Формування творчої особистості вчителя

Значне місце у своїй роботі викладачі МДУ імені В.О. Сухомлинського (Пономаренко Т.Л., Стельмах Н.В. та ін.) відводять рольовим, і особливо діловим, іграм. Із психології відомо, що гра  забезпечує гармонійну роботу головного  мозку (стимулює роботу правої півкулі, а через неї всього мозку). У процесі гри напружені всі пошукові емоції.

На повну силу працює образне  і логічне мислення, мобілізовані всі види пам'яті, ввімкнені вольові механізми, залучені всі таємні резерви психіки. Тому ККД ігрових методів від 2 до 10 разів більший у порівнянні зі словесним навчанням. У діловій грі засвоєння знань студентами і формування педагогічних умінь і навичок відбувається не абстрактно, а в реально змодельованому навчально-виховному процесі, у динаміці розвитку сюжету ділової гри. У студентів формуються навички педагогічної взаємодії, ціннісні орієнтації й установки, актуалізуються і закріплюються знання, розвивається пізнавальний інтерес і творчий потенціал. Знання з теоретичного рівня переводяться на більш високий — практичний.

До проведення фрагментів уроків на другому курсі, уроків і виховних заходів на третьому студенти відповідно до своїх здібностей і можливостей  готують роздавальний матеріал, наочність, підбирають музику, цікаві повідомлення, факти, прислів'я та приказки, пісні, складають вірші, готують завдання творчого характеру тощо.

Із метою створення оптимальних  умов для розвитку творчих здібностей викладачі орієнтують студентів  на підготовку і проведення різних типів нестандартних уроків: уроків-мандрівок, уроків-загадок, уроків-ігор, уроків-казок, уроків-легенд тощо. Ці уроки позбавлені звичайних шаблонів. їхньою характерною рисою є створення протягом всього уроку умов для творчої навчальної діяльності учнів. Студенти виступають у ролі вчителів-предметників, класних керівників, директора, завуча, методистів. Подібні практикуми сприяють більш глибокому самопізнанню, самооцінці, саморозвитку, формують уміння і навички педагогічної діяльності. Під час аналізу увага студентів зосереджується і на творчому аспекті уроку чи виховного заходу. Обговорюються: новизна й оригінальність, прийоми розвитку пізнавального інтересу і творчих здібностей; відповідність змісту, форм, методів, засобів, меті та рівневі розвитку учнів тощо.

Враховуючи об'єктивні оцінки своїх  товаришів і викладача, студенти краще усвідомлюють свої недоліки, резерви. Це є стимулом до самоосвіти, самовиховання, самовдосконалення, створення  своєї творчої лабораторії і  саморозвитку творчої особистості  майбутнього вчителя.

Із метою виявлення ролі занять з основ педагогічної майстерності (ОПМ) у підготовці творчої особистості майбутнього вчителя, ми провели анкетування 70-ти студентів другого курсу філологічного факультету МДУ імені В.О.Сухомлинського. Усі опитані студенти зазначили, що заняття з ОПМ дають великий поштовх до розвитку творчих здібностей майбутнього педагога:

тренують творче мислення й уяву;

викликають бажання зацікавити присутніх на занятті;

дають можливість переймання нових  творчих ідей одними студентами в  інших;

допомагають розкрити творчі задатки  і здібності.

Значна роль занять із   основ  педагогічної майстерності в підготовці майбутнього творчого вчителя підтверджується також результатами досліджень рівня розвитку творчої активності студентів.

Критеріями оцінки рівня розвитку творчої активності студентів ми взяли:

уміння бачити і виділяти проблему;

створювати проблемні ситуації в процесі навчання і виховання; знаходити шляхи до її розв'язування; відбивати і структурувати навчальний матеріал;

виділяти головне, суттєве;

ставлення студентів до вивчення предметів педагогічного циклу, до своєї майбутньої професії;

ставлення до навчання, прагнення  до самовдосконалення.

Дослідження показало, що рівень сформованості творчої активності залежить від загального рівня розвитку студента, від досвіду творчої діяльності, одержаного в школі і за рік навчання у вузі, від наявності задатків та здібностей.

Під час проведення першого зрізу студенти з високим рівнем активності становлять лише 10% від загальної кількості респондентів. Вони мають власний погляд на педагогічні постулати, сміливо аналізують свій і чужий досвід, уміло виділяють у ньому найсуттєвіше, висловлюють власні судження, творчо підходять до розв'язання ігрових завдань, активно працюють у проблемних групах, проводять цікаві педагогічні дослідження.

На жаль, 90% респондентів відносились до груп із середнім та слабким проявом творчих здібностей. Вони менш самостійні у своїх діях і прийнятті рішень. їм часто бракує досвіду творчої діяльності, притаманна низька самооцінка своїх можливостей, невпевненість у позитивному результаті. Багатьом із них властиве репродуктивне мислення, вони часто схильні до стереотипів у діяльності.

Результати другого зрізу показали, що внаслідок цілеспрямованої роботи з розвитку творчого потенціалу студентів  на заняттях з предметів педагогічного  циклу і особливо з ОПМ рівень творчої активності студентів значно зростає. До групи студентів із високим рівнем творчої активності належить 48% респондентів, а з низьким рівнем — 52%. Таким чином, рівень творчої активності підвищується у середньому на 38%.

Як бачимо, заняття з педагогічних дисциплін значно підвищують творчий потенціал, розвивають творчі здібності майбутніх учителів, адже творчість є однією з суттєвих характеристик педагогічної діяльності.

Отже, ми дослідили та обґрунтували досвід роботи викладачів кафедри педагогіки МДУ імені В.О. Сухомлинського з формування творчої особистості вчителя у процесі вузівської підготовки. У наступному параграфі ми визначимо й обґрунтуємо найбільш ефективні шляхи розвитку педагогічної творчості.

2.2. Шляхи розвитку і реалізації  творчого потенціалу вчителя  в педагогічній діяльності

На сучасному етапі в школі  створюються сприятливі умови для  розвитку педагогічної творчості вчителів і підвищення на цій основі результативності навчально-виховного процесу. Усе це ставить принципово нові вимоги перед керівниками загальноосвітніх шкіл і шкіл нового типу щодо розвитку творчого потенціалу педагогічних колективів взагалі і кожного вчителя зокрема.

Нині існує два наукових підходи  до керівництва творчими процесами: оволодіння алгоритмами творчого процесу  й побудова відповідних моделей  різноманітних творчих рішень і  створення найсприятливіших умов для  творчої діяльності педагогів. У  практиці керівництва загальноосвітньою  школою і школою нового типу ці два процеси йдуть поруч у діалектичній єдності і взаємодії.

Створення сприятливих умов для  розвитку педагогічної творчості, самореалізація особистості вчителя є складовою  частиною діяльності керівника, його соціально-психологічною функцією управління школою.

Соціально-психологічні функції управління, як зазначає Р.Х. Шакуров, спрямовані на формування в педагогічному колективі таких соціально-психологічних станів і якостей, які необхідні для продуктивної праці [26].

Слід зазначити, що ефективний розвиток педагогічної творчості і самореалізація вчителя   можливі тоді, коли діяльність школи будується з урахуванням  особистості вчителя, його ініціативи та здібностей, на колегіальній роботі вчителів, на їх відповідальності за наслідки навчально-виховної роботи з учнями. Саме такий підхід реалізується при створенні вільних вальдорфських шкіл.

Учителі вальдорфської школи повинні  не тільки досконало знати предмети, які викладають, а й володіти різними видами мистецтва, іноземними мовами, грати на музичних інструментах, бути умільцями, займатися спортом [10].

Спираючись у своїй діяльності на антропософську педагогіку, вони повинні досконало володіти формами і методами виховання характеру учнів, їх фантазії і мислення, формування моральних рис.

Аналіз вітчизняної та зарубіжної психолого-педагогічної літератури, стан вирішення цієї проблеми в практиці роботи загальноосвітніх шкіл, ліцеїв, гімназій, дозволили визначити такі основні педагогічні умови, які сприяють творчій діяльності, самореалізації особистості вчителя:

забезпечення можливості реалізації вчителем своїх здібностей у найважливішій  сфері його життєдіяльності - трудовій, а саме: у навчально-виховному  процесі, у пізнавальній роботі з учнями, у системі  підвищення  кваліфікації з метою самоутвердження вчителя, розвитку в нього почуття самоповаги;

сприяння самовизначенню кожного  вчителя в усіх сферах внутрішкільного  життя через індивідуальний вибір;

детальне вивчення найбільш значущих для вчителів видів громадської  діяльності і сприяння вияву особистості  кожного вчителя у певному виді громадської діяльності для його самовизначення, самоутвердження й самореалізації через них;

створення творчої атмосфери, здорового морально-психологічного клімату в колективі;

утвердження в колективі демократичного стилю спілкування, свободи критики, творчих дискусій;

забезпечення вільного часу вчителя (реалізація у практичній діяльності ідей інтенсифікації праці, оптимізації  навчально-виховного процесу, наукової організації праці) з метою створення  умов для самореалізації особистості  вчителя на дозвіллі, підвищення його загальної культури;

своєчасна позитивна оцінка діяльності вчителя для розвитку в нього  почуття задоволення;

уміння керівника помічати, розвивати  й цінувати неповторну творчу індивідуальність кожного вчителя;

забезпечення соціального захисту вчителя в умовах ринкової економіки, матеріальних умов його життя й праці (диференційована заробітна плата, обладнані методичний і навчальний кабінет, кімната емоційного розвантаження, домашня бібліотека тощо);

забезпечення естетичних умов праці.

Визначаючи такі основні операційні функції управління загальноосвітньою  школою і школою нового типу як планування, організація, координування, коригування, контроль, розглянемо, що може передбачити керівник школи для розвитку педагогічної творчості вчителів на кожному етапі управлінського циклу.

При плануванні. При складанні перспективного, а на його основі - річного плану роботи школи необхідно запланувати розвиток педагогічної творчості вчителів як один із напрямів роботи з педагогічними кадрами, при цьому в річному плані можна передбачити:

вивчення досягнень психолого-педагогічної науки, передового досвіду;

різні форми роботи для розвитку колективної творчості вчителів;

зміст роботи з учителями для розвитку їхньої творчої індивідуальності;

виявлення творчих пошуків учителів при проведенні атестації;

надання вчителям допомоги щодо складання  особистого творчого плану;

виступи вчителів на методичних об'єднаннях, педагогічних читаннях тощо;

відкриті уроки для обміну досвідом;

колективні заходи щодо підвищення культурного рівня вчителів;

матеріальне й моральне заохочення вчителів.

При плануванні особливу увагу слід звернути на розвиток колективної творчої  діяльності вчителів. Основними формами  роботи для розвитку колективної  творчості вчителів вважаємо такі: педагогічна рада; науково-практичні, теоретичні, читацькі конференції; засідання  круглого столу; дискусії; методичні  об'єднання; творчі групи (мікрогрупи, тимчасові об'єднання вчителів); обговорення відвіданого уроку чи позакласного заходу; науково-дослідницька робота вчителів; художня самодіяльність.

Звертаємо увагу на найважливіші   з них. Педагогічна рада сприяє розвитку педагогічної творчості вчителів, коли:

при плануванні тематики виходять із проблемних питань, розроблених з  урахуванням конкретних умов праці  й творчого рівня діяльності педагогічного та учнівського колективів;

заздалегідь ознайомлюють педагогічний колектив із тематикою й питаннями  для обговорення;

кожний учитель має змогу  ознайомитися до проведення педагогічної ради з проектом рішення, зробити зауваження, внести пропозиції;

контроль за виконанням рішень педагогічної ради здійснюється гласно.

Науково-практичні й теоретичні конференції вчителів сприяють розвиткові їх творчого потенціалу, коли:

тема конференції зумовлена  проблемою, над якою працює педагогічний колектив;

у проведенні конференції беруть участь учені, науковці, учителі-новатори;

при підготовці конференції створюються творчі групи, що вносять пропозиції щодо змісту конференції, її структури, а також розробляють рекомендації;

до змісту конференції включається аналіз та інформація про роботу вчителів школи з даної проблеми;

до конференції готується виставка нових методичних видань із проблеми, а також виставка методичних досягнень  учителів. Одна з найважливіших умов розвитку педагогічної творчості

вчителів - створення сприятливих  умов для проведення творчих дискусій, обміну й боротьби думок.

Дискусія - це одна з найважливіших  форм комунікації, метод вирішення  суперечливих проблем і своєрідних способів пізнання.

Дискусія дає змогу:

зрозуміти те, що не є повною мірою  чітким і не знайшло повного тлумачення;

досягти її учасникам кращого взаєморозуміння;

досягти певного ступеня погодження її учасників щодо питання, дискусії;

зменшити момент суб'єктивності у  вирішенні проблеми;

розвивати творчий потенціал учасників.

При організації навчально-виховного процесу з метою розвитку педагогічної творчості вчителів керівникам шкіл радимо:

поступово створювати сприятливі умови  для педагогічної творчості вчителів;

диференційовано підходити до організації методичної роботи;

виконувати особисті програми щодо надання індивідуальної допомоги вчителю  в його самоосвіті,  самовдосконаленні, саморозвитку;

організувати проведення відкритих  уроків як засобів самовираження вчителів;

організувати колективну творчу діяльність учителів, передбачену планом;

організувати  методичну  допомогу  вчителю  для  створення творчої  лабораторії.

Диференційований  підхід до організації методичної роботи передбачає:

проведення діагностичних досліджень роботи педагогічного колективу для виділення різних рівнів творчої професійної діяльності вчителів;