарвлені, особистісно значущі).

В підлітковому віці виникають  І оформлюються моральні переконання, які стають специфічними мотивами поведінки  і діяльності підлітка. В переконанні  знаходить свій вияв ширший життєвий досвід школяра, проаналізований і  узагальнений з точки зору моральних  норм.

Вирішальне значення для  морального розвитку підлітка має інтимно-особисте спілкування з однолітками: підліток оволодіває нормами стосунків дорослих людей, у нього складаються власні переконання, він починає оцінювати  себе та іншу людину з нових дорослих позицій.

Формується моральний  світогляд, під впливом якого  провідне місце в системі спонукань  починають займати моральні мотиви. Встановлення такої ієрархії веде до стабілізації якостей особистості, до формування моральної позиції.

Прийнято вважати, що підлітки характеризуються, більше ніж діти всіх інших шкільних віків, слабкістю  волі. Вони недостатньо організовані, легко пасують перед труднощами, легко піддаються чужому впливу, часто  поводяться всупереч засвоєним вимогам  і правилам поведінки.

Специфіка соціальної ситуації розвитку підлітка є розбіжність, з  одного боку, між вимогами життя  і його інтересами, з іншого - між  його можливостями і його власними вимогами до себе. Така розбіжність  вимагає досить високого рівня розвитку волі, якого частіше за все підлітки ще не досягають.

У підлітків виникає гостра боротьба мотивів (чи робити те, що потрібно, чи те, що хочеться), після чого відбувається створення наміру і, нарешті, його виконання. Однак, такого роду довільна поведінка  є дуже складною, вона вимагає такої  перебудови мотиваційної сфери, в результаті якої значущий мотив набуває більшої  сили і перемагає всі інші мотиви, які впливають на людину.

У підлітків дуже яскраво  виражене прагнення підбирати аргументи  на користь емоційно більш привабливої  поведінки за рахунок поведінки  необхідної. Інакше кажучи, у підлітків  сильні емоції частіше, ніж у дорослих, блокують розумне рішення. Крім того, підлітки ще погано вміють враховувати  наслідки здійснених вчинків. Не тільки у молодших, але навіть у старших  підлітків коло передбачуваних ними наслідків дуже обмежене.

Різноманітні труднощі переслідують підлітка також і при створенні  і виконанні наміру. Успішній регуляції  своєї поведінки тут заважає  низка особливостей їхньої особистості. Пізніше, коли ситуативна емоція послаблюється, слабшає і намір підлітка виконати прийняте рішення.

Всі ці труднощі пояснюються  тим, що підлітки проявляють "слабкість  волі", здавалося б, більшу, ніж  молодші школярі. Останні досягають  довільності поведінки або в  результаті афективного прагнення  зберегти свою позицію школяра, або  під впливом також дуже афективного  прагнення заслужити схвалення  дорослих.

Підлітки, відчуваючи труднощі в довільності організації своєї  поведінки, ставлять перед собою  в якості спеціальної задачі виховання  волі і вироблення у себе вольових якостей особистості. Однак, вони своєрідно  розуміють цю задачу: вони бачать прояви волі переважно в героїчних вчинках, які породжуються якимись виключними обставинами. Інакше кажучи, вони не бачать і не помічають прояви волі в своєму повсякденному життя і діяльності. Тому, прагнучи виховати в собі "справжню волю", підлітки беруть за зразок героїчні вчинки, але вкрай рідко орієнтуються на зразки, втіленням яких є оточуючі їх люди. Цим самим пояснюється і те, що виховання волі в собі вони розуміють як вправи в певних ізольованих вчинках, що здійснюються в екстремальних умовах.

Особливості розвитку волі полягають у її неорганізованості, дії за найсильнішим мотивом. Водночас уміння володіти собою високо цінується  підлітком, а відсутність необхідних вольових якостей викликає стурбованість. За словами Л.С. Ви-готського, не слабкість  волі, а відсутність чи слабкість  мети дезорганізовує поведінку підлітка: необхідні важливі життєві цілі, які виходять за межі негайних справ  і розваг, особистісно значущі  для підлітка.

Емоційна сфера характеризується більшою яскравістю, силою, стійкістю. Підлітки частіше відчувають сильні позитивні чи сильні негативні емоції і рідше знаходяться в нейтральному стані. Емоції мають тенденцію до "самопідкріплення" (неусвідомлюване  бажання зберегти ту чи іншу емоцію, як позитивну, так і негативну), що свідчить про ригідність емоцій підлітка, їх інертність. У цей період підвищена  потреба в емоційній насиченості, у прагненні до відчуттів (звідси любов до голосної музики, ризиковані форми поведінки). Вияв емоцій бурхливий  і безпосередній, підлітки часто  не можуть стримувати радість, гнів.

Особливість емоційного реагування - порівняно легке виникнення емоційної  напруги. В цей період спостерігаються  досить часті і тривалі афективні  реакції. Особливістю афекту є повне  поглинання ним, своєрідне звуження свідомості, коли емоції повністю блокують інтелектуальний план і відбувається їх розрядка у вигляді викиду. В  підлітків у кризовий період часто  зустрічається "афект неадекватності"" - емоційна реакція більшої сили з незначного приводу, що пов'язано  з протиріччям між низькою  самооцінкою підлітка і високим  рівнем домагань.

Важливим моментом розвитку особистості в цей період є  те, що предметом діяльності підлітка стає він сам. Без повноцінного проживання підліткового періоду численні якості особистості, індивідуальні особливості  виявляються нерозвинутими чи розвинутими недостатньо, які в подальшому майже не піддаються корекції.

Таким чином, новоутвореннями  особистості підлітка є: почуття  дорослості; становлення нового рівня  самосвідомості ("Я-концепція", рефлексія); стійкість емоцій і почуттів.

 

 

1.4. Особливості  взаємодії з підлітком в умовах  кризи.

     Дорослі у соціальній ситуації розвитку підлітків виступають в якості значущих осіб. Але цей "п'єдестал" може зайняти будь-хто: масовий кумир (популярний співак або актор тощо), вчитель (у рольовій позиції дорослого друга), або батьки (якщо вчасно і правильно зреагували на кризу).

    Розглянемо психологічні особливості провідної діяльності підлітків в її реалізації стосовно однолітків та дорослих.

    Психологічні особливості спілкування і взаємин підлітків з однолітками проявляються в наступному:

- підлітки прагнуть зайняти  місце в групі однолітків, яке  б відповідало їх претензіям. Це є провідним мотивом поведінки;

- спілкування з однолітками  поступово виходить за межі  шкільного життя і навчальної  діяльності, охоплює нові інтереси, види діяльності, стосунки. Усе це  поступово виокремлюється в надзвичайно  важливу для підлітка сферу  життя;

- спілкування з однолітками  набуває такої цінності, що відтісняє  на другий план навчання і  стосунки з рідними;

- невдоволення своїми  стосунками з однолітками часто  є причиною зниження рівня  навчальних досягнень та порушень  поведінки;

- у спілкуванні для  підлітків стають важливими особистісні  якості (знання, чесність, сміливість...);

- стосунки характеризуються  орієнтацією на вимоги товаришів,  їх врахування. Проявом цього  є "вуличні закони", "кодекс  честі" тощо;

- підлітки інтенсивно  формуються в групи, в яких  наявний високий рівень конформізму  (пасивне, пристосовницьке прийняття  групових стандартів поведінки,  безумовне схиляння перед авторитетами);

- у підлітків з'являються  референтні групи (група-еталон, на норми та цінності якої  вони орієнтуються у своїх  вчинках і самооцінці);

- постійно триває пошук  друга, на фоні ревнощів, образ  підлітки дорожать дружбою;

- з'являється взаємне  зацікавлення хлопців та дівчат, бажання сподобатись, тому виникає  стурбованість щодо зовнішності.

Психологічні особливості  спілкування і взаємин підлітків  з дорослими характеризуються такими проявами:

- підлітки не погоджуються  на нерівноправні стосунки, оскільки  вони не відповідають їх уявленням  про власну дорослість та самостійність.  Вони вимагають поваги, довіри, самостійності,  обмежують права дорослих і  розширюють свої. Часто це призводить  до невиконання розпоряджень  дорослих, нехтування обов'язками, протесту;

- конфліктність виникає  за умови, коли зміни в розвитку  особистості підлітка випереджають  корективи стосунків з дорослими;

- характер спілкування  підлітків з дорослими істотно  впливає на особливості самооцінки  підлітків, їм потрібна довіра.

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 2. Експерементальне дослідження суті і змісту кризових явищ в підлітковому віці.

 

2.1 Методика і  процедура дослідження.

    Основним завданням нашого дослідження є вивчення кризи підліткового віку, аналіз основних ознак кризи серед учнів шкіл, їх виявлення.

    Основну роль  в дослідженні відіграв тестовий  матеріал, який виконували учні  загальноосвітньої школи. Суть  проведеного тесту полягає у  вивченні особистості підлітка, основних факторів формування  особистості, які впливають на  поведінку людини.

Інтерпритація факторів

Фактор А - «замкнутість-товариськість». При низьких оцінках людина характеризується некомунікабельністю, замкненістю і суворістю в оцінці людей. Вана скептично налаштована, любить бути на самоті. При високих оцінках людина відкрита і добросердна, товариська і добродушна. Вона охоче працює з людьми. У цільму фактор орієнтований на вимірювання комунікабельності людини.

Фактор В – «інтелект». При низьких оцінках людині властиві конкретність і деяка ригідність мислення, може мати емоційна дезорганізація мислення. При високих оцінках спостерігається абстрактність мислення, кмітливість і здатність швидко навчатися.