Корекція гіперактивності у дітей молодшого віку

 Корекційні заходи  повинні мати комплексний характер, проводитися за участю всіх  спеціалістів. Медичний працівник проводить спеціальне лікування.

Система побудови корекційної  програми для гіперактивних дітей молодшого шкільного віку

Індивідуальна форма. І  етап

Групова форма. ІІ етап

 

Основні напрямки і форма психокорекційної роботи практичного психолога з гіперактивною дитиною.

1) розвиток дефіцитарних  функцій (уваги, контролю поведінки,  рухового контролю), дана робота  проводиться поетапно, починаючи  із розвитку однієї дифіцитарної  функції, після закріплення стійких  позитивних результатів якої, можна  переходити до формування одночасно двох функцій, дана робота здійснюється лише в індивідуальній формі; 
2) відпрацювання конкретних навичок взаємодії з дорослими та ровесниками – включення гіперактивної дитини у групові види взаємодії, спочатку бажано включити гіперактивну дитину в роботу з малою підгрупою (2-4 чоловік) та лиш після цього - у загально групові ігри та заняття; 
3) робота з гнівом (за потребою). 
-  на практиці гіперактивність часто обумовлена не сформованістю комунікативних навичок молодшого школяра і, як наслідок, дезадаптацією у колективі ровесників, наступна корекційна програма проводиться в індивідуально-груповій формі; 
-  мета: корекція гіперактивності молодшого школяра, розвиток дефіцитарних функцій, формування навичок спілкування з однолітками, розвиток симпатії та вміння володіти собою; 

 

2.3. Практичні  рекомендації з корекції гіперактивності  в дітей дошкільного віку Практичні рекомендації батькам, що працює з гіперактивною  дитиною

У домашній програмі корекції дітей із синдромом дефіциту уваги  та гіперактивності повинен переважати поведінковий аспект, тобто слід дотримуватись  таких умов:

 

1. Зміна поведінки  дорослого і його ставлення до дитини:

• виявляйте твердість  і послідовність у вихованні; 
• пам'ятайте: надмірні балакучість, рухливість, недисциплінованість — не є навмисними; 
• контролюйте поведінку дитини, не нав'язуючи їй жорстких правил; 
• не вказуйте дитині категорично, уникайте слів «ні» і «не можна»; 
• будуйте взаємини з дитиною на взаєморозумінні й довірі; 
• реагуйте на дії дитини у несподіваний спосіб (пожартуйте, повторіть дії дитини, сфотографуйте її, залишіть у кімнаті саму та ін.) 
• повторюйте свої прохання тими самими словами багато разів; 
• не наполягайте на тому, щоб дитина обов'язково вибачилась за вчинок; 
• вислухайте те, що хоче сказати дитина.

 

2. Зміна психологічного  мікроклімату в родині:

• приділяйте дитині достатньо  уваги; 
• проводьте дозвілля всією родиною; не сваріться у присутності дитини.

 

 

3. Організація  режиму дня та місця для  занять:

• установіть твердий  розпорядок дня для дитини та всіх членів родини; 
• знижуйте вплив відволікаючих факторів під час виконання дитиною завдання; 
• уникайте по можливості значних скупчень людей; 
• пам'ятайте: перевтома сприяє зниженню самоконтролю та зростанню гіперактивності;

 

4. Спеціальна  поведінкова програма:

• забудьте про фізичне  покарання! Якщо є необхідність удатися  до покарання, то доцільно використати спокійне сидіння в певному місці після негативного вчинку; 
• частіше хваліть дитину; поріг чутливості до негативних стимулів дуже низький, тому гіперактивні діти не сприймають покарання, однак чутливі до заохочень; 
• складіть список обов'язків дитини й повісьте його на стіну, підпишіть угоду на окремі види робіт; виховуйте в дітях навички керування гнівом і агресією; не намагайтеся запобігти наслідкам безпам'ятності дитини; не дозволяйте відкладати виконання завдання на інший час; не давайте дитині доручень, що не відповідають рівню її розвитку, віку та здібностям; 
• допомагайте дитині розпочати виконання завдання, тому що це найважчий етап; 
• не давайте одночасно кілька вказівок. Завдання не повинне мати складну конструкцію або складатися з декількох ланок; 
• поясніть гіперактивній дитині її проблеми й навчіть їх розв'язувати.

Пам'ятайте: для дитини зі СДУГ найдієвішими є такі «засоби переконання»:

• позбавлення задоволення, ласощів, привілеїв; 
• заборона приємної діяльності; 
• прийом «вимкненого часу» (ізоляція, лава штрафників, домашній арешт, дострокове відправлення в ліжко); 
• просте втримання в «залізних обіймах»; позачергове чергування по, кухні та ін.

Під час корекції поведінки  дитини значну роль відіграє методика «позитивної моделі», яка полягає в постійному заохоченні бажаної поведінки й ігноруванні небажаної. Необхідною умовою успіху є розуміння проблем своєї дитини батьками.

 

Практичні рекомендації педагогу, що працює з гіперактивною  дитиною

 
Серед педагогічних прийомів, які  рекомендується застосовувати вихователем стосовно дітей із СДУГ, можна спостерігати такі: 

1.  Фізкультхвилинки, психогімнастичні вправи, для подолання рухового автоматизму, зняття м’язового напруження.

2. Для розвитку емоційно-вольової регуляції – посильні доручення і схвалення за старання і правильне його виконання.

3.  Для підтримки і розвитку мотивації діяльності дошкільника – заохочення і підтримка дошкільника на кожному етапі виконання завдання. Але, на жаль, часто педагоги прагнуть не вирішити проблему гіперактивності дошкільника, а навпаки, позбутися її, наполягаючи на переведенні такої дитини до іншого дошкільного закладу.  Деякі вихователі застосовують жорсткі санкції стосовно гіперактивного дошкільника: постійно його сварять, соромлять при однолітках, докоряють за погану поведінку чи неохайне виконання завдання, викликають батьків, направляють до кабінету психолога. Отже, виникає необхідність надати психолого-педагогічну підтримку вихователям, батькам. Взаємодія педагога і психолога полягає в тому, що формування, розвиток, корекція особистісних  рис дитини неможлива без зміни системи взаємин, в яких вона знаходиться.

 
1. Зміна оточення: 
 
• роботу з гіперактивною дитиною будуйте індивідуально. Дитина завжди повинна перебувати перед очима вчителя; 
• оптимальне місце в класі для гіперактивної дитини – перша парта навпроти стола вчителя або в середньому ряду; 
• змініть режим уроку, більше включайте фізкультхвилинок; 
• дозвольте гіперактивній дитині через кожні 20 хв. підводитись і ходити ; 
• надайте такій дитині можливість швидко звертатися по допомогу в разі виникнення труднощів; 
• спрямовуйте енергію дитини в корисне русло, пропонуючи роздати папір, пензлики перед уроком малювання і т.д.;

• пам’ятайте про нейропсихологічні  особливості гіперактивної дитини: якщо її заставлять сидіти нерухомо, то в неї різко знижується рівень активності мозку. Тобто в процесі навчання гіперактивній дитині допомагає рухова активність. 

2. Створення позитивної мотивації на успіх: 
    
   • введіть знакову систему оцінювання; 
   • частіше хваліть дитину; 
   • розклад уроків має бути постійним; 
   • уникайте завищених або занижених вимог до учня з синдромом дефіциту уваги та гіперактивністю; 
   • введіть проблемне навчання; 
   • використайте на уроці елементи гри і змагання; 
   • давайте завдання, враховуючи здібності дитини; 
   • великі завдання розбивайте на окремі частини, контролюючи виконання кожної з них; 
   • створюйте ситуації, у яких гіперактивна дитина може продемонструвати свої сильні сторони; 
   • ігноруйте негативні вчинки і заохочуйте позитивні; 
   • будуйте процес навчання на позитивних емоціях; 
   • пам’ятайте: з дитиною необхідно домовитися, а не зламати її.

 
3. Корекція негативних  форм поведінки: 
 
• сприяйте припиненню агресії; 
• навчайте необхідних соціальних норм і навичок спілкування; 
• регулюйте взаємини дитини з однокласниками; 
 
4. Регулювання очікувань: 
 
• пояснюйте батькам і оточуючим, що позитивні зміни відбуваються не відразу, а через деякий час 
• пояснюйте батькам і оточуючим, що поліпшення стану дитини залежить не тільки від спеціального лікування (медикаментозної терапії), але й від спокійного й поміркованого ставлення до неї.

 

Загальні принципи роботи з дитиною, якій важко зосередитися і довго утримувати увагу (гіперактивною):

1. Працювати з дитиною на початку дня, а не ввечорі.

2. Зменшити робоче навантаження протягом дня.

3. Здійснювати аналіз режиму дня: чіткий графік робочого дня (режимна дитина), аналізувати чи дитина не перенавантажена.

4. Під час роботи чергувати цікаве-нецікаве.

5. Розподілити весь обсяг роботи на короткі, проте часті періоди, використовувати фізкультхвилинки, рухові ігри і взагалі більше грати, використовуючи різні образи та ролі.

6. Знизити вимоги, що стосуються охайності виконання на початку роботи, щоб сформувати відчуття успіху.

7. Під час виконання завдань дитиною, дорослий повинен сидіти поряд (під час перших занять – обов’язково, потім, коли з'являється ефект, поступово можна зменшувати час перебування поряд).

8. Використовувати тактильний контакт (елементи масажу, доторкання, прогладжування)

9. Домовлятися з дитиною про ті чи інші дії заздалегідь (сьогодні ввечері ми почнемо вчити вірш).

10. Інструкції давати короткі, чіткі та конкретні.

11. Використовувати гнучку систему покарань та заохочень.

12. Заохочувати дитину одразу, не відкладаючи на майбутнє.

13. Надавати дитині можливість вибору.

14.Не приписувати помилки дитини до її якостей.

15. Вселяти надію на кращий успіх.

16.Досягнення дитини не приписувати собі.

17. Старатися замінити цукерки на природні солодощі (ізюм, курагу, цукати), уникати гострої їжі, копченостей, приправ, тонізуючих напоїв.

18. Завжди залишатися спокійним.

 

Як  визначити, чи є Ваша дитина гіперактивною?

 

Гіперактивність – медичний діагноз, який може поставити тільки лікар на основі спеціальної діагностики, висновків фахівців.

Але, щоб визначити, чи є у Вашої дитини особливості, характерні для дітей з гіперактивністю, ознайомтеся із системою критеріїв, за якими вона визначається.

1. При неуважності:

– має незакінчені  проекти;

– відрізняється порушенням стійкої уваги (не може довго зосереджуватися  на цікавому занятті);

– чує, коли до неї звертаються. Але не реагує на звертання;

– з ентузіазмом береться за завдання, але не закінчує його;

– має труднощі в організації (гри, навчання, занять);

– часто губить речі;

– уникає нудних задач  і таких, котрі вимагають розумових зусиль;

– часто буває забудькуватою.

2. Надмірна активність:

– не може всидіти на місці;

– виявляє занепокоєння (стукає пальцями, постійно рухається, навіть сидячи);

– мало спить, навіть у  дитинстві;

– перебуває в постійному русі (з “мотором”);

– дуже балакуча.

3. Імпульсивність:

– відповідає до того, як його запитають;

– не здатна дочекатися своєї черги;

– часто втручається, перериває;

– різкі зміни настрою;

– не підкоряється правилам (поведінки, гри);

– має різний рівень виконання  завдань.

 

Як можна заспокоїти гіперактивну дитину?

 

 «Гра - це фантастичний світ, який звільнює від деспотизму та пригнічення дорослих, світ відкриття витиснутих бажань, світ реалізації нереалізуємого. Такою уявляється гра з позиції ідеї первинності уяви, яка сьогодні зберігається у деяких теоріях дитячої гри. Цікаво, що сама уява при цьому сприймається дещо специфічно».

 

Ігри в які грають гіперактивні діти

Гра№1 «Клубочок»

 

Мета: - Навчання дитини одному з прийомів саморегуляції.

Хід гри: - дитині яка розпустувалася можна запропонувати змотати в клубочок яскраву пряжу . Розмір клубочку з кожним обертом може ставати все більше і більше. Вихователь  повідомляє дитині,що цей клубочок не звичайний,а чарівний . Як тільки хлопчик чи дівчинка починають його змотувати,так зразу ж і втихомирюються.

 

 

Гра№2 «Розмова з  руками»

 

Мета: - Навчити дитину контролювати свої дії.

Хід гри: - Якщо дитина побилася,щось зламала або комусь зробила боляче, можна запропонувати таку гру: обвести на аркуші паперу руку. Після цього запропонувати йому зробити руку веселіше – намалювати їй очі, ротик, розмалювати різнокольоровими олівцями пальчики. Наступним,можна розпочати розмову з руками,наприклад: «Хто ви,як вас звати?», «Що ви любите робити?», « Що не любите?», «Які ви?» і т.д. При цьому можна підкреслити ,що руки добрі, вони вміють багато чого робити (перерахуйте, що саме), але ж ніколи не слухаються свого господаря.

Закінчити гру  потрібно «заключенням договору» між  руками і їх господарем.

Ігри  з піском і водою

 

Спеціалісти вважають, що ігри з піском і водою необхідні для гіперактивних дітей. В ці ігри не обов’язково грати тільки літом біля озера чи річки. Можна їх організовувати і вдома. Такі ігри заспокоюють дитину. Необхідно підібрати відповідні іграшки: човники,маленькі предмети,м’ячики, трубочки та ін.

Пісок можна  замінити крупою, перед цим помістивши її в гарячу піч.

 

Гра№3 «Послухай тишу»

 

Мета: - розвивати уважність гіперактивної дитини і вміння володіти собою.

Хід гри: - По першому сигналу дзвіночка діти починають бігати по кімнаті, кричати, стукати і т.д. По другому сигналу діти швидко сісти на стільці і прислухатися що відбувається навколо. Потім діти по черзі розповідають, які звуки вони почули

Гра№4 «Маленька пташка»

 

Мета: - розвивати контроль м’язів.

Хід гри: - дитинів руки дають пухнасту,м’яку іграшкову пташку (чи іншу тваринку).Вихователь говорить : «Прилетіла до тебе пташка,вона така маленька, ніжна, беззахисна. Вона так боїться котика! Потримай її, поговори з нею,заспокой її!». Дитина бере пташку в долоні, тримає її гладить,говорить добрі слова,заспокоює її і разом з нею заспокоюється сам.

Список використаної літератури

 

1.   Брязгунов I.П., Касатикова С.В. Непосидюча дитина, або Все про гіперактивних дітей. — К.: Вид-во Інституту психіатрії, 2002. — С. 106.

2.  Дмітрієва О.А. Гіперактивність й агресивність як форми девіантного поводження // Шкільному психологу (Основа). — 2009. — №2. — С. 7-11.