Криза підліткового віку

Розвиток уяви може привести до підліткового аутизму - занурення  у світ уявних переживань з ослабленням  контакту з дійсністю, відхід від  реальності, відсутність прагнення  до спілкування з людьми дорослими  і однолітками. Відчуження підлітка від людей на користь уявного  світу знижує і пізнавальну діяльність. У міру того, що в цей період активно  формується мислення, може виникати антагонізм між мисленням і уявою.

Розвиток мислення

Основна різниця між молодшим школярем і підлітком - загальновідома схильність підлітка і юнака до міркувань. Підлітковий вік - вік проблем, міркувань  і суперечок. Підлітки ставлять велику кількість запитань учителям, а вдома  постійно думають над розв'язанням  складних проблем. Навіть при виборі друга для них важливо мати партнера для міркувань.

В підлітковому віці лише починається  інтенсивний розвиток абстрактних  понять, який продовжується в юнацькому  віці.

Мислення - одна з тих функцій, які розвиваються пізніше багатьох інших функцій. Вплив школи на мислення, який починається в молодшому  шкільному віці, особливо яскраво  проявляється в підлітковому віці. В старших класах створюється  різноманітність особистого досвіду  через низку причин. Перша з  них - життєві установки і інтереси людини, яка майже повністю суспільно  визначилася. Інша причина - різноманітність  міри і характеру зал ученості в практичне життя: турботи про  майбутнє, життєві труднощі тощо спонукають людину думати. Третя причина - різноманітність  позашкільної освіти, читання тощо.

Головним у розвитку мислення в підлітковому віці є той факт, що підліток вперше оволодіває процесом утворення понять, що він переходить до нової і вищої форми інтелектуальної  діяльності - до мислення поняттями.

Зміни, що відбуваються в  мисленні підлітка, який оволодіває поняттями, - це зміни внутрішнього, інтимного  структурного характеру, що часто не виявляються ззовні, не кидаються  в очі спостерігача. Процес утворення  понять знаменує собою дійсно революційні  зміни як у сфері змісту, так  і в сфері форм мислення. Саме вищі форми мислення, зокрема логічне  мислення, розкриваються в своєму значенні перед підлітком.

Для підлітка все більшого значення набуває теоретичне мислення, здатність встановлювати максимальну  кількість смислових зв'язків  у навколишньому світі. Він психологічно занурений у реальності предметного  світу, образно-знакових систем, природи  і соціального простору. Підліток, заглиблюючись у соціальне середовище, постійно трансформує свої вищі психічні функції і систему знаків. Ця обставина  змінює мислення.

З 11-12 років виробляється формальне мислення. Підліток уже  може міркувати, не пов'язуючи себе з  конкретною ситуацією; він може орієнтуватися  на одні лише спільні сигнали незалежно  від реальності, що сприймається.

Підліток може здійснити  значний за своєю якістю стрибок - він починає орієнтуватися на потенційно можливе, а не на обов'язково очевидне. Завдяки своїй новій  орієнтації він одержує можливість уявити все, що може статися, - і очевидні, і недоступні для сприйняття події. Тим самим підвищується імовірність  того, що він розбереться в тому, що дійсно відбувається.

Підліток стає здатний  не тільки уявляти різні можливі  шляхи перетворення даних для  емпіричного їх випробування, але  може і логічно тлумачити результати емпіричних спроб. Крім того, підліток здатний планувати і контролювати свої вільні фантастичні побудови, він навчається рефлексувати свої розумові дії і операції та одержувати від  цього інтелектуальні емоції.

Те, наскільки швидко підліток здатен вийти на рівень теоретичного мислення, визначає глибину осягнення  ним навчального матеріалу і  розвиток його інтелектуального потенціалу. У підлітковому віці престижно бути успішним в інтелектуальній діяльності.

Аналізуючи особливості  навчальної діяльності в підлітковому віці, ми визначали, що досягненням  цього віку в розвитку мислення є  розв'язання, здатність до рефлексії  тощо. В дійсності ж підлітки продовжують  залишатися на рівні конкретного  мислення. Це може зумовлюватися індивідуальним розвитком: різні соціальні умови, генетичні особливості і внутрішня позиція самого підлітка.

В підлітковому віці відбуваються суттєві зміни мотивації: на перший план виходять мотиви, пов'язані з  формуванням світогляду, з планами  майбутнього життя. Структура мотивів характеризується наявністю певної системи супідрядних мотиваційних тенденцій на основі провідних суспільно значущих і мотивів, що стали цінними для особистості. На думку Л.І.Божович, в мотиваційній сфері знаходиться головне новоутворення перехідного віку.

Л.С. Виготський вважав проблему інтересів ключовою для підліткового періоду. Він виокремив дві фази підліткового віку, пов'язуючи їх зі змінами  у сфері інтересів:

- в негативній фазі  відбувається згортання, відмирання  попередньої системи інтересів,  з'являються сексуальні потяги, звідси - зниження працездатності, погіршення  успішності, грубість, підвищена дратівливість  підлітка, незадоволення самим собою,  занепокоєння;

- позитивна фаза характеризується  зародженням нових ширших і  глибших інтересів, розвивається  інтерес до психологічних переживань  інших людей, до власних переживань, зверненню! підлітка в майбутнє  реалізується у формі мрії.

Молодший підлітковий  вік характеризується розширенням  пізнавальних інтересів, вершиною допитливості є вік 11-12 років. Однак, прояви допитливості поверхові. Причиною відсутності інтересів  є відсутність яскравих інтересів  у оточуючих підлітка дорослих, надмірна активність дорослих в розвитку цього  процесу.

Домінуючими потребами підліткового віку, на думку Д.Б.Ельконіна є: потреба  в спілкуванні з однолітками, потреба в самоствердженні, потреба  бути і вважатися дорослим.

Потреба бути і вважатися  дорослим задовольняється в спілкуванні  з дорослим: підлітку важлива не стільки сама по собі можливість самостійно розпоряджатися собою, скільки визнання оточуючими дорослими цієї можливості і принципової рівності з точки  зору прав.

Початок підліткового періоду  характеризується якісним зрушенням  у розвитку самосвідомості: в підлітка починає формуватися позиція  дорослої людини, поява якої означає, що він суб'єктивно вже вступив  у нові стосунки з оточуючим світом дорослих, зі світом їх цінностей. Підліток активно засвоює ці цінності, вони складають новий зміст його свідомості, існують як цілі і мотиви поведінки та діяльності, як вимоги до себе та інших, як критерії оцінок і самооцінки. Він прагне осмислити свої домагання на визнання; оцінити себе як майбутнього юнака чи дівчину; визначити для себе своє минуле, значення особистого сьогодення, заглянути в своє майбутнє; визначитися в соціальному просторі - осмислити свої права і обов'язки. Підліток зацікавлено рефлексує на себе та інших, співвідносячи властиві йому особливості з проявом однолітків і дорослих.

Самосвідомість підлітка вже включає в себе всі компоненти самосвідомості дорослої особистості. Підліток сенситивний до свого духовного  розвитку, тому він починає інтенсивно просуватися в розвитку всіх ланок  самосвідомості. Підлітка починає хвилювати  він сам у своєму фізичному  і духовному втіленні. "Яким я  можу постати перед іншими?" актуальне  запитання для нього. У зв'язку з цим його хвилює тіло, обличчя, ім'я.

Зовнішній вигляд - предмет  дослідження, турботи, наслідування і  пошуку індивідуальності. Підлітку необхідно  в сфері розвитку його самосвідомості пристосуватися до свого тілесного, фізичного вигляду. Від заперечення  себе тілесного через кризові  переживання і подвиги фізичного  самоудосконалення він повинний прийти до прийняття унікальності своєї  тілесної оболонки і прийняти її як єдино можливу умову свого  матеріального буття. Це складний шлях, який при всій турботі, любові і розумінні  близьких підліток проходить сам.

В різних культурах підлітки відчувають різні за змістом проблеми, пов'язані з тілесним розвитком. Ідентифікація з тілом відбувається відповідно до традиційних ставлень до нього в культурі, до якої належить підліток. Частини тіла можуть бути прийняті як "хороші" тією мірою, якою це дозволяється культурою. Тілесна  свідомість відображає конфлікт історичного, культурного ставлення до тіла. У  свідомості підлітка можуть бути "сфери, що турбують", що змушують його відчувати  зніяковілість одночасно із потаємним  інтересом до них. Відчуття розвитку себе тілесного фіксує увагу підлітка на тілі і займає сферу його думок  і почуттів. Фізичне відчуття, поєднуючись  із соціальними очікуваннями, формує складну гаму переживань підлітків. Водночас підліток починає відчувати  наповненість свого тіла енергією, що надає йому особливе почуття, - відчуття того, що він має життєву силу, що він жива істота. В цей період життя виникає передчуття того, що щось повинно статися.

Відчуття енергетики свого  тіла надає підлітку особливе відчуття життя, яке запам'ятовується людиною  на всі наступні роки. В цей період вони стають особливо гострими. Сторонні дотики викликають фізичну напругу, іноді огиду і різке відторгнення. Водночас дотики привабливих для  підлітка істот стають особливо цінними  і бажаними.

Особливого значення для  підлітка набуває його обличчя. Підлітки дивляться на себе в дзеркало значно частіше і пильніше, ніж це роблять  діти. "Хто Я?" "Який Я?" "Наскільки  я привабливий?" - запитання, що постійно постають. Підліток уважно розглядає  своє обличчя, що змінилося: волосся, брови, чоло, ніс, очі, губи, підборіддя. Все  підлягає ревізії, яку супроводжує  тривога, невпевненість у собі і  водночас надія на свою привабливість.

Ідентифікація зі своєю новою  зовнішністю - складний для підлітка процес. "Прийняти себе таким, як я  є...", незважаючи на еталонних красунь  і красенів, незважаючи на однолітків, що переважають за певними значущими  ознаками.

Крім проблеми привабливості  зовнішності багатьох підлітків, хвилює проблема наявності духовності у  виразі обличчя. Поглиблена рефлексія  на свою зовнішність і тривога  з її приводу поряд з іншими віковими проблемами створюють у  підлітків загальний напружений вираз, який супроводжує вік.

Для підлітків особливого значення набуває одяг. У них свій автономний від дорослих стиль. Одяг, зачіска і обличчя - ось предмети первошочергової турботи підлітка. Настільки ж важливо в підлітковому віці пройти правильний шлях у ставленні  до свого імені. Саме підліток починає  відстоювати своє право на визнання, утверджуючи себе через своє власне ім'я. Підлітки проходять складні  соціальні ініціації стосовно свого  імені. Відповідне звернення по імені  є показником соціального визнання, яке простіше регулювати, ніж інше право. Права на визнання у підлітків  спрямовані на реалізацію себе в сфері  фізичного, розумового й особистісного  розвитку. В цьому віці загострена потреба у визнанні "самості" (унікальності) при психологічній  залежності від однолітків, тому підліток ефективно поєднує егопозицію "Не плутайте мене з іншими" і конформну  позицію "Ми - група однолітків" - адже спілкування з однолітками  виступає як потреба і значуща  діяльність.

Особливою формою підліткової  самосвідомості є почуття дорослості, яке визначається як новоутворення  свідомості, через яке підліток порівнює себе з іншими, знаходить зразки для засвоєння, будує свої стосунки з людьми, перебудовує свою діяльність. Це стрижнева особливість особистості, яка виражає нову життєву позицію підлітка стосовно себе, людей, світу.

Види дорослості (Т.В. Драгунова):

- наслідування зовнішніх  ознак дорослості (куріння, вживання  алкоголю, використання косметики,  перебільшений інтерес до проблем  статі, наслідування дорослим  в одязі і зачісці, тобто  поверхове уявлення про дорослість  з акцентом на специфічне проведення  вільного часу);

- прагнення підлітків-хлопчиків  відповідати уявленню про "справжнього  чоловіка", виховувати у себе  силу волі, витримки, сміливості;

- соціальна дорослість (складається  в ситуаціях співробітництва  дорослого і підлітка як помічника,  часто в сім'ях, де підліток  через обставини змушений фактично  зайняти місце дорослого, прагне  оволодіти практичними вміннями, надати реальну допомогу і  підтримку);

- інтелектуальна дорослість (пов'язана з розвитком стійких  пізнавальних інтересів, з появою  самоосвіти).

Почуття дорослості виявляється  по-різному. Дорослі повинні допомогти  підлітку в пошуку культурних засобів  вираження почуття дорослості, спонукати  підлітка до з'ясування його сильних  і слабких сторін, допомогти досягти  успіху. В цьому випадку підліток буде приділяти увагу реальним проявам  дорослості (прийняття відповідальності, вміння відстоювати власну точку  зору).

Крім цього, виокремлюють особливу форму підліткового егоцентризму: підлітку складно диференціювати предмет  свого мислення і мислення інших  людей, внаслідок інтенсивного аналізу  і оцінки себе у нього виникає  ілюзія, нібито інші люди безперервно  оцінюють його поведінку, зовнішність, спосіб мислення, почуття. Типова вікова особливість - схильність перебільшувати і хворобливо реагувати на власні реальні чи уявні тілесні недоліки.

Один з компонентів  егоцентризму - феномен "уявної аудиторії" - переконаність підлітка в тому, що його постійно оточують глядачі. Другий компонент егоцентризму - особистий  міф - віра в унікальність власних  почуттів страждання, любові, ненависті, сорому, яка ґрунтується на зосередженості на власних переживаннях.

Подолання підліткового егоцентризму відбувається в міру розвитку близьких довірливих стосунків з однолітками, які діляться власним емоційним  досвідом.